У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 р.

м.Одеса

Справа № 495/1416/17

Категорія: 10.2.4

Головуючий в 1 інстанції: Прийомова О.Ю.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання незаконними дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, про зобов'язання провести перерахунок з урахуванням періоду проходження військової служи та отриманого доходу, -

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області подало апеляційну скаргу на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою від 13 квітня 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області задовольнив адміністративний позов ОСОБА_2:

- визнав незаконними дії Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням періоду проходження військової служби в Монгольській народній республіці з 1980 року по 1986 рік та нарахуванням доходу в рублях та монгольських туграх;

- зобов'язав Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням періоду проходження військової служби в Монгольській народній республіці з 1980 року по 1986 рік та включити до розрахунку отриманий дохід в рублях і монгольських туграх.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржена постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Так апелянт зазначає, що оскаржена постанову суперечить нормам законодавчих актів, якими визначені умови та порядок обчислення пенсії, зокрема ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Також апелянт зазначає, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отриманих застрахованою особою до набрання чинності цим Законом у межах сум, на які відповідно до законодавства, що було чинним раніше, нараховували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), у межах сум, які відповідно до законодавства, що було чинним раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, на день отримання зазначених сум. Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Статтею 72 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64-67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а саме: обчислюється з розрахунку середньомісячного заробітку працівників відповідної профспілки, а за умови сплати повністю необхідної суми страхових внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.

Таким чином, апелянт зазначає, що визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування, в той час як в управлінні відсутні відомості щодо сплати внесків на державне соціальне страхування із заробітної плати, одержуваної позивачем в іноземній валюті.

Апелянт вказує, що виплату позивачу заробітної плати в іноземній валюті здійснював його роботодавець в особі Міністерства оборони, а відтак, відомості про нарахування страхових внесків на цю частину заробітку мають зберігатись в архівах цієї організації, її правонаступника або відповідних архівних установах (у випадку ліквідації без правонаступництва), однак таких відомостей позивач не надав.

Крім цього апелянт зазначає, що відповідно до п. 129 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року при визначенні середньомісячного заробітку робітників і службовців, які працювали в закладах СРСР за кордоном чи у міжнародних організаціях і схемою оплати праці передбачались мінімальні і максимальні оклади в радянській валюті, враховується 200 % максимального окладу за займаною посадою в радянській валюті. При цьому та частина заробітної плати, яка виплачувалась в іноземній валюті, не враховується. При визначенні середньомісячного заробітку інших робітників службовців, які направлені із СРСР на роботу за кордон, і які отримували заробітну плату в радянській валюті за попереднім місцем роботи, пенсії обчислюються із розрахунку 100% заробітної плати, яку вони отримували до направлення за кордон, а непрацюючим до направлення за кордон 100 % окладу, встановленого в СРСР за посадою, яку займала особа за кордоном, чи по іншій аналогічній посаді. Частина заробітку, що виплачувалась в іноземній валюті, при визначенні заробітку для обчислення пенсії не враховується. При визначенні середньомісячного заробітку робітників та службовців військових частин, тимчасово розташованих за кордоном, враховується 100% заробітної плати, встановленої по займаній посаді (виконуваній роботі) в радянській валюті.

Оскільки в пенсійному законодавстві відсутня норма, що дозволяє нараховувати розмір пенсії із заробітку, наданого в іноземній валюті та визначає механізм підрахунку середньомісячного заробітку, що вказаний в грошових одиницях інших держав (в т.ч. в тугриках Монголії), апелянт вважає, що включити до розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення розміру пенсії заробіток в тугриках немає підстав.

Таким чином, апелянт зазначає, що управління діяло виключно на підставі, в межах компетенції та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Також на підтвердження правомірності своїх дій апелянт посилається на правову позицію, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.09.2016 у справі №К/800/24972/16.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком, призначену з 16.11.2016 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 1 940,32 грн. Розмір пенсії обчислений з урахуванням стажу роботи 30 років 08 місяців 14 днів (стаж враховано по 28.02.2007 рік).

Також суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням доходу, який отримувався в період проходження військової служби в Монгольській народній республіці з 1980 року по 1986 рік на підставі архівної довідки, виданої Філією Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 24.10.2016 року №16/2/12030 та №16/2/12031, відповідно до якої позивач отримував дохід в двох сумах: у радянських рублях та у монгольських тугриках (а.с. 4, 6-9).

Листом Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №16/5-01 від 07.02.2017 року позивачу відмовлено у включенні до розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення розміру пенсії заробіток в тугриках, оскільки відсутня інформація про збір на обов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 5).

З посиланням на приписи ч. 1 ст. 40, п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 66 «Про пенсійне забезпечення», суд першої інстанції зауважив, що визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування.

Суд першої інстанції встановив, що позивач надав до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області архівну довідку видану Філією Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 24.10.2016 року №16/2/12030 та №16/2/12031 про нарахування грошового забезпечення під час проходження військової служби в четвертому гвардійському танковому полку, що підтверджує отримання позивачем заробітної плати, в російських рублях та монгольських тугриках.

Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд першої інстанції зазначив, що обов'язок зі сплати страхових внесків покладений саме на роботодавця, а не на позивача, із заробітної плати якого у встановленому законом порядку відраховувались належні до сплати внески до цільових фондів.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 1 Угоди між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою «Про співпрацю в галузі соціального забезпечення» від 28.01.1982 року, дана угода стосується всіх видів соціального забезпечення громадян, які встановлені і будуть встановлені законодавством Договірних Сторін.

Суд першої інстанції зазначив, що стаття 4 даної Угоди передбачає, що при призначенні пенсії повністю зараховується трудовий стаж набутий на території обох Договірних Сторін і підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої набутий стаж.

Статтею 6 ч. 3 Угоди від 13.03.1992 року «Про гарантії прав громадян держав - учасників співдружності незалежних держав в області пенсійного забезпечення» передбачено, що розрахунок пенсії проводиться із заробітку за період роботи, який зараховується в трудовий стаж. При цьому суд першої інстанції зауважив, що така ж позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015 року по справі №К/800/11718/13.

Не погодився суд першої інстанції з посиланням відповідача, як на відмову в перерахунку пенсії позивачу, на подання ним заяви не встановленого зразка, оскільки така заява подана про перерахунок пенсії, а не про її призначення.

З урахуванням приписів ст. 71 КАС України, оскільки в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи діяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме відповідач зобов'язаний перевірити та встановити сплату внесків на державне соціальне страхування із заробітної плати (доходу) позивача одержуваної ним з серпня 1980 року по січень 1986 року. Натомість, відсутність в Білгород-Дністровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області відомостей щодо сплати внесків на державне соціальне страхування із заробітної плати (доходу), одержуваної позивачем в монгольських тугриках, виплата якої підтверджена належними доказами, не може бути підставою для відмови у врахуванні такої заробітної плати при обчисленні пенсії.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору в цій справі, з урахуванням уточнення вимог, є:

- незаконність дій Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням періоду проходження військової служби в Монгольській народній республіці з 1980 року по 1986 рік та нарахуванням доходу в рублях та монгольський тугриках;

- зобов'язання Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області провести перерахунок пенсії з урахуванням періоду проходження військової служби в Монгольській народній республіці з 1980 року по 1986 рік та зобов'язання включити до розрахунку отриманий дохід в рублях і монгольських тугриках.

Відповідно до матеріалів справи, та як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_2 26 січня 2017 року звернувся до відповідача із заявою, викладеною у довільній формі, в якій просив відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за час проходження служби в Монгольській народній Республіці отриманої в радянських рублях та монгольський тугриках (а.с. 4).

Проте у задоволенні цієї заяви позивачу було відмовлено листом № 16/Б-01 від 07 лютого 2017 року (а.с. 5), з посиланням на те, що у зв'язку з відсутністю інформації про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, відсутні підстави для включення до розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення розміру пенсії заробіток в тугриках.

В письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 24-25) пенсійний орган, заперечуючи проти задоволення позову, як на правомірність відмови послався вже на надання позивачем заяви не встановленого зразку; на врахування згідно архівної довідки від 24.10.2016 року, заробітку при обчисленні розміру пенсії, який отримувався позивачем в радянській валюті; на відсутність правових підстав для врахування заробітку отриманого позивачем в монгольських тугриках з посиланням на п. 129 Положення про порядок визнання та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою ради міністрів СРСР № 590 від 03 вересня 1972 року; на відсутність в пенсійному законодавстві норми, що дозволяє нараховувати розмір пенсії із заробітку, наданого в іноземній валюті, та яке б визначало механізм перерахунку середньомісячного заробітку, що вказаний в грошових одиницях інших держав; на відсутність відомостей щодо сплати внесків на державне соціальне страхування із заробітної плати, одержаної позивачем в іноземній валюті.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що подання позивачем заяви про перерахунок пенсії у довільній формі не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не встановлюють такої підстави для відмови в проведення перерахунку пенсії як подання заяви не за встановленою формою. Крім того апеляційна скарга не містить заперечень стосовно цих доводив суду першої інстанції.

Також апеляційний суд відхиляє і інші доводи, за яких апелянт вважає оскаржену постанову неправильною, а свої дії правомірними:

- відсутність правових підстав для врахування заробітку отриманого позивачем в монгольських тугриках з посиланням на п. 129 Положення про порядок визнання та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою ради міністрів СРСР № 590 від 03 вересня 1972 року;

- відсутність в пенсійному законодавстві норми, що дозволяє нараховувати розмір пенсії із заробітку, наданого в іноземній валюті, та яке б визначало механізм перерахунку середньомісячного заробітку, що вказаний в грошових одиницях інших держав;

- відсутність відомостей щодо сплати внесків на державне соціальне страхування із заробітної плати, одержаної позивачем в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Апеляційний суд зазначає, що міжнародний договір України, це міжнародний договір, що стосується питань міжнародного правового співробітництва і правової допомоги в цивільних справах, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України і який набрав чинності в установленому порядку; а також міжнародний договір колишнього СРСР, який застосовується Україною у порядку правонаступництва.

Постановою № 1545-XII від 12 вересня 1991 року Верховна Рада України встановила, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України

06 квітня 1981 року між СРСР і Монгольською народною Республікою була підписана Угода про співробітництво у галузі соціального забезпечення, ратифікована 02.12.1981 року, та яка набула чинності з 28 січня 1982 року.

Ця Угода поширюється на всі види соціального забезпечення громадян, які встановлено або буде встановлено законодавством Договірних Сторін. Під соціальним забезпеченням у галузі пенсійного забезпечення за даною Угодою маються на увазі всі види забезпечення, які надаються громадянам державними органами обох держав у разі призначення пенсії за віком, по інвалідності, а також у зв'язку з втратою годувальника.

Положення Угоди поширюються також на всі види соціального забезпечення, які надаються відповідно до законодавства Договірних Сторін військовослужбовцям.

Громадяни однієї Договірної Сторони, які постійно проживають на території іншої Договірної Сторони, з усіх питань соціального забезпечення повністю прирівнюються до громадян цієї Договірної Сторони. Під терміном «постійно проживають», за даною Угодою, розуміються особи, які мають дозвіл на постійне проживання, підтверджений документами, отриманими від компетентних органів відповідної Договірної Сторони.

При здійсненні соціального забезпечення компетентними органами Договірної Сторони, на території якої проживає громадянин, до нього застосовується внутрішнє законодавство.

У разі призначення пенсії зараховується повністю трудовий стаж, у тому числі і стаж, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільговому розмірі, набутий на території обох Договірних Сторін і підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої набуто трудовий стаж.

Розрахунок стажу роботи в кожній із Договірних Сторін провадиться за законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої робота виконувалася.

Пенсії призначаються і виплачуються компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої постійно проживає на день звернення за призначенням пенсії громадянин і має право на пенсію за законодавством цієї Договірної Сторони.

Соціальне забезпечення працівників, включаючи технічний і обслуговуючий персонал, дипломатичних, консульських і торгових представництв та інших установ однієї держави, які знаходяться в другій державі, а також членів їхніх сімей провадиться за законодавством держави, яка їх направила, якщо вони є громадянами цієї держави.

Соціальне забезпечення працівників підприємств наземного і повітряного транспорту, річкового судноплавства, працівників спільних, акціонерних та інших підприємств та членів їхніх сімей, які направляються на тимчасову чи постійну роботу на територію другої держави, провадиться за законодавством держави, яка їх направила.

Усі витрати, пов'язані з реалізацією соціального забезпечення за цією Угодою, несе Договірна Сторона, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки між державами не провадяться.

Документи та архівні матеріали, необхідні для призначення пенсій відповідно до Угоди, надаватимуться на запит компетентної установи соціального забезпечення іншої Договірної Сторони.

Враховуючи те, що держава Україна є учасником за цією угодою, відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1545-XII від 12 вересня 1991 року, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по відмові у врахуванні стажу та заробітку позивача набутого на території Монгольської народної Республіки, що підтверджено належними та допустимим доказами - архівною довідкою (а.с.6-9).

Існування міжнародної угоди, якою врегульовано питання пенсійного забезпечення (врахування стажу та заробітку), нівелює посилання апелянта на відсутність законодавчого врегулювання спірних правовідносин в цій справі.

Також апеляційний суд вважає помилковим посилання апелянт на Положення про порядок визнання та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою ради міністрів СРСР № 590 від 03 вересня 1972 року, оскільки Угода про співробітництво у галузі соціального забезпечення була підписана та ратифікована пізніше у часі, та ця угода є міжнародним договором, а тому мають застосовуватись саме її положення

Відповідно до ст. 2 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності; безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи приписи зазначених норм, апеляційний суд зазначає про помилковість посилань апелянта на відсутність відомостей щодо сплати страхових внесків за період роботи позивача в Монгольській народній Республіці, як то вимагають положення ст. 40 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки стаж набутий в період з 1980 по 1986 роки, а зазначений закон прийнятий 09 липня 2003 року та не має зворотної дії у часі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 2, 11, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий : суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець