Справа № 183/7032/16

№ 2-а/183/51/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Гончарової С.Є., розглянувши в порядку письмового провадження приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську, Інспектора поліції роти № 5 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Чуднівець Олени Олександрівни про визнання неправомірними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

позивач звернувся з даним позовом, в якому просить: визнати дії інспектора лейтенанта поліції УПП у м. Дніпропетровськ роти №5 батальйону №3 Чуднівець Олени Олександрівни щодо винесення відносно нього Постанови серії ЕАА № 039714 від 11 грудня 2016 року неправомірними; визнати неправомірною та скасувати винесену 11 грудня 2016 року Постанову серії ЕАА № 039714 від 11 грудня 2016 року інспектором лейтенантом поліції УПП у м. Дніпропетровськ роти №5 батальйону №3 Чуднівець Оленою Олександрівною щодо накладення за ст.122 ч.1 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 11 грудня 2016 року він рухався на своєму автомобілі по пров. Д. Яворницького в м. Дніпро. Його було зупинено відповідачем, яка повідомила про скоєне адміністративне правопорушення та винесла Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАА № 039714. від 11 грудня 2016 р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255,00 грн. Вказує, що заперечення проти звинувачень у скоєнні адміністративного правопорушення та твердження про дотримання вимог ПДР, висловлені позивачем відповідач до уваги не прийняла. Протоколу про вчинення адміністративного правопорушення не склала, жодних доказів, які б доводили вину позивача, не зазначила та не долучила. Вказує, що оскаржувана постанова винесена незаконно і упереджено, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення за яке його притягнуто до відповідальності, та прямо порушено порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, є незаконним та необґрунтованим. Так, інспектором поліції не складено та не надано позивачу для ознайомлення протокол про адміністративне правопорушення, винесено постанову на місці вчинення правопорушення, а не за місцем вчинення, не надано можливості подати докази на спростування тверджень відповідача, чим порушено права позивача.

До судового засідання позивач не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач-1 до суду не з`явився, підстав неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Надав в справу письмові заперечення, згідно з якими вказує про правомірність дій інспектора патрульної поліції, вказуючи на правомірність складення постанови на місці вчинення правопорушення, невиконання відповідачем вимог ПДР, ненадання останнім доказів на підтвердження відсутності його вини у вчиненні правопорушення, спотворення позивачем дійсних обставин справи.

Відповідач-2 до суду не з`явився, підстав неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Враховуючи положення ч.6 ст.128 КАС України та неявку належним чином повідомленого відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за належне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст.122КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Як вбачається з постанови інспектора поліції роти № 5 батальйону № 3 УПП у м. Дніпропетровськ Чуднівець Олени Олександрівни у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 039714 від 11 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП, 11 грудня 2016 року о 13:14 год. по пр. Д.Яворницького, 125 водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом BMWХ5 НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 не виконав вимоги знаку 3.21 чим порушив п.33 ПДР.

За змістом пп.«в» п.8.4 ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи, в тому числі і заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

За п.3.21 розділу 33 ПДР України, до заборонних знаків віднесено дорожній знак 3.21 "В'їзд заборонено". Означений знак забороняє в'їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9; запобігання в'їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).

Розглядаючи посилання позивача на складення постанови у справі на місці вчинення правопорушення, порушення його прав в частині надання доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, зі змінами, внесеними Законом № 596-VІІ від 14 липня 2015 року) у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) (частина перша статті 44, статті 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, 92, частина перша статті 106 1, стаття 106-2, частини четверта і сьома статті 121, частини третя і четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частина четверта статті 127, статті 127-1, 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, 154, 155, 155-2 - 156-2, 159, 160, 162 - 162-3, 164 - 164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 172-4 - 172-9, 173 - 173-2, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 181-3 - 185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 196, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20).

Частиною 1 статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, як, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (у т.ч., статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року № 1408/27853 (далі по тексту Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Дійсно відповідно до постанови Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Разом з тим, зміни до ст.258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України. Вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.

Отже, приписи постанови Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 року повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією.

З огляду на викладене, не складення протоколу про адміністративне правопорушення, складення постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення.

У відповідності до п.1 розділу ІІ Інструкції № 1395 протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами двох свідків.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Таким чином, протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, в оскаржуваній постанові відсутній підпис позивача щодо роз'яснення їй положень ст.ст.307, 308 КУпАП, прав, передбачених статтею 268 КУпАП, а також права, порядку і строків оскарження постанови згідно зі ст.ст.287-289 КУпАП.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про Національну поліцію полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Однак, відповідачем не надано суду запису з нагрудної камери поліцейського або запису з відео реєстратора.

Відсутність відеозапису або протоколу про адміністративне правопорушення не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, не містить надана суду Постанова і посилання на дослідження відповідачем обтяжуючих чи пом`якшуючих відповідальність особи обставин, які повинні бути враховані органом, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення.

За таких обставин. суд приходить до висновку, що в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачами не надано доказів, які-б спростовували твердження відповідача про відсутність факту вчинення останнім адміністративного правопорушення та вказували на правомірність винесеної постанови, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 71, 99, 100, 158, 160 - 163 КАС України, суд -

постановив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську, інспектора поліції роти №5 батальйону №3 УПП у м. Дніпропетровськ Чуднівець Олени Олександрівни про визнання неправомірними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати дії інспектора поліції роти №5 батальйону №3 УПП у м. Дніпропетровськ Чуднівець Олени Олександрівни щодо винесення Постанови серії ЕАА № 039714 від 11 грудня 2016 року неправомірними.

Визнати неправомірною та скасувати постанову інспектора поліції роти №5 батальйону №3 УПП у м. Дніпропетровськ Чуднівець Олени Олександрівни серії ЕАА № 039714 від 11 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255 грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя Д.О. Парфьонов