ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 травня 2017 року 12:50 справа №826/6377/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта"

до

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про

скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Укртранснафта") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) скасувати податкову вимогу від 14 березня 2016 року №234-23; 2) зобов'язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку ПАТ "Укртранснафта" шляхом виключення з неї податкового боргу у розмірі 1 886 340,53 грн.; 3) зобов'язати відповідача звільнити майно позивача з-під податкової застави та виключити її з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6377/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку із змінами у структурі податкових органів, в ході розгляду справи судом здійснено заміну первинного відповідача Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

В судовому засіданні 08 серпня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач надіслав ПАТ "Укртранснафта" податкову вимогу форми "Ю" від 14 березня 2016 року №234-23, якою повідомлено, що станом на 13 березня 2016 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 1 886 340,53 грн., у тому числі: з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 1 886 340,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн.; та попереджено, що, починаючи з 11 березня 2016 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 14 березня 2016 року №5404190128-10-23-26 на підставі статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності ПАТ "Укртранснафта", а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Позивач не погоджується із вказаними вище податковою вимогою та обставинами поширення податкової застави на майно позивача, у зв'язку із відсутністю у нього податкового боргу зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі, вказаному у податковій вимозі, а також у зв'язку із протиправним не врахуванням відповідачем зменшення податкових зобов'язань на суму сплачених авансових внесків за 2014 та 2015 роки.

Відповідач у письмовому запереченні зазначив про відповідність оскаржуваного рішення вимогам Податкового кодексу України.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної вимоги) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 Податкового Кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пунктів 89.1 та 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексі грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

За правилами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги та опису майна у податкову заставу є наявність у платника податкового боргу.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до податкової вимоги відповідача від 14 березня 2016 року №234-23 повідомлено ПАТ "Укртранснафта", що станом на 13 березня 2016 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток приватних підприємств становить 1 886 340,53 грн.

В контексті наведеного слід зазначити, що доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено тягар доказування, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у ПАТ "Укртранснафта" суми податкового боргу у будь-якому розмірі та з будь-якого податку, не зазначено періоду виникнення вказаної у вимозі суми боргу тощо.

Ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі від 28 квітня 2016 року суд зобов'язував відповідач надати документи, що підтверджують виникнення податкового боргу, зворотній бік облікової картки позивача з податку на прибуток, однак витребуваних документів до суду не надано.

При цьому суд враховує викладені позивачем у позовній заяві обставини, які, на його думку, призвели до безпідставного винесення оскаржуваної вимоги, а саме щодо застосування відповідачем помилкової методології стосовно визначення розміру авансових внесків з податку на прибуток, що підтверджено судовими рішеннями у адміністративних справах №826/3185/15, №15880/14 та №826/7798/15, а також безпідставне не врахування відповідачем зменшення податкових зобов'язань за щомісячними авансовими внесками з податку на прибуток за 10 місяців 2015 року, однак, з огляду на відсутність в матеріалах справи документів, які б давали змогу визначити природу виникнення саме спірної суми податкового боргу, вказаної у вимозі, а також її наявність станом на момент розгляду справи, суд не вбачає підстав для здійснення їх правового аналізу.

Таким чином, з урахуванням того, що згідно частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення правомірності свого рішення покладається саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, враховуючи відсутність у справі доказів наявності у позивача податкового боргу, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваної податкової вимоги та необхідність її скасування.

Разом з тим, суд не погоджується із позовними вимогами про зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку ПАТ "Укртранснафта" шляхом виключення з неї податкового боргу у розмірі 1 886 340,53 грн. через їх передчасність, з огляду на те, що відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації, а тому право позивача у цій частині наразі є не порушеним.

Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити майно позивача з-під податкової застави та виключити її з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна, суд аналогічно вважає ці вимоги передчасними, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до норм пункту 93.1 статті 91 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1 отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; 93.1.2 визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3 набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4 отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 розділу V Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №572, у випадках, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу II Податкового кодексу України, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу II Кодексу.

Таким чином, на даний момент відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем прав позивача стосовно звільнення його майна з-під податкової застави, а тому, відповідно, підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог також відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної податкової вимоги з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "Укртранснафта" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд встановив, що позивач при поданні позову до суду сплатив судовий збір у загальному розмірі 31 051,12 грн., з яких 28 295,12 грн. - за розгляд майнових вимог та 2 756,00 грн. - за розгляд вимог немайнового характеру, а тому, враховуючи відмову у задоволенні вимог про зобов'язання вчинити дії, сплачений судовий збір за розгляд немайнових вимог відшкодуванню позивачу не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерне товариство "Укртранснафта" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 14 березня 2016 року №234-23.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерне товариство "Укртранснафта" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 295,12 грн. (двадцять вісім тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень дванадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко