ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2017 року

м. Полтава

Справа №816/550/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - Масла О.М.,

представників відповідача - Носенка В.В., Табурця Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" (надалі - позивач, ПАТ "Завод "Лтава") звернулось до суду з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі також відповідач, Управління) про скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", надісланих ПАТ "Завод "Лтава" за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем безпідставно включено до спірних розрахунків суми витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які працювали на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава". Стверджував про те, що ПАТ "Завод "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект", який входив до складу Полтавського державного виробничого об'єднання "Лтава", що припинене за судовим рішенням у березні 2006 року. Крім того, наполягав на відсутності у ПАТ "Завод "Лтава" обов'язку з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, оскільки пенсії даним особам призначені на підставі статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не у відповідності до статті 13 названого Закону.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на правомірність та обґрунтованість спірних розрахунків. При цьому зазначив, що пенсії включеним до розрахунків громадянам призначені на виконання судових рішень та відповідно до довідок про наявність трудового стажу, виданих позивачем.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 14308479 /т. 1, а.с. 9/.

Відповідачем у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року надіслано ПАТ "Завод "Лтава" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" /т. 1, а.с. 10-43, 103-136/.

До вказаних розрахунків включено суми фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій таким громадянам: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_15.

Не погодившись з правомірністю зазначених розрахунків, позивач оскаржив їх до суду.

При цьому 11.05.2017 позивач подав через канцелярію суду клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом /т. 2, а.с. 1-4/.

В обґрунтування даного клопотання позивач зазначив, що про порушення своїх прав фактично дізнався лише у лютому 2017 року, після того як відповідач подав до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву про стягнення з ПАТ "Завод "Лтава" заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року. Крім того, посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, позивач стверджував, що наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі мають застосовуватись лише в разі наявності сумніву щодо можливості встановлення об'єктивної істини у спорі внаслідок значного сплину часу.

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відтак, посилання позивача на положення статей 56 та 102 Податкового кодексу України є безпідставними.

Як визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

А відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних відносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

На переконання суду, наслідки пропуску строку звернення до суду застосовуються виключно у разі наявності сумніву щодо можливості встановлення об'єктивної істини у спорі внаслідок значного сплину часу.

Разом з цим, у даній справі спірні відносини є взаємопов'язаними, триваючими, стосуються одних і тих самих осіб. Крім того, спірні відносини неодноразово були предметом судових проваджень за інші періоди (зокрема, у справах №816/4493/13-а, №816/3751/14, №816/2980/15).

До того ж, у контексті даного спору суд вважає за доцільне врахувати правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25.11.2015 у справі №21-3122а15, відповідно до якого в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону №1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 КАС, не застосовуються.

Таким чином, на позови органів Пенсійного фонду про стягнення з підприємства заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій вимоги щодо строків звернення до суду не поширюються.

Так, позов про стягнення з ПАТ "Завод "Лтава" заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області ініційовано лише у лютому 2017 року.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги завдання адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що застосування до позовної заяви ПАТ "Завод "Лтава" наслідків пропуску строку звернення до суду, визначених у частині першій статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, призведе до порушення права позивача на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також поставить позивача у більш несприятливе становище у порівнянні з відповідачем, оскільки до позовів органів Пенсійного фонду вимоги щодо дотримання строків звернення до суду не застосовуються.

За таких обставин, суд визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР.

Так, відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 названого Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 вказаної Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У відповідності до приписів пункту 6.4 вищезазначеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства, згідно вимог пункту 6.7 Інструкції, щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком №2, покриваються підприємствами та організаціями з моменту призначення пенсії відповідній особі до моменту досягнення такою особою пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому підставою для відшкодування таких витрат є відповідний розрахунок фактичних витрат, сформований та надісланий платнику органом Пенсійного фонду.

Застосовуючи наведені правові норми до спірних відносин, суд виходить з такого.

Щодо правомірності включення до спірних розрахунків витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд встановив такі обставини.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 у справі №2а/3509/11/1609 за позовом ОСОБА_4 зобов'язано управління Пенсійного фонду Київського району в м. Полтаві вирішити питання щодо призначення ОСОБА_4 пенсії на пільгових умовах за списком 2 з урахуванням її стажу роботи на посаді пресувальника виробів із пластмас з 01.03.1985 по 01.04.1989, та з 01.04.1989 по 12.08.1996 на посаді ливарника пластмас заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" /т. 1, а.с. 179, зворот - 181/.

Копією протоколу від 04.06.2013 №94540 /т. 1, а.с. 170/ підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_4 за списком №2 становить 11 років 5 місяців 12 дні. При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу /т. 1, а.с. 171/, до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_4 виключно на Полтавському АТ "Лтава" у період з 01.03.1985 по 12.08.1996.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 20.07.2015 у справі №552/2732/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015, зобов'язано управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві зарахувати період з 13.02.1989 по 01.04.1989 та період з 01.04.1989 по 13.05.1996 у пільговий стаж та призначити пенсію ОСОБА_5 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком №2 відповідно до підпункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 16.12.2014 та провести відповідні виплати /т. 1, а.с. 194-200/.

При цьому судами встановлено, що ОСОБА_5 з 13.02.1984 працювала на посаді пресувальника виробів із пластмаси цеху пластмас, а з 01.04.1989 - ливарника пластмас заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава".

Крім того, наявною у матеріалах справи копією довідки АТ "Лтава" від 13.09.1996 вих. №636 підтверджено, що ОСОБА_5 працювала на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" /т. 1, а.с. 193/.

Копією протоколу від 30.11.2015 №92629 /т. 1, а.с. 192/ підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_5 за списком №2 становить 7 років 3 місяці 1 день. При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу /т. 1, а.с. 192 - зворот/, до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_5 виключно у період з 13.02.1989 по 13.05.1996.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі №1622/2а-349/11 /т. 1, а.с. 219-223/ задоволено частково позов ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області, управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, за участю третьої особи - Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо відмови в призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_6 пенсії за віком на пільгових умовах; скасовано рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області від 06.12.2010 №249 про результати розгляду заяви ОСОБА_6 щодо відсутності достатніх підстав для вирішення питання про підтвердження роботи ОСОБА_6 з 01.06.1981 по 22.08.1993, передбаченої пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області підтвердити стаж роботи ОСОБА_6 з 01.06.1981 по 22.08.1993, як такий, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 "Виробництв, робіт, професій посад та показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно із пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язано управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_6 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 "Виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими у мовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає прав на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно із пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28.09.2010.

До пільгового стажу гр. ОСОБА_6 зараховано період роботи останнього на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" з 01.06.1981 по 22.08.1993 на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом по металу та інструменту, інструментальної дільниці №40, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями протоколу від 11.12.2012 №1822, розпорядження від 11.12.2012 №1822, розрахунку пільгового стажу та відомості про розподіл пільгового стажу /т. 1, а.с. 212-217/.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 27.10.2014 у справі №552/6264/14-а (з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 30.10.2014), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2014, зобов'язано управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві призначити ОСОБА_7 з 25.11.2013 пенсію відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" /т. 1, а.с. 139-143/.

Копією протоколу від 22.01.2015 №95271 /т. 1, а.с. 137/ підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_7 за списком №2 становить 10 років 8 місяців 1 день. При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу /т. 1, а.с. 138/, до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_7 виключно у період з 01.02.1986 по 01.10.1996.

У судовому засіданні представники відповідача звертали увагу на те, що за змістом довідки АТ "Лтава" №88, виданої у липні 2005 року, ОСОБА_7 у період з 01.02.1986 по 01.10.1996 працювала на Полтавському електромеханічному заводі /т. 1, а.с. 144/, правонаступником якого є позивач.

З цього приводу суд зазначає, що залученою до матеріалів справи копією трудової книжки ОСОБА_7 підтверджено, що остання у період з 24.12.1985 по 01.10.1996 працювала на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", від імені якого здійснені та завірені печаткою підприємства записи у трудовій книжці /т. 2, а.с. 83-84/. Оскільки відповідну копію трудової книжки до матеріалів справи надано відповідачем з пенсійної справи ОСОБА_7, суд дійшов висновку, що відповідач обізнаний з наведеними обставинами.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що до пільгового трудового стажу, який дає право для призначення пенсії за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зараховані періоди роботи на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава".

У зв'язку з цим суд зауважує, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 у справі №816/4493/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 /т. 1, а.с. 52-54/, встановлено, що ПАТ "Завод "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", останній припинено у складі Полтавського державного виробничого об'єднання "Лтава" 30.03.2006 без визначення правонаступників.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як визначено пунктом 6.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

А відповідно до абзацу другого пункту 6.8 цієї ж Інструкції, у разі ліквідації підприємства без правонаступників або визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розрахунки для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням такого підприємства та безпосередньо підприємству не направляються.

Оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що позивач не є правонаступником заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", а матеріалами справи у їх сукупності підтверджено, що пільговий стаж гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 складається з періодів роботи саме на згаданому заводі, суд дійшов висновку, що у ПАТ "Завод "Лтава" відсутній обов'язок з відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій зазначеним громадянам.

За таких обставин, суд констатує, що відповідач безпідставно включив до спірних розрахунків суми витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 А тому, оскаржені розрахунки у частині визначення до відшкодування сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій згаданим громадянам належить скасувати, а позов ПАТ "Завод "Лтава" в цій частині - задовольнити.

Щодо правомірності включення до спірних розрахунків сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_19, суд встановив таке.

Пенсію на пільгових умовах гр. ОСОБА_12 призначено відповідно до довідки ПАТ "Завод "Лтава" від 14.05.2014 вих. №1712, за змістом якої підтверджено, що дана громадянка дійсно працювала на Полтавському електромеханічному заводі у період з 21.09.1983 по 18.01.1991 /т. 1, а.с. 163/.

ПАТ "Завод "Лтава" є правонаступником Полтавського електромеханічного заводу, що визнається позивачем та не заперечується відповідачем.

А відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно пункту 1 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 №1931-XII Закон України "Про пенсійне забезпечення" введено в дію з 01.01.1992 - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Частиною четвертою статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відтак, особі, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992 і після цієї дати не працювала на цих роботах пенсія призначається на підставі статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених списками №1 та №2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Копією протоколу від 20.01.2015 №1720 /т. 1, а.с. 164/ підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_12 за списком №2 становить 6 років 5 місяців 18 днів. При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу /т. 1, а.с. 165/, до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_12 виключно у період з 01.08.1984 по 18.01.1991.

Таким чином, ОСОБА_12 має право на пенсію на підставі статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не у відповідності зі статтею 13 вказаного Закону.

Водночас пенсії, призначені на підставі статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не є об'єктом відшкодування фактичних витрат.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно включив до спірних розрахунків суми витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_12 А тому, оскаржені розрахунки у частині визначення до відшкодування сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій даній громадянці належить скасувати, а позов ПАТ "Завод "Лтава" в цій частині - задовольнити.

Разом з цим, що стосується правомірності включення до спірних розрахунків сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. 1) ОСОБА_8, 2) ОСОБА_9, 3) ОСОБА_10, 4) ОСОБА_11, 5) ОСОБА_13, 6) ОСОБА_14, 7) ОСОБА_15, суд виходить з такого.

1. Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 23.03.2015 у справі №554/2061/14-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, зобов'язано управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві призначити ОСОБА_8 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 16.08.2013 та провести відповідні виплати /т. 2, а.с. 128-133/.

Залученою до матеріалів справи копією трудової книжки ОСОБА_8 підтверджено, що останній у період з 11.10.1984 по 17.02.1997 працював на Полтавському електромеханічному заводі пресувальником виробів із пластмас /т. 2, а.с. 125-127/.

Копією протоколу від 18.06.2015 №10690 /т. 2, а.с. 123/ підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_8 за списком №2 становить 11 років 3 місяці 10 днів. При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу /т. 2, а.с. 124/, до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_8 на Полтавському АТ "Лтава" у період з 11.10.1984 по 03.02.1996.

2. Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.05.2013 у справі №554/170/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013, зобов'язано відділ пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві усунути допущені порушення прав ОСОБА_9 шляхом нарахування пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 /т. 2, а.с. 150-156/.

Залученою до матеріалів справи копією трудової книжки ОСОБА_9 підтверджено, що остання працювала на Полтавському електромеханічному заводі у період з 03.02.1986 по 08.06.1987 та з 15.09.1987 по 13.09.1994 на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 /т. 2, а.с. 146-147/.

Копією протоколу від 11.01.2014 №2108 /т. 2, а.с. 144/ підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_9 за списком №2 становить 8 років 4 місяці 5 днів. При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу /т. 2, а.с. 145/, до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_9 на Полтавському АТ "Лтава" у період з 03.02.1986 по 08.06.1987 та з 15.09.1987 по 13.09.1994.

3. Залученою до матеріалів копією трудової книжки гр. ОСОБА_10 підтверджено, що остання у період з 05.09.1979 по 16.07.1996 працювала на Полтавському електромеханічному заводі, на базі якого на підставі наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 26.10.1994 №1384а створено Відкрите акціонерне товариство "Лтава" /т. 2, а.с. 52, 93-94/.

Відповідно до Статуту ПАТ "Завод "Лтава" останнє є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Лтава" /т. 2, а.с. 65-76/.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.01.2012 у справі №2а-5205/2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області призначити та нарахувати пенсію ОСОБА_10 за віком на пільгових умовах за списком №2, починаючи з 02.08.2011 /т. 1, а.с. 208-211/. При цьому у мотивувальній частині судових рішень зазначено, що дана громадянка має право на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Залученою до матеріалів справи копією довідки АТ "Лтава" /т. 1, а.с. 207/ підтверджено, що гр. ОСОБА_10 у період з 13.12.1979 по 16.07.1996 працювала на Полтавському електромеханічному заводі на посаді пресувальника виробів із пластмас, атестацію робочого місця проведено на підставі наказу підприємства від 27.12.1994 №571, за результатами якої згадану вище посаду віднесено до списку №2 /т. 1, а.с. 207/.

Наявними у матеріалах справи копіями розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу підтверджено, що до пільгового стажу гр. ОСОБА_10 зарахований період роботи з 13.12.1979 по 21.08.1992 /т. 1, а.с. 206/.

А оскільки до розрахунку пільгового стажу гр. ОСОБА_10 враховані періоди роботи як до 01.01.1992, так і після цієї дати, суд зазначає, що дана особа має право на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не згідно з приписами статті 100 названого Закону.

4. Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.08.2013 у справі №554/7065/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013, зобов'язано управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві зарахувати період роботи ОСОБА_11 з 01.07.1986 по 23.06.1996 на ПАТ "Завод "Лтава" на посаді пресувальника виробів з пластмас до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити ОСОБА_11 пенсію на пільгових умовах за списком №2 з 11.01.2013 /т. 2, а.с. 112-117/.

Залученими до матеріалів справи копіями трудової книжки ОСОБА_11 та довідки АТ "Лтава" від 23.07.1996 вих. №1128 підтверджено, що даний громадянин у період з 01.07.1986 по 23.06.1996 працював на Полтавському електромеханічному заводі пресувальником виробів із пластмас, атестацію робочих місць проведено на підставі наказу підприємства від 27.12.1994 №571 /т. 2, а.с. 118-122/.

Копією протоколу від 20.01.2014 №157 /т. 2, а.с. 110/ підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_11 за списком №2 становить 9 років 1 місяців 23 дні. При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу /т. 2, а.с. 111/, до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_11 на Полтавському АТ "Лтава" у період з 01.07.1986 по 23.06.1996, а частка позивача у відшкодуванні фактичних витрат становить 79,84%.

5. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 22.09.2014 у справі №552/5674/14-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014, зобов'язано управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві призначити та виплачувати ОСОБА_13 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 20.02.2014 /т. 2, а.с. 137-140/.

