Справа 237/817/17

Номер провадження 2-о/237/108/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.17 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.

при секретарі Баглер О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Курахове справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: 1 ЗСУ військова частина польова пошта НОМЕР_1 про встановлення факту, який має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Мар`їнського районного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив встановити факт його перебування на військовій службі в період часу з 11.05.2014 року по 17.07.2015 року. Вимоги своєї заяви обґрунтовує наступним. ОСОБА_1 проходить військову службу у НОМЕР_2 окремому штурмовому батальоні СВ ЗСУ військова частина польова пошта НОМЕР_3 (колишня назва військова частина польова пошта НОМЕР_4 ). З 11 травня 2014 року він знаходився на військово-польових зборах у військової частини ПП НОМЕР_4 , яка на той час мала назву НОМЕР_5 батальйон територіальної оборони «АЙДАР», до якої прибув за власним бажанням (добровольцем).11.05.2014 року йому видали зброю: АКС № НОМЕР_6 , що підтверджується довідкою №0624-55 від 26.05.2016 р., виданою командиром військової частини - польова пошта НОМЕР_4 підполковником ОСОБА_2 та зарахували його на військову службу до військової частини-польова пошта НОМЕР_4 07.06.2014 р., підстава наказ №19 від 07.06.2014 р. згідно довідки №0624 від 19.07.2014 р., що видана командиром військової частини польова-пошта НОМЕР_4 підполковником ОСОБА_2 . Крім того мені видали довідку №256 від 19.11.2014 р про проходження служби. Також факт проходження ним військової служби підтверджується посвідченням про відрядження від 07.12.2014 р. №23., посвідченням про відрядження від 15.02.2015 р. №17.

У лютому 2015 році мол. сержант ОСОБА_3 знайшла військовий квиток ОСОБА_1 в штабі батальйону, який на той час знаходився у селі Половинкине Старобільського району Луганської області. Військовий квиток серія НОМЕР_7 , виданий Сватівським військовим комісаріатом Луганської області в якому вказано що його було призвано на військову службу за мобілізацією 28.08.2014 року.

Вважає що період його фактичного перебування на військовій службі є період з 11.05.2014 року по 17.07.2015 року.

У судовому засіданні заявник підтримав свою заяву та надав суду аналогічні пояснення, які були викладені у заяві. Просить заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи заявлені вимоги ОСОБА_1 не визнав, надіслав на адресу суду заперечення, в якому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні встановлення факту перебування його на військовій службі. Зазначив, що у заявника відсутні документи які підтверджували факт його призову військовим комісаріатом за місцем реєстрації на військово польові збори. Відповідач не може підтвердити видачу усіх своїх документів, оскільки у зв`язку з тим, що книги та журнали у 2014 році не велись, військова частина тільки формувалась. Також відповідач не може підтвердити участь у бойових операціях за 2014 рік та 2015 рік у зв`язку з відсутністюння бойових дій.

Всебічно, об`єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновків, які наведені нижче.

Згідно ч. 1 ст. 234 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Отже, за змістом цієї статті суд вправі розглядати справи про встановлення юридичного факту, якщо підтвердження такого факту безпосередньо породжує правові наслідки, а не з метою підтвердити в наступному своє майнове чи не майнове право. Статтею 256 ч. 1 ЦПК Українипередбачено які факти, що мають юридичне значення може встановлювати суд, при цьому в ч. 2 визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Згідно п. 2 ч. 1ст. 258 ЦПК Україниу заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинні бути зазначені причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

У відповідності до п.5 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» : військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації, продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженнями генерального штабу ЗСУ.

Згідно до пп.2 п.252 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 року, також визначено, що у разі оголошення мобілізації, військовозобов`язані призвані на збори, продовжують перебувати на зборах до особливого розпорядження відповідних органів військового управління згідно з їх повноваженнями .

Ст.43 Додаткового протоколу 1 до Женевських конвенцій 1949 року (ратифіковано Україною в 1993 році) визначено, що до збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, належить формування з усіх організованих збройних сил, груп, підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи владою не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосованих у період збройних конфліктів. Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, крім медичного і духовного персоналу, є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередньо участь у воєнних діях, мають право вбивати та наносити поранення військовим збройним силам супротивника.

Положенням Гаагської конвенції 1907 року про права і обов`язки нейтральних держав та осіб у разі суходільної війни, визначено, що доброволець на відміну від найманця керується ідеологічними, моральними почуттями, релігійними переконаннями. Відмінністю добровольця є то що він вступає до регулярних збройних сил держави і бере участь у конфлікті в складі добровольчих формувань, створених на підставі нормативно правових актів держави - учасниці конфлікту. Саме законодавча база держави, на стороні якої беруть участь добровольці, узаконює участь таких осіб в озброєному конфлікті та дає їм право носити розпізнавальні знаки, які свідчать про приналежність добровольців до регулярних збройних сил сторони конфлікту. Забезпечення матеріальними ресурсами також покладається на приймаючу державу.

Законом України «Про оборону України» визначено, що до виконання завдань територіальної оборони в межах їх повноважень залучаються Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України.

Як вбачається з витягу наказу командира 24 окремого штурмового батальйону від 17 липня 2015 року 90-РС вбачається, що солдата ОСОБА_1 призначено командиром відділення командиром машини протитанкової артилерійської батареї 24 окремого штурмового батальйону сухопутних військ збройних сил України.

Відповідно до довідки № 256 від 19 листопада 2014 року виданої командиром ВЧ ПП НОМЕР_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був задіяним добровольцем у військовій частині польова пошта НОМЕР_4 з 11 травня 2014 року по 01 листопада 2014 року та допомагав українській армії у боротьбі за незалежність та цілісність України.

Відповідно до довідки № 0624 від 19 липня 2014 року, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_4 , відповідно до Указу Президента України № 454/2014 від 06.05.2014 року «Про часткову мобілізацію».

Як вбачається з довідки № 0624/55 від 26 травня 2014 року, ОСОБА_1 дійсно перебував на військово - польових зборах при військовій частині ПП НОМЕР_4 .

Таким чином суд вважає, що факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі переконливо підтверджується наданими заявником доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.10,60, ч.2 ст.256 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: 1 ЗСУ військова частина польова пошта НОМЕР_1 про встановлення факту, який має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 дійсно перебував на військовій службі в період часу з 11 травня 2014 року по 17 липня 2015 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Дата документу 17.05.2017