465/7682/13-ц

6/465/82/17

У Х В А Л А

судового засідання

18.05.2017 м.Львів

Франківський районний суд м. Львова, в складі:

головуючого – судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів у справі № 465/7682/13-ц такими, що не підлягають до виконання, -

встановив:

представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеною заявою у якій просить суд визнати такими, що не підлягають виконанню - виконавчий лист № 2/465/490/14 виданий 25.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 1399,41 грн.; виконавчий лист № 2/465/490/14 виданий 25.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 6798,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що виконавчі листи, які видані у справі 465/7682/13-ц є такими, що не підлягають до виконання, з огляду на закінчення строку пред’явлення їх до виконання.

Представник заявника в судове засідання з’явився, вимоги заяви підтримав, дав пояснення аналогічні фабулі заяви, просив заяву задовольнити.

Представник стягувача, в судове засідання з’явився, вимоги заяви заперечив. Покликався на те, що Закон України «Про виконавче провадження», в новій редакції, встановив, що виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, а прикінцевими положення цього закону передбачено норму згідно якої виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. З урахуванням наведеного, просив у задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явились, дослідивши зібрані по справі докази в сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13.08.2014 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 4298,00 грн. матеріальної шкоди, 2500,00 грн. моральної шкоди, витрати за проведення експертного будівельно-технічного дослідження та 223,41 грн. судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14.05.2015 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 13.08.2014 року залишено без змін.

На підставі цього рішення ОСОБА_5 видано два виконавчі листи, а саме виконавчий лист від 25.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 6798,00 грн. та виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 1399,41 грн.

Як встановлено судом при виготовлені та видачі наведених виконавчих листів було допущено описки в обох виконавчих листах в графах /набрання законної сили/ де зазначено 03.06.2015 року, замість 14.05.2015 року та в графах /строк предявлення до виконання/ де зазначено 04.06.2016 замість 16.05.2016 року.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04.07.2016 року вищевказані описки у виконавчих листах виправлені.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції закону, що діяла на момент видачі виконавчих листів у справі № 465/7682/13-ц, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною другою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Таким чином, останній день строку пред’явлення до виконання виконавчих листів, що видані на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 13.08.2014 року є 16.05.2016 року, оскільки 15.05.2016 року припало на вихідний день.

Указані обставини, були предметом дослідження суду у даній справі та встановлені ухвалою Франківського районного суду від 04.07.2016 року, яка набрала законної сили та постановлена на підставі скарги представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 на постанови державного виконавця Франківського відділу виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_6 про відкриття виконавчих проваджень.

При цьому, цією ухвалою встановлено, що позивачем пропущено передбачений законом строк пред’явлення виконавчих документів до виконання, а тому постанови про відкриття виконавчих проваджень є незаконними.

Згідно з ст. 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Статтею 94 Конституції України визначено порядок набрання чинності прийнятими законами України..

02 червня 2016 року, тобто після того як строк пред’явлення виконавчих листів до виконання у даній справі сплив - 16.05.2016 року, прийнятий Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІI.

Відповідно до п. 1 «Прикінцевих і перехідних положень» Закону №1404-VІІI цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Закон «Про виконавче провадження» №1404-VІІI набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

За положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Разом з тим, згідно ст. 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 05.04.2001 по справі № 3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому, згідно п. 2 Постанови пленуму Верховного суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від N 9 від 01.11.96 року оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

В п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» відсутні норми, щодо пом’якшення чи скасування відповідальності.

Більше того, частиною 6 ст. 12 Закон України № «Про виконавче провадження» встановлено, що виключно у судовому порядку здійснюється поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання.

Таким чином, положення Закону України від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» в частині строків пред’явлення виконавчих документів до виконання, визначених у ч. 1 ст. 12 цього Закону, в аспекті положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розповсюджуються виключно на виконавчі документи видані з дня прийняття цього Закону та до набрання ним чинності, оскільки застосування поняття «набрання чинності законом» у спірних правовідносинах не може зводитись лише до визначення певної календарної дати, а повинно невід’ємно пов’язуватись із моментом прийняття відповідного закону при неухильному дотримуванні принципу незворотності дії законів у часі.

Враховуючи наведені норми Закону, роз’яснення Верховного суду України, а також незворотність дії закону у часі суд приходить до висновку, що п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки такі припинились до набрання чинності даним законом.

В Узагальненні про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, яке викладене у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 року, зазначено, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є, зокрема, пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.

Відповідно до ч. 4ст. 369 ЦПК України суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: його було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших причин.

Керуючись ст. 369 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають до виконання - задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2/465/490/14 виданий Франківським районним судом м. Львова 25.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 1399,41 грн. Справа № 465/7682/13-ц.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2/465/490/14 виданий Франківським районним судом м. Львова 25.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 6798,00 грн. Справа № 465/7682/13-ц.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ванівський Ю.М.