Постанова від 30.05.2017 по справі № Б-50/112-09 Харківський апеляційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 30.05.2017 по справі № Б-50/112-09 Харківський апеляційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № Б-50/112-09

Картка справи

Справа № Б-50/112-09

Картка справи

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа № Б-50/112-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І. В., суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників:

арбітражного керуючого - Онищенка К.С. (свідоцтво №357 від 27.02.2013),

апелянта - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. №1189 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.02.2017 у справі №Б-50/112-09

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2017 (суддя Міньковський С.В.) заяву ліквідатора ФОП ОСОБА_3 (вх. № 44769 від 30.12.2016) про витребування майна банкрута задоволено частково.

Витребувано нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_2 та передано їх ліквідатору ФОП ОСОБА_3 - Онищенку К.С.

Скасовано державну реєстрацію за попереднім власником - ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Скасовано заборону на відчуження у будь-який спосіб нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що була накладена ухвалою господарського суду від 04.01.2017.

Уповноважено ліквідатора ФОП ОСОБА_3 - Онищенка К.С. здійснити всі необхідні заходи щодо скасування заборони та державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та реєстрації права власності за ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду не погодилася та, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.02.2017 про витребування нежитлових приміщень 1- го поверху № 13-1-:-13-3 загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: м. АДРЕСА_1 та у задоволенні заяви арбітражного керуючого Онищенка К.С. про витребування майна - відмовити.

Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2, як добросовісний набувач, розрахувалась у повному обсязі за придбане майно та на законних підставах стала володільцем нежитлових приміщень.

25.05.2017 до суду від апелянта надійшло клопотання (вх.№5489), в якому ОСОБА_2 просила розгляд справи відкласти у зв'язку з необхідністю звернення до фахівця для представництва її інтересів в суді.

Арбітражний керуючий у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№5655) проти апеляційної скарги заперечував. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Проти відкладення розгляду справи не заперечував.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити враховуючи те, що всі доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі.

Крім того, звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, апелянт послався на необхідність звернення до фахівця для представництва її інтересів в суді. Однак, як вбачається з листка непрацездатності на ім'я ОСОБА_4, копія якого додана до клопотання, яка є представником ОСОБА_2, ОСОБА_4 є непрацездатною з 18.04.2017 терміном на 126 днів у зв'язку з вагітністю та пологами. Таким чином у апелянта було достатньо часу для звернення до іншого фахівця для представництва у суді її інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.10.2009 ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Встановлено, що банкруту на праві власності належать, зокрема, нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ "А-4", розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Спірні нежитлові приміщення знаходяться в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відповідно до іпотечного договору № 839/4/27/38/7-788 посвідченого 02.11.2007 приватним нотаріусом ХМНО Левковець О.Л. за реєстр. № 1884. Заборгованість банкрута перед банком - кредитором складає 701350,01 грн, з яких: сума основного боргу - 587400,54 грн та неустойка - 113949,47 грн, визнана ліквідатором і включена до реєстру вимог кредиторів (т.9, а.с. 227-228).

Відповідно до приписів ст.ст. 25-31, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними Законом №4212-VI від 22.12.2011) усі види майнових активів банкрута включаються до складу ліквідаційної маси та підлягають реалізації з метою задоволення вимог кредиторів, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Зі звіту попереднього ліквідатора банкрута Бережного О.І. від 26.02.2013 (вх. № 7378) вбачається, що належне на праві власності майно банкрута було включене до складу ліквідаційної маси (нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ "А-4", розташовані за адресою АДРЕСА_1) (а.с.138-139 т.4), реалізовано попереднім ліквідатором через Товарну Біржу "Всеукраїнський торгівельний центр" (протокол проведення аукціону №1 від 09.12.2011), переможцем якого визнано ОСОБА_7, за вартістю 30690,00 грн (а.с.62 т.1).

Право власності на зазначені нежитлові приміщення було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі протоколу № 1 проведення аукціону від 09.12.2011 та договору купівлі-продажу від 13.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Салигою H.A. за реєстр. № 3491.

15.04.2013 об'єкт аукціону було відчужено ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 685, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Молодчим І.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2014, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2014, судом визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13.12.2011 між арбітражним керуючим Бережним О.І. та гр. ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою H.A. від 13.12.2011.

Цією ухвалою було встановлено, що майно банкрута було продано за ціною, яка не відповідала дійсній ринковій вартості цього майна на момент продажу, чим завдано значних збитків кредитору та боржнику, оскільки укладання цього договору створює певні обставини, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника і тому є для нього також збитковими. Так, у випадку коли виконання договору завдає збитків боржнику, то це є підставою як для розірвання договору в односторонньому порядку за заявою керуючого санацією на підставі п.10 ст.17 Закону про банкрутство (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними Законом №4212-VI від 22.12.2011), так і для визнання його недійсним в порядку п.11 ст.17 Закону про банкрутство (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними Законом №4212-VI від 22.12.2011р.). Отже, продаж вище зазначених нежитлових приміщень проведено із порушенням вимог ч.1 ст. 30 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ч.6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2421340 від 15.04.2013 власником спірних нежитлових приміщень на дату видачі довідки є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №685 від 15.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Молодчим І.О.

30.12.2016 до Господарського суду Харківської області від ліквідатора Онищенка К.С. надійшла заява про витребування майна банкрута (вх. №44769), в якій він просив суд: 1) заборонити ОСОБА_2 відчужувати у будь-який спосіб нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1; 2) витребувати нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_2 та передати її ліквідатору ФОП ОСОБА_3 Онищенко К.С.; 3) скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1; 4) відновити реєстрацію права власності за ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

14.02.2017 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними Законом №4212-VI від 22.12.2011) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: з підстав, передбачених ч. 10 ст.17 Закону подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, а також вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.1, 3 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. При цьому, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

В постанові Верховного Суду України від 11.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010 викладена правова позиція щодо того, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за подальшим договором права відчужувати це майно.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2014 встановлено, що продаж вище зазначених нежитлових приміщень проведено із порушенням вимог ч.1 ст. 30 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ч.6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13.12.2011 між арбітражним керуючим Бережним О.І. та гр. ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою H.A. від 13.12.2011.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 21.05.2014, громадянка ОСОБА_7, як покупець за оспорюваним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, зверталась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, як таку, що прийнята з порушенням статей 17, 25 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 215, 388 ЦК України та з порушенням норм процесуального права, що полягали в неповноті дослідження судом обставин, що мають значення для справи, та невірній оцінці доказів у справі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2014- без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу від 13.12.2011 з підстав продажу арбітражним керуючим Бережним О.І., як ліквідатором, в ході ліквідаційної процедури спірного нерухомого майна банкрута за ціною, значно нижчою від його реальної ринкової вартості, та без повідомлення ПАТ "Укрсоцбанк", як заставодержателя, про проведення аукціону з продажу заставного майна, за результатами якого спірне нерухоме майно було відчужено на користь громадянки ОСОБА_7 на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13.12.2011.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2014 у справі №Б-50/112-09 залишено без змін.

Крім того, як свідчать матеріали справи, не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 21.05.2014 року, громадянка ОСОБА_2, як фактичний власник спірного нерухомого майна, зверталась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.12.2011, посилаючись на те, що визнання недійсним договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень банкрута від 13.12.2011, укладеного з ОСОБА_7 як переможцем аукціону, відповідно до оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 21.05.2014, порушує її право власності на нерухоме майно, набуте у громадянки ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 15.04.2013, так як судом першої інстанції було розглянуто заяву ліквідатора ОСОБА_10 про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, без залучення до участі у справі ОСОБА_2 як фактичного власника спірних нежитлових приміщень.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2014 у даній справі з підстав її подання на рішення (ухвалу) місцевого господарського суду, яке вже було предметом перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_7, як покупця за оспорюваним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, та залишено без змін судом апеляційної інстанції відповідно до постанови від 08.07.2014 року та судом касаційної інстанції згідно постанови від 02.09.2014.

Постановою Вищого господарського суду від 10.05.2017 ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі №Б-50/112-09 залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що нерухоме майно банкрута ФОП ОСОБА_3, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вибули з володіння поза волею власника (на час ліквідаційної процедури обов'язки власника виконує ліквідатор) та без згоди заставного кредитора, оскільки договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений 13.12.2011 між арбітражним керуючим Бережним О.І. та гр. ОСОБА_7, був визнаний недійсним ухвалою господарського суду від 21.05.2014.

Відповідно до ч.4 ст. 147 Господарського кодексу України право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу. При цьому, ч.2 ст.20 Кодексу визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у т.ч. шляхом визнання наявності або відсутності прав, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. Також, згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

ОСОБА_2 є добросовісним набувачем нерухомого майна та на законних підставах стала володільцем спірних нежитлових приміщень. Разом з тим, вищевикладені обставини підтверджують, що реалізоване нерухоме майно банкрута вибуло з володіння власника (ліквідатора) незаконно та не з його волі, що згідно приписів ч. 3 статті 388 ЦК України є підставою для витребування такого майна з чужого володіння на користь законного власника - ОСОБА_3, з метою його включення до складу ліквідаційної маси та погашення грошових вимог заставного кредитора - ПАТ "Укрсоцбанк".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення заяви ліквідатора ФОП ОСОБА_3 (вх. № 44769 від 30.12.2016) про витребування майна банкрута, а саме, в частині витребування нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_2 та передання їх ліквідатору ФОП ОСОБА_3 - Онищенку К.С, а також скасування державної реєстрації за попереднім власником - ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо вимоги ліквідатора про відновлення права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви в цій частині, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, зокрема, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав, а також здійснює інші дії щодо державної реєстрації об'єктів права власності.

Отже, обов'язок щодо реєстрації певних речових прав, в тому числі й в зв'язку зі зміною власника майна законодавчо віднесено до повноважень державного реєстратора.

У відповідності до ч. 4 ст. 9 вказаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до підпункту 5 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст. 19, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Щодо посилання апелянта на те, що до розгляду справи про визнання договору купівлі-продажу, укладеного між арбітражним керуючим Бережним О.І. та ОСОБА_7 ОСОБА_2 залучено не було, колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2013 було зобов'язано, зокрема, ОСОБА_7 надати відзив на заяву ліквідатора. Тобто, до участі у справі залучався покупець спірного майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.02.2017 у справі №Б-50/112-09 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.02.2017 у справі №Б-50/112-09 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01.06.2017

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Фоміна В. О.

Джерело: ЄДРСР 66862552

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!