КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 810/4398/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - Дяченка В.В.,

відповідача - Уланського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроф» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європроф», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому, з урахуванням уточнених (збільшених) позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.12.2016 № № 0004661401, 0004641401, 0004541406.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно сформував витрати по господарським операціям із ФОП ОСОБА_4 та правомірно визначив показники фінансової звітності по вказаним господарським операціям, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004641401 є безпідставним та підлягає скасуванню. Також, на переконання суду першої інстанції, відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 72 545,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004661401 також є таким, що винесено протиправно, а отже підлягає скасуванню. Також, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами ТОВ «Європроф» підтверджується надходження коштів до каси підприємства та їх оприбуткування, та подальша їх видача, а відтак, висновок податкового органу про не оприбуткування готівки в касі підприємства на суму 149 999,00 грн. є необґрунтованим, та таким, що не ґрунтується на оригіналах первинних документів, які було досліджено судом під час розгляду справи. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані обставини свідчать про помилковість висновків відповідача щодо наявності порушень вимог п. 2.6, п. 3.1, п. 3.3, п. 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні з боку ТОВ «Європроф». З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004541406 є також протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ «Європроф» (код за ЄДРПОУ 36578259) зареєстроване 10.09.2009 Києво-Святошинською РДА Київської області за № 13391020000006239 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво металевих дверей і вікон.

На підставі направлень від 31.10.2016 № 1296, № 1297, № 1298, № 1299, № 1300, № 1301, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 20.10.2016 № 583 про проведення документальної планової виїзної перевірки та вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, працівниками контролюючого органу в період з 30.10.2016 по 09.12.2016 (термін проведення перевірки продовжувався з 28.11.2016 на 10 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 25.11.2016 № 721) проведена документальна планова виїзна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 16.12.2016 № 150/10-36-14-01-13/36578259 з додатками (а.с. 27-76 Т.1).

На підставі акта перевірки від 16.12.2016 № 150/10-36-14-01-13/36578259 ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 28.12.2016 № 0004661401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 108 818,00 грн. (72 545,00 грн. за основним платежем та 36 273,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 24 Т.1);

- форми «Р» від 28.12.2016 № 0004641401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 11 691,00 грн. (7 794,00 грн. за основним платежем та 3 897,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 25 Т.1);

- форми «С» від 28.12.2016 № 0004541406, яким до позивача за порушення норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів застосовано штрафні санкції в розмірі 749 995,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004641401, яке прийнято контролюючим органом у зв'язку з висновком про заниження податку на прибуток на суму 7 794,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Під господарською діяльністю згідно норм ПК України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно із ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Мін'юсті 19.01.2000 за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 11 названого Положення собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно із п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Мін'юсті 28.02.2013 за № 336/22868, витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Мін'юсті 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави стверджувати, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами ст. 1 Закону № 996-XIV під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право, як суб'єкту господарювання, на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 № К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Як встановлено під час розгляду справи, 10.01.2016 між ФОП ОСОБА_4 (постачальник) та ТОВ «Європроф» (покупець) був укладений Договір поставки № 1001-16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у передбачені у даному договорі строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього передбачену даним договором грошову суму.

Предметом поставки є металопластикові конструкції.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент), ціна за одиницю товару та загальна ціна визначається специфікаціями.

Базис поставки - EXW (EX WORKS), Франко завод, згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) в редакції 2010 року - місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою м. Київ, вул. Народного Ополчення, 18 б.

Приймання товару покупцем за кількістю здійснюється згідно кількості товару, визначеного в узгоджуваній сторонами специфікації та видатково-прибутковій накладній.

Незалежно від базису поставки передача товару покупцю постачальником здійснюється за видатково-прибутковою накладною.

Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

Так, на виконання вимог Договору поставки від 10.01.2016 № 1001-16 ФОП ОСОБА_4 було продано позивачу товар - піну будівельну, дюбеля, саморізи на загальну суму 43 301,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 19.02.2016 № 21 на суму 410,34 грн., від 11.02.2016 № 17 на суму 19 846,15 грн., від 01.03.2016 № 27 на суму 6 015,40 грн., від 14.01.2016 № 11 на суму 17 029,11 грн.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами Договору поставки від 10.01.2016 № 1001-16 та скріплені відповідними печатками.

На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні від 19.02.2016 № Р21, від 11.02.2016 № Р17, від 01.03.2016 № Р27, від 14.01.2016 № Р11.

Позивачем було оплачено грошові кошти за отриманий товар, про що зазначено в акті перевірки.

Дослідивши їх під час розгляду справи, суд першої інстанції, з чим неможливо не погодитись суду апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ «Європроф» на придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4 та здійсненням ним господарської діяльності, а саме: виробництво металевих дверей і вікон.

Таким чином, враховуючи номенклатуру товарів, які були придбані позивачем у ФОП ОСОБА_4 та які необхідні для здійснення позивачем своєї господарської діяльності, а саме для виробництва дверей та вікон, у колегії суддів є підстави вважати, що господарські операції позивача з вказаним контрагентом підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати по господарським операціям із ФОП ОСОБА_4 та правомірно визначено показники фінансової звітності по вказаним господарським операціям, з огляду на що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004641401.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004661401, яке прийнято контролюючим органом у зв'язку з висновком про завищення податкового кредиту на суму 72 545 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту регламентований ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

За приписами п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем було включено до складу податкового кредиту за квітень 2016 року податок на додану вартість на загальну суму 72 545,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «ВКФ « 2Д».

