-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2017 р. Справа № 902/1406/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
суддя Демидюк О.О. ,
суддя Крейбух О.Г.
при секретарі Кушніруку Р.В.
за участю представників сторін:
від скаржника (ПАТ "Сбербанк"): ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 19.12.2016р.
ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 02.06.2017р.
від скаржника (арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_3В.): ОСОБА_3
від ТОВ "Телера": ОСОБА_4 - представник за довіреністю від 02.06.2017р.
ОСОБА_5 - представник за довіреністю від 02.06.2017р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м.Київ та арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_3, м.Вінниця
на ухвалу господарського суду Вінницької області
від 26.04.17 р. у справі № 902/1406/15 (суддя Міліціанов Р.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен", м.Хмельницький
до ОСОБА_6 акціонерного товариства "Краплинка", м.Вінниця (правонаступник ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", м.Вінниця)
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.04.2017р. у справі №902/1406/15 про банкрутство ОСОБА_6 акціонерного товариства "Краплинка" (правонаступник ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка") відмовлено у задоволенні клопотання представника ПАТ "Сбербанк" від 26.04.2017р. про витребування доказів.
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" №12885/5/28-2 від 31.12.2015р. про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного ТОВ "Телара" та ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" - відмовлено.
У задоволенні заяви розпорядника майна ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_3 №б/н від 13.03.2017р. (вх.№06-54/63/17 від 16.03.2017р.) про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного ТОВ "Телара" та ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" - відмовлено.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" №12885/5/28-2 від 31.12.2015р. про визнання недійсним договору - задовольнити та визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладений між ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телара"; застосувати до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного між ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариством обмеженою відповідальністю "Телара" наслідки, передбачені ч.2 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" на користь ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" 400000,00грн.. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" судові витрати, сплачених при подання заяви.
Мотивуючи апеляційну скаргу, ПАТ "Сбербанк" зазначає, зокрема, наступне:
- вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм матеріального права та процесуального права;
- стверджує, що звертаючись до господарського суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, банк звертав увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до Балансу та Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2015 року ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" на кінець звітного періоду активи боржника складали 195179000,00грн., довгострокові зобов'язання - 252579000,00грн., поточні зобов'язання - 118772000,00грн. (загальна сума зобов'язань - 371351000,00грн.), збитки боржника - 94497000,00грн., що свідчить про фактичну неплатоспроможність боржника, а відтак є самостійною підставою для визнання договору недійсним за п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
- не погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент укладення оспорюваного договору сума активів боржника була приблизно удвічі меншою за сукупний розмір зобов'язань, що свідчить про наявність ознак неплатоспроможності, а також неможливість повного задоволення кредиторських вимог, а тому укладення оспорюваного договору не спричинило виникнення юридичного складу недійсності, визначеного п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вважає, що викладений висновок суду першої інстанції є помилковим та необґрунтованим, оскільки він фактично зводиться до того, що на момент укладення оспорюваного договору боржник вже мав ознаки неплатоспроможності, а оспорюваний договір фактичного впливу на настання неплатоспроможності боржника не мав;
- зауважує, що господарський суд першої інстанції не звернув уваги на те, що станом на 01.07.2015р. фінансове становище боржника було вже незадовільним. Поряд з цим, 06.07.2015р. між ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" (покупець) та ТОВ "Телара" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15. ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" за 112 днів до порушення провадження у справі про банкрутство взято на себе зобов'язання по сплаті 600019620,00грн. з терміном оплати протягом 116 днів. Таким чином, наслідком укладення договору купівлі-продажу цінних паперів ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" стало взяття на себе зобов'язань на суму 600019620,00грн. внаслідок чого кредиторська заборгованість товариства збільшилась у 2,6 рази;
- констатує, що з урахуванням даних щодо фінансового стану боржника, укладенням договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" взято на себе зобов'язання, в результаті чого товариство фактично стало неплатоспроможним. Крім того, внаслідок укладення цього договору виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, в тому числі, і в межах провадження справи про банкрутство;
- додає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що довгостроковими зобов'язаннями Боржника є заборгованість перед ПАТ "Сбербанк", строк виконання якої, у відповідності до укладеного між сторонами кредитного договору -18.04.2018р., тобто, на момент укладення оспорюваного договору ще не настав. В цьому випадку сума поточних зобов'язань та збитків Боржника значно перевищує розмір його активів;
- зазначає, що оскільки розмір позикового капіталу боржника (371351000,00грн.) був більший за розмір його загальних активів за балансовою вартістю (195179000,00грн.), а на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" було сплачено 400000,00грн., то наведене є самостійною підставою для визнання недійсним оскаржуваного договору на підставі абз.6 ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - оплата кредитору боргу в день коли сума вимог кредиторів перевищувала вартість майна боржника;
- вважає невірним посилання суду першої інстанції на розпорядника майна, відповідно до висновку якого, неплатоспроможність боржника настала не внаслідок укладення оспорюваного договору, а з інших підстав - зокрема, внаслідок коливання курсу національної валюти за валютними зобов'язаннями боржника перед ПАТ "Сбербанк". Однак, згаданий висновок розпорядником майна було здійснено станом на 18.11.2015р., а тому посилання на нього в оскаржуваній ухвалі від 26.04.2017р. не є обґрунтованим. Більше того, при наведенні зазначеного висновку, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що розпорядник майна в подальшому також звернувся до господарського суду з вимогами про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. недійсним з підстав, визначених ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
- звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції, серед іншого, не спростовані доводи банку про укладення оспорюваного договору з метою штучного створення кредиторських вимог та в подальшому отриманню ТОБ "Телара" контролю над здійснюваною процедурою банкрутства боржника. Тобто, укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. та взяття на себе зобов'язань, внаслідок яких товариство фактично стало неплатоспроможним, мало за мету - штучне створення вимог з метою їх подальшого включення до Реєстру кредиторських вимог у справі про банкрутство у разі її порушення, а також для подальшого отримання ТОВ "Телара" контролю над процедурою банкрутства. Додає, що твердження щодо дійсної мети укладення договору, окрім наведених вище обставин, також ґрунтується, зокрема на тому, що оскаржуваний договір підписаний зі сторони ТОВ "Телара" заінтересованою особою щодо боржника;
- зауважує, що суд першої інстанції також не звернув уваги на доводи банку про те, що на веб-сайті ТОВ "КУА"Довіра" розміщено її фінансову звітність. Так, з аналізу балансу та звіту про фінансові результати ТОВ "КУА"Довіра" за 2014 звітний рік (роздруківка з сайгу додається) вбачається, що вартість активів згаданої компанії з управління активами (рядок 1300) на кінець звітного періоду становить 7080000,00грн.. Тобто, зазначена в оскаржуваному договорі вартість цінних паперів, емітованих інвестиційним фондом, що знаходиться в управлінні згаданої ТОВ "КУА"Довіра", фактично майже в 85 разів перевищує вартість активів останньої. Водночас, жодні офіційні джерела не містять інформації щодо активів самого пайового інвестиційного фонду;
- вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що придбання боржником цінних паперів за ціною нижче від ринкових виключає можливість застосування підстав недійсності договору передбачених ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
- додає, що дії господарського суду першої інстанції викликали сумнів у його неупередженості, в результаті чого представником ПАТ "Сбербанк" головуючому у справі судді було заявлено вмотивований відвід, який безпідставно залишено без задоволення. Безпідставно залишено без задоволення й відводи іншого учасника провадження у справі про банкрутство - розпорядника майна боржника. За таких обставин, на думку ПАТ "Сбербанк", 26.04.2017р. справу було розглянуто господарським судом у незаконному складі, що, крім підстав по суті наведених вище порушень, є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у відповідності до ст.104 ГПК України.
Також, не погоджуючись з винесеною ухвалою, арбітражний керуючий (розпорядник майна) ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладений між ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телара"; застосувати до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного між ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телара" наслідки, передбачені ч. 2 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" на користь ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" 400000,00грн.. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_6 акціонерного товариства "Краплинка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" судові витрати, сплачені при поданні апеляційної скарги.
Мотивуючи апеляційну скаргу, арбітражний керуючий (розпорядник майна) ОСОБА_3 зазначає, зокрема, наступне:
- вважає рішенням місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;
- стверджує, що суд неповно та упереджено проводив розгляд справи, без урахування матеріалів справи та доказів, які були надані до позовної заяви, а також які були наявні в матеріалах справи про банкрутство;
- вважає, що серед заявлених вимог до боржника є такі, що ґрунтуються на правочині щодо якого наявні підстави передбачені ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та нормами ст.203 ЦК України для визнання його недійсним;
- обґрунтовує, що спір про визнання недійсним на підставі ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також норм ЦК України укладеного між ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" та ТОВ "Телара" договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. підлягає розгляду в межах провадження по справі про банкрутство ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка";
- вважає, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" взято на себе зобов'язання в результаті чого боржник фактично став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- зазначає, що за умовами вказаного договору покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити цінні папери - інвестиційні іменні сертифікати в кількості 30495 штук на загальну суму 600019620,00грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця на умовах розстрочення, згідно вставленого договором графіка, в строк до 30.10.2015р.. Тобто, ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" за 112 днів до порушення провадження у справі про банкрутство взято на себе зобов'язання по сплаті 600019620,00грн. з терміном оплати на протязі 116 днів. Відтак, наслідком укладення договору купівлі-продажу цінних паперів ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" стало взяття на себе зобов'язань на суму 600019620,00грн. внаслідок чого кредиторська заборгованість товариства збільшилась у 2,6 рази;
- зауважує, що як вбачається з заяви про грошові вимоги до боржника, поданої господарському суду ТОВ "Телара", боржником було проведено лише часткову оплату на виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів в розмірі 400000,00грн.. Таким чином, з урахуванням даних щодо фінансового стану боржника, укладенням договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" взято на себе зобов'язання, в результаті чого товариство фактично стало неплатоспроможним. Крім того, внаслідок укладення цього договору виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, в тому числі, і в межах провадження справи про банкрутство;
- констатує, що оскільки розмір позикового капіталу боржника (371351000,00грн.) був більший за розмір його загальних активів за балансовою вартістю (195179000,00грн.), а на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" було сплачено 400000,00грн., то наведене є самостійною підставою для визнання недійсним оскаржуваного договору на підставі абз.6 ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - оплата кредитору боргу в день коли сума вимог кредиторів перевищувала вартість майна боржника;
- також звертає увагу суду, що укладення оскаржуваного договору мало за мету штучне збільшення кредиторської заборгованості ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка", що надає певні переваги такому кредитору у справі про банкрутство та перешкоджає розрахункам з іншими кредиторами. Тобто, укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. та взяття на себе зобов'язань, внаслідок яких товариство фактично стало неплатоспроможним, мало за мету - штучне створення вимог з метою їх подальшого включення до Реєстру кредиторських вимог у справі про банкрутство у разі її порушення, а також для подальшого отримання ТОВ "Телара" контролю над процедурою банкрутства;
- обґрунтовуючи свої твердження щодо дійсної мети укладення договору, зазначає, зокрема, що оскаржуваний договір підписаний зі сторони ТОВ "Телара" заінтересованою особою щодо боржника. Як вбачається з договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. він підписаний директором ОСОБА_8, який до 12.03.2015р. перебував на посаді голови правління ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка". Крім того, вказана особа була підписантом зі сторони ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" кредитного договору та договорів забезпечення, які були укладені між ПАТ "Сбербанк". Також додає, що предмет договору купівлі-продажу цінних паперів і діяльність у сфері купівлі-продажу цінних паперів не відповідає статутним цілям та предмету діяльності ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка";
- констатує, що зазначені факти також підтверджують наявність, встановленої абз.5 ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р.;
- покликається на те, що ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка"; придбав майно за цінами вищими від ринкових, при цьому на момент прийняття на себе такого зобов'язання майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а зміст оскаржуваного договору суперечить наведеним вище нормам законодавства, яке регулює відносини у сфері обігу цінних паперів;
- окрім цього звертає увагу суду, що при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. порушено також вимоги Закону України "Про акціонерні товариства", що є окремою підставою для визнання недійсним договору у відповідності до положень ст.203 ЦК України;
- стверджує, що судом допущено неправомірне трактування норм законодавства України. Суд безпідставно прийшов до висновку, що укладання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. не призвело до неплатоспроможності ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка", оскільки, як це трактує суд, на час укладання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" уже мало ознаки неплатоспроможності, тобто укладання договору на 600019620,00грн. значно погіршило фінансовий стан боржника. Враховуючи наявні документи в матеріалах справи, які свідчать що поведінка кредитора ТОВ "Телара" була направлена на введення процедури ліквідації, а також що фактично ТОВ "Телара" взяла під контроль процедуру банкрутства ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка". Судом не враховано того, що відповідно до листа Національної комісії та фондового ринку щодо надання інформації на мій запит №01-21/24 від 06.02.2017р. про те, що ТОВ "КУА "Довіра" ( код ЄДРПОУ 38321073) утримувач цінних паперів , які належать ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" ліквідовується.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. відновлено строк на подання апеляційних скарг, прийнято їх до спільного провадження та призначено до розгляду на 06.06.2017р..
25.05.2017р. на поштову адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" надійшла заява від 23.05.2017р. №28-2/1371-11/3 в якій останнє зазначає про те, що із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. ПАТ "Сбербанк" звернувся ще в грудні 2015 року, тобто з грудня 2015 року (дати подачі заяви] до квітня 2017 року (дати розгляду цієї заяви) ПАТ "Сбербанк" та іншими кредиторами подавались докази, які мають значення для вирішення спору про недійсність оскаржуваного договору в апеляційному порядку. При цьому, господарським судом Вінницької області при направленні до апеляційного господарського суду апеляційної скарги було надіслано виокремлені матеріали справи (матеріали оскарження ухвали суду). А тому, враховуючи зазначене, просить здійснювати апеляційний розгляд справи №902/1406/15 за апеляційною скаргою ПАТ "Сбербанк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.04.2017р., якою відмовлено останньому у задоволенні заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., з дослідженням усіх матеріалів справи про банкрутство №902/1406/15 та витребувати з цієї метою у господарського суду Вінницької області всі матеріали справи №902/1406/15.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2017р. витребувано з господарського суду Вінницької області всі наявні матеріали справи №902/1406/15.
В подальшому матеріали справи №902/1406/15 надійшли на адресу Рівненського апеляційного господарського суду.
31.05.2017р. на поштову адресу суду від ОСОБА_6 акціонерного товариства "Краплинка" надійшов письмовий відзив на апеляційні скарги, в якому останнє просить у задоволенні заяв ПАТ "Сбербанк" та арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_3 відмовити повністю.
31.05.2017р. на поштову адресу суду від ТОВ "Телара" надійшов письмовий відзив, в якому останнє просить залишити без задоволення апеляційні скарги.
01.06.2017р. на поштову адресу суду від ПАТ "Сбербанк" надійшли пояснення від 30.05.2017р. до апеляційної скарги.
06.06.2017р. до суду від ПАТ "Сбербанк" надійшли пояснення від 06.06.2017р. до апеляційної скарги.
Також, 06.06.2017р. до суду від ОСОБА_7 "Краплинка" надійшло електронне повідомлення №5 від 06.06.2017р., в якому останнє просить відкласти розгляд даної справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні.
В судовому засіданні 06.06.2017р. представники скаржників заперечили повідомлення ОСОБА_7 "Краплинка" про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 06.06.2017р. представники ТОВ "Телера" підтримали повідомлення ОСОБА_7 "Краплинка" про відкладення розгляду справи.
Згідно абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді не обмежене певним колом осіб, а надання додаткових пояснень та доказів по справі в господарському судочинстві не ставиться в залежність від явки уповноважених представників у судове засідання.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006р. №1-5/45 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст.6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Також, колегія суддів звертає увагу заявника клопотання про відкладення розгляду справи, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України з числа своїх працівників, а неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України).
З врахуванням вищенаведеного, а також приписів ч.2 ст.102 України, в судовому засіданні 06.06.2017р. судова колегія не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні вказаного вище повідомлення про відкладення розгляду справи.
Крім того, до повідомлення про відкладення розгляду справи заявником не додано жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин.
