Справа № 815/2121/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства “Одесагаз” до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції (Ренійське відділення) Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось ПАТ “Одесагаз” до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції (Ренійське відділення) Головного управління ДФС, в якому позивач просить:

- визнати неправомірними дії Ізмаїльської ОДПІ (Ренійське відділення) ГУ ДФС в Одеській області щодо винесення податкової вимоги № 5-17 від 04.01.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 5 804, 65 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб;

- скасувати податкову вимогу № 5-17 від 04.01.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 5804,65 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що дії Ізмаїльської ОДПІ (Ренійське відділення) є неправомірними стосовно винесеної податкової вимоги у зв’язку з тим, що в розумінні діючого законодавства ПАТ «Одесагаз» виконало всі необхідні дії для фактичної сплати податкового боргу згідно з пунктом 22.4 ст. 22 Закону України “Про платіжні системи в Україні» при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Отже, з моменту подання платником податку до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податкових зобов'язань, обов'язок платника податку щодо сплати відповідних сум податкових зобов'язань є виконаним, а особою відповідальною за завершення ініціювання є Банк.

Представник позивача до суду не з’явився. Через канцелярію суду подав клопотання за вхід. № 15814/17 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду не з’явився. Належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити даний позов з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство “Одесагаз” зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеської області 28.12.1994р., про що зроблено запис в ЄДР №1 556 20 0000 008373 та є платником податків і зборів передбачених Податковим кодексом України, знаходиться на податковому обліку у Котовській ОДПІ з 16.04.1996р. за № 421.

ПАТ «Одесагаз» було надано АТ «Єврогазбанк» на виконання платіжні доручення №13272 від 18.06.2014 р. на суму 4 336, 50 грн., спрямоване на сплату земельного податку з юридичних осіб за травень 2014 року.

Згідно відміток АТ «Єврогазбанк» вказане платіжне доручення прийнято до виконання.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2014 року № 424 “Про віднесення публічного акціонерного товариства “Європейський газовий банк” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.07.2014 року прийнято рішення № 57 про запровадження з 17.07.2014 року тимчасової адміністрації строком на 3 місяці по 17.10.2014 р.

За вказаними платіжними дорученнями від 18 червня 2014 року № 13272, яке прийняті банком до виконання, грошові кошти не було списано банком з рахунків позивача без поважних причин.

ПАТ «Одесагаз» заявами № 113 від 26.06.2014 року повідомило ДПІ про сплату грошових зобов'язань згідно платіжного доручення № 13272 від 18.06.2014 р. на суму 4 336,50 грн. але зарахування до бюджету проведено не було.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Приписами п.1.24, п. 1.29 ст. 1, п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів Україні” визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п.1.24 ст.1). Платіжна система, це платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система (п.1.29 ст.1). Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (ст. 8).

Положенням п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів Україні” передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідальність банків при здійсненні переказу, передбачена приписами ст.32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” де зазначено, що отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, (затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976) передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити “Дата надходження” і “Дата виконання”, а банк стягувача “Дата надходження в банк стягувача” (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп “Вечірня”. Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту “Дата надходження”, який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 липня 2012 року по справі №К-4342/10 встановлено "... проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Крім того, аналіз змісту Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" також дає підстави для висновку про те, що виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку.

На платіжному дорученні від 18.06.2014 року № 13272 наявна відмітка банку “одержано банком” 18.06.2014 року та відсутні будь-які ознаки того, що банком було повернуто дане платіжне доручення без виконання.

Згідно вимог п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів Україні”, з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З припису зазначеної статті вбачається, що якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Презумпція невинуватості юридичних та фізичних осіб у сфері публічно правових відносин з боку держави закріплена ч. 2 ст. 71 КАС України.

Важливою для України з точки зору конкретизації положень щодо презумпції невинуватості є правозастосовна практика ЄСПЛ, яка в нашій державі є джерелом права та має вищу, порівняно національним законодавством, юридичну силу.

Принцип презумпція невинуватості є обов’язковим для будь – яких суб’єктів владних повноважень (справа “Аллене де Рібемон проти Франції”).

Порушення цього принципу може відбуватися шляхом прийняття посадовою особою протиправних рішень.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається саме для банку, а не для платника податків.

Отже, направлення позивачем до обслуговуючого банку належним чином оформлених платіжних доручень на оплату обов’язкових платежів та зборів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

ПАТ «Одесагаз» було надано АТ «Єврогазбанк» на виконання платіжні доручення №13272 від 18.06.2014 р. на суму 4 336, 50 грн., спрямоване на сплату земельного податку з юридичних осіб за травень 2014 року.

Банком вказане платіжне доручення прийнято до виконання, проте, платіж АТ “Єврогазбанк” своєчасно не був перерахований на рахунок Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області.

З цього приводу слід зазначити. Позитивні зобовґязання сформульовані Європейським судом під час застосування окремих статей Конвенції, зміст яких визначає усталена судова практика ЄСПЛ.

Основною характеристикою позитивних зобов'язань держави виступає те, що по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав/.

Було встановлено, що такі обовґязки можуть виникати на підставі безпосереднього застосування статей 2-6, 8, 10, 11, 13 Конвенції, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Сучасна тенденція спрямована на визнання Судом позитивних обовґязків держави під час захисту майже усього переліку конвенційних прав і свобод.

Так, у справі “Новоселецький проти України” (Novoseletskiy v. Ukraine), рішення від 22 лютого 2005 р., заява № 47148/99 ЄСПЛ розглядав позитивні зобов'язання за ст. 8 Конвенції та ст.1 Першого Протоколу. Зокрема, ЄСПЛ зазначив: Якщо розглядати справу зі сторони позитивного зобов’язання з боку держави або з огляду виправдання втручання державної влади відповідно до пункту 2, то є очевидним, що принципи, які застосовуються є достатньо суміжними. В обох випадках необхідно звернути увагу на дотримання справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами осіб і суспільства в цілому. Більше того, навіть для позитивних зобов’язань, які випливають з пункту 1, випадки, перераховані в пункті 2, можуть відігравати деяку роль при пошуку бажаної рівноваги (див. ОСОБА_1 п. Іспанії, N 4143/02, п. 55, рішення від 16 листопада 2004р.).

Суд нагадує, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004).

У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись приписами ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії Ізмаїльської ОДПІ (Ренійське відділення) ГУ ДФС в Одеській області щодо винесення податкової вимоги № 5-17 від 04.01.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 5 804, 65 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб.

Скасувати податкову вимогу № 5-17 від 04.01.2017 року про сплату податкового боргу у розмірі 5804,65 грн. зі сплати земельного податку з юридичних осіб.

Стягнути з Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (Ренійське відділення) (код ЄДРПОУ 39639539) за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства “Одесагаз” (код ЄДРПОУ 03351208) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 32710 від 15.03.2017 р. у сумі 3 200, 00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.