Ухвала іменем україни 24 травня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про поновлення на роботі, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - Кобець Олени Анатоліївни на рішення апеляційного суду м. Києва від
03 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 18 березня 2014 року він працював на посаді заступника голови правління публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування»). ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народився син - ОСОБА_5, а 01 серпня 2014 року його матір - ОСОБА_6, вийшла на роботу на повний робочий день до закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Враховуючи зазначене, 18 серпня 2015 року він звернувся до ПАТ «Укргазвидобування» із заявою про надання йому з 19 серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Після направлення даної заяви, він з 19 серпня 2015 року почав здійснювати фактичний догляд за дитиною, однак 01 жовтня 2015 року отримав лист ПАТ «Укргазвидобування» про відмову у наданні йому вказаної відпустки із зазначенням про необхідність надання пояснень про поважність причин відсутності його на роботі з 19 серпня 2015 року. У відповідь на вказаний лист він повторно направив до ПАТ «Укргазвидобування» заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак 13 жовтня 2015 року отримав наказ №127- к від 09 жовтня 2015 року про звільнення його з роботи з 09 жовтня 2015 року за прогул без поважних причин з 19 серпня 2015 року по 08 жовтня 2015 року, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Зазначав, що вказане звільнення є незаконним та безпідставним, у зв'язку зі чим просив поновити його на посаді заступника голови правління ПАТ «Укргазвидобування».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді заступника голови правління ПАТ «Укргазвидобування».
У касаційній скарзі представник ПАТ «Укргазвидобування» -
Кобець О.А., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 03 лютого
2016 року, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 04 грудня 2015 року.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укргазвидобування» - Шляхетського А.Л., перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 самовільно, без погодження з відповідачем, не вийшов на роботу з 19 серпня 215 року, тобто вчинив прогул, у зв'язку із чим його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України є законним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутність ОСОБА_3 на роботі з 19 серпня 2015 року була пов'язана із доглядом за малолітньою дитиною, про надання відпустки по догляду за якою позивач звертався із відповідною заявою до відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Судами встановлено, що наказом № 28-к від 18 березня 2014 року ОСОБА_3 призначено на посаду заступника голови правління ПАТ «Укргазвидобування» з 18 березня 2014 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу.
З 13 липня 2015 року по 18 серпня 2015 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності серія АГЧ № 724824 та серія АГИ № 739297, мав стати до роботи 19 серпня 2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 народилася дитина - ОСОБА_5
Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2015 року ОСОБА_3 надіслав на адресу ПАТ «Укргазвидобування» заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, додавши до заяви копію свідоцтва про народження та довідку товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Габріель» (далі - ТОВ «Сан Габріель») № 1712 від
17 серпня 2015 року.
Відповідно до зазначеної довідки, ОСОБА_8 дійсно працює в ТОВ «Сан Габріель» на посаді директора з 02 квітня 2007 року по теперішній час, повний робочий день.
Відповідно до відповіді ПАТ «Укргазвидобування» від 23 вересня
2015 року на заяву ОСОБА_3 від 18 серпня 2015 року, відсутні законні підстави для надання відпустки ОСОБА_3 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19 серпня 2015 року по 15 квітня
2017 року, у зв`язку з ненаданням документів, визначених ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки», на підтвердження фактичного догляду за дитиною. При цьому запропоновано ОСОБА_3 протягом двох днів з дня отримання цього листа надати письмові пояснення з приводу поважних причин відсутності на роботі з 19 серпня 2015 року. Даний лист позивачем було отримано 01 жовтня 2015 року.
У відповідь на вказаний лист, ОСОБА_3 05 жовтня 2015 року повторно направив до ПАТ «Укргазвидобування» заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно з наказом № 127-к від 09 жовтня 2015 року ОСОБА_3, заступника голови правління ПАТ «Укргазвидобування», звільнено з роботи 09 жовтня 2015 року за прогул без поважних причин з 19 серпня 2015 року по 08 жовтня 2015 року, за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно роз'яснень, наданих у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
За змістом ст. ст. 40, 41 КЗпП України підставами для звільнення працівника згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України є його відповідні винні дії, вчинення яких передувало виданню наказу про припинення трудового договору.
Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності.
Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причини відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 57 ЦПК України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 був відсутній на роботі з 19 серпня 2015 року по 08 жовтня 2015 року у зв'язку із необхідністю забезпечення догляду за малолітньою дитиною. При цьому про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, гарантованої відповідно до ч. 3 ст. 179 КЗпП України, ОСОБА_3 звертався із заявами до ПАТ «Укргазвидобування» від 18 серпня 2015 року та від 05 жовтня 2015 року.
Апеляційним судом правильно враховано, що позивач, якому законом встановлене право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, звернувся до відповідача із відповідною заявою, відмову в наданні вказаної відпустки отримав лише 01 жовтня 2015 року.
З врахуванням фактичних обставин справи, права позивача на отримання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, неможливістю виходу на роботу у зв'язку із доглядом за дитиною, отриманням відмови у наданні відпустки лише 01 жовтня 2015 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивач скоїв прогул, оскільки не виходив на роботу без відповідного наказу, проте такий прогул стався за поважних причин.
Суд апеляційної інстанції вірно визначився із характером спірних правовідносин, надав їм правову оцінку, правильно застосував норму права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.
При цьому доводи касаційної скарги, що ОСОБА_3 до заяви від 19 серпня 2015 року не було додано документів, передбачених ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки», а з повторною заявою про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3 не звертався, є безпідставними та не спростовують факту відсутності позивача на роботі з поважних причин, пов'язаних із доглядом за малолітньою дитиною.
Докази та обставини, на які посилається представник ПАТ «Укргазвидобування» - Кобець О.А. у касаційній скарзі були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та при їх дослідженні і встановленні судом було дотримано норми матеріального та процесуального права.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - Кобець Олени Анатоліївни відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: І.М. Завгородня
Л.М.Мазур
Т.О.Писана
О.В. Попович
