ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року

Справа № 911/2656/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого

Алєєвої І.В. Коробенка Г.П.

за участю представників:

прокуратури (позивача)

Гудименко Ю.В. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України

відповідачів

Шевель С.М. - довіреність від 24.03.2016 р. (том 2 а.с. 87); Степанов О.О. - довіреність від 24.04.2017 р.; Рубан С.В. - керівник (відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій том 1 а.с. 173)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Заступника прокурора Київської області

на постанову

від 14.02.2017 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 911/2656/16 господарського суду Київської області

за позовом

Керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області

до

1. Української міської ради Обухівського району Київської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоінвест"

про

визнання недійсним рішення та договору оренди

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Української міської ради Обухівського району Київської області та ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" про визнання незаконним та скасування рішення Української міської ради 62 сесії 6 скликання від 13.11.2014 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вулиці Соснова та про надання земельної ділянки в оренду, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 3110 від 25.11.2014 року та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 93, 124, 134, 141, 146, 147, 152, 155 Земельного кодексу України, статей 21, 203, 215, 393 Цивільного кодексу України, норми Законів України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що спірним рішенням міської ради відповідачу було надано в оренду земельну ділянку площею 1,15 га по вул. Сосновій в м. Українка замість вилученої для суспільних потреб частини земельної ділянки площею 1,15 га по вул. Будівельників в м. Українка. Проте, вказане формулювання, зазначене у рішенні ради, не підпадає під виключні випадки, визначені частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України щодо передачі земельних ділянок на конкурентних засадах. При цьому, вилучення для суспільних потреб земельних ділянок врегульовано статтею 149 Земельного кодексу України, якою передбачено, що вилучення допускається лише щодо земельних ділянок, які знаходяться у постійному (безстроковому) користуванні, а не в тимчасовому користуванні на умовах оренди.

Прокурор зазначає, що земельна ділянка площею 4,1185 га, частину якої спірним рішенням міської ради вилучено з користування ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест", була відведена з порушенням вимог статті 134 Земельного кодексу України без проведення аукціону. Крім того, земельна ділянка надавалась в оренду відповідачу для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком, частину якої площею 1,15 га вилучено для будівництва дитячого дошкільного закладу, тобто для тих самих потреб, для яких вона й відводилась в оренду. Таким чином, в обхід процедури земельних торгів, визначеної земельним кодексом України, Українська міська рада уклала з ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" оспорюваний договір оренди землі від 25.11.2014 р.

ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" у відзиві на позовну заяву заперечуючи проти її задоволення вказувало на те, що рішення міської ради про надання дозволу на розроблення документації від 25.12.2012 р. та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13.11.2014 р. приймались з підстав, передбачених частиною 3 статті 124 та абзацу 17 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Відповідач також зазначав, що положення статті 32 -1 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на момент прийняття міськрадою спірного рішення та укладення оспорюваного договору, за своїми юридичними наслідками прирівняли такі поняття як "розірвання договору оренди землі державної чи комунальної власності для суспільних потреб" із поняттям "викупу землі для суспільних потреб", яке вживається у частині 2 статті 134 Земельного кодексу України, якою визначені випадку не проведення земельних торгів для передання земельної ділянки в оренду. Отже, юридично значущі дії, які мали своїм наслідком вилучення частини земельної ділянки для суспільних потреб, мали місце у період дії норми статті 32-1 Закону України "Про оренду землі", і використання відповідачами інших термінів , ніж передбачено законом, зокрема, терміну вилучення. Внесення змін до договору, замість терміну розірвання договору та укладення нового договору само по собі не може призводити до недійсності вчинюваних дій, адже за своїм юридичним змістом та наслідками вони відповідають закону.

Українська міська рада також заперечуючи проти позову вказувала на те, що оскаржувані рішення та договір не мають жодного відношення до земель державної власності і, відповідно, не можуть порушувати прав та інтересів держави у галузі земельних відносин. В той же час, при прийнятті міською радою оспорюваного рішення, інтереси держави щодо відведення земельних ділянок всіх форм власності були враховані та дотримані, відповідачем отримані позитивні висновки всіх уповноважених органів, рішення радою прийнято у відповідності до закону та в межах повноважень.

Крім того, відповідачем зазначено про пропуск прокурором строку позовної давності оскільки на вимогу прокурора міською радою супровідним листом вих. № 3706/0/3-11 від 27.12.2011 р. нарочно було надано всі рішення, які прийняті у бюджетній та земельних сферах, у тому числі рішення міської ради від 08.12.2011 р., яким, зокрема, надано ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" замість вилученої частини земельної ділянки в районі вул. Будівельників, земельну ділянку в межах м. Українка, згідно з порядком, встановленим статтею 134 Земельного кодексу України, а з даним позовом прокурор звернувся у серпні 2016 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.10.2016 р. (суддя Мальована Л.Я.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення Української міської ради від 13.11.2014 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 1,0846 га та спірний договір від 25.11.14 р., відповідають за своїм змістом вимогам частини 3 статті 124, абзацу 17 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, статті 32-1 Закону України "Про оренду землі" та частині 1 статті 7 Закону від 17.11.2009 № 1559-УІ щодо надання земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність прокурором фактів порушення інтересів держави при прийнятті оскаржуваного рішення та договору, що є окремою підставою для відмови у позові.

За апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області Київський апеляційний господарський суд (судді: Іоннікова І.А., Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.), переглянувши рішення господарського суду Київської області від 26.10.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.02.2017 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора Київської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги невідповідністю висновків судів обставинам справи та нормам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Прокурор зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин право на отримання рівноцінної земельної ділянки у ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" на законних підставах не виникло, оскільки в силу положень статті 5 Цивільного кодексу України норми статті 32-1 Закону України "Про оренду землі" не регулюють спірні правовідносини, а відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 2 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, пов'язані з вилученням (викупом) земельних ділянок, які перебувають у державній та/або комунальній власності, що свідчить про неправомірність застосування судами вказаних норм до спірних правовідносин.

Прокурор зазначає, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення спірного договору оренди землі по вул. Сосновій у м. Українка ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" не мало права та законних підстав отримання земельної ділянки без проведення процедури земельних торгів відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України. При цьому, зазначивши, що стаття 134 вказаного Кодексу була доповнена абзацем 17, судами не враховано, що це зумовлено необхідністю узгодження положень Земельного кодексу України з компенсаційними механізмами, передбаченими положеннями Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності". Вказаний абзац 17 статті 134 Земельного кодексу України використовує поняття "викуплена" та "Примусово відчужена" земельна ділянка, оскільки лише у таких випадках законом передбачена можливість отримання рівноцінної земельної ділянки. Із внесенням змін у Закон України "Про оренду землі" та доповненням його статтею 32-1 зміни до статті 134 Земельного кодексу України не вносились оскільки нових механізмів, пов'язаних із наданням у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності в замін тієї, щодо якої розірвано договір оренди, законом не передбачено, а відтак застосування судами абзацу 17 статті 134 Земельного кодексу України є безпідставним.

Прокурор також не погоджується та вважає неправомірним висновки судів щодо недоведеності прокурором наявності права пред'являти зазначений позов через не підтвердження факту порушення інтересів держави.

ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення у даній справі залишити без змін вказуючи, зокрема, на те, що виходячи з принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном, а також враховуючи те, що норми частини 5 статті 32-1 Закону України "Про оренду землі" має компенсаторну природу, встановлює невичерпний перелік видів наслідків розірвання договору та взагалі має вказівку на укладення нового договору оренди, можна стверджувати, що такий наслідок як надання орендарю в оренду іншої земельної ділянки замість вилученої для суспільних потреб, за наявності у органу місцевого самоврядування такої можливості, відповідає частині 5 статті 32-1 Закону України "Про оренду землі", принципам законодавства України, міжнародного права та не вимагає при цьому проведення земельного аукціону.

Українська міська рада у відзиві на касаційну скаргу також просить відмовити у її задоволенні, залишивши без змін судові рішення у даній справі посилаючись на те, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників відповідачів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- 11.02.2010 р. Українською міською радою було прийнято рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" в оренду для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком в м. Українка в районі вулиці Будівельників в межах Української міської ради Обухівського району Київської області та надання цієї земельної ділянки в оренду" (том 1 а.с. 17);

- 26.02.2010 р. між Українською міською радою та ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" було укладено договір оренди земельної ділянки від 26.02.2010 р. загальною площею 4,1185 га в районі вулиці Будівельників в межах Української міської ради Обухівського району Київської області (том 1 а.с. 18-21);

- 08.12.2011 р. Українська міська рада прийняла рішення "Про розгляд рішення виконкому Української міської ради № 371 від 24.11.2011 р. про необхідність будівництва дошкільного навчального закладу на 280 місць, про отримання згоди на вилучення земельної ділянки 1,15 га з орендованої ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" земельної ділянки площею 4,1185 га, про надання в межах м. Українка земельної ділянки замість вилученої" (том 1 а.с. 29);

- 22.12.2011 р. листом № 1104 ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" надало згоду на вилучення частини земельної ділянки орієнтовною площею 1,15 га із орендованої земельної ділянки площею 4,1185 га (том 1 а.с. 27);

- 29.12.2011 р. рішенням Української міської ради "Про розгляд клопотання ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" щодо вилучення частини земельної ділянки орієнтованою площею 1,15 га із орендованої земельної ділянки площею 4,1185 га" було надано дозвіл ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" на розроблення відповідної документації із землеустрою щодо встановлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди орієнтовною площею 2,9685 га із земельної ділянки площею 4,1185 га для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення в районі вулиці Будівельників в м. Українка (том 1 а.с. 24);

- 14.06.2012 р. Українською міською радою було прийнято рішення про, зокрема, затвердження технічної документації із землеустрою щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2010 р. (том 1 а.с. 74);

- 11.10.2012 р. рішенням Української міської ради внесено зміни до рішення від 14.06.2012 р. з метою уточнення формулювань рішення ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2010 р., а також припинено право користування ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" земельною ділянкою 1,15 га(том 1 а.с. 75);

- 28.11.2012 р. між Українською міською радою та ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" було укладено договір про внесення змін в основний договір оренди від 26.02.2010 р., яким внесені зміни до пунктів 1.1, 2.1 та 6.1 та, зокрема, передбачено передачу орендарю у користування для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення в районі вулиці Будівельників в м. Українка двох земельних ділянок площею 2,8489 га та 0,1196 га (том 1 а.с. 23);

- 08.09.2014 року Управління Держземагенства в Обухівському районі висновком "Про погодження проекту землеустрою" вих. №3-27/1114 погодило розроблений ТОВ "Нацземресурси" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" з цільовим призначенням - для будівництва багатофункціонального житлового комплексу, площею 1,0846 га, що розташована в м. Українка в районі вул. Соснової на території Української міської ради Обухівського району Київської області (том 1 а.с. 204);

- 19.09.2014 року відділ містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації висновком "Про погодження проекту землеустрою" №321/01-22 погодив розроблений ТОВ "Нацземресурси" проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест", цільове використання - для будівництва багатофункціонального житлового комплексу, площею 1,0846 га, що розташована в м. Українка в районі вул. Соснової на території Української міської ради Обухівського району Київської області (том 1 а.с. 205).

Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи також встановлено, що рішенням Української міської ради від 13.11.2014 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вул. Соснова", розроблений ТОВ "Нацземресурси" та вирішено надати ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" земельну ділянку із земель категорії житлової та громадської забудови площею 1,0846 га в оренду на 15 років для будівництва багатофункціонального житлового комплексу із укладенням договору оренди (том 1 а.с. 31).

25.11.2014 р. між Українською міською радою та ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" укладено договір оренди земельної ділянки в районі вул. Соснової, площею 1,0846 га для будівництва багатофункціонального житлового комплексу (том 1 а.с. 32-33).

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про визнання незаконним та скасування рішення Української міської ради від 13.11.2014 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вулиці Соснова та про надання земельної ділянки в оренду, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 3110 від 25.11.2014 року та скасування державної реєстрації, з підстав порушення процедури передачі відповідачу земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, в порушення статей 124 та 134 Земельного кодексу України.

Здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора посилаючись, зокрема, на положення абзацу 17 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, статтю 32-1 Закону України "Про оренду землі" та абзац 8 частини 1 статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що у випадку розірвання договору оренди з причин задоволення суспільних потреб за орендарем зберігається право на укладання нового договору оренди земельної ділянки комунальної та державної форми власності. В даному випадку закон не ставить вимоги, що новий договір оренди при цьому укладається за результатами проведення земельних торгів, адже за своєю спрямованістю така норма закону має компенсаторний характер, що обумовлюється, насамперед, безвинним позбавленням особи речових прав на земельну ділянку - прав оренди.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення від 13.11.2014 р.) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 вказаної норми встановлені випадки, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування (абзац 17 частини 2 статті 134 вказаного Кодексу).

Статтями 146 та 147 Земельного кодексу України визначено, що викуп земельних ділянок для суспільних потреб, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

Законом України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" визначені правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, статтею 1 якого визначені терміни та встановлено, що викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб - передача земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за їх згодою у державну чи комунальну власність для задоволення суспільних потреб шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншого правочину у порядку, встановленому законом. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду. Суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку. Суспільна потреба - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані з викупом земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов'язані з примусовим відчуженням зазначених об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути забезпечені шляхом використання земель державної чи комунальної власності.

Частиною 2 статті 2 вказаного Закону передбачено, що дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності.

Порядок вилучення земельних ділянок для суспільних та інших потреб передбачений статтею 149 Земельного кодексу України, якою передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Таким чином вказаними нормами врегульовані порядок та підстави викупу, примусового відчуження чи вилучення земельних ділянок для забезпечення суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, які перебувають або у приватній власності, або у постійному користуванні юридичних осіб.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Української міської ради від 24.11.2011 р. № 371 вирішено клопотати перед Українською міською радою про необхідність будівництва в м. Українка нового дошкільного навчального закладу на 280 місць та клопотати перед міською радою про виділення земельної ділянки під будівництво ДНЗ на 280 місць (том 1 а.с. 28).

Рішенням Української міської ради від 08.12.2011 р. "Про розгляд рішення виконкому Української міської ради від 24.11.2011 р. № 371 вирішено запроектувати та збудувати в 2012-2014 роках за кошти міського бюджету та інших джерел фінансування дитячий дошкільний заклад на 280 місць.

Будівництво дитячого дошкільного закладу здійснити на частині земельної ділянки орієнтовною площею 1,1500 га в районі вулиці Будівельників, що надана в оренду ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" (пункт 2 рішення міської ради).

Пунктом 3 вказаного рішення міської ради вирішено отримати згоду від ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" щодо припинення права оренди частиною земельної ділянки орієнтовною площею 1,1500 га із орендованої Товариством земельної ділянки площею 4,1185 га.

Відповідно до пункту 4 рішення міської ради від 08.12.2011 р. вирішено надати ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" замість вилученої частини земельної ділянки в районі вул. Будівельників, земельну ділянку в межах м. Українка згідно з порядком, встановленим статтею 134 Земельного кодексу України.

Таким чином, як вбачається зі змісту рішення Української міської ради від 08.12.2011 р., органом місцевого самоврядування з підстав прийняття рішення про необхідність будівництва дитячого дошкільного закладу вирішено отримати згоду орендаря земельної ділянки на припинення права оренди частини орендованої ним земельної ділянки із наданням товариству замість вилученої частини земельну ділянку в межах м. Українка згідно з порядком, встановленим статтею 134 Земельного кодексу України.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції вказане було залишено поза увагою, питання щодо підстав вилучення, викупу чи примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, не з'ясовувалось, відповідні обставини не встановлювались, а відтак судами зроблене передчасне посилання на абзац 17 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України та наявність, чи навпаки, підстав для застосування вказаної норми щодо можливості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них у зв'язку із надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Крім того, матеріали справи не містять будь - якого рішення Української міської ради, прийнятого у відповідності до норм діючого законодавства щодо порядку та підстав вилучення земельних ділянок для суспільних потреб, з обґрунтуванням винятковості такого вилучення земельної ділянки та виключної необхідності будівництва дитячого садочку саме на частині орендованої ТОВ "УІБК "Укржитлоінвест" земельної ділянки, наданої останньому для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком в районі вулиці Будівельників в м. Українка.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що застосовуючи до спірних правовідносин статтю 32-1 Закону України "Про оренду землі", якою передбачений порядок розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб та вказуючи, що використання відповідачами інших термінів, ніж передбачено законом, зокрема терміну вилучення, внесення змін до договору, замість терміну розірвання договору та укладання нового договору, якими оперує вказана норма, що не може призвести до недійсності вчинюваних дій, адже за своїм юридичним змістом та наслідками вони відповідають закону, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою та не з'ясоване питання щодо моменту виникнення спірних правовідносин, а відтак і наявність, чи навпаки, підстав для застосування статті 32-1 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що прокурором не доведено фактів порушення інтересів держави.

За приписами частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина 3 вказаної норми).

За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа, представник, на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи, довірителя, і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи, змінюючи, припиняючи, для неї права та обов'язки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Проте, вказане не прийнято судами першої та апеляційної інстанції до уваги та залишені поза увагою доводи прокурора стосовно того, що незаконне надання в користування земельної ділянки порушує законний порядок надання в користування землі, що свідчить про наявність підстав представництва прокуратурою інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення відповідного позову.

Оскільки в силу статті 111^{7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.}

^{При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.}

^{Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 р. у справі № 911/2656/16 та рішення господарського суду Київської області від 26.10.2016 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді : І. Алєєва

Г. Коробенко