ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017

Справа №910/4427/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Будсістем»

до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДСЕРВІС»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд»

про визнання договорів недійсними

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: Мельник А.В., довіреність б/н від 21.02.2017

від відповідача Лімонтова В.С., довіреність №1790 від 27.04.2017

від відповідача 2 Прокопенко Б.О., довіреність б/н від 01.03.2017

від відповідача 3 Прокопенко Б.О., довіреність б/н від 06.06.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Будсістем» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДСЕРВІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд» про визнання договорів недійсними.

Ухвалою суду від 22.03.2017 порушено провадження у справі №910/4427/17 та призначено розгляд справи на 28.04.2017.

26.04.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача 3 отримано відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог.

26.04.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача 2 отримано відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог.

28.04.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача 1 отримано відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 28.04.2017 оголошено перерву до 22.05.2017.

19.05.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача 1 отримано доповнення до відзиву.

В судове засідання 22.05.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 22.05.2017 представник відповідача 1 з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 22.05.2017 представник відповідача 2 з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

В судове засідання 22.05.2017 представник відповідача 3 з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2012 року між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (надалі - Відповідач-1, Сторона-1 за Договором) в особі Генерального директора Мазурка Олександра Григоровича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд» (надалі - Відповідач-3, Сторона-2 за Договором) в особі директора Бойка Ігоря Володимировича укладено Інвестиційний договір (нова редакція Договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008), відповідно до якого Сторони визначили, що предметом даного договору є зобов'язання та права Сторін щодо їх дій по будівництву Об'єкта (житлова та громадська забудова з об'єктами побутового призначення та інженерно-транспортної інфраструктури, що має бути збудована на земельній ділянці (на проспекті Правди навпроти будинку №66-№76 в Подільському районі міста Києва) з технічними характеристиками та параметрами, визначеними в проектній документації) на земельній ділянці (земельна ділянка орієнтовною загальною площею 9,7 га) з метою збереження Сторони-1 (ДП «НДВА «Пуща-Водиця») як сільськогосподарського підприємства, поліпшення житлових умов працівників та отримання кожною з Сторін своєї частини в збудованому Об'єкті або іншого майна та/або коштів в порядку та на умовах, визначених в Договорі.

В порядку та на умовах даного Договору, Сторона-1 як землекористувач Земельної ділянки, залучає Сторону-2 до будівництва Об'єкта на земельній ділянці та делегує Стороні-2 забезпечити проектування та спорудження Об'єкта, а Сторона-2 зобов'язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування та спорудження Об'єкта відповідно до проектної документації (п. 2.1. Договору).

05.03.2013 р. між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» в особі Першого заступника генерального директора Судницина Федора Семеновича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» (надалі - Відповідач-2, Сторона-2 за Договором) в особі директора Токмакова Володимира Івановича, укладено Інвестиційний договір №0503-ІД/13, відповідно до якого Сторони визначили, що предметом даного договору є зобов'язання та права Сторін щодо їх дій по Будівництву Об'єкта (житлова та громадська забудова з об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, що має бути збудована на Земельній ділянці (між проспектом Правди та вулицею Полковою в Подільському районі міста Києва), орієнтованою загальною площею не менше 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) квадратних метрів.) на земельній ділянці (земельна ділянка орієнтовною загальною площею 42.35 га) з метою отримання кожною зі Сторін своєї частини в збудованому Об'єкті або іншого майна та/або коштів в порядку та на умовах, визначених в Договорі. В порядку та на умовах даного Договору Сторона-1 (ДП «НДВА «Пуща-Водиця»), як землекористувач Земельної ділянки, залучає Сторону-2 (ТОВ «Сітібудсервіс») до будівництва Об'єкта на земельній ділянці та делегує Стороні-2 забезпечити проектування та спорудження Об'єкта, а Сторона-2 зобов'язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування та спорудження Об'єкта відповідно до проектної документації.

Вищевказаний Інвестиційний договір зі сторони ДП «НДВА «Пуща-Водиця» був підписаний Першим заступником генерального директора Суднициним Федором Семеновичем, який діяв на підставі довіреності №1107 від 19.11.2012р.При цьому, Позивач вважає, що у заступника Генерального директора відсутністю необхідний обсяг делегованих повноважень для підписання Інвестиційного договору (п. 2.1. Договору).

Згодом, 01.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд» (Сторона-1 за Договором) в особі директора Бойка Ігоря Володимировича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» (Сторона-2 за Договором) в особі директора Токмакова Володимира Івановича, укладено Договір №СІД-0112/14 (Субінвестиційний договір), відповідно до якого ТОВ «Олівер-Буд», що має право забудови земельної ділянки (орієнтовною загальною площею 9.7 га, що знаходиться на проспекті Правди навпроти будинку №66-№76 в Подільському районі міста Києва) залучає ТОВ «Сітібудсервіс» до будівництва Об`єкту на земельній ділянці та делегує ТОВ «Сітібудсервіс» забезпечити проектування та спорудження Об`єкта, а ТОВ «Сітібудсервіс» зобов'язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити проектування та спорудження Об'єкта відповідно до проектної документації.

Після цього, 29.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» в особі директора Токмакова Володимира Івановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будсістем» (надалі - Позивач, Сторона-2 за Договором) в особі директора Іоничева Лева Анатолійовича, укладено Договір №СІД-2909/15, відповідно до якого ТОВ «Сітібудсервіс», (що на підставі інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, укладеного з ДП «НДВА «Пуща-Водиця», Договору №СІД-0112/14 від 01.12.2014 , укладеного з ТОВ «Олівер-Буд» та дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 115152671059 від 24.09.2015 , виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, має право здійснювати забудову Земельної ділянки, з межами, визначеними в Додатку №1 до даного Договору), та ТОВ «Інвест-Будсістем» визначили, що предметом вказаного договору є: зобов'язання та права Сторін щодо їх дій по проектуванню та спорудженню Об'єкта (комплекс будівель житлової та громадської забудови з об'єктами побутового призначення, інженерно-транспортної та створення зелених територій загального користування інфраструктури, з параметрами, визначеними в проектній документації. Збудований Об'єкт має відповідати проектній документації та положенням даного Договору) на земельній ділянці (земельна ділянка орієнтованою загальною площею 10,42 га., що розташована по проспекту Правди у Подільському районі м. Києва (навпроти перетину з проспектом Василя Порика) та земельна ділянка орієнтованої загальною площею 9,7 га., що розташована на проспекті правди навпроти будинків №66-№76 в Подільському районі м. Києва, які в свою чергу розташовуються в межах земельної ділянки загальною площею 44,0615 га., кадастровий номер: 8000000000:91:066:0096.

В порядку та на умовах даного Договору Сторона-1 (ТОВ «Сітібудсервіс») забезпечує проектування Об'єкта з подальшою компенсацією Стороною-2 (ТОВ «Інвест-Будсістем») Стороні-1 витрат, пов'язаних з проектуванням Об'єкту, залучає Сторону-2 до спорудження Об'єкта на земельній ділянці та делегує Стороні-2 забезпечити спорудження Об'єкта, а Сторона-2 зобов'язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі спорудження Об'єкта відповідно до проектної документації на Об'єкт.

20.10.2015 р. між ТОВ «Сітібудсервіс» та ТОВ «Інвест-Будсістем» укладено Акт №1 приймання передачі будівельного майданчику, розташованого на проспекті Правди навпроти будинку №66-№76 в Подільському районі міста Києва та на проспекті Правди у Подільскому районі м. Києва (навпроти перетину з проспектом Василя Порика) відповідно до якого: з метою ефективного виконання Інвестиційного договору №СІД-2909/15 від 29.19.2015 року ТОВ «Сітібудсервіс» передала ТОВ «Інвест-Будсістем», а ТОВ «Інвест-Будсістем» прийняла будівельний майданчик (територію) орієнтовною загальною площею 10,42 га., що розташована по проспекту Правди у Подільському районі м. Києва (навпроти перетину з проспектом Василя Порика) та орієнтованою загальною площею 9,7 га. (дев'ять цілих сім десятих гектару), що розташована на проспекті Правди навпроти будинків №66-№76 в Подільському районі міста Києва.

Так, Позивач листом №20-02.17 від 20.01.2017 р. звернувся до Відповідачів з проханням надати копію погодження/рішення Кабінету Міністрів України на укладення Відповідачем-1 Інвестиційного договору від 19.09.2012 року та Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 року, оскільки вважає що вказані договори є договорами спільної діяльності.

У відповідь листом №373 від 09.03.2017 р. Відповідач повідомив Позивача, що самі Сторони Інвестиційного договору від 19.09.2012 року та Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 року визначили, що останні є договорами змішаної інвестиційно-підрядної форми, не є договорами про спільну діяльність, тому потребували погодження лише органу управління підприємства - Міністерства аграрної політики та продовольства України, які і були надані Позивачу разом з листом.

Як на підставу для задоволення позову, Позивач посилався на те, що спірний Інвестиційний договір від 19.09.2012 (нова редакція Договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) та Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 містять всі ознаки договорів про спільну діяльність, оскільки Відповідач-1 фактично здійснив вклад в спільну діяльність шляхом передачі під забудову земельної ділянки, а Відповідач-2,3 здійснює фінансування будівництва, після чого Сторони спільно отримують збудовані площі нерухомості. Тому, на думку Позивача, згідно положень Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 р. N 296, Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» повинно було отримати погодження Кабінету Міністрів України на укладення вказаних вище договорів. Оскільки зазначеного погодження отримано не було, на підставі ст. 215, 203 ЦК України, ст. 207 ГК України, оскаржувані договори мають бути визнані судом недійсними. Решта оскаржуваних договорів укладалися між Відповідачем-2 та Відповідачем-3 вже за відсутності набутих прав на забудову земельних ділянок та відповідно без жодних повноважень на це.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно пп. «л» п.18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (надалі - Порядок №296), який визначає механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Пунктами 2, 3 Порядку №296, суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого додаються:

- звернення суб'єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2 - 6 пункту 2 Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;

- висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб'єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;

- висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб'єкта господарювання, який планує укласти договір.

Згідно пунктів 4, 5 Порядку №296, орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.

Отже, для укладення державними підприємствами, установами, організаціями, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, виключно договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, необхідне рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення договору.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як регламентовано частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Положеннями статті 1131 ЦК України визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Пунктом 5.1.3. Інвестиційних договорів від 19.09.2012 р. та №0503-ІД/13 від 05.03.2013 р., Сторони погодили, що фінансування будівництва Об`єкта здійснюється Відповідачем-3 відповідно до укладених ним правочинів (контрактів, договорів, рахунків) безпосередньо виконавцям (проектувальникам, підрядникам, постачальникам, тощо) по мірі необхідності, згідно з черговістю реалізації договору.

Згідно пункту 5.1.4. Інвестиційних договорів від 19.09.2012 р. та №0503-ІД/13 від 05.03.2013 р., порядок, строки та джерело фінансування Будівництва Об`єкту визначається Відповідачем-3 на власний розсуд у відповідності до договору та законодавства.

Судом проаналізовано зміст Інвестиційних договорів від 19.09.2012 р. та №0503-ІД/13 від 05.03.2013 р., з яких вбачається, що зобов'язання ДП «Пуща-Водиця» за Договором № 0804-2-ІД/08 (зокрема, п. и. 3.1, 4.1., 6.1.1. - 6.1.17: оформлення дозволу на Проектування Об'єкта; ініціювання зміни цільового призначення Земельної Ділянки з метою подальшого здійснення Будівництва Об'єкта; звільнення Земельної Ділянки від об'єктів знесення; сприяння Відповідачу-2,3 у виконанні Проектування та Спорудження Об'єкта; отримання в компетентних органах та надання генеральному підряднику, з яким Відповідачем-2,3 згідно з даним Договором буде укладено договір на Спорудження Об'єкта, дозвіл на виконання будівельних робіт по Спорудженню Об'єкта з лімітами і точками підключення електроенергії, води, та інших необхідних комунікацій на Будівельному майданчику, а також ордер на тимчасове порушення благоустрою та ордерів на прокладення зовнішніх мереж зв'язку із Спорудженням Об'єкта; надавати Відповідачу-2,3 будь - яку інформацію та відомості, що є необхідними для реалізації Договору тощо) є підготовчими діями, направленими на створення умов Відповідачеві-2,3 для вчинення юридично значимих дій, за результатом вчинення яких вдасться досягти визначений предмет Інвестиційних договорів від 19.09.2012 р. та №0503-ІД/13 від 05.03.2013 р..

При цьому, за наслідком аналізу пунктів 6.1.-6.4. Договору, зокрема прав та обов'язків Відповідача-2,3 (розробка завдання на Проектування Об'єкта; укладення відповідних договорів та забезпечення фінансування процесу збору вихідних даних на Проектування Об'єкта; укладення договорів на Проектування та Спорудження Об'єкта; сприяння в отриманні погоджень та дозволів від відповідних державних органів та організацій та позитивних експертних висновків стосовно Проекту; забезпечення фінансування Будівництва Об'єкта; забезпечення хід процесу Будівництва Об'єкта, суд дійшов висновку, що здійснення Будівництва Об'єкта та реалізація Інвестиційних договорів покладається на Відповідача-2,3 та третіх осіб, з якими у Відповідача-2,3 будуть договірні зобов`язання, в той час як Відповідач-1 не приймає безпосередньої участі в Будівництві.

Таким чином, проаналізувавши положення Інвестиційних договорів від 19.09.2012 р. та №0503-ІД/13 від 05.03.2013 р., суд прийшов до висновку про те, що спірні Інвестиційні договори не можуть розглядатися як договір про сумісну (спільну) діяльність, оскільки обов'язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом Договорів, фактично покладено на одну сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі.

Натомість, Інвестиційний договір від 19.09.2012 (нова редакція Договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) та Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 р. містить елементи зобов'язальних правовідносин з приводу інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду), та інших елементів зобов'язальних правовідносин, виникнення та існування яких не входить в суперечність з актами цивільного та господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин Договору № 0804-2-ІД/08 інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 5 ст. 318 ГК України регламентовано, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Згідно ч. 2 ст. 319 ГК України та ч, 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України ч. 1 ст. 321 ГК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За умовами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 849 ЦК України та ч. 1 ст. 320 ГК України замовник має право у будь- який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно ч. 1 ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних, робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації» що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

За приписами ч. 2 ст. 877 ЦК України договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Як визначено ч. 1 ст. 879 ЦК України та ч. З ст. 318 ГК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

За приписами ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як визначено статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 2 статті 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги викладену у відзивах праву позицію самих Сторін оскаржуваних договорів, які вказують про укладення саме договорів змішаної форми, а не договорів про спільну діяльність, суд погоджується з доводами Відповідачів та зазначає, що Інвестиційний договір від 19.09.2012 (нова редакція Договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) та Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 р. являє собою змішаний господарський договір, в основі якого лежать підрядні відносини та відносини з приводу інвестування, а сам Договір був укладений між сторонами виходячи з підстав ст. 627, 628 ЦК України.

Судом також враховано Науково-правовий висновок №126/35-е від 28.03.2014 р. Ради Науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, що був виконаний у 2014 році за зверненням Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (копія в матеріалах справи).

За таких обставин, твердження Позивача, що під час укладення спірних договорів мали б застосовуватися положення Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 р. N 296, є необґрунтованими та не приймаються судом, а для укладення оскаржуваних договорів за законодавством, що діяло на час їх укладення, отримання погодження Кабінету Міністрів України не вимагалося, а відтак, наявність повноважень підписантів на укладення спірних Договорів регулювалася виключно положеннями статуту Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний Позивачем Інвестиційний договір від 19.09.2012 (нова редакція Договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) від імені Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» підписаний заступником Генеральним директором Мазурком Олександром Григоровичем, який діяв на підставі Статуту.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Судом встановлено, що 02.03.2012 р. до Статуту ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» були внесені зміни, зокрема, доповнено пункт 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 наступним абзацом:

Підприємство не має права без попереднього погодження з Органом управління майном приймати рішення щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, укладення договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за підприємством на праві постійного користування.

Судом встановлено, що листом №37-31-13/17318 від 19.09.2012 р. Міністерство аграрної політики та продовольства України, як орган управління ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», не заперечував щодо укладення спірного Інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція Договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008), що відповідає вимогам пункту 5.2.2. Статуту державного підприємства та підтверджує наявність необхідного обсягу повноважень у Генерального директора на його підписання.

В свою чергу, оскаржуваний Позивачем Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 р. від імені Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» підписаний Заступником генерального директора Судніциним Федором Семеновичем, який діяв на підставі Довіреності №1107 від 19.11.2012 р., що передбачала необхідний обсяг повноважень для підписання вказаного Договору.

Судом встановлено, що листом №37-31-2-13/4502 від 05.03.2013 р. Міністерство аграрної політики та продовольства України, як орган управління ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», розглянувши звернення державного підприємства про погодження укладення договору, не заперечувало щодо укладення спірного Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 р., що відповідає вимогам пункту 5.2.2. Статуту державного підприємства та підтверджує наявність необхідного обсягу повноважень у заступника Генерального директора на його підписання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, за результатом встановлено, суд приходить до висновку, що підстав для визнання недійсними Інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція Договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) та Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 р. судом не встановлено, позовні вимоги є необґрунтованими, а вказані Договори є чинним та таким, що відповідає всім вимогам законодавства.

Враховуючи, що вищевказані Інвестиційні договори є чинними, Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» правомірно набуло всіх прав та повноважень для укладення спірного Договору №СІД-0112/14 від 01.12.2014 р. та Договору №СІД-2909/15 від 29.09.2015 р., вимога Позивача про визнання їх недійсним також не підлягає до задоволення.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будсістем» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2017

Суддя Мельник В.І.