Залученими до матеріалів справи копіями трудової книжки ОСОБА_13 /т. 2, а.с. 141-143/ та довідки АТ "Лтава" від липня 2001 року вих. №208 /т. 2, а.с. 136/ підтверджено, що даний громадянин у період з 01.05.1980 по 01.09.1998 працював у ВАТ "Лтава" у якості шліфувальника металевих виробів і інструментів абразивними кругами сухим способом, що віднесена до списку №2, атестацію робочих місць проведено на підставі наказу підприємства від 27.12.1994 №571.

Копією протоколу від 20.11.2014 №693 /т. 2, а.с. 134/ підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_13 за списком №2 становить 17 років 7 місяців 21 день.

6. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2014 у справі №552/1238/14-а зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави призначити ОСОБА_14 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 03.12.2013 /т. 2, а.с. 98-99/.

Копією розпорядження від 24.06.2014 №1/5493 /т. 2, а.с. 95/ підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_14 за списком №2 становить 13 років 5 місяців 27 днів. При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу /т. 2, а.с. 96/, до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_14 у ВАТ "Лтава" у період з 17.01.2002 по 01.01.2006, а частка позивача у відшкодуванні фактичних витрат становить 31,69%.

При цьому довідкою ПАТ "Завод "Лтава" від 26.11.2013 вих. №4634 підтверджено, що ОСОБА_14 у період з 17.01.2002 по 01.01.2006 дійсно працював електрогазозварником у ВАТ "Лтава", атестацію робочих місць проведено на підставі наказів підприємства від 09.09.1998 №191 та від 01.09.2003 №248-а /т. 2, а.с. 97/.

7. Залученою до матеріалів копією трудової книжки гр. ОСОБА_15 підтверджено, що остання у період з 01.09.1976 по 04.01.1999 працювала на Полтавському електромеханічному заводі, на базі якого на підставі наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 26.10.1994 №1384а створено Відкрите акціонерне товариство "Лтава" /т. 2, а.с. 52, 93-94/.

Відповідно до Статуту ПАТ "Завод "Лтава" останнє є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Лтава" /т. 2, а.с. 65-76/.

Пенсію гр. ОСОБА_15 призначено на підставі довідки ВАТ "Лтава" від 29.01.2008, за змістом якої підтверджено, що дана особа працювала на шкідливому виробництві згідно списку №2 у період з 02.12.1985 по 04.01.1999, загальний пільговий стаж складає 08 років 10 місяців 11 днів /т. 2, а.с. 90/.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 працювали на Полтавському електромеханічному заводі та ВАТ "Лтава" як у період до 01.01.1992 (тобто, до дати набрання чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення"), так і після цієї дати, у зв'язку з чим набули права на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

А оскільки позивач є правонаступником усіх прав та обов'язків Полтавського електромеханічного заводу та ВАТ "Лтава", суд дійшов висновку про наявність у ПАТ "Завод "Лтава" обов'язку відшкодувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій вищезазначеним громадянам.

З урахуванням наведеного, відповідач правомірно включив до спірних розрахунків суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 Відтак, у даній частині позову належить відмовити.

Щодо правомірності включення до спірних розрахунків витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_16 та ОСОБА_18, суд встановив, що оскаржені розрахунки не містять відомостей про необхідність відшкодування позивачем витрат з виплати пенсій даним громадянам /т. 1, а.с. 12, 27/. За змістом спірних розрахунків гр. ОСОБА_18 досягла пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1, а гр. ОСОБА_16 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

А тому, у задоволенні позову в даній частині належить відмовити за безпідставністю.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ПАТ "Завод "Лтава" частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

А відповідно до частини першої вказаної статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про скасування рішень задовольнити частково.

Скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", надісланих Публічному акціонерному товариству "Завод "Лтава" за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року в частині включення до таких розрахунків сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40383769) на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (код ЄДРПОУ 14308479) судові витрати у розмірі 1129,93 грн (одна тисяча сто двадцять дев'ять гривень дев'яносто три копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 06 червня 2017 року.

Суддя О.О. Кукоба