Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою 59 Будинку офіцерів на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом 59 Будинку офіцерів до ОСОБА_2, третя особа Міністерство оборони України про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року 59 Будинок офіцерів звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Міністерство оборони України про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_2, за період роботи директора Дитячого оздоровчого табору імені ОСОБА_3 несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну 59 будинку офіцерів внаслідок порушення покладених на нєї трудових обов’язків. У зв’язку із звільненням ОСОБА_2 було створено комісію про прийом-передачу матеріальних цінностей директора Дитячого оздоровчого табору імені ОСОБА_3 та встановлено період її роботи з 07.09.2015 року по 11.09.2015 року. Згідно з актами прийому-передачі від 14.09.2015 року комісією було виявлено нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 54465,27 грн. 15.09.2016 року ОСОБА_2 було звільнено у зв’язку з закінченням строкового договору відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України. ОСОБА_2 відмовилася підписуватися про ознайомлення, як з актом так і з наказом про звільнення. На підставі наказу №57 від 30.09.2015 року роботу комісії поновлено, здійснено списання матеріалів по бухгалтерському обліку згідно з отриманими актами приймання виконаних робіт поточних ремонтів у таборі, а також внесено зміни до акту прийому передачі матеріальних засобів директора табору та наказу від 14.09.2015 року №55. Наказом начальника 59 будинку офіцерів від 05.10.2016 року №59 було зменшено суму нестачі матеріальних засобів, а відповідні матеріали передані до військової прокуратури Одеського гарнізону. На прохання про добровільне погашення суми нестачі відповідачка відмовилася від вирішення питання мирним шляхом.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 20346,87 грн., яка завдана під час виконання її трудових обов’язків.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2, а також її представник позов не визнали.

Представник третьої особи ОСОБА_4 підтримав позов в повному обсязі.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року позов 59 Будинку офіцерів до ОСОБА_2, третя особа Міністерство оборони України про відшкодування матеріальної шкоди залишений без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, 59 Будинок офіцерів подав апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуєване рішення не відповідає.

Статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог частини другої ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з’ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підставі яких він прийшов до висновку, що саме з вини відповідача була виявлена нестача, не було проведено службової перевірки, не запропоновано особі надати пояснення, не відібрано пояснень від інших працівників, не встановлено в який період виникла нестача.

Однак з таким висновком суду, колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1,2,3 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами п.5 ч.1 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Нормами ст.138 КЗпП України встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 08.05.2013 року наказом за № 66 начальника 59 будинку офіцерів ОСОБА_2 прийнято на посаду директора ДОТ імені ОСОБА_3 за строковим трудовим договором №1, а наказом №177 від 08.11.2013 року переведено за власним бажанням постійно на посаду директора табору (а.с.12-13, 47-48 т.1).

08.05.2013 року ОСОБА_2 було ознайомлено з посадовою інструкцією директора (а.с.14-15 т.1).

У відповідності до п. 1.6. посадової інструкції, директор несе адміністративну, дисциплінарну, матеріальну і криминальну відповідальності у рамках діючого законодавства за допущені порушення в діяльності табору (а.с. 14 т. 1).

30.01.2014 року з відповідачкою підписано договір на повну матеріальну відповідальність, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_2 (т.1 а.с.16).

Згідно з умовами договору про повну матеріальну відповідальність, ОСОБА_2 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених її установою матеріальних цінностей і зобов`язується вести облік, складати і надавати в установчому порядку звіти про рух і залишки ввірених її матеріальних цінностей, брати участь в інвентарізації ввірених її цінностей.

У грудні 2014 року, були складені інвентарні описи основних засобів, з зазначенням майна, які передані ОСОБА_2

Відомості в інвентарних описах за № 1 до № 90, № 1 до № 120, №1 до № 70, № 1 до № 1272, №1 до № 97, кожний з яких перевірений комісією в натурі за присутності ОСОБА_2 та внесений в опис, претензій до комісії не виникло. Цінності, перелічені в описі, знаходяться на відповідальному збереганні відповідачки, з особистим підписом ОСОБА_2 на кожному описі (ас. 20-21, 22-23, 24-25, 26-35, 36-37 т.1).

Відповідно до наказу №77 від 30.06.2015 року ОСОБА_2 було звільнено з 13.07.2015 року за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України, тимчасове виконання обов’язків директора покладено на ОСОБА_5, а 10.07.2015 року наказом №84 даний наказ визнано таким, що втратив чинність (а.с. 50, 52 т.1).

Згідно з наказом № 85 від 10.07.2015 року ОСОБА_2 переведено за власним бажанням на посаду директора на умовах строкового трудового договору на період з 10.07.2015 року по 15.09.2015 року (а.с.53 т.1) .

Наказом №30 від 01.07.2015 року було створено комісію по прийому –передачі матеріальних цінностей та установчих зборів(а.с. 54 т.1).

Наказом №35 від 10.07.2015 року наказ №30 від 01.07.2015 року визнано таким, що втратив чинність (а.с. 51 т.1).

10.07.2015 року між сторонами укладено строковий трудовий договір № 228 на строк по 15 вересня 2015 року (а.с.17-19 т.1)

04.09.2015 року знову створено комісію по прийому –передачі матеріальних цінностей директора табору, що підтверджується наказом №52 (а.с.56 т.1).

14 вересня 2015 року, комісією у складі голова – ОСОБА_6, члени комісії ОСОБА_7, діловод ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, було складено акт прийома-передачі (а.с. 42-45 т. 1).

Відповідно до рапорту від 14.09.2015 року комісією виявлено нестачу: ємкість для кави з підігрівачем- 1 шт. на суму 2622 грн., стінка - 1 шт. на суму 4231 грн., ліжко -1 шт. на суму 2648 грн., ножиці тупокінцеві -1 шт. на суму 8 грн., язикотримач для дорослих-1 шт. на суму 15 грн., ножиці прямі - 1 шт. на суму 22 грн., набір фельдшера -1 шт. на суму 203 грн. роторозширювач - 1 шт. - 61 грн., корзина Р-18-12 -1 шт. - 99 грн., корзина ВКS 2 шт. на суму 132 грн. кошма пожежна 2 шт. на суму 400 грн., лом 4 шт. на суму 172 грн., відро 17 шт. на суму 731 грн. ємкість харчова вертикальна овальна 300 (для пожежнужд) 1 шт. на суму 437 грн., стіл для занять на хромованих ніжках - 2 шт. на суму 866 грн. кувалда - 1 шт. на суму 21 грн., набір інструментів для теслі в ящику - 1 наб. на суму 620,95 грн., каструля н/ж з кришкою 2л. - 9 шт. на суму 1653,75 грн., оприскувач ОП-202 ОСОБА_11, 8 літрів з телескопічним брандспойтом - 1 шт. на суму 160 грн., урна економ переносна синя - 1 шт. на суму 315 грн., тарілка діам. 200 -91 шт. на суму 874,51 грн., компакт «Полісся» в комплекті з сидінням та аромат. кнопкою - 1 шт. на суму 499,16 грн., чайник алюмінієвий - 2 шт. на суму 494 грн., інструмент сантехнічний 1 наб. на суму 750 грн. полотно неткане шир. 1,5 м 30м.п. на суму 691,50 грн., білизна ліжкова полуторна -5 шт. на суму 1620 грн., а всього на загальну суму 20346,87 грн.( а.с.148-150 т.1).

Відповідно до наказу №120 від 14.09.2015 року директора ОСОБА_2 звільнено з посади (а.с.57 т.1).

Наказом № 59 від 05.10.2015 року внесено зміни до наказу від 14.09.2015 №55 та зменшено суму нестачі матеріальних засобів у розмірі 34118,40 грн., а матеріали передані до військової прокуратури (а.с. 59, 64 т.1).

Відповідно до листа військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України від 04.11.2015 року №11276 вих-15 було проінформовано начальника 59 будинку офіцерів про те, що підстав, передбачених ст.214 КПК України необхідних для внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до єдиного реєстру досудових розслідувань не виявлено (а.с.62 т.1).

20.10.2016 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією добровільної сплати суми нестачі, у відповідь на яку ОСОБА_2 відмовилася з посиланням на необґрунтованість вимоги, у зв’язку з проведення аудиту, наявністю майна на території табору, порушеннями комісії, яка проводила приймання – передачу у її відсутність, без офіційного доведення наказу до відома, вилученням усіх ключів від приміщень (а.с. 70 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2015 року, ОСОБА_2 була повідомлена про створення комісії по прийому-передачі матеріальних цінностей, але відмовилась від підпису та покинула теріторію табору, про що було складено акт (а.с. 72 т. 1).

Лише на наступний день, 08 вересня 2015 року ОСОБА_2 захворіла та отримала листок непрацездатності (а.с. 72 т. 2).

Що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_6, яка пояснила у судовому засіданні, що працює методистом, зазначила, що вона була в складі комісії в вересні 2015 року. 07.09.2015 року до прибуття ОСОБА_11 комісія рахувала майно, яке знаходилося на вулиці. Ближче до 13.00 години прийшла директор табору, від підпису про ознайомлення з наказом щодо перевірки майна вона відмовилася, а з наступного дня вона вже була на лікарняному, комісія передала список майна до бухгалтерії, зробили перерахунок та встанови нестачу. При складені списку свідок вказувала приміщення та що в ньому знаходиться, а потім співставляли з тим, що було раніше (а.с. 81-82 т. 2).

Відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність в обов`язки ОСОБА_2 входять вести облік , складати і надавати в установчому порядку звіти про рух і залишки ввірених матеріальних цінностей, брати участь в інвентарізації ввірених йому цінностей (а.с. 16 т. 1).

Не зважаючи на умови договору, ОСОБА_2 відмовилась приймати участь в інвентарізації та покинула приміщення табору.

Більш того ОСОБА_2 не надала до суду доказів того, що під час її роботи вона складала звіти про рух і залишки ввірених матеріальних цінностей, проводила інвентарізацію.

Свідок ОСОБА_12, яка працює бухгалтером з 01.06.2013 року, в засіданні пояснювала, що вона була в складі комісії по прийому –передачі матеріальних цінностей від попереднього директора табору Пономаренка до ОСОБА_2, станом на 01.01.2015 року все майно було на місці. До приміщень табору був доступ інших осіб, ОСОБА_2 давала ключі від складу, техніку. З боку керівництва 59 будинку офіцерів були зауваження по відповідальному зберіганню майна табору. ОСОБА_2 складала акти на списання майна, а затверджував начальник 59 будинку офіцерів. Територія табору була під охороною, міг заїхати автомобіль постачальника.

Ствердження ОСОБА_2 про те, що прийом-передачі майна відбувся з 07.09.2015 року по 17.09.2015 року, за її відсутності, частково не відповідає дійсності з тих підстав, що на лікарняному вона знаходилась лише з 08 вересня 2015 року, а 07 вересня 2015 року покинула місце роботи, та відмовилась приймати участь у складанні акту, що підтверджується актом від 07 вересня 2015 року, складеним комісією, з зазначенням відмови ОСОБА_2 від проведення передачі матеріальних цінностей (а.с. 72 т. 1).

У відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

15 вересня та 16 вересня 2015 року, ОСОБА_2 відмовилась від ознайомлення з актом прийому-передачі, про що було складено акти (а.с. 78, 79 т. 1).

Судом також не приймається до уваги довідка про аудіт, з тих підстав, що аудіт проведений з 01.03.2012 року по 01.07.2015 року, а комісія проводила перевірку знаходження матеріальних цінностей з 07 вересня 2015 року (а.с. 111-134 т. 2).

Розглянувши справу, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ОСОБА_2 підписуючи договір про повну матеріальну відповідальність та інвентарні описи основних засобів, прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за ввірені їй цінності, в порушенні своїх обов`язків, передбачених договором відмовилась від складання акту прийому-передачі 07 вересня 2015 року, знаходячись на своєму робочому місті, яке покинула без поважних причин у порпушенні правил трудового розпорядку.

Також колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про порушення терміну на звернення до суд у один рік з тих підстав, що враховуючи день виявлення нестачі 14.09.2015 року та дату направлення позову до суду 27.11.2015 року, річний строк не пропущено.

Справа колегією суддів розглянута відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена колегією суддів та їм надана оцінка в рішенні суду.

З наведених підстав, судова колегія прийшла до висновку, що рішення відповідно до положень ч.1, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Враховуючи, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність у відповідності до ст. 3 ЦК України, звертаючи увагу на ту обставину, що ОСОБА_2 добровільно підписала договір про повну матеріальну відповідальність, отримала за описом матеріальні цінності, за які несе матеріальну відповідальність, відмову у прийнятті участі у роботі комісії про передачу ввірених їй цінностей, та виявлення нестачі, судова колегія прийшла до висновку про задоволення позовних вимог 59 Будинку офіцерів.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу 59 Будинку офіцерів – задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року – скасувати.

Ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь 59 Будинку офіцерів (Код ЄДРПОУ 09716585) збитки за резутатами проведеної інвентарізації на суму 20346 (двадцять тисяч триста сорок шість) гривень 87 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий______________________________________О.С. Комлева

Судді ______________________________________ О.Г. Журавльов

______________________________________Ю.І. Кравець