У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/163/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

23 травня 2017 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Охримчук М.Б.,

за участю:

представників позивача: Андрейчук Альони Ігорівни, Ансаргерієвої Тетяни Петрівни,

Семенова Ігоря Віталійовича

представника відповідача: Бабія Руслана Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" та Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги.

Представники позивача подану ними апеляційну скаргу підтримали, просили суд вимоги викладені в ній задовольнити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Щодо вимог апеляційної скарги відповідача заперечували, просили суд залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. Щодо задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 31.10.2016 року до 02.12.2016 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області на підставі Наказу №758 від 25.11.2016 року була проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2013 року по 31.08.2016 року, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2013 року по 31.08.2016 року.

12.12.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" отримало від Головного управління ДФС у Вінницькій області акт №185/1401/34143431 від 09.12.2016 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Птахофабрика Поділля", код ЄДРПОУ - 34143431, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2013 року по 31.08.2016 року, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2013 року по 31.08.2016 року.

ТОВ "Птахофабрика Поділля", не погоджуючись із викладеними у вказаному акті перевірки висновками щодо порушення Товариством п. 209.2, п. 209.12 ст. 209, п. 188.1, ст. 188, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - VI (зі змінами та доповненнями) та п.п. 168.1.2., 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 "е" ст. 176, п. 176.2 "а" ст. 176, пп.1.4., пп.1.6. п.161 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПКУ, 16.12.2016 року направило до ГУ ДФС у Вінницькій області заперечення № 571 від 16.12.2016 року до акту перевірки.

За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у Вінницькій області листом за вих. №2135/10/02-32-14-01 від 23.12.2016 року повідомила товариство про залишення акту перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

30.12.2016 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення №0004301401 від 27.12.2016 року форми "ПС", згідно якого до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 167328 грн. (сто шістдесят сім тисяч триста двадцять вісім гривень) за порушення п. 209.2, п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України;

- податкове повідомлення-рішення №0004291401 від 27.12.2016 року форми "Р", згідно якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 105493 грн. (сто п'ять тисяч чотириста дев'яносто три гривні), в тому числі, за податковими зобов'язаннями - на суму 84394грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 21099 грн., за порушення п.188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПКУ;

- податкове повідомлення-рішення № 0062171305 від 27.12.2016 року форми "Д", згідно якого товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 12161,31 грн. (дванадцять тисяч сто шістдесят одна гривня 31 коп.), в тому числі за штрафними ( фінансовими ) санкціями ( штрафами ) - на суму 12121,62 грн. та пеня - на суму 39,69 грн. за порушення пп.168.1.2, 168.1.5 п 168.1 ст. 168, пп. 176.1 "Е", пп. 176.2 "А" ст. 176 ПКУ, пп. 1.2, 1.4, 1.6 п. 16 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПКУ.

Вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). При цьому, в даному випадку норми Податкового кодексу України застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі, після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки; камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 77.1 ст.77 Податкового кодексу України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно пункту 77.2. статті 77 Податкового кодексу України, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу другого пункту 77.2. статті 77 Податкового кодексу України Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку, у такому випадку, є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в ході проведення перевірки Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було виявлено порушення ТОВ "Птахофабрика Поділля" норм чинного податкового законодавства, що полягає у використанні акумульованих сум податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства

Пунктом 209.1. ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п.209.6. ст.209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Пункт 209.7. ст. 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п.209.11 ст. 209 ПК України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Норми цього пункту починають застосовуватися після закінчення терміну, визначеного Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами.

Дані відносини також регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року №11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів"

Пункт 1 цього порядку визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).

Пунктом 4 вказаного порядку передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено використання платником податків сум податку на додану вартість, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням в сумі 167328 грн. Дані кошти були використані при виконанні договору №76/013 від 25.07.2013 року укладеного ТОВ "Агротанс-Ф", а саме ст.4 "Умови оплати" п. 4.2 за яким ТОВ "Птахофабрика Поділля" здійснює оплату за товар у безготівковій формі розрахунку, шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальником протягом десяти банківських днів з дати поставки товару на склад покупця.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності висновків податкового органу, які містяться в акті перевірки №185/1401/34143431 від 09.12.2016 року.

Пунктом 209.2 ст.209 ПКУ передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Даним пунктом ст.209 ПК України визначено черговість виплати зі спеціального рахунку для відшкодування вартості виробничих факторів контрагентам, які зареєстровані платниками ПДВ та постачали товари, роботи (послуги), які є об'єктом оподаткування податком. Тобто, законодавчо встановлено, що першочергово кошти зі спеціального рахунку, використовуються для відшкодування вартості виробничих факторів контрагентам, які зареєстровані платниками ПДВ та постачали товари тощо. І які є об'єктом оподаткування податком, по взаємовідносинах з якими сформовано податковий кредит.

Колегією суддів встановлено, що позивач всупереч цих норм використав кошти зі спеціального рахунку в сумі 167328 грн., на відшкодування виробничих факторів, а саме, контрагенту, які постачають товари без ПДВ і в той же час ТОВ «Птахофабрика Поділля» мала кредиторську заборгованість перед контрагентами - постачальниками, які зареєстровані платниками ПДВ.

