ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2012 р.

Справа № 2-а-47/11/1507

Категорія:

Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області на постанову Болградського районного суду Одеської області від 16 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Болградського районного суду Одеської області від 16 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2010 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни згідно з посвідченням.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Разом з цим, позивач звернувся за захистом порушеного відповідачем права на отримання допомоги за 2007-2010 роки лише 13 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України (в редакції чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, з урахуванням норм процесуального права позовні вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду за період з 09 липня 2007 року по 12 червня 2010 року.

Щодо висновку суду про задоволення позовних вимог позивача за період 13 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами. Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року), ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача провести виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за зазначений вище період є правильним.

Разом з цим висновок суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача нараховувати підвищення до пенсії в подальшому не відповідає вимогам ч. 1 ст. 2 КАС України. Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє не відповідає вимогам закону.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області задовольнити частково.

Постанову Болградського районного суду Одеської області від 16 лютого 2011 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області провести нарахування та виплату позивачу підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 12 червня 2010 року –залишити без розгляду.

В іншій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року), за період з 13 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

В іншій частині –відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді: