ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/628/17

30 травня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Ходачкевич Н.І. , судді Мартиць О.І. , судді Білоус І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- стягнути з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суддівську винагороду за січень 2017 року - 21252 грн., лютий 2017 року - 21252 грн., березень 2017 року - 21252 грн., що становить у загальній сумі 63756 грн.;

- зобов'язати перерахувати з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь ОДПІ ДФС у Тернопільській області єдиний соціальний внесок в розмірі 22%, що становить 5808 грн. (за січень 2017 року), 5808 грн. (за лютий 2017 року), 5808грн. (за березень 2017 року);

- зобов'язати перерахувати з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь Управління казначейства у м. Тернополі 18% податку з доходів фізичних осіб, а саме 4752 грн. (за січень 2017 року), 4752грн. (за лютий 2017 року), 4752 грн. (за березень 2017 року);

- зобов'язати перерахувати з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь Управління казначейства у м. Тернополі 1,5% військового збору, що становить 396 грн. (за січень 2017 року), 396 грн. (за лютий 2017 року), 396 грн. (за березень 2017 року);

- постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за січень 2017 року в сумі 21252 грн. допустити до негайного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а згідно п.1 ч.4 цієї ж норми посадовий оклад судді апеляційного суду встановлюється пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 грн. Відтак, посадовий оклад судді апеляційного суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання має становити 35200 грн., виходячи з розрахунку 3200 грн. (мінімальна заробітна плата)*10 (мінімальних заробітних плат)*1,1 (коефіцієнт судді апеляційного суду).

Однак, за січень-березень 2017 року Відповідачем, в порушення зазначених норм, нараховано та виплачено суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу у розмірі 17600 грн. За таких обставин, недоплату суддівської винагороди за січень-березень 2017 року ОСОБА_1 вважає протиправною.

Позивач в судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Державної судової адміністрації України в судове засідання не прибув, направив на адресу суду письмові заперечення в яких зазначив, що стосовно здійснення виплат ОСОБА_1 Відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також направив на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.

Державна казначейська служба України не забезпечила явку в судове засідання уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відтак, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи заяви Позивача та Відповідача про розгляд справи без їх участі та неявку в судове засідання представника третьої особи, суд, у відповідності до положень ч.1 ст.41, ч.4 ст.122 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне:

Судом встановлено, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19.07.1999 року №673-XIV ОСОБА_1 обрана суддею Тернопільського обласного суду (на даний час - Апеляційний суд Тернопільської області) безстроково.

ОСОБА_1 встановлено надбавку до заробітної плати за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу з 14.09.2013 (стаж роботи на 14.09.2013 становить 20 років), що підтверджується витягом з наказу Апеляційного суду Тернопільської області від 02.09.2013 року №198 (а. с. 13).

Станом на час розгляду даної адміністративної справи Позивач кваліфікаційне оцінювання не проходила.

З матеріалів справи, а саме архівної відомості №2 з січня 2017 року по березень 2017 року, виданої Апеляційним судом Тернопільської області від 11.04.2017 року № 2719/17 вх., ОСОБА_1 за вказаний період виплачено суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу у розмірі 17600 грн. (а. с.11).

На думку Позивача, обрахунок її суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600 грн., визначеної п.3 р. II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України", а не із розміру мінімальної заробітної плати, як вказано в Законі України "Про судоустрій та статус суддів", відтак звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.23 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів"від 02.06.16 року №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453.

Як передбачено ч.2 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом, зокрема, судді апеляційного суду - 1,1 (п.1 ч.4 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI).

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200 гривень.

Отже, враховуючи, що 10 мінімальних заробітних плат в січні-березні 2017 року дорівнювали 32000 грн., посадовий оклад Позивача, як судді апеляційного суду, з урахуванням коефіцієнту 1,1, в зазначений період повинен був складати 35200 грн.

З приводу того, що п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року№1774 передбачена інша розрахункова величина у розмірі 1600 грн. для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а мінімальна заробітна плата не застосовується, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно із ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, як Конституцією України, так і Законами України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII та від 07.07.2010 року №2453-VI, передбачено, що розмір суддівської винагороди регулюється виключно законом про судоустрій і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII не є законом про судоустрій, а тому відповідно дост.130 Конституції України, ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.16 №1402-VIII не можуть регулювати питання розміру суддівської винагороди.

Разом з тим, приписами ст.10 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи, що в Законі України "Про Державний бюджет на 2017 рік" відсутній будь-який інший місячний розмір мінімальної заробітної плати ніж 3200 грн., суд приходить до висновку, що з 01.01.2017 року 1600 грн. є розміром спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік.

Суд наголошує, що відповідно до приписів ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI розмір посадового окладу судді апеляційного суду обраховується саме з розміру мінімальної заробітної плати, а не іншої розрахункової величини. В один і той же період часу не може існувати одночасно два відмінних один від одного розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, право законодавця на визначення розміру суддівської винагороди іншими законами обмежено як Конституцією так і відповідними законами про судоустрій.

Встановлення розміру суддівської винагороди судді безпосередньо законом про судоустрій, є вимогою, конституційною гарантією (ст.130 Конституції України), а не рекомендацією для органів влади.

Разом з тим, суд погоджується з позицією Відповідача, про те, що соціально-економічні права не є абсолютними, і у разі неможливості їх фінансово забезпечити, Держава має право на прийняття рішень пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, у тому числі, щодо розміру суддівської винагороди.

Виходячи з фінансових можливостей державного бюджету, законодавець має право на встановлення будь-якого розміру суддівської винагороди, більшого чи меншого, але враховуючи вимоги ст.130 Конституції України, ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.16 №1402-VIII, ч.1 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.10 №2453-VI, це повинно бути передбачено виключно у законі про судоустрій, а не в інших нормативно-правових актах.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.16 №1774-VIII щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні посадових окладів та заробітної плати працівників та встановлення для цих цілей нової розрахункової величини в 1600 гривень, враховуючи вимоги ст.130 Конституції України, можуть застосовуватися до будь-яких інших посадових окладів та заробітних плат працівників, окрім посадових окладів судді.

Відповідно до ч.2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішення від 10.03.2011 року справі "Сук проти України" (заява № 10972/05) вважає, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (пункт 23).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що Відповідачем порушено право ОСОБА_1 на передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з урахуванням коефіцієнту 1,1 як судді апеляційного суду, починаючи з 01.01.2017 року.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити, зокрема, як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права необхідно враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З урахуванням вищевикладеного, у спірному випадку для належного і повного захисту прав Позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ч.2 ст. 11 КАС України та застосувати той спосіб захисту порушеного права Позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за січень-березень 2017 року, з вирахуванням виплаченої суми суддівської винагороди, при розрахунку посадового окладу якої застосувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину у розмірі 3200 грн.

Щодо позовних вимог у частині зобов'язання перерахувати з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь ОДПІ ДФС у Тернопільській області єдиний соціальний внесок в розмірі 22%, що становить 5808 грн. (за січень 2017 року), 5808 грн. (за лютий 2017 року), 5808 грн. (за березень 2017 року), зобов'язання перерахувати з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь Управління казначейства у м. Тернополі 18% податку з доходів фізичних осіб, а саме 4752 грн. (за січень 2017 року), 4752 грн. (за лютий 2017 року), 4752 грн. (за березень 2017 року), зобов'язання перерахувати з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь Управління казначейства у м. Тернополі 1,5% військового збору, що становить 396 грн. (за січень 2017 року), 396 грн. (за лютий 2017 року), 396 грн. (за березень 2017 року), суд не вбачає підстав для їх задоволення в порядку і спосіб заявлений Позивачем зважаючи на обраний судом спосіб захисту у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, постанова підлягає до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за січень-березень 2017 року, з вирахуванням виплаченої суми суддівської винагороди, при розрахунку посадового окладу якої застосувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину у розмірі 3200 грн.

3. Постанову суду в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити суддівську винагороду за один місяць допустити до негайного виконання.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Судді Мартиць О.І.

Білоус І.О.