Справа № 686/25596/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2017 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживача, розірвання договору, повернення сплаченої за товар грошової суми та стягнення моральної шкоди, -

встановив :

26 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 жовтня 2015 року він придбав у ФОП ОСОБА_4 саджанці малини сорту «Роlаnа» кількістю 24 000 шт. на загальну вартість 72 000 грн. 00 коп. Дані саджанці були висаджені на території особистого селянського господарства позивача на наступний день після їх придбання 21 жовтня 2015 року. На початку квітня 2016 року позивачем було виявлено, що лише 25 % від загальної кількості саджанців прижилось та почали розростатись, а решта загинули. В подальшому, у другій половині літа 2016 року, саджанці малини, які прижились, частково почали сохнути та гинути. Згідно із довідкою про результати мікробіологічного аналізу рослинних зразків від 30.09.2016 р., в зразках саджанців малини було виявлено бактеріальну мікрофлору та мікроорганізми, які є патогенними та можуть спричинити загибель рослини. Вважає, що відповідач своїми діями порушив права позивача як споживача які гарантовані ЗУ «Про захист прав споживачів», продаючи хворобливі та неякісні саджанці, які мають істотні недоліки та відмовивши позивачу у наданні інформації про належну якість, походження, санітарний стан, сорт даних рослин та сертифікацію. Також, зазначає, що малина сорту «Роlаnа» не внесена до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, а тому відповідач не мав змоги сертифікувати партію даного сорту малини, а отже не мав змоги ввести дану малину в обіг.

А тому посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про насіння і садівний матеріал», ст.ст. 23,258,678, 680, 681 ЦК України просить розірвати договір купівлі - продажу саджанців малини сорту «Роlаnа», укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Стягнути з ФОП ОСОБА_4 сплачену за товар грошову суму у розмірі 72 000,00 грн., 10 000,00 грн. моральної шкоди та 300 грн. витрат понесених за оплату біоаналізів.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав з підстав наведених у позовній заяві та додаткових пояснень до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо заявлених позовних вимог, зазначивши, що ОСОБА_3 придбав товар для зайняття підприємницькою діяльністю та отримання прибутку, тобто не є споживачем в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів».

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову, внаслідок наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що 20 жовтня 2015 року ОСОБА_3 придбав у ФОП ОСОБА_4 саджанці малини сорту «Роlаnа» кількістю 24 000 шт. на загальну вартість 72 000 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів» та на свої права, як споживача. Однак, на позивача у даних правовідносинах не розповсюджуються положення даного закону у зв'язку з наступним.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Між тим, вбачається, що ОСОБА_3 придбав саджанці малини сорту «Роlаnа» кількістю 24 000 шт. на загальну вартість 72 000 грн. 00 коп., що свідчить що така кількість саджанців не може використовуватися для власних потреб. До того ж, ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Одним із видів його діяльності є вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев та чагарників, що вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 15.02.2017 р.

При цьому, позивач не довів, що дані саджанці були висаджені на території особистого селянського господарства позивача і що вони використовувалися саме для власних потреб, а не для підприємницької діяльності.

З викладеного вбачається, що позивач ОСОБА_3 здійснює діяльність з вирощування ягід, з метою отримання прибутку від реалізації такої продукції.

Ці факти свідчать про те, що в даних правовідносинах ОСОБА_3 не виступає споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки придбав саджанці для здійснення підприємницької діяльності з метою реалізації, а не для власних потреб.

Відповідно, якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або використовував придбаний товар у підприємницькій діяльності, то на його правовідносини з продавцем не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються загальні правила цивільного законодавства про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. ст. 662, 673, 688 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі - продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі продажу.

Так, ч. 2 ст. 678 ЦК України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 26.12.2002 року №411-ІV «Про насіння і садивний матеріал», при визначенні сортових і посівних якостей насіння та сортових і товарних якостей садивного матеріалу використовуються єдині методи та лабораторно-технічні засоби, єдина термінологія і нормативна документація.

Статтею 651 ЦПК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 1 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 №П-7 «Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», яка має юридичну силу на території України і згідно звичаїв ділового обороту та усталеної практики стосується широкого кола питань приймання продукції за якістю, ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості та комплектності, а також тари під продукцією або товарами. У договорах поставки можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції і товарів.

Згідно п. 14 Інструкції приймання продукції за якістю і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Таким чином, суд вважає, що до спірних відносин щодо встановлення якості саджанців повинні були застосовуватись норми Інструкції №П-7, зокрема п.п. 14-22, стосовно строків проведення прийомки, порядку виклику та повідомлення представника продавця, правил складення двостороннього акту тощо.

З врахуванням вищевикладеного, саме акт прийомки продукції за якістю, передбачений п. 29 Інструкції №П-7, або принаймні документ, що має рівноцінне значення, є єдиним належним та допустимим доказом неналежної якості поставленого товару.

В Пункті 29 Інструкції №П-7 висунуті вимоги до змісту акта, які охоплюють всі необхідні моменти для повного встановлення істини при дослідженні якості поставленої продукції практично у всіх можливих випадках.

Позивач не вжив жодних заходів для складання акту з участю відповідача або третіх осіб, компетентних в даному питанні.

За таких умов, позивач в розумний строк не дотримався порядку встановлення якості поставленого товару.

ОСОБА_3 на підтвердження продажу йому неякісного товару, посилається на те, що згідно із довідкою про результати мікробіологічного аналізу рослинних зразків від 30.09.2016 р., в зразках саджанців малини було виявлено бактеріальну мікрофлору та мікроорганізми, які є патогенними та можуть спричинити загибель рослини.

Проте, така довідка не можуть доводити факту продажу неналежної якості товару та його вартості, оскільки непідтверджені відповідним висновком експерта, проведеного з дотриманням вимог ст. 144 ЦПК України, ЗУ «Про судову експертизу» й Інструкції про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказам Міністерства юстиції України 08.10. 1998р. №53/5, зареєстрованим і Міністерстві юстиції України 3.11.1998р. за №705/3145.

До того ж, позивачем не доведено, що дані саджанці взагалі були висаджені, що саме дані саджанці, які йому продав відповідач були представленні на дослідження. При цьому дослідження було проведено у відсутності сторони відповідача, не було проведено дослідження зразків ґрунту, де саджанці були висаджені.

Твердження позивача про неналежну якість саджанців, тобто неналежне виконання умови зобов'язання щодо якості товару, суд вважає необґрунтованим, позивачем жодним чином не доведений.

Доказів, які б свідчили, що придбані саджанці мають істотний недолік, який виник з вини відповідача, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не довело належними доказами факт придбання хворобливих саджанців.

Посилання позивача на те, що малина сорту «Роlаnа» не внесена до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, суд вважає необґрунтованими, оскільки ця обставина не стосується предмету доказування, оскільки по даній справі підлягає доказуванню наявність факту порушення цивільно-правового зобов'язання.

Відповідно до Постанови КМ України від 15.05.2003 №686 «Про затвердження Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні», реєстр сортів є офіційним документом, який містить відомості про сорти рослин, а також щодо державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності на сорти рослин.

Факт того, що зазначена малина сорту «Роlаnа» не занесена до Реєстру сортів рослин України, жодним чином не впливає на якість саджанців.

Постановою КМ України від 15.05.2003 №686 «Про затвердження Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні» передбачені умови внесення та виключення з Реєстру окремих сортів рослин, які зазвичай здійснюються за заявою автору сорту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про насіння і садивний матеріал", сертифікат на насіння - документ, що засвідчує сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу; садивний матеріал - рослини та їхні вегетативні органи (частини), придатні для відтворення цілісного організму рослин; до садивного матеріалу категорій вихідний, базовий, сертифікований належать виноград, хміль, плодові, ягідні, горіхоплідні, малопоширені, декоративні та лісові рослини; кондиційне насіння - насіння, сортові та посівні якості якого відповідають вимогам, встановленим законодавством у сфері насінництва та розсадництва; некондиційне насіння - насіння, сортові та посівні якості якого не відповідають вимогам, встановленим законодавством у сфері насінництва та розсадництва.

Таким чином, слід відрізняти некондиційне (неякісне) насіння та насіння, що не внесене до реєстру прав на сорти рослин. Ці категорії не пов'язані між собою.

В разі порушень порядку ввозу або реалізації насіння уповноважені державні органи, на яких покладено контроль за дотриманням ліцензійних умов в сфері торгівлі, можуть притягти винних осіб до відповідальності, передбаченої законом.

Проте в будь-якому випадку не внесення саджанців до Реєстру сортів рослин України не може свідчити про неналежну якість (некондиційність) насіння.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не подано належних, допустимих та беззаперечних доказів, на підтвердження своїх вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживача, розірвання договору, повернення сплаченої за товар грошової суми та стягнення моральної шкоди, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя