Справа № 450/18/15-ц Провадження № 2/450/551/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" листопада 2015 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого – судді – Данилів Є.О.
при секретарі – Курпіта П.І.
з участю: представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
в с т а н о в и в :
05.01. 2015 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У позовній заяві позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 296 595,60 грн. боргу; звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу 296 595,60 грн. на земельну ділянку площею 0,1503 га., яка розташована в селі Холодновідка, вулиця Шухевича, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий номер 4623683700:02:001:0234, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; здійснити розподіл судових витрат.
Позивач у позовній заяві як на підстави для задоволення заявлених позовних вимог покликається на наступні обставини:
22.06. 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено Договір позики, за яким позивач позичив ОСОБА_5 19 040 (дев’ятнадцять тисяч сорок) дол. США. В якості забезпечення виконання зобов’язання по зазначеному Договору 22 червня 2010 року було укладено договір іпотеки. Згідно вказаного договору іпотеки ОСОБА_3 передав в іпотеку земельну ділянку площею 0,1503 га., яка розташована в селі Холодновідка, вулиця Шухевича, Пустомитівського району, Львівської області та передана для ведення особистого селянського господарства. Через неналежне виконання умов Договору позики грошових коштів у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 19 040 дол. США, оскільки. Позивач звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення суми боргу за рахунок майна, що перебуває в іпотеці. 01.02. 2011 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1503 га., яка розташована в селі Холодновідка, вулиця Шухевича, Пустомитівського району, Львівської області. Вказаний виконавчий напис неодноразово пред’являвся до органів виконавчої служби однак виконаний не був. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.09.2014 року виконавчий напис було скасовано, а тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним у позовній заяві, позов просив задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені позивачем позовні вимоги не визнав просить суд застосувати позовну давність до заявлених позивачем позовних вимог з огляду на те, що Згідно п.З Договору позики грошових коштів позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві позику до 22 грудня 2010 року. Оскільки згаданим Договором позики не було збільшено строку позовної давності отже, позовна давність за даним зобов’язанням -сплила ще 23 грудня 2013 року, тобто понад один рік тому. Відповідно до п. 1.6. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 p. № 10, передбачений статтею 88 Закону України "Про нотаріат" строк давності вчинення виконавчого напису за своєю правовою природою не є позовною давністю, оскільки відповідна дія виступає як окремий (позасудовий) спосіб захисту цивільних прав. Отже, можливі доводи позивача, що перебіг давності переривався зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення виконавчого напису, не ґрунтуються на вимогах закону і повинні бути відхилені судом, оскільки згідно ст. 264 ЦК України позовна давність переривається лише пред'явленням позову, а не досудовими засобами захисту прав кредитора. Позов ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню було подано ще у червні 2013 року. Тому, ОСОБА_1 усвідомлюючи наявність спору з приводу вчинення виконавчого напису нотаріуса та можливості визнання його таким, що не підлягає виконанню мав достатньо часу для подачі позовної заяви в межах строку позовної давності - до 22 грудня 2013 року. Проте, позивач таким правом не скористався, як і не скористався правом апеляційного оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 вересня 2014 року. На підставі наведеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.
Інші учасники процесу у судове засідання не з’явилися.
З’ясувавши думку присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд постановив здійснювати судовий розгляд справи за відсутності сторін, при участі їх представників.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи:
22.06. 2010 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір позики грошових коштів, посвідчений ОСОБА_6 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстровано в реєстрі за № 1106 (а.с. 10 -11). Згідно п.п. 1 – 6 зазначеного договору позикодавець при укладенні цього договору передав у власність позичальника грошові, кошти в сумі 19 040 дол. США, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених цим договором. Цільовим призначенням позики є особисті потреби. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у вищевказаний термін, тобто до двадцять другого грудня дві тисячі десятого року. У випадку прострочення грошового зобов’язання позичальник зобов’язується сплатити позикодавцеві пеню в розмірі 0,1 % від загальної суми за кожен день прострочки. Виконання позичальником свого зобов’язання за цим договором, має бути здійснено у місті Львові готівкою. У разі, якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику, він зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки від простроченої суми. Сторони домовилися, що у разі якщо ОСОБА_5 своєчасно не поверне позичені гроші ОСОБА_1, він має право подати цей договір до стягнення у строки, передбачені чиним законодавством України. Звернення стягнення здійснюється як за рішенням суду, так і на підставі виконавчого напису нотаріуса. ОСОБА_4 виконання позичальником свого зобов’язання позикодавець повинен передати йому примірник цього договору відповідно до вимог ст. 545 ЦК України. Наявність у позикодавця після спливу терміну повернення грошей примірника цього договору є свідченням прострочення виконання позичальником свого зобов’язання.
Встановлено, що у строк визначений договором позики відповідач ОСОБА_5 своїх зобов’язань щодо повернення коштів не виконав. Протилежного всупереч вимог ч.ч. 1,3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 сторонами перед судом не доведено. Суду не представлено доказів передачі позикодавцем позичальникові примірнику договору позики. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу вимог ст.ст. 525, 526, ст.ст. 610, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
На забезпечення виконання вказано договору позики грошових коштів 22.06. 2010 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель), ОСОБА_5 (боржник), ОСОБА_3 (іпотекодавець – майновий поручитель) укладено Договір іпотеки посвідчений ОСОБА_6 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстровано в реєстрі за № 1107 (а.с.12-16). Згідно п.п. 1.1. – 2.1. зазначеного Договору іпотеки цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у боржника на підставі Договору позики грошових коштів, посвідченого ОСОБА_6 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області за реєстровим №1106, укладеного ним із іпотекодержателем у письмовій формі на суму 19 040 доларів США з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до двадцять другого грудня дві тисячі десятого року. В забезпечення виконання зобов'язань за основним договором іпотекодавець – майновий поручитель передає в іпотеку земельну ділянку площею 0,1503 га., яка розташована в селі Холодновідка, вулиця Шухевича Пустомитівського району, Львівської області та передана для ведення особистого селянського господарства, надалі – Предмет іпотеки. Вказана земельна ділянка є особистою приватною власністю іпотекодавця – майнового поручителя і належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №736325, виданого Управління районі Львівської області 06 травня 2010 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:10:458:00032, кадастровий номер земельної ділянки: 4623683700:02:001:0234, цільове призначення земельної ділянки – ведення особистого селянського господарства. Вказаний Державний акт на право власності на земельну ділянку на предмет іпотеки передається іпотекодержателю та повинно бути повернено іпотекодавцю – майновому поручителю. Для реєстрації прав власності на предмет іпотеки у відповідності з положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку», цим договором іпотекодержателю надається право: пред'являти Державний акт на право власності на земельну ділянку, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати і підписувати необхідні довідки та документи, у тому числі заяви та інших установ, підприємств та організацій з питань отримання документів, а також вчиняти інші дії, пов'язані з цим питанням. Сторони оцінюють предмет іпотеки в суму 147 649,42 грн.
Ч.ч 1, 2 ст. 589, ч.ч. 1, 2 ст. 590, ч.ч. 1, 4 ст. 591 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави. Згідно ч. 6 ст. 3, ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 33, ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах.
В матеріалах цивільної справи відсутні відомості про виконання позивачем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов’язання. Проте, зазначене не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Судом враховується правова позиція ВСУ викладена у справі 6-1935цс15, з якої вбачається, що положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Аналізуючи встановлені судом обставини справи в сукупності із зазначеними вище нормами закону, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зокрема із встановленням початкової ціни предмета іпотеки – 147 649,42 грн., що відповідає п. 2.1. Договору іпотеки (а.с. 12).
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.09. 2014 року, яке набрало законної сили у справі № 450/2317/13-ц, встановлено наступні обставини, що у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування: у зв’язку з порушенням боржником ОСОБА_5 умов договору, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 в порядку вимог ст.87 ЗУ «Про нотаріат», 01.02.2011 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №183, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки. Вказаним рішення суду виконавчий напис від 01.02.2011 року зареєстрований в реєстрі за №183 та вчинений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 визнано таким, що не підлягає виконанню.
Згідно п.п. 1, 2 Договору позики грошових коштів, відповідач зобов’язаний був повернути суму позики до 22.12. 2010 року. Виконавчий напис нотаріусом видано 01.02. 2011 року. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.09. 2014 року у справі № 450/2317/13-ц, набрало законної сили 06.10. 2014 року. На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України, який просить суд застосувати відповідач переривався на період врегулювання спору між сторонами у позасудовому порядку шляхом здійснення звернення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса. Суд вважає, що позивач не передбачав та не міг передбачити скасування рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.09. 2014 року у справі № 450/2317/13-ц виконавчого напису зазначеного вище. Що на думку суду і стало підставою для пропуску строку позовної давності, відтак такий підлягає поновленню.
Судові витрати понесені сторонами підлягаю розподілу у відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 61, ч. 1 ст. 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ч. 6 ст. 3, ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 33, ст.ст. 38, 30 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 525, 526, ч.ч 1, 2 ст. 589, ч.ч. 1, 2 ст. 590, ч.ч. 1, 4 ст. 591, ст.ст. 610, 611 ЦК України, суд,-
в и р і ш и в :
позовні вимоги ОСОБА_1,- задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 /РНОКПП 3250411294/ в користь ОСОБА_1 /РНОКПП 2850014459/ 296 595,60 грн. (двісті дев’яносто шість тисяч п’ятсот дев’яносто п’ять грн. 60 коп.) боргу за Договором позики грошових коштів від 22.06. 2010 року, посвідчений ОСОБА_6 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстровано в реєстрі за № 1106 .
В рахунок погашення заборгованості за Договором позики грошових коштів від 22.06. 2010 року, посвідчений ОСОБА_6 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстровано в реєстрі за № 1106 у розмірі 296 595,60 грн. (двісті дев’яносто шість тисяч п’ятсот дев’яносто п’ять грн. 60 коп.) звернути стягнення на предмет іпотеки а саме: земельну ділянку площею 0,1503 га., яка розташована в селі Холодновідка, вулиця Шухевича, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий номер 4623683700:02:001:0234, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки – 147 649,42 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 /РНОКПП 3250411294/ в користь ОСОБА_1 /РНОКПП 2850014459/ 1 482, 97 грн. понесених позивачем судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 /РНОКПП 3114906471/ в користь ОСОБА_1 /РНОКПП 2850014459/ 1 482, 97 грн. понесених позивачем судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
ОСОБА_7