З урахуванням норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0004301401 від 27.12.2016 року форми "ПС", згідно якого до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 167328 грн. (сто шістдесят сім тисяч триста двадцять вісім гривень) за порушення п. 209.2, п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо позиції відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 84394 гривні за квітень 2016 року, у зв'язку з відносинами товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" та ТОВ "Туль-Чікен", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" та товариством з обмеженою відповідальністю "Туль-Чікен" укладено договір поставки №52/016 від 18.03.2016 року та специфікацію №1 від 18.03.2016 року до Договору на поставку яйця С-1 у кількості 158400 штук та Специфікацію №2 від 25.03.2016 року до Договору на поставку яйця С-1 у кількості 396000 штук. Позивачем на виконання вказаного договору у березні 2016 року від ТОВ "Туль-Чікен" товар отримано.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до положень п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі, передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі, переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно акту перевірки №185/1401/34143431 від 09.12.2016 року податковим органом досліджено усі первинні документи та матеріали, встановлено відсутність порушення стосовно їх форми та змісту, а також наявні докази подальшої реалізації придбаного товару.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що усі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Квитанціями №1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У подальшому, позивач, керуючись Наказом №1/1 від 04.01.2016 року про затвердження найменування категорій яєць курячих, що використовується підприємством при взятті на облік виробленого та придбаного яйця курячого та його продажу третім особам, здійснило реалізацію придбаної у ТОВ "Туль-Чикен" кількості яйця С-1 під найменуванням "яйце С-1", "яйця курячі харчові категорії перша (коричневі)" та "яйце куряче столове С1 Хохолок" наступним контрагентам: ТОВ "АШАН Україна Гіпермаркет" на підставі Договору поставки № П5962 від 12.02.2016 року та ТОВ "Експансія" на підставі Договору поставки № 29 від 11.03.2016 року, що підтверджується видатковими накладними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність подальшої реалізації товарів ТОВ "Птахофабрика Поділля" податковим органом не оспорювалась.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в своєму листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року Вищий адміністративний суд України наголошує, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак, ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків, в обов'язковому порядку, необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Вказані обставини були дослідженні, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції та знайшло своє підтвердження в первинній документації позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акту перевірки про порушення товариством "Птахофабрика Поділля" вказаних норм Податкового кодексу України не підтверджуються наявними первинними документами та фактичними обставинами, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0004291401 від 27.12.2016 року форми "Р", згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 105493 грн. підлягає скасуванню.

Щодо висновків, акту перевірки №185/1401/34143431 від 09.12.2016 року, стосовно порушення товариством п.п. 168.2.2, 168.1.5 ст. 168, п.176.1 "е" ст. 176, п. 176.2 "а" ст. 176, пп. 1.4, пп. 1.6, п.16 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасного перерахування до бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання з військового збору, самостійно визначеного податковим агентом, в сумі 16 919,70 грн. Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0062171305 від 27.12.2016 року форми "Д", згідно якого товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 12161,31 грн. (дванадцять тисяч сто шістдесят одна гривня 31 коп.), в тому числі за штрафними (фінансовими ) санкціями ( штрафами ) - на суму 12121,62 грн. та пеня - на суму 39,69 грн. за порушення пп.168.1.2, 168.1.5 п 168.1 ст. 168, пп. 176.1 "Е", пп. 176.2 "А" ст. 176 ПКУ, пп. 1.2, 1.4, 1.6 п. 16 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" податкового кодексу України судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України закріплено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Строки сплати податкового зобов'язання передбачено статтею 57 ПК України.

У відповідності до абз. 2 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Підпунктом 176.2 "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно підпункту 176.1 "е" своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету наведено у статті 168 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня. що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню де: бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем було здійснено перерахування коштів заробітної плати за листопад 2015 року на карткові рахунки працівників 08.12.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №18923 від 07.12.2015 р. на суму 450000 грн.

Відповідно до п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, ТОВ "Птахофабрика Поділля" 08.12.2015 року було сплачено військовий збір утриманий із заробітної плати за листопад 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 189222 від 07.12.2015 року на суму 10 000,00 грн.

Крім того, в період з 08.08.2014 року по 05.09.2014 року, позивачем до УК Дніпровського району м. Києва було сплачено військовий збір, утриманий із заробітних плат, виплачених у вказаний період. Факт перерахування військового збору підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 1305,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки акту перевірки про порушення ТОВ "Птахофабрика Поділля" при сплаті військового збору п.п. 168.2.2, 168.1.5 ст. 168, п.176.1 "е" ст. 176, п. 176.2 "а" ст. 176, пп. 1.4, пп. 1.6, п.16 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, не підтверджуються наявними первинними документами та фактичними обставинами, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0062171305 від 27.12.2016 року форми "Д" є протиправним та підлягає скасуванню.

При аналізі вищенаведених обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до твердження, що доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" та Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2017 року.

Головуючий

Гонтарук В. М.

Судді

Біла Л.М. Граб Л.С.