-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Номер справи 623/3391/16-к
Номер провадження 1-кп/623/121/2017
У Х В А Л А
іменем України
08 червня 2017 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання: Вовк І.В.
за участю прокурора: Красилі І.І.
обвинуваченого: ОСОБА_1
захисника: ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Ізюмі кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
23 грудня 2016 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 лютого 2015 року за №12015220320000359, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з доданими до нього документами.
Прокурор просив суд призначити справи до судового розгляду, викликати свідків сторони обвинувачення, про що надав відповідне клопотання.
Захисник та обвинувачений не заперечували проти призначення справи до розгляду, одночасно звертали увагу на недостатнє сформульоване обвинувачення, оскільки ч.1 ст. 263 КК України є бланкетною нормою, а тому не зовсім зрозуміло про які саме закони мається на увазі.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши обвинувальний акт з додатками, вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто, після отримання обвинувального акта суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Частина 1 статті 263 КК України є бланкетною нормою права, яка відсилає до інших нормативно – правових актів, які встановлюють механізм отримання дозволу на придбання, зберігання та носіння як вогнепальної зброї, так і бойових припасів.
Бланкетна норма – це норма, яка закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного акта іншої галузі права.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.2002р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» при вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, судам необхідно керуватися Положенням про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 576, Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. N 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. N 292 та іншими нормативними актами.
Вищенаведені нормативно-правові акти є чинними.
Згідно п. 5, 6 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання.
Суттєвими порушеннями при складанні обвинувального акта є, зокрема, такі порушення вимог КПК України, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального акта. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному акті містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, є неконкретним.
Згідно до положень ст. 337 ч. 1 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею.
У відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК Українив кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема : подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Отже фактичні обставини кримінального правопорушення повинні бути викладені в обвинувальному акті таким чином, щоб вони відповідали певному складу кримінального правопорушення, від обвинувачення в скоєнні якого особа мала змогу захищатись.
В обвинувальному акті повинна міститись правова кваліфікація кримінального правопорушення, яка повинна відповідати сформульованому обвинуваченню та фактичним обставинам справи.
Незрозумілість та неконкретність обвинувачення тягне за собою порушення права на захист, що є підставою для скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в обвинувальному акті не конкретизовано норми права, які встановлюють дозвільну систему у сфері обігу вогнепальної зброї та боєприпасів.
При цьому зазначення нормативно – правового акту має суттєве значення в межах цього обвинувального акту, оскільки його відсутність не дозволяє зрозуміти суть об’єктивної сторони злочину (кримінального правопорушення).
Також, суд враховує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює безумовне право обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (п.а) ч.3 ст. 6)).
Європейський Суд з прав людини, який повинен займатись тлумаченням норм Конвенції в справі «Девір проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року надав наступне визначення «обвинувачення» в контексті положень Конвенції: обвинувачення – це офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади про наявність припущення про те, що особою вчинене кримінально каране правопорушення.
За наявності вказаних вище недоліків обвинувального акту справу неможливо призначити до судового розгляду, оскільки неконкретне викладення фактичних обставин вчинення злочину (щодо нормативно – правових актів, які регулюють обіг обмежених у цивільному обороті речей) позбавляє суд можливості після оголошення обвинувального акту роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору для приведення його у відповідність з вимогами закону.
На підставі викладеного, керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.291,314 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12015220320000359 від 27 лютого 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, повернути прокурору для приведення його у відповідність вимогам закону.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя М.П.Одарюк
скопійовано
-
скопійовано
-
