ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Справа № 917/185/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства «Полтавський машинобудівний завод» до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біг-Стокер» про стягнення 181 080,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2017 року до Господарського суду Черкаської області на підставі ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України з Господарського суду Полтавської області за встановленою підсудністю надійшли матеріали справи № 917/185/17 за позовом публічного акціонерного товариства «Полтавський машинобудівний завод» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біг-Стокер» (далі – відповідач) про стягнення 167 000 грн. основного боргу, 11 579 грн. 04 коп. інфляційних втрат та 2 501 грн. 34 коп. 3% річних, що разом складає 181 080,34 грн., та відшкодування понесених судових витрат.

Згідно автоматизованого розподілу справ суду, справу № 917/185/17 передано до провадження судді Господарського суду Черкаської області Грачову В.М. для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.04.2017 року справу № 917/185/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку своїх представників в засідання суду без поважних причин повторно не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

В засіданні суду 04.05.2017 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримала і просила задовольнити повністю, у зв’язку з відкладенням розгляду справи через неявку представника відповідача подала письмове клопотання (вх. № 9732/17, а.с. 59) про подальший розгляд справи без її участі.

В засідання суду 18.05.2017 року сторони явку своїх представників не забезпечили, наявні у справі матеріали суд визнав достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті, тому, з урахуванням вимог норм статей 69, 75, 77 ГПК України щодо обов’язку суду вирішити спір в розумні процесуальні строки і права суду вирішити спір без участі представників сторін за наявними матеріалами, суд розглянув справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

Як вбачається з викладених в позові обставин та підтверджується матеріалами справи, публічним акціонерним товариством «Полтавський машинобудівний завод» (позивач, Постачальник) відпущено, а товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біг-Стокер» (відповідач, Покупець) прийнято товар на загальну суму 802 000 грн. за видатковими накладним № ПМ-0000046 від 09.02.2016 року на суму 32000,00 грн., № ПМ-0000341 від 29.07.2016 року на суму 610000,00 грн., № ПМ-0000383 від 20.09.2016 року на суму 100000,00 грн., № ПМ-0000408 від 14.10.2016 року на суму 60000,00 грн. (а.с.14-17).

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних підтверджують факт вчинення господарських операцій з поставок товару та прийняття товару у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткових накладних.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково, сплатив 635 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7 від 06.06.2016 року на суму 150000 грн., № 11 від 24.06.2016 року на суму 250000 грн., № 14 від 03.08.2016 року на суму 145000 грн., № 17 від 08.08.2016 року на суму 40000 грн. та № 47 від 06.10.2016 року на суму 50000 грн. (а.с. 18-22). У зв'язку з цим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 167 000 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 50/721 від 08.12.2016 року з вимогою погасити існуючий борг в сумі 167 000 грн. (а.с. 23), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, про що свідчить отримання відповідачем товару від позивача та підписання товаророзпорядчих документів на нього, внаслідок чого у сторін виникають відповідні права та обов'язки, в тому числі зобов'язання з приводу поставки товару та його своєчасної і належної оплати.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець повинен сплатити повну ціну переданого товару.

Таким чином, обв’язок оплати отриманого відповідачем товару у відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України, за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК) настав на наступний день після підписання спірних видаткових накладних, однак відповідач в добровільному порядку з позивачем повністю не розрахувався.

Відтак, з врахуванням обставин справи та вищенаведених приписів законодавства, суд дійшов висновку про доведеність факту існування боргу відповідача перед позивачем та його неоплати у сумі 167 000 грн., що позивачем обґрунтовано та підтверджено наданими документами, відповідачем допустимими доказами не спростовано, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 11 579 грн. 04 коп. інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2016 року по грудень 2016 року та 2 501 грн. 34 коп. 3% річних за період з 10.02.2016 року по 07.02.2017 року в порядку ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані на суму фактичного прострочення за вказаний період, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним, тому вказані вимоги підлягають задоволенню також у заявленій сумі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, відповідач безпідставно явку своїх представників в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору клопотань не заявляв, витребувані судом документи не подав, внаслідок чого судом прийнято рішення на підставі лише матеріалів, наявних у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов’язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 167 000 грн. основного боргу, 11 579 грн. 04 коп. інфляційних втрат та 2 501 грн. 34 коп. 3% річних, судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 2 716 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Науково-виробниче підприємство «Біг-Стокер» код ЄДРПОУ 40061996, місцезнаходження: 18009, м. Черкаси, Соснівський район, вул. Дахнівська, буд. 29 на користь публічного акціонерного товариства «Полтавський машинобудівний завод» код ЄДРПОУ 14307417, місцезнаходження: 36007, м. Полтава, Київський район, вул. Маршала Бірюзова, буд. 27 - 167 000 грн. основного боргу, 11 579 грн. 04 коп. інфляційних втрат та 2 501 грн. 34 коп. 3% річних та 2 716 грн. 20 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 01.06.2017 року.

Суддя В.М. Грачов