Матеріалами справи підтверджується, що 01 грудня 2011 року між ТОВ «ВКФ « 2Д» (постачальник) та ТОВ «Європроф» (покупець) був укладений господарський договір поставки № 22, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки за даним договором є склопакети.

Асортимент, кількість, ціна та вартість партії товару, що постачається, зазначається у видатково-прибуткових накладних.

На виконання вимог вказаного договору поставки, ТОВ «ВКФ « 2Д» було продано позивачу товар - двокамерні склопакети, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами договору поставки від 01.12.2011 та скріплені відповідними печатками обох підприємств.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ВКФ « 2Д» було оформлено на користь позивача податкові накладні: від 05.04.2016 № 8 на суму 26 687,56 грн., у т.ч. ПДВ 4 447,93 грн., від 11.04.2016 № 20 на суму 33 122,60 грн., у т.ч. ПДВ 5 520,43 грн., від 14.04.2016 № 29 на суму 69 375,92 грн., у т.ч. ПДВ 11 562,65 грн., від 21.04.2016 № 43 на суму 136 793,63 грн., у т.ч. ПДВ 22 798,94 грн., від 28.04.2016 № 62 на суму 16 903,24 грн., у т.ч. ПДВ 2 817,21 грн., від 28.04.2016 № 63 на суму 152 387,65 грн., у т.ч. ПДВ 25 397,94 грн.

Позивачем було оплачено грошові кошти за отриманий товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Дослідивши їх під час розгляду справи, суд першої інстанції, з чим неможливо не погодитись суду апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача належним чином оформлених первинних документів, у т.ч. податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин від ТОВ «ВКФ « 2Д», колегія суддів вважає правомірними дії позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах із вказаним контрагентом.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 72 545,00 грн., судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004661401.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004541406, яке прийнято контролюючим органом у зв'язку з висновком про порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Так, в пункті 1.2 Положення № 637 зазначено, що під позареалізаційними надходженнями значаться надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У той же час, згідно із п. 1.2 Положення № 637 касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Також, відповідно до п. 1.2 названого Положення, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 3.1 Положення № 637 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно із п. п. 3.3, 3.4 даного Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Як встановлено під час розгляду справи, 03.02.2014 між ОСОБА_5 (кредитор) та ТОВ «Європроф» (позичальник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 0302-1.

Відповідно до умов зазначеного договору, кредитор передає, а позичальник приймає фінансову допомогу в сумі 297 054,08 грн., яку позичальник зобов'язується повернути кредиторові в строк та на умовах, обумовлених цим договором.

Також, 29.01.2015 між ОСОБА_5 (кредитор) та ТОВ «Європроф» (позичальник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2901-1.

Відповідно до умов зазначеного договору, кредитор передає, а позичальник приймає фінансову допомогу в сумі 149 900,00 грн., яку позичальник зобов'язується повернути кредиторові в строк та на умовах, обумовлених цим договором.

Так, відповідно до прибуткового касового ордеру від 29.01.2015 № 4 ОСОБА_6 на підставі договору поворотної фінансової допомоги було внесено в касу ТОВ «Європроф» поворотну фінансову допомогу в розмірі 199 895,10 грн.

Також, відповідно до прибуткового касового ордеру від 29.01.2015 № 5 ОСОБА_6 на підставі договору поворотної фінансової допомоги було внесено в касу ТОВ «Європроф» поворотну фінансову допомогу в розмірі 149 999,00 грн.

Отже, відповідно до вищевказаних прибуткових касових ордерів ОСОБА_6 внесено загальну суму 349 894,10 грн., що відповідає загальній сумі фінансової допомоги по договорам про надання поворотної фінансової допомоги від 03.02.2014 № 0302-1 та від 29.01.2015 № 2901-1.

У цей же день вказані грошові кошти, які надійшли на підставі прибуткових касових ордерів від 29.01.2015 № 4, № 5, були видані наступним чином.

Так, відповідно до видаткового касового ордеру від 29.01.2015 № 4 ОСОБА_5 видано грошові кошти в сумі 147 055,08 грн. Про отримання грошових коштів у сумі 147 055,08 грн. свідчить особистий підпис керівника, головного бухгалтера та одержувача на вказаному видатковому касовому ордері.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 29.01.2015 № 5 ОСОБА_7 видано грошові кошти в сумі 52 840,02 грн. Про отримання грошових коштів у сумі 52 840,02 грн. свідчить особистий підпис керівника, головного бухгалтера та одержувача на вказаному видатковому касовому ордері.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 29.01.2015 № 6 ОСОБА_5 видано грошові кошти в сумі 149 999,00 грн. Про отримання грошових коштів у сумі 149 999,00 грн. свідчить особистий підпис керівника, головного бухгалтера та одержувача на вказаному видатковому касовому ордері.

Таким чином, первинними документами позивача підтверджується надходження коштів до каси його підприємства та їх оприбуткування, та подальша їх видача, а відтак, висновок контролюючого органу про неоприбуткування готівки в касі позивача на суму 149 999,00 грн. є необґрунтованим.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказані обставини свідчать про помилковість висновків відповідача щодо наявності порушень вимог п. 2.6, п. 3.1, п. 3.3, п. 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, з боку ТОВ «Європроф», з огляду на що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004541406.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 30.05.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.