Справа№ 583/392/17

2-а/583/21/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Охтирка Сумської області

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді КОВАЛЬОВОЇ О.О.

при секретарі БАЙДАЛЕНКО О.О.

з участю осіб, що беруть участь у розгляді справи: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача ДМІТРІЄВОЇ В.В., з фіксацією розгляду справи технічним комплексом «Камертон», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Охтирського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про зобов»язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

22.02.2017року до суду звернувся позивач. Вимоги мотивував тим, що з 1987 року працював у ВП ГЗФ «Міусинська» ДП «Донбасантрацит» у м. Красний Луч Луганської області Міністерства вугільної промисловості України. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу виповнилось 55 років. При зверненні до пенсійної установи була призначена пенсія на загальних умовах без врахування наявного права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах за умовами праці.

Посилаючись на необґрунтованість призначення пенсії на загальних умовах та її невідповідність вимогам чинного законодавства, позивач за уточненими вимогами просив зобов»язати Охтирське об»єднане управління Пенсійного Фонду України Сумської області провести призначення, обчислення, перерахунок та виплату пенсійного забезпечення йому за віком на пільгових умовах з урахуванням умов праці за час працевлаштування на підставі положень пункту «Б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у відповідності зі списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість яких в повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 року № 1644, на підставі трудової книжки з урахуванням загального і страхового стажу в умовах зайнятості по місцю працевлаштування та з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ТОВ «Донуголь-Альянс» від 02.10.2010 року за № 7 за період роботи з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року, починаючи нарахування та виплату пенсійного забезпечення на вищезазначених умовах з досягнення позивачем 55-річного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач та його представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог, просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що управління не має можливості перевірити достовірність інформації вказаної в довідці № 7 від 02.10.2010, оскільки первинні документи знаходяться на окупованій території України, а саме, в Луганській області, що унеможливлює отримання акту перевірки первинних документів, на підставі яких видана зазначена довідка.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши надані сторонами докази на свої доводи і заперечення, оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

Встановлено, що з 1987 року ОСОБА_1 працював у ВП ГЗФ «Міусинська» ДП «Донбасантрацит» у м. Красний Луч Луганської області Міністерства вугільної промисловості України, що підтверджується копією трудової книжки.(а.с.12-14)

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що ОСОБА_1 з 27.12.2016 перебуває на обліку в Охтирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком на пільгових умовах. Має страховий стаж 34 роки 9 місяців 26 днів, з них 20 років 19 днів пільгового стажу за списком 2.

02.10.2010 ОСОБА_1 видано довідку № 7 про заробітну плату для обчислення пенсії з 1991 року по 1995 рік. (а.с.56)

Розрахунок пенсії позивачу було проведено з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 30.06.2016 рік без урахування довідки про заробітну плату № 7 від 02.10.2010.

13.03.2017 листом № Ц-41 відповідач повідомив позивача про те, що довідку № 7 від 02.10.2010 року при розрахунку пенсії не включено у розрахунок пенсії до надходження документів, на підставі яких була видана довідка.(а.с.53)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписам ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд критично відноситься до заперечень Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ч.1 ст. 2 КАС України зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Таким чином суд, оцінює фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

За приписами ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

У довідці № 7 від 02.10.2010 року, які міститься в матеріалах справи та була надана позивачем відповідачеві зазначені всі перелічені дані, в тому числі періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, номер Списку.

Крім того, відповідачем зазначено про неможливість здійснення акту зустрічної перевірки пільгового стажу роботи, отримання копій первинних документів, які підтверджують достовірність інформації викладеної в довідці, оскільки підприємство знаходиться в Луганській області на тимчасово окупованій території України, що критично сприймається судом, оскільки зазначені обставини не можуть порушувати право позивача на отримання пенсії, а подані останнім документи не визивають сумніву у достовірності викладеної інформації.

Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Механізм пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб передбачено Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365.

Для призначення (відновлення) пенсійних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем її перебування на обліку, як внутрішньо переміщеної особи.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

У даному випадку є бажання пенсіонера щодо розрахунку пенсії, виходячи із довідки про заробітну плату за період роботи по 01.07.2000 рік (60 календарних місяців), що підтверджується заявою позивача та відповідною довідкою щодо розміру заробітку для обчислення пенсії.(а.с. 56-57)

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника.

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Окрім того, відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Тобто, чітко визначено Законом, якій саме території надано статус тимчасово окупованої, і це територія Автономної республіки Крим, внутрішні морські води та повітряний простір навколо півострова.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи та період роботи, є трудова книжка.

Тобто, період, за який надана довідка про заробітну плату підтверджується записами в трудовій книжці.

Таким чином, при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком Охтирське об»єднане управління Пенсійного Фонду України Сумської області повинно було врахувати заробітну плату за період роботи з 1991 року по липень 2000 року згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 02.10.2010 року №7, виданої ТОВ «Донуголь-альянс».

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що дії та рішення відповідача щодо неврахування вказаної довідки, наданої позивачем, не є правомірними і не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" - розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В обґрунтування вимог про компенсацію витрат на правову допомогу представником позивача ОСОБА_2 надано договір про надання правової допомоги від 22.02.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, квитанцію про оплату правової допомоги від 22.02.2017 на суму 2500,00 грн., акти виконаних робіт.(а.с. 78-83)

Судом встановлено, що ОСОБА_2 надавалась правова допомога під час участі в судовому засіданні 06.04.2017, 13.04.2017, 18.04.2017, 31.05.2017, що підтверджується журналами судових засідань, окрім участь в судовому засіданні, ОСОБА_2 приймав участь у вчиненні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

За змістом статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах"- компенсації підлягають витрати на правову допомогу, яка надавалася у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Враховуючи, що позов задоволений повністю, суть спірних правовідносин, обсяг наданих сторонами доказів, складність справи, витрачений представником позивача час в судових засіданнях, суд вважає за правомірне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат на правову допомогу 1000,00грн.

На підставі ст.ст. 19, 22, 46, 144 Конституції України, Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 1, 2, 15, 16, 18, 71, 72, 86, 94, 162, 171 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Охтирського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов»язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов»язати Охтирське об»єднане управління Пенсійного Фонду України Сумської області провести призначення, обчислення, перерахунок та виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах з урахуванням умов праці за час працевлаштування на підставі положень пункту «Б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у відповідності зі списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість яких в повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 року № 1644, на підставі трудової книжки з урахуванням загального і страхового стажу в умовах зайнятості по місцю працевлаштування та з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ТОВ «Донуголь-Альянс» від 02.10.2010 року за № 7 за період роботи з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року, починаючи нарахування та виплату пенсійного забезпечення на вищезазначених умовах з досягнення ОСОБА_1 55-річного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Охтирського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області витрати на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Охтирський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк із дня її проголошення.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.О. КОВАЛЬОВА