ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2012 р.

Справа № 2-а-593/11/1507

Категорія:10.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Шевера В.Д.

Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого судді –Коваля М.П.

суддів –Потапчука В.О.

–ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області на постанову Болградського районного суду Одеської області від 19 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 (далі –позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області в якому просила поновити строк звернення до суду, визнати дії неправомірними та зобов’язати нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»за період 2007 –2010 р. р., а також зобов’язати відповідача з 01 січня 2011 року нараховувати та виплачувати вищезазначену допомогу.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 30 березня 2011 року позовну заяву позивача в частині вимог за період з 01.01.2007 року по 28.09.2010 року –залишені без розгляду.

Постановою Болградського районного суду Одеської області від 19 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Дії відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу, як дитині війни, підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком –визнані неправомірними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області провести підвищення пенсії позивачу, як дитині війни, на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 28.09.2010 року і в подальшому, - відповідно до ст.. 6 чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто до внесення Верховною Радою України відповідних змін у ст.. 6 названого Закону, з урахуванням вже проведених нарахувань. В іншій частині позову –відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, щомісячна соціальна грошова допомога нараховувалася відповідно до чинного законодавства.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи вірність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно п.2 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції змінює, якщо судом правильно вирішено справу по суті, але з помилковим застосуванням норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195-IV, має право на отримання державної соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не були визнані неконституційними.

Порядок запровадження у 2006 році пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України визначений не був.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»призупинено на 2007 рік.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка

виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року N 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії «дитина війни».

Аналогічно вирішується питання щодо підвищення пенсії особі, яка має статус «дитини війни»у 2010 році.

Так, відповідно до ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року N 2154-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2010 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії «дитина війни».

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 28 березня 2011 року (а.с.2).

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України № 2453 VI, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України № 2747 VI, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідача слід зобов’язати здійснити виплату вищезазначеної допомоги з 28 вересня 2010 року на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України, але судом першої інстанції не вказано граничний термін виплат.

Отже, на підставі викладеного та враховуючи шестимісячний строк звернення до суду, колегія суддів вважає, що відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити вищезазначену допомогу за період з 28 вересня 2010 року по 28 березня 2011 року.

Стосовно вимог позивача щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати соціальну допомогу у визначених розмірах слід враховувати те, що діючим законодавством не передбачено зобов’язання на майбутнє та у період після звернення позивача до суду відсутній факт відмови відповідачем у здійсненні перерахунку та виплати. Колегія суддів наголошує на тому, що зазначена вимога не відповідає змісту законодавства, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому щодо змінення правового регулювання суспільних відносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміненню шляхом викладення резолютивної частини в іншій редакції з частковим задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.2 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201; п.2 ч.1 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області на постанову Болградського районного суду Одеської області від 19 квітня 2011 року –задовольнити частково.

Постанову Болградського районного суду Одеської області від 19 квітня 2011 року –змінити.

Викласти резолютивну частину змінюваної постанови в наступній редакції :

«Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком –задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області щодо не перерахунку та не виплаті пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком –неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період часу з 28 вересня 2010 року по 28 березня 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: / ОСОБА_3/

Суддя: /ОСОБА_4/

Суддя: /ОСОБА_1/