ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 травня 2017 р. Справа № 802/622/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Калинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення плати за проїзд

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Калинівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області встановлено факт перевезення автомобілем ФОП ОСОБА_1 вантажу із перевищенням вагових обмежень, визначених Правилами дорожнього руху, без дозволу, виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів та нараховано плату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 96 євро, що еквівалентно 2722,30 грн.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплатив плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що призводить до ненадходження коштів у державний бюджет, Калинівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області звернулась із даним позовом про стягнення вищезазначеної суми в судовому порядку.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, заяви про розгляд справи без його участі суду не надав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав клопотання про розгляд справи без його участі. Окремо зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Літинською районною державною адміністрацією 27.10.1998 року, вид економічної діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 16).

03.11.2016 року інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області під час здійснення габаритно-вагового контролю проведено зважування транспортного засобу, що належить (перебуває у користуванні) ОСОБА_1

Під час проведеного документального габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області на автодорозі 346км+700 м. автомобільного шляху міжнародного значення М 03 (Київ-Харків-Довжанський) встановлено факт перевезення автомобілем марки VOLVO моделі FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки LATRE, моделі OPLEGGER, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належать ОСОБА_1, вантажу із перевищенням вагових обмежень, визначених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

За результатами проведення зважування, складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 23 про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та/або маси осьових навантажень від 03.11.2016 року. На підставі вказаних документів проведено розрахунок № 23 від 03.11.2016 року плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 03.11.2016 року та нараховано плату за проїзд в сумі 96 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку еквівалентно 2722,30 грн. Даний розрахунок вручено під розписку відповідачу, однак плата за проїзд ним у добровільному порядку не сплачена.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 року, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 року, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

В силу положень пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року (далі – Порядок № 879), плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п. 31.1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків – у подвійному розмірі; на 10– 40 відсотків – у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків – у п'ятикратному розмірі. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Як свідчать матеріали справи, акт перевірки від 03.11.2016 року складений в присутності водія транспортного засобу марки VOLVO моделі FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки LATRE, моделі OPLEGGER, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належать ОСОБА_1 Крім того, згідно письмових заперечень відповідача, останній отримав розрахунок суми плати за проїзд № 23 та повідомлення про заборгованість від 06.02.2017 року, однак вимоги Управління Укртрансінспекції у Полтавській області щодо сплати коштів за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 96 євро відповідно до розрахунку № 23 від 03.11.2016 року у визначеному законом порядку відповідач не оскаржував.

Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

В силу положень п. 41 Порядку № 879 дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Аналіз викладених норм законодавства, а також інших підзаконних нормативно-правових актів про автомобільний транспорт, дає підстави вважати, що право на стягнення Уктрансінспекцією та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб'єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Відтак, суд дійшов висновку, що Калинівська місцева прокуратура правомірно звернулась до суду в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області з позовом про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_1 плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 2722,30 грн., що еквівалентно 96 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, а саме станом на 03.11.2016 року.

В судовому засіданні від 18.05.2017 року відповідач надав пояснення, згідно яких проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Окремо зазначив про те, що відповідачем в повідомленні про заборгованість від 06.02.2017 року № 481/32-17 допущено описку щодо зазначення номера розрахунку плати за проїзд, а саме: замість № 23 вказано № 123, а також допущено помилку у визначенні суми плати за проїзд з урахуванням пройденої відстані автомобілем, також у повідомленні на початку тексту зазначено суму, яка підлягає сплаті 96 євро, при цьому в останніх абзацах повідомлення зазначено суму заборгованості 136 євро. Відповідач направляв лист до позивача з проханням усунути виявлені недоліки, однак відповідь від Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області не отримав. На думку відповідача, у зв'язку з тим, що сума заборгованості є неузгодженою, він позбавлений можливості сплатити заборгованість.

Дані доводи відповідача суд до уваги не приймає, оскільки підставою для внесення суми плати за проїзд є відповідний розрахунок № 23 від 03.11.2016 року в сумі 96 євро, складений на підставі акту № 23 від 03.11.2016 року. Саме цей розрахунок надсилався відповідачу позивачем. А тому допущена описка в номері розрахунку та сумі плати за проїзд в повідомленні про заборгованість від 06.02.2017 року № 481/32-17 не впливає на обов'язок відповідача сплатити заборгованість в сумі 96 євро. Крім того, суд не може надавати оцінку правильності нарахування суми плати за проїзд згідно розрахунку № 23 від 03.11.2016 року під час вирішення даної справи, оскільки вказаний розрахунок відповідачем у визначеному законом порядку не оскаржено.

Згідно із ст.ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене і враховуючи те, що заявлені прокурором вимоги відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються належними доказами та не спростовані відповідачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (22300, Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. 9-Січня, 18, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) в дохід Державного бюджету України (р/р 31310309700002 у ГУ ДКСУ у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, код ЄДРПОУ 38019510, призначення платежу: 22160100; плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 2722,30 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович