УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" травня 2017 р. Справа № 906/1291/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Українець О.Л.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Допомога": Лисюк Т.А.- дов. б/н від 20.01.2017;

Заєць Ю.А.- дов. б/н від 20.01.2017

від ТОВ "Партнер-ВС": Поставенський Д.А. - дов. б/н від 01.09.2016.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС"

про стягнення 51890,63грн

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер- ВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога"

про стягнення 39628,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Допомога" звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" заборгованості в розмірі 54536,15грн, з яких 48000,00грн - основної заборгованості, 5510,40грн - пені, 161,75грн - 3% річних, 864,00грн - інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати наданих охоронних послуг у встановлений договором про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016 строк.

21.02.2017 від ТОВ "Партнер-ВС" до суду надійшла зустрічна позовна заява про відшкодування збитків у сумі 39628,00грн, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Допомога" обов'язків з охорони об'єкту згідно договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016 (а.с. 74-78).

В обґрунтування позовних вимог позивач (за зустрічним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем (за зустрічним позовом) договірних зобов`язань щодо належного надання охоронних послуг у відповідності до договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016, внаслідок чого, мали місце факти крадіжки орендованого ТОВ "Партнер-ВС" майна та в результаті чого останньому спричинено шкоду в розмірі 39628,00грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.02.2017 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ "Партнер-ВС" до ТОВ "Допомога" про стягнення 39628,00грн збитків (а.с. 114).

12.05.2017 позивачем (за первісним позовом) надано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з відповідача 51890,63грн, з яких 48000,00грн - основної заборгованості, 3360,00грн - пені, 98,63грн - 3% річних, 432,00грн - інфляційних нарахувань.

Суд, відповідно до ст.22 ГПК України, ухвалою від 12.05.2017 прийняв заяву ТОВ "Допомога" про зменшення розміру позовних вимог вх.№02-44/435/17 від 12.05.2017 до розгляду, та вважав заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача на користь позивача 51890,63грн (а.с. 192-193).

Представники ТОВ "Допомога" в судовому засіданні первісні позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у первісній позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог вх.№02-44/435/17 від 12.05.2017. Просили стягнути з ТОВ "Партнер-ВС" витрати на послуги адвоката в розмірі 5500,00грн, зокрема, з підстав, зазначених у письмових поясненнях від 22.05.2017. Заперечили щодо зустрічних позовних вимог з підстав, викладених у відзиві від 03.04.2017.

Представник ТОВ "Партнер-ВС" в судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву №116 від 20.02.2017, додаткових поясненнях №525 від 11.05.2017 щодо створення належних умов для забезпечення збереження ТМЦ та сприяння ТОВ "Допомога" у виконанні поставлених завдань - охорони об'єкта. Зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, додаткових поясненнях про відшкодування збитків №364 від 18.04.2017, а також у поданих додаткових поясненнях. На підтвердження заявленої до стягнення суми збитків надано письмове пояснення ПАТ "Вібросепаратор" №154 від 22.05.2017 та роздруківки з інтернет-ресурсу щодо вартості майна, аналогічного викраденому.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Допомога" (виконавець, позивач (за первісним позовом)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (замовник, відповідач (за первісним позовом)) укладено договір про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 (далі - Договір №160816) (а.с. 14-17).

Згідно п.1.1 Договору №160816 виконавець у передбаченому цим договором порядку забезпечує охорону об'єкту за адресою: м. Житомир, вул. Параджанова, 93, забезпечує дотримання встановленого на об'єкті режиму охорони та виконує інші зобов'язання, передбачені даним договором.

Відповідно до п.3.2 Договору №160816 оплата за надані послуги по охороні об'єкту здійснюється замовником щомісячно, після закінчення місяця протягом 5 банківських днів, в якому надаються послуги з охорони об'єкту. Підставою для оплати є підписаний сторонами акт прийняття-передачі наданих послуг за місяць і виставлений виконавцем рахунок-фактура.

Термін проведення оплати - 5 банківських днів з дати отримання замовником рахунку-фактури та акту виконаних робіт (п.3.3 Договору №160816).

Пунктом 12.1 Договору №160816 передбачено, що договір набуває чинності з 16.08.2016 і зберігає чинність до 31.12.2016 включно.

Разом з тим, у матеріали справи представниками позивача (за первісним позовом) подано лист ТОВ "Допомога" №53 від 15.11.2016, адресований відповідачу (за первісним позовом), про припинення надання охоронних послуг з 15.11.2016, у зв'язку з наявною заборгованістю останнього з оплати цих послуг за період жовтень-листопад 2016 року (а.с. 28). Також, у матеріалах справи знаходиться акт зняття охоронців ТОВ "Допомога" з об'єкту ТОВ "Партнер-ВС" від 15.11.2016, згідно якого 15.11.2016 о 09год. 00хв. ТОВ "Допомога" знято охорону та прийнято під охорону ТОВ "Венбест" орендований ТОВ "Партнер-ВС" об'єкт (а.с. 205), що, в свою чергу, свідчить про фактичне припинення правовідносин між сторонами щодо надання послуг з охорони майна.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016, який за своєю правовою природою є договором про надання охоронних послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

За змістом ст.1 Закону України "Про охоронну діяльність" охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян.

Суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства (ч.1 ст.8 Закону України "Про охоронну діяльність").

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України, з якою кореспондується положення ст.526 ЦК України, передбачено, що Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Послуги з охорони майна надавалися позивачем (за первісним позовом) відповідачу (за первісним позовом) з 16.08.2016 до 09год. 00хв. 15.11.2016, про що суд зазначав вище. Для оплати вказаних послуг позивачем (за первісним позовом) відповідачу (за первісним позовом) надавалися рахунки-фактури, зокрема, №СФ-2405 від 01.10.2016 і №СФ-2510 від 15.11.2016 на загальну суму 48000,00грн (а.с. 23, 25), які залишені останнім без виконання. У зв'язку з цим, ТОВ "Допомога" направила ТОВ "Партнер-ВС" претензію №52 від 15.11.2016 про сплату вказаної заборгованості за послуги з охорони майна, яка отримана останнім 15.11.2016, про що свідчить його вхідний номер на екземплярі претензії позивача (за первісним позовом) (а.с. 29).

Разом з тим, зазначена претензія відповідачем (за первісним позовом) залишена останнім без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим, ТОВ "Допомога" заявляє вимогу про стягнення 48000,00грн боргу за послуги з охорони майна.

Проте, враховуючи наведене вище, а також факт припинення надавання позивачем (за первісним позовом) охоронних послуг 15.11.2016 о 09год. 00хв., суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення заборгованість у розмірі 47332,96грн (за період з жовтня 2016 року до 09год. 00хв. 15 листопада 2016 року). У задоволенні вимоги щодо стягнення 667,04грн боргу за надані послуги з охорони майна суд відмовляє за безпідставністю.

Крім того, позивачем, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2017, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3360,00грн пені (за період 25.11.2016-20.12.2016).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно п.8.8 Договору №160816 за порушення строків розрахунку за фактично надані послуги, замовник зобов'язаний сплатити на письмову вимогу виконавця пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача (за первісним позовом) суми пені, наданий разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2017, суд вважає його невірним. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність здійснити перерахунок розміру пені, який, з врахуванням суми основного боргу, що підлягає до стягнення - 47332,96грн, становить 905,28грн (за період 26.11.2016-20.12.2016). У частині стягнення пені в розмірі 2454,72грн (3360,00грн - 905,28грн) суд відмовляє в первісному позові.

Також, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь 98,63грн - 3% річних (за період 26.11.2016-20.12.2016) і 432,00грн - інфляційних втрат (за період 26.11.2016-20.12.2016).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок позивача (за первісним позовом) розміру 3% річних, наданий разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2017, суд вважає його невірним. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність здійснити перерахунок розміру 3% річних, який, з врахуванням суми основного боргу, що підлягає до стягнення - 47332,96грн, становить 96,99грн (за період 26.11.2016-20.12.2016). У частині стягнення 3% річних у сумі 1,64грн (98,63грн - 96,99грн) суд відмовляє в первісному позові.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних нарахувань, наданого позивачем (за первісним позовом) разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2017, суд дійшов висновку про його невірність, враховуючи наступне.

Як суд зазначив вище, ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з відповідними змінами і доповненнями) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь (абз.2 п.3.2. зазначеної Постанови).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз.3 п.3.2. Постанови).

Варто зауважити, що заборгованість відповідача (за первісним позовом) з оплати охоронних послуг існувала з 26.11.2016 по 20.12.2016, тобто менше повного місяця. Відтак, вимога позивача (за первісним позовом) про стягнення інфляційних нарахувань є безпідставною та не підлягає задоволенню. Тому, суд відмовляє в первісному позові в частині стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Відповідач (за первісним позовом) первісні позовні вимоги щодо предмету і підстав не спростував, доказів сплати основного боргу в повному обсязі не надав.

При цьому, позивач (за первісним позовом) довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 47332,96грн, 905,28грн - пені, 96,99грн - 3% річних належними і допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 47332,96грн - боргу, 905,28грн - пені, 96,99грн - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. У решті вимог первісного позову суд відмовляє.

Судові витрати за первісним позовом відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача (за первісним позовом) пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача (за первісним позовом) звернутися з позовом до суду.

Щодо вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення 5500,00грн за послуги адвоката, суд зазначає наступне.

Дійсно, ч.1 ст.44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, а д в о к а т а та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 від 30.06.2016, видане ОСОБА_1 (а.с. 56).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у матеріали справи подано договір про надання правової допомоги №4 від 20.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Допомога" (клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 (а.с. 12-13), предметом якого є надання останнім усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту по захисту його прав і законних інтересів у господарському суді Житомирської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер- ВС" про стягнення боргу за надані послуги на підставі договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016, а клієнт зобов'язується її сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі й на умовах, визначених договором.

Крім того, в матеріали справи подано додатковий договір від 20.12.2016 до договору про надання правової допомоги №4 від 20.12.2016, зміст якого стосується порядку та розміру оплати послуг адвоката ОСОБА_1, зокрема, щодо внесення авансового платежу за надання послуг з правової допомоги в розмірі 5500,00грн (а.с. 60).

Також, у матеріалах справи знаходиться додатковий договір №2 від 21.02.2017 до договору про надання правової допомоги №4 від 20.12.2016, зміст якого стосується порядку та розміру оплати послуг адвоката ОСОБА_1, з врахуванням подання ТОВ "Партнер-ВС" зустрічної позовної заяви (а.с. 123).

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, останній надав до матеріалів справи, окрім договору, акти виконаних робіт (наданих послуг) від 23.01.2017, від 21.02.2017, від 13.03.2017, від 04.04.2017, від 18.04.2017, від 12.05.2017 (а.с. 59, 124-125, 148, 204), а також видаткові касові ордери від 04.01.2017 на суму 2000,00грн, від 18.01.2017 на суму 2000,00грн, від 20.01.2017 на суму 1500,00грн (а.с. 53, 54).

Вирішуючи питання визначення розміру витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката ОСОБА_1 щодо ведення цієї справи, господарський суд виходить з принципу "розумного обґрунтування" останніх, який полягає у співрозмірності цих витрат з ціною позову, ступенем складності справи та тривалістю її розгляду, обсягом часу, роботи та правових знань, які необхідні для належного виконання доручення, строками його виконання тощо.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими зазначені позивачем (за первісним позовом) види послуг, а саме: опрацювання законодавчої бази, яка регулює спірні правовідносини; формування правової позиції щодо предмету позову і тактики ведення справи в суді; підготовка та подання позовної заяви і доданих до неї документів до суду; представництво інтересів клієнта в суді; транспортні витрати; оформлення адвокатських запитів, лише на суму 2000,00грн.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з надання правової допомоги і представництва інтересів позивача (за первісним позовом) розміру гонорару, господарський суд дійшов висновку про необхідність обмеження розміру суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, визначивши вказані витрати в сумі 2000,00грн.

Окрім того, оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, враховуючи наступне.

Варто зазначити, що в обґрунтування позовних вимог позивач (за зустрічним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем (за зустрічним позовом) договірних зобов`язань щодо належного надання охоронних послуг у відповідності до договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016, внаслідок чого, мали місце факти крадіжки орендованого ТОВ "Партнер-ВС" майна та в результаті чого останньому спричинено шкоду в розмірі 39628,00грн.

В матеріалах справи знаходяться витяги з кримінальних проваджень №12016060020006559 (дата внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 18.10.2016) та №12016060020006614 (дата внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 20.10.2016) щодо фактів крадіжок майна на території ПАТ "Вібросепаратор" (а.с. 87, 88).

З наявного в матеріалах справи листа заступника начальника СВ Житомирського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Житомирській області (а.с. 147) вбачається, що станом на 14.03.2017, після проведення необхідних слідчих дій у повному обсязі, за наслідками досудового розслідування 19.03.2017 кримінальне провадження №12016060020006614 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України (щодо факту таємного викрадення 4-х жильного силового кабелю довжиною близько 100м), закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правовопрушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України. Тобто, факт спричинення збитків шляхом викрадення майна (4-х жильного силового кабелю довжиною близько 100м) на суму 6000,00грн не встановлено.

Разом з тим, даним листом повідомляється, що по кримінальному провадженню №12016060020006559 триває розслідування та проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії.

Варто зауважити, що у витягу з кримінальних проваджень №12016060020006559 зазначено, що таємне викрадення трьох акумуляторів, електродвигуна на 7,5кВТ, електрообігрівача, радіатора від автомобіля "Камаз" сталося в приміщенні боксу, що знаходиться на території ПАТ "Вібросепаратор" за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 93. При цьому, вказано, що сума матеріальних збитків встановлюється (а.с. 87). Тобто, станом на день внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про факт вчинення крадіжки зазначеного майна, сума збитків, спричинених цим, невідома.

Необхідно зазначити, що в матеріалах справи знаходиться договір оренди №01/08-14 від 01.08.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Вібросепаратор" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (орендар) (а.с. 81-82). Згідно п.1.1 даного договору в порядку й на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар - прийняти у строкове платне користування майно, яке знаходиться, зокрема, за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 93, та складається з нерухомого і рухомого майна, основних фондів, обладнання тощо, й зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Перелік майна, котре перейшло в користування позивача (за зустрічним позовом) на праві оренди, викладено в акті приймання-передачі від 01.08.2014 (а.с. 83-84).

Таким чином, з огляду на зазначене, майно вартість якого як збитки від його втрати, просить стягнути позивач (за зустрічним позовом), є власністю ПАТ "Вібросепаратор" та було передано в оренду ТОВ "Партнер-ВС".

Відповідно до п.7.1 договору оренди №01/08-14 від 01.08.2014 орендар зобов'язується, зокрема, нести повну матеріальну відповідальність (відшкодовувати у повному розмірі усі збитки) за пошкодження, знищення, в и к р а д е н н я м а й н а.

При цьому, за змістом ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Захист речових прав на чуже майно можна визначити як використання управомоченими особами цивільно-правових способів відновлення порушених, невизнаних чи оспорених прав з метою усунення перешкод у їх здійсненні.

Способи захисту, які можуть використовуватись при захисті прав на чуже майно, можуть бути згруповані у три групи: 1) зобов'язально-правові (способи, які витікають із порушення не самого речового права, а з порушення умов зобов'язання, наприклад, позов про застосування наслідків нікчемного правочину); 2) речово-правові (віндикаційний та негаторний позови, а також позови про визнання права на чуже майно); 3) загальноцивілістичні способи захисту, передбачені ст.16 ЦК України (припинення правовідношення, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та інші).

Щодо застосування загальноцивілістичних способів захисту, то така можливість передбачена перш за все ч.2 і ч.3 ст.386 ЦК України, де врегульовано застосування таких способів захисту як вимога про припинення дії яка порушує право, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоду, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Визначення поняття збитків наводяться також у ч.2 ст.224 ЦК України, згідно якої під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч.2 ст.11 ЦК України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме наявність всіх чотирьох умов відповідальності:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і призвело до заподіяння збитків (шкоди).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі по відшкодуванню кредитору чи іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших угод або завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (у редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 №04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення завданих збитків, суд насамперед повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст.623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п.6 зазначених Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доказування у справах про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків і визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка заподіяла ці збитки, по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і нанесеними збитками.

Варто зауважити, що п.9.1.3 договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016 передбачено, що за збитки, які виникли внаслідок невиконання замовником пред'явлених виконавцем вимог щодо усунення виявлених недоліків у технічному стані об'єкту охорони, за умови, що збитки виникли саме з причин неусунення замовником виявлених недоліків та за належного здійснення виконавцем прийнятих на себе за цим договором обов'язків з охорони об'єкту.

Так, у матеріалах справи знаходиться, лист відповідача (за зустрічним позовом) про недостатнє технічне укріплення об'єктів, який отриманий позивачем (за зустрічним позовом) 23.08.2016, про що свідчить вх.№213 на екземплярі ТОВ "Допомога" (а.с. 134). Даним листом останнє повідомляє ТОВ "Партнер-ВС", внаслідок обстеження території та приміщень, що знаходяться під охороною, виявлено ряд недоліків, зокрема, територія недостатньо оснащена засобами освітлення, порушено цілісність огороджуючих споруд. Крім того, звернено увагу замовника на необхідність обладнання засобами охоронно-пожежної сигналізації та системою відеоспостереження об'єктів, де сконцентровані у великій кількості товарно-матеріальні цінності.

Проте, позивачем (за зустрічним позовом) недоліки, вказані у зазначеному вище листі у повному обсязі усунуто не було, про що, зокрема, свідчить лист відповідача (за зустрічним позовом) №45 від 01.11.2016 про усунення недоліків, виявлених при повторному обстеженні території, орендованої позивачем (за зустрічним позовом) (а.с. 135).

Таким чином, з врахуванням п.9.1.3 договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016, а також змісту п.7.1 договору оренди №01/08-14 від 01.08.2014, суд вважає, що факт вини відповідача (за зустрічним позовом) у спричиненні збитків внаслідок крадіжки орендованого позивачем (за зустрічним позовом) майна не встановлено.

Крім того, варто зауважити, що відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться к р е д и т о р о м .

Зазначена норма кореспондує загальним положенням процесуального законодавства (ст.33 ГПК), відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди, він повинен надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, тощо).

Частина 3 статті 623 ЦК України надає певні орієнтири для визначення розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання. Такі цінові орієнтири залежать від того, добровільно чи в примусовому порядку боржник відшкодував збитки. У разі добровільного задоволення боржником вимог кредитора, розмір збитків визначається з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення вимоги у місці, де зобов'язання має бути виконане. Якщо вимога кредитора в добровільному порядку не задоволена, і він звертається з позовом до суду, розмір збитків визначається з урахуванням ринкових цін, що існували у день пред'явлення позову.

При цьому, необхідно зауважити, що п.8.3 договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016 передбачено, що відповідальні представники виконавця зобов'язані брати участь у визначенні розміру заподіяних замовнику збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей провадиться терміново по прибуттю представників сторін на місце події. У разі неприбуття повноважного представника виконавця протягом відведеного часу (3 години), зняття залишків товарно-матеріальних цінностей провадиться силами замовника у присутності старшого чергової зміни (охоронця) виконавця, про що складається а к т без права виконавця на оскарження відомостей, зазначених у ньому як таких, що не відповідають дійсності.

Разом з тим, представників відповідача (за зустрічним позовом) для визначення розміру збитків, спричинених фактами крадіжки орендованого позивачем (за зустрічним позовом) майна запрошено не було, відповідного акту про неприбуття відповідального представника ТОВ "Допомога" для вказаних цілей не складалося, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно п.8.4 договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016 розмір збитків визначається замовником за даними бухгалтерського обліку та за іншими, належним чином оформленими, документами.

На підтвердження заявленої до стягнення суми збитків позивачем (за зустрічним позовом) надано інвентаризаційні описи основних засобів ПАТ "Вібросепаратор" від 17.10.2016 і 20.10.2016 (а.с. 90-93, 100-103), а також звіряльні відомості результатів інвентаризації необоротних активів від 17.10.2016 і 20.10.2016 (а.с. 94-97, 104-107).

Разом з тим, варто зауважити, що акумулятори, електродвигун на 7,5кВТ, радіатор від автомобіля "Камаз", щодо факту викрадення яких відкрито кримінальне провадження №12016060020006559, в інвентаризаційних описах основних засобів і звіряльних відомостях результатів інвентаризації необоротних активів від 17.10.2016 і 20.10.2016 окремо, як індивідуально визначені речі, не значаться. Тобто, вартість вказаного майна не зазначено, що, в свою чергу, не надає можливості встановити реальний розмір збитків внаслідок їх викрадення.

Крім того, в обґрунтування розміру збитків позивача (за зустрічним позовом) надано роздруківки з інтернет-ресурсу щодо вартості майна, аналогічного викраденому.

При цьому, варто зауважити, що відповідно ч.1 до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 ГПК України). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

З огляду на зазначене, суд не розцінює роздруківки з інтернет-ресурсу щодо вартості майна, аналогічного викраденому, як належні та допустимі докази ринкових цін речей, вартість яких як збитки просить стягнути позивач (за зустрічним позовом).

Таким чином, позивачем (за зустрічним позовом) не надано належних і допустимих доказів на підтвердження спричинення відповідачем (за зустрічним позовом) збитків саме на суму 39628,00грн.

Також, варто зауважити, що в матеріалах справи знаходяться протоколи засідань постійної інвентаризаційної комісії ПАТ "Вібросепаратор" від 17.10.2016, 20.10.2016, 20.10.2016 (а.с. 98-99, 108-109, 187-188). З даних протоколів вбачається, що на підставі договору оренди майна №01/08-14 від 01.08.2014, згідно якого орендар (ТОВ "Партнер-ВС") несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення майна та повинен відшкодувати в повному розмірі усі збитки, ПАТ "Вібросепаратор" як власник викраденого майна, запропонував ТОВ "Партнер-ВС" відшкодувати вартість нестач та псування майна шляхом або повернення аналогічного майна, або сплати його вартості по ринковим цінам.

Як судом зазначалося вище, відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

Згідно зі ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивач (за зустрічним позовом) не зміг належними та допустимими доказам обґрунтувати правомірність заявлених у зустрічній позовній заяві вимог, натомість, доводи відповідача (за зустрічним позовом) щодо спростування тверджень позивача (за зустрічним позовом) суд вважає переконливими.

З огляду на встановлені судом в процесі розгляду спору обставини та досліджені подані учасниками процесу на обґрунтування своїх позицій докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача (за зустрічним позовом).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (10001, м. Житомир, вул. Баранова, 93; ідентифікаційний код 39268892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога" (13301, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 15; ідентифікаційний код 30741122):

- 47332,96грн - боргу;

- 905,28грн - пені;

- 96,99грн - 3% річних;

- 2000,00грн - витрат на послуги адвоката;

- 1283,58грн - судового збору.

3. У решті вимог первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.05.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу