Справа № 629/24/17

Номер провадження 2/629/423/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Мішуровської С.Т.,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Автолайф» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Автолайф», в якому просить визнати недійсним договір лізингу № 1334 від 20.12.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Автолайф»; зобов’язати відповідача повернути йому безпідставно сплачені кошти в сумі 57040,00 грн. Позивач посилаються на те, що 20.12.2016 року між ним та відповідачем було укладено договір лізингу № 1334, відповідно до умов якого позивач намагався отримати в лізинг транспортний засіб KIA SPORTEGE NEW COMORT, з об’ємом двигуна 1.7 літрів. За умовами договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 57040,00 грн. Після здійснення вищевказаного платежу та отримання свого екземпляру договору лізингу, він більш детально ознайомився з оскаржуваним Договором, та довідався, що такий договір суперечить вимогам чинного законодавства та є недійсним, в зв’язку з чим будь-які дії сторін по виконанню умов договору будуть нікчемними і договір буде неможливо виконати.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, його інтереси в суді представляє за довіреністю ОСОБА_4

Представник позивача ОСОБА_4 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Автолайф» в судове засідання не з’явився, до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на його безпідставність, вважає його необґрунтованим та таким, що не підкріплений жодним належним та допустимим доказом. Клопотання про розгляд справи за відсутності представника не надано, тому суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 20 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» було укладено договір фінансового лізингу № 1334, відповідно до умов якого предметом фінансового лізингу за вказаним договором є транспортний засіб, визначений у статті 1.1 Договору та специфікації (Додаток № 2), а саме транспортний засіб KIA SPORTEGE NEW COMFORT, з об’ємом двигуна 1.7 літрів.

Умовами п. 1.2. договору фінансового лізингу передбачено, що вартість предмету лізингу на момент укладання даного договору зазначається у даному договорі та в додатку № 1 до нього.

20 грудня 2016 року згідно квитанції №ПН3985 на розрахунковий рахунок № 26002514569 ТОВ «Лізингова компанія ОСОБА_5», відкритий в АТ «ОСОБА_6 банк Аваль» у м. Києві, ОСОБА_3 сплатив 57040 грн., призначення платежу - комісія за організацію по договору фінансового лізингу № 1334 від 20 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізінгоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір фінансового лізингу № 1334 від 20 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» є договором непрямого лізингу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року за № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбаченої законом. У разі, якщо під час розгляду про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки нікчемного правочину.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того, судом також встановлено, що умови спірного договору фінансового лізингу є несправедливими, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, або договорів у цілому, що обмежують права споживача.

Відповідно до вимог п. 8.2 договору фінансового лізингу сторони погодили, що вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, за цим договором становить 21125,93 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання цього договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 570400,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 9.1 договору, комісія за організацію угоди являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу у розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацією та супроводження протягом терміну дії договору, незалежно від назви призначення платежу в квитанції на сплату. Розмір комісії визначено у Додатку № 1 до даного договору. Комісія за організацію угоди входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити з моменту отримання предмету лізингу.

На виконання умов договору 20 грудня 2016 року на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» ОСОБА_3 сплатив комісію за організацію по договору у розмірі 57040 грн., що підтверджується копією квитанції, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 8.3 договору, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 10.3 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобов'язання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.

Із умов спірного договору вбачається, що він не містить умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та встановлює жорсткі обов'язки споживача, надає можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надає продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, надає продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Згідно частина третя статті 509 ЦК України зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі змісту спірного договору фінансового лізингу № 1334 вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, специфікацій та умов, графіку сплати лізингових платежів згідно з додатками № 1, 3 до договору, на які робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак позивачем додатки до договору не надав.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

У разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливими умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідач в судове засідання за викликом суду не з’явився, надіслав письмові заперечення, але не направив до суду відповідну ліцензію, яка б давала йому право укладати договори про фінансові послуги.

Тому судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно вимог ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

З викладеного вбачається, що договір фінансового лізингу № 1334 від 20 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню, що здійснено при його укладенні не було.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір не був нотаріально посвідчений у відповідності до вимог ст. 799 ЦК України.

Порядок нотаріального посвідчення договору лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи передбачений також п. 3.12 Глави 5 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Оскільки спірний договір № 1334 від 20 грудня 2016 року, на порушення вимог ст. 799 ЦК України, нотаріально не посвідчений, тому у відповідності до вимог ст. 220 ЦК України він є нікчемним.

З огляду на вищевикладене, з’ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, враховуючи несправедливі умови договору та взявши до уваги відсутність ліцензії у відповідача для здійснення фінансової діяльності та відсутність нотаріального посвідчення спірного договору, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Судові витрати згідно ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1, 2, 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 11, 16, 203, 207, 215, 216, 627, 799, 806-808 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 60, 213, 215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 1334 від 20 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» (03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, оф.107; код ЄДРПОУ 40352937, р/р 26002514569 в АТ «ОСОБА_6 Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: смт. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, мікрорайонАДРЕСА_1, грошові кошти в сумі 57040,00 (п’ятдесят сім тисяч сорок гривень 00 коп.) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» (03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, оф.107; код ЄДРПОУ 40352937, р/р 26002514569 в АТ «ОСОБА_6 Аваль», МФО 380805) на користь держави судові витрати в сумі 640,00 (шістсот грн. 00 коп.) гривень, перерахував на р/р 31215256700001 в ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: С.Т.Мішуровська