В судовому засіданні 06.06.2017р. представники скаржника - ПАТ "Сбербанк" підтримали доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень до апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просять суд апеляційну скаргу задоволити, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.04.2017р. у справі №902/1406/15 скасувати.
В судовому засіданні 06.06.2017р. скаржник - арбітражний керуючий (розпорядник майна) ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу задоволити, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.04.2017р. у справі №902/1406/15 скасувати.
Представники ТОВ "Телера" в судовому засіданні 06.06.2017р. заперечили проти доводів апеляційних скарг, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Просять суд ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.04.2017р. у справі №902/1406/15 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Інші учасники судового процесу не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційні скарги, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.
Інші учасники судового процесу в судове засідання 06.06.2017р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 22.05.2017р. про прийняття апеляційних скарг до спільного провадження направлена належним чином усім учасникам провадження у справі про банкрутство та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи., про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції від 23.05.2017р..
При цьому, ухвалою суду від 22.05.2017р про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду відсутніх представників учасників судового процесу, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційні скарги за відсутності представників останніх.
У відповідності до ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представників скаржників та ТОВ "Телера", обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Вінницької області від 24.10.2016р. у справі №902/1406/15 припинено процедуру розпорядження майном боржника, ОСОБА_7 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_9.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2017р., у справі №902/1406/15 постанову Господарського суду Вінницької області від 24.10.2016р. скасовано, справу скеровано до місцевого суду на стадію розпорядження майном боржника в іншому складі суду.
14.02.2017р. справа №902/1406/15 повернулася до господарського суду Вінницької області.
Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 15.02.2017р. у справі №902/1406/15 призначено повторний автоматизований розподіл, за наслідком якого вищезазначену справу розподілено судді Міліціанову Р.В..
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.02.2017 р. суддею Міліціановим Р.В. прийнято справу №902/1406/15 до провадження.
Попередньо, 31.12.2015р. Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" подано заяву №12885/5/28-2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного між ТОВ "Телара" та боржником, на підставі якого ТОВ "Телара" і визнаний конкурсним кредитором боржника, подана в межах даної справи в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.19-28, т.12).
Заява мотивована наявністю усіх передбачених ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для визнання недійсним вказаного договору, підписання його зі сторони ТОВ "Телара" заінтересованою особою відносно ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка", укладення оспорюваного договору виключно з метою штучного створення кредитної заборгованості боржника та отримання більшості голосів у комітеті кредиторів товариства.
Також, 16.03.2017р. до господарського суду Вінницької області надійшла заява арбітражного керуючого (розпорядника майна ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка") ОСОБА_3 №б/н від 13.03.2017р. (вх.№06-54/63/17 від 16.03.2017р.), у якій останній просить прийняти до розгляду дану заяву в межах провадження у справі №902/1406/15 про банкрутство ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. (а.с.133-142, т.20), укладений між ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" та ТОВ "Телара". Застосувати до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. наслідки, передбачені ч.2 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стягнувши з ТОВ "Телара" на користь ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" 400000,00грн.. Стягнути з ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" та ТОВ "Телара" 3200,00 грн. судових витрат, сплачених при поданні заяви.
Окрім передбачених ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для визнання недійсним вказаного договору, арбітражний керуючий посилається на відсутність повноважень керівника товариства щодо укладення значного правочину, придбання цінних паперів не було схвалено загальними зборами акціонерного товариства, що є самостійною підставою недійсності оспорюваного договору.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник ПАТ "Сбербанк" та розпорядник майна ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" ОСОБА_3 вимоги зазначених заяв підтримали, просили їх задовольнити.
Також, представником ПАТ "Сбербанк" не підтримано попереднє клопотання про призначення експертизи (а.с.143-144, т.13) з приводу визначення ринкової вартості інвестиційних сертифікатів, придбаних боржником на підставі оспорюваного договору; заявлено клопотання про витребування у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку доказів стосовно біржової вартості цінних паперів, проспекту емісії цінних паперів з метою визначення загальної кількості та номінальної вартості.
Представники ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" та ТОВ "Телара" надали відзиви на заяви про визнання недійним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., просили відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що укладення договору відбулося з дотриманням норм чинного законодавства України, підстави для застосування ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні, загальними зборами товариства погоджено укладення значного правочину, ознаки неплатоспроможності ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" існували до укладення договору, вартість зобов’язань значно перевищували вартість активів, тому підписання договору не призвело до неплатоспроможності боржника, не виконані зобов’язання не призвели до порушення прав інших кредиторів.
Слід зазначити, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.04.2017р. змінено найменування боржника у справі №902/1406/15 з ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (код 00382496, вул.Театральна, 20, офіс 406, м.Вінниця) на Приватне акціонерне товариство "Краплинка" (код 00382496, вул.Театральна, 20, офіс 406, м.Вінниця) (а.с.80-81, т.22).
Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.04.2017р. у справі №902/1406/15 про банкрутство ОСОБА_6 акціонерного товариства "Краплинка" (правонаступник ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка") відмовлено у задоволенні клопотання представника ПАТ "Сбербанк" від 26.04.2017р. про витребування доказів. Відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" №12885/5/28-2 від 31.12.2015р. про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного ТОВ "Телара" та ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка". Відмовлено у задоволенні заяви розпорядника майна ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_3 №б/н від 13.03.2017р. (вх.№06-54/63/17 від 16.03.2017р.) про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного ТОВ "Телара" та ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (а.с.71-75, т.22).
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.
За приписами ч.3 ст.215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Як зазначено в абзаці 2 п.3.5 рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) одним із способів захисту інтересів є визнання правочину недійсним.
Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).
Господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (ч.3 ст.207 ГК України).
Пунктом 1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 зазначено, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. При цьому вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Згідно із п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочинну не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочинну не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Отже, з наведених норм і роз'яснень вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.
Також, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, визначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч.1 ст.216 ЦК).
Згідно абз.4 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.10.2015р. порушено провадження у справі №902/1406/15 про банкрутство ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"; введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів, до 18.02.2016р.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого: ОСОБА_3 та призначено попереднє засідання на 13.01.2016р..
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.04.2016. у справі №902/1406/15 затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка".
15.04.2016р. зборами кредиторів ОСОБА_7 "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (протокол №1 від 15.04.2016р.) було сформовано комітет кредиторів зазначеного підприємства, до якого обрано наступних кредиторів: ТОВ "Торговий дім "Росинка", ТОВ "Телара", Міжрегіональне Головне управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників, ОСОБА_10 ОСОБА_4 (а.с.8-11, т.14).
Крім того, на засіданні комітету кредиторів боржника (протокол №1 від 26.04.2016р.) було вирішено обрати головою комітету кредиторів ТОВ "Торговий дім "Росинка" (а.с.13-17, т.14).
Сума кредиторської заборгованості ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Телара" була предметом розгляду Вищого господарського суду України (постанова від 03.08.2016р.).
Вимоги ТОВ "Телара" виникли на підставі укладеного 06.07.2015р. з ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 (далі - договір), згідно п.1.1. якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити цінні папери - Інвестиційні сертифікати імені (далі - цінні папери) в кількості 30495 шт. за ціною 600019620,00грн..
Предметом договору є інвестиційні іменні сертифікати, емітентом яких є Пайовий венчурний не диверсифікований закритий інвестиційний фонд "Агрокапітал" Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Довіра".
У відповідності до п.2.1. договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю цінні папери за ціною, встановленою у п.1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця на умовах розстрочення, згідно графіка, у строк до 30.10.2015р..
Як вбачається з акту виконаних зобов’язань від 06.07.2015р.; договору доручення №БД-48-15 від 30.06.2015р.; виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 03.07.2015р. (дата складання 06.07.2015р.); виписки про операції з цінними паперами за період з 06.07.2015р. по 06.07.2015р. (дата складання 06.07.2015р.); виписки про операції з цінними паперами за період з 06.07.2015р. по 06.07.2015р. (дата складання 23.12.2015р.), на виконання умов договору, продавець передав у власність покупця визначені даним договором цінні папери, а покупець їх прийняв.
Відповідно до п.2.3. договору, продавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня підписання договору, забезпечити виконання всіх дій, необхідних для реєстрації переходу права власності на цінні папери в межах депозитарної системи України, з рахунку в цінних паперах продавця на рахунок в цінних паперах покупця. Крім того, в силу ст.4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та відповідно до п.2.4 договору, покупець набуває права власності на цінні папери з моменту зарахування цінних паперів на його рахунок у цінних паперах Депозитарною установою.
Оплата за договором здійснена з порушенням визначеного сторонами графіку, оскільки розрахунки за договором проведені боржником у розмірі 400000,00грн., що підтверджується довідкою ПАТ КБ "Євробанк" №01-13.4/5117-БТ від 25.12.2015р..
Пунктом 7.2 договору, сторони узгодили, що у разі ініціювання будь-якою особою провадження у справі про банкрутство покупця, або невиконання/неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу цінних паперів, або погіршення фінансового стану покупця, дія умови про розстрочення платежу (п.2.1 договору) втрачає свою чинність з дати настання такої обставини та покупець зобов'язаний сплатити заборгованість за цінні папери на наступний день після дати настання такої обставини. Уся наявна заборгованість з наступного дня за датою настання вказаних обставин є простроченою.
За приписами ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Тобто, ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п.7 ч.1 ст.12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін. При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, положення частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.
Отже, спір про визнання недійсним на підставі ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також норм ЦК України укладеного між ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" та ТОВ "Телара" договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. підлягає розгляду в межах провадження по справі про банкрутство ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка".
В силу ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
2. боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку;
3. боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов’язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
4. боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
5. боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
6. боржник прийняв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Слід зазначити, що з метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є встановлення факту укладення правочину у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями ст.20 названого Закону.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 укладений 06.07.2015р., тобто протягом одного року до порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" (22.10.2015р.), що відповідає строку, встановленому ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Водночас, проаналізувавши матеріли справи щодо зазначеного договору наявні наступні передбачені ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та нормами ст.203 ЦК України підстави для визнання його недійсним.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" взято на себе зобов'язання в результаті чого боржник фактично став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
З наявного у матеріалах справи відзиву на заяву про порушення провадження у справі вих.№702 від 26.10.2015р. та довідки №699, які підписані головою правління ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" та подані господарському суду вбачається, що станом на 26.10.2015р. кредиторська заборгованість боржника складає 994051448,06грн.. Згідно бухгалтерської довідки №703 станом на 26.10.2015р. залишкова вартість майна товариства складає 95614399,94грн..
Згідно Балансу та Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2015 року ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" на кінець звітного періоду активи боржника складали 195179000,00грн., довгострокові зобов'язання - 252579000,00грн., поточні зобов'язання - 118772000,00грн. (загальна сума зобов'язань - 371351000,00грн.), збитки боржника - 94497000,00грн..
Тобто, станом на 01.07.2015р. фінансове становище боржника було незадовільним.
При цьому як вже зазначалось, 06.07.2015р. між ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" (покупець) та ТОВ "Телара" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15, за умовами вказаного договору (п.1.1. та п.2.2.) покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити цінні папери - інвестиційні іменні сертифікати в кількості 30495 штук на загальну суму 600019620,00грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця на умовах розстрочення, згідно вставленого договором графіка, в строк до 30.10.2015р., тобто, ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" за 112 днів до порушення провадження у справі про банкрутство взято на себе зобов'язання по сплаті 600019620,00грн. з терміном оплати на протязі 116 днів.
Відтак, наслідком укладення договору купівлі-продажу цінних паперів ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" стало взяття на себе зобов'язань на суму 600019620,00грн. внаслідок чого кредиторська заборгованість товариства збільшилась у 2,6 рази.
Як свідчить заява про грошові вимоги до боржника, подана господарському суду ТОВ "Телара", боржником було проведено лише часткову оплату на виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів в розмірі 400000,00грн..
Отже, з урахуванням даних щодо фінансового стану боржника, укладенням договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" взято на себе зобов'язання, в результаті чого товариство фактично стало неплатоспроможним. Крім того, внаслідок укладення цього договору виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, в тому числі, і в межах провадження справи про банкрутство.
У відповідності до змісту абз.6 ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора у разі, якщо боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна.
З огляду на зазначені вище незадовільні показники фінансового стану ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" не мало можливості погасити заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів, в тому числі, і за рахунок будь-яких належних товариству активів.
Отже, оскільки розмір позикового капіталу боржника (371351000,00грн.) був більший за розмір його загальних активів за балансовою вартістю (195179000,00грн.), а на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" було сплачено 400000,00грн., то наведене є самостійною підставою для визнання недійсним оскаржуваного договору на підставі абз.6 ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - оплата кредитору боргу в день коли сума вимог кредиторів перевищувала вартість майна боржника.
Водночас, станом на дату укладення оскаржуваного договору було наявне рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2015р. у справі №910/27771/14 про стягнення з ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" в користь ТОВ "Сіріус Екстружен" 1166523,22грн. заборгованості.
Стосовно підписання оскарженого договору зі сторони ТОВ "Телара" заінтересованою особою щодо боржника, слід зазначити наступне.
У відповідності до абз.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Як вбачається з договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. останній підписаний директором ОСОБА_8, який до 12.03.2015р. перебував на посаді голови правління ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" (копія оголошення з офіц.видання НКЦПФР №58 від 26.03.2015р.). Крім того, вказана особа була підписантом зі сторони ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" кредитного договору та договорів забезпечення, які були укладені між ПАТ "Сбербанк".
Крім того, предмет договору купівлі-продажу цінних паперів і діяльність у сфері купівлі-продажу цінних паперів не відповідає статутним цілям та предмету діяльності ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка".
Зокрема, згідно даних ЄДР видами діяльності ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" є: Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (основний); Виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів; Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; Оптова торгівля напоями; Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Пакування; Неспеціалізована оптова торгівля; Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.; Вантажний автомобільний транспорт; Складське господарство; Передача електроенергії; Забір, очищення та постачання води.
У відповідності до розділу 5 "Цілі та предмет діяльності товариства" серед переліку видів діяльності відсутні операції з цінними паперами, в тому числі цінними паперами інститутів спільного інвестування.
Також, згідно даних ЄДР видами діяльності ТОВ "Телара" є консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний) та діяльність у сфері права.
Тобто, діяльність у сфері купівлі-продажу цінних паперів взагалі не властива для сторін договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р..
Крім того, як вже зазначалось, згідно з умов договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. предметом його є інвестиційні іменні сертифікати, емітентом яких є Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд "Агрокапітал" Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Довіра".
Умовами оскаржуваного договору ціну зазначених вище інвестиційних іменних сертифікатів в кількості 30 495шт. встановлено в розмірі 600019620,00грн., тобто 19676,00грн. за одну шт., при номінальній вартості - 1000,00грн..
Поряд з цим, у договорі не зазначено, яким чином була визначена саме така ціна цінних паперів, адже сторонами не вказано, чи зазначена в договорі ціна ЦП є біржовою, балансовою або іншою. Не вказується також, чи була ціна ЦП визначена за біржовим курсом або за вартістю, визначеною суб'єктом оціночної діяльності.
Поряд із зазначеним у матеріалах справи відсутні будь-які згадки про проведення торгів цінними паперами, які були б емітовані ПВНЗІФ "Агрокапітал" ТОВ "КУА "Довіра", яка вказана у Договорі купівлі-продажу цінних паперів як емітент. За таких обставин, визначення вартості придбаних боржником ЦП за біржовим курсом виключається.
Також, на веб-сайті ТОВ "КУА "Довіра" http://dovira.uafin.net/ розміщено її фінансову звітність. Так, з аналізу балансу та звіту про фінансові результати ТОВ "КУА "Довіра" за 2014 звітний рік (роздруківка з сайту) вбачається, що вартість активів згаданої компанії з управління активами (рядок 1300) на кінець звітного періоду становить 7080000,00грн.. Тобто, зазначена в оскаржуваному договорі вартість цінних паперів, емітованих інвестиційним фондом, що знаходиться в управлінні згаданої ТОВ "КУА "Довіра", фактично майже в 85 разів перевищує вартість активів самої ТОВ "КУА "Довіра". Водночас, жодні офіційні джерела не містять інформації щодо активів самого пайового інвестиційного фонду.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", інвестиційний сертифікат-цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді. Особливості емісії, обігу, обліку та погашення інвестиційних сертифікатів визначаються відповідним законодавством (ч.6 ст.12 цього ж Закону).
Згідно ч.1 ст.41 Закону України "Про інститути спільного інвестування" пайовий фонд - сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.56 Закону України "Про інститути спільного інвестування" розрахункова вартість цінного папера інституту спільного інвестування визначається як результат ділення загальної вартості чистих активів інституту спільного інвестування на кількість цінних паперів інституту спільного інвестування, які перебувають в обігу на день розрахунку. Придбання цінних паперів інституту спільного інвестування, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 55 цього Закону, здійснюється за ціною, що визначається виходячи з розрахункової вартості цінного папера інституту спільного інвестування на день надходження коштів на рахунок такого інституту. У заявці на придбання зазначається сума коштів, на яку придбаваються цінні папери інституту спільного інвестування. Кількість цінних паперів інституту спільного інвестування, які придбаваються інвестором, визначається шляхом ділення сплаченої інвестором суми на ціну одного цінного папера інституту спільного інвестування, визначену на день надходження коштів на рахунок такого інституту.
Таким чином, вартість цінних паперів розраховується в установленій формі та не залежить від волевиявлення сторін договору.
При цьому, у відповідності до положень абз.2 ч.4 ст.51 Закону України "Про інститути спільного інвестування" та абз.3 п.5 Розділу II Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування, затвердженим Рішенням НКЦПФР від 30.07.2013р. №1338 - оплата цінних паперів інституту спільного інвестування у розстрочку не допускається.
Відтак, договір купівлі продажу цінних паперів не містить жодних положень щодо визначення ціни інвестиційних сертифікатів, відповідно до фінансових результатів боржника його фінансовий стан не давав змоги провести оплату цінних паперів по ціні, яка зазначена в договорі, а положення про розстрочку оплати цінних паперів суперечить чинному законодавству.
Отже, з урахуванням наведеного, ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" придбано майно за цінами вищими від ринкових, при цьому на момент прийняття на себе такого зобов'язання майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а зміст оскаржуваного договору суперечить наведеним вище нормам законодавства, яке регулює відносини у сфері обігу цінних паперів.
Слід звернути увагу, що відповідно до листа Національної комісії та фондового ринку щодо надання інформації на запит № 01-21/24 від 06.02.2017р. про те, що ТОВ "КУА "Довіра" ( код ЄДРПОУ 38321073) утримувач цінних паперів, які належать ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка", ліквідовується.
Крім того, слід звернути увагу на те, що при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. порушено також вимоги Закону України "Про акціонерні товариства", зокрема.
Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
У відповідності до абз.2 ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства" значний правочин - це правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан) Боржника за 2014 звітний рік, вартість активів ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" на кінець звітного періоду (рядок 1300) становить 205655000,00грн.. Приймаючи до уваги наведені вище приписи Закону України "Про акціонерні товариства", значним правочином для боржника є будь-який правочин, ціна якого перевищує 20565500,00грн..
Враховуючи те, що ціна договору купівлі-продажу цінних паперів від 06.07.2015р. становить 600019620,00грн., тобто більше ніж в 29 разів перевищує вартість активів ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка", цей правочин є значним для боржника.
Відповідно до п.22 ч.2 ст.33 Закону України "Про акціонерні товариства", згідно якої до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.
Згідно ч.2 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства", рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.
У відповідності до абз.3 ч.1 ст.35 Закону України "Про акціонерні товариства", товариство не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів.
Згідно інформації наявної на офіційному веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України http://smida.gov.ua/ загальні збори акціонерів ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" востаннє проводились 28.04.2015р., а в порядку денному відсутнє питання щодо погодження вчинення договору з ТОВ "Телара" (оголошення з офіційного видання НКЦПФР №55 від 23.03.2015р.).
Крім того, слід звернути увагу на долучений до матеріалів справи скаржником ПАТ "Сбербанк" Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості цінних паперів у вигляді інвестиційних сертифікатів, іменних, бездокументарної форми існування, емітент - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Довіра", код ЄДРПОУ 38321073 (Закритий недиверсифікованип венчурний пайовий інвестиційний фонд "Агрокапітал" реєстраційний код за ЄДРІСІ 23300174) у кількості 1 (одна) штука, номіналом 1000,00грн. за штуку, вчинену рецензентом - ОСОБА_11, директором ПП "ОСОБА_4 оцінки і права", та висновку, до якого дійшов рецензент, а саме: "Звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є непрофесійним і не може бути використаний".
Зокрема, рецензент, у поданій рецензії виходив, зокрема, з того, що емітентом оцінюваних цінних паперів є закритий венчурний недиверсифікований фонд, а відтак власне проспект емісії цих цінних паперів передбачає визначення їхньої вартості, виходячи з ділення загальної вартості чистих активів фонду на кількість сертифікатів, що знаходяться в обігу на дату розрахунку. Крім того, некоректним є використання біржових курсів, які в 20 разів перевищують номінальну вартість цінного паперу без аналізу активів та зобов'язань пайового фонду, який є емітентом цих цінних паперів. Більше того, з публічної інформації, розміщеної на сайті https://smida.gov.ua/db/participant/38321073 вбачається, що на ФБ "Перспектива" цінні папери, які є предметом оскаржуваного договору торгувалися за ціною 20-22 тис. грн. за одну штуку, однак обсяг правочинів складав 1-3 сертифікати. Поряд з цим, поза біржою в цей же період були вчинені правочини на 30495 штук, вартістю 1967грн./сертифікат та на 15 штук, вартістю 21333грн./сертифікат. Таким чином, проводити оцінку цінних паперів, посилаючись лише на ринкові дані не є коректним за відсутності інформації про вартість чистих активів фонду, який є емітентом цих цінних паперів. Помилковість проведеної оцінки підтверджується у тому числі і власне Проспектом емісії цінних паперів, відповідно до п.3 якого, розрахункова вартість інвестиційного сертифікату Фонду визначається як результат ділення загальної вартості чистих активів Фонду на кількість інвестиційних сертифікатів Фонду, що перебувають в обігу на дату проведення розрахунку. Також помилковим є використання при проведенні оцінки порівняльного підходу, виходячи лише з одного укладеного правочину на 4 сертифікати.
Також, ПАТ "Сбербанк" долучено до матеріалів справи лист - звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессет Експертайз" з запитом щодо професійної думки суб'єкта оціночної діяльності відносно можливості виконання та необхідних документів для проведення незалежної оцінки інвестиційних сертифікатів (код цінних паперів - UА НОМЕР_1) ПВНЗІФ "Агро-Капітал" (код ЄДРІСІ 23300174) з метою визначення їхньої ринкової вартості станом на 30.06.2015р..
У відповідь на вказане звернення, листом №RTM №АЕ 030/2017 від 01.06.2017р. ПАТ "Сбербанк" було повідомлено, що оцінку зазначених цінних паперів можливо виконати лише за наявності Довідки про розрахунок вартості чистих активів інституту спільного інвестування - ПВНЗІФ "Агро-Капітал" станом на 30.06.2015р., яка була б складена у відповідності до вимог Положення про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.07.2013р. №1336. За відсутності згаданої довідки оцінку виконати не можливо.
Також, відповідно до долученої до матеріалів справи інформації щодо ліквідації Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду "ОСОБА_4 капітал", 01.07.2016р. позачерговими загальними зборами учасників ТОВ "КУА "Довіра" прийнято рішення про ліквідацію Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Агрокапітал" ТОВ "КУА "Довіра" у зв'язку з тим, що вартість активів пайового фонду стала меншою, ніж мінімальний обсяг активів фонду, та протягом шести місяців не збільшилася до мінімального обсягу активів.
Отже, враховуючи вищевикладене в сукупності заявниками спростовано правомірність укладеного правочину, доведено обставин порушення сторонами договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. вимог ст.ст.1, 2, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.2, 33, 70 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.ст.92, 188, 203, 215 ЦК України, ст.207 ГК України.
Оцінивши усі наведені у заявах про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. підстави та наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що заяви ПАТ "Сбербанк" та арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_7 "КЗБН "Росинка" ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" та арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_3 підлягають задоволенню, в свою чергу, керуючись п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.04.2017р. у справі №902/1406/15 слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" №12885/5/28-2 від 31.12.2015р. та заяву розпорядника майна ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_3 №б/н від 13.03.2017 р. (вх.№ 06-54/63/17 від 16.03.2017р.) про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного ТОВ "Телара" та ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладений між ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телара". Застосувати до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного між ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариством обмеженою відповідальністю "Телара" наслідки, передбачені ч.2 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" на користь ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" 400000,00грн..
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України. Водночас, витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Керуючись ст.ст.101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м.Київ та арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_3, м.Вінниця задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.04.2017р. у справі №902/1406/15 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" №12885/5/28-2 від 31.12.2015р. та заяву розпорядника майна ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого ОСОБА_3 №б/н від 13.03.2017 р. (вх.№ 06-54/63/17 від 16.03.2017р.) про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного ТОВ "Телара" та ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладений між ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 20, офіс 406, ідентифікаційний код 00382496) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телара" (08600, Київська область, м.Васильків, вул.Декабристів, 170, ідентифікаційний код 39538554).
Застосувати до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., укладеного між ОСОБА_6 акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариством обмеженою відповідальністю "Телара" наслідки, передбачені ч.2 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" (08600, Київська область, м.Васильків, вул.Декабристів, 170, ідентифікаційний код 39538554) на користь ОСОБА_6 акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 20, офіс 406, ідентифікаційний код 00382496) 400000грн. 00коп..
3. Стягнути з ОСОБА_6 акціонерного товариства "Краплинка" (21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 20, офіс 406, ідентифікаційний код 00382496) на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) 1218грн. 00 коп. судових витрат, сплачених за подання заяви.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" (08600, Київська область, м.Васильків, вул.Декабристів, 170, ідентифікаційний код 39538554) на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) 1218грн. 00коп. судових витрат, сплачених за подання заяви.
5. Стягнути з ОСОБА_6 акціонерного товариства "Краплинка" (21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 20, офіс 406, ідентифікаційний код 00382496) на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) 1489грн. 80коп. судових витрат, сплачених за подання апеляційної скарги.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" (08600, Київська область, м.Васильків, вул.Декабристів, 170, ідентифікаційний код 39538554) на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) 1489грн. 80коп. судових витрат, сплачених за подання апеляційної скарги.
7. Доручити господарському суд Вінницької області видати накази.
8. Справу №902/1406/15 та матеріали оскарження ухвали суду повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Крейбух О.Г.
скопійовано
-
скопійовано
-
