ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 р.

м.Одеса

Справа № 815/6658/16

Категорія: 12

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –

ОСОБА_1,

судді –

ОСОБА_2

судді –

ОСОБА_3

при секретарі –

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Прокуратури Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року ОСОБА_5 (надалі – позивач) звернувся до суду з позовом до Прокуратури Одеської області (надалі – відповідач, Прокуратура), в якому просив:

- визнати дії Прокуратури протиправними щодо не нарахування та невиплати позивачу з 01.07.2015 року по 01.10.2016 року заробітної плати у розмірі, визначеному ст.81 Закону України «Про прокуратуру»;

- стягнути з Прокуратури на користь позивача частину невиплаченої у відповідності до ст.81 Закону України «Про прокуратуру» заробітної плати у розмірі 1160080,02 грн..

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідач не виконував вимоги ст.81 Закону України «Про прокуратуру» в частині дотримання розміру заробітної плати, яка повинна була нараховуватись позивачу за період з 01.07.2015 року по 01.10.2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 14.10.1997 року по 07.10.2016 року позивач працював на різних посадах в органах прокуратури Одеської області, що підтверджується відповідними даними його трудової книжки серії АР №044583.

Наказом прокурора Одеської області №179к від 16.01.2015 року позивача призначено заступником начальника відділу організації представництва інтересів громадян і держави управління представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Одеської області.

Наказом прокурора Одеської області №2307 від 28.09.2016 року на підставі п.7 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» позивач звільнений з адміністративної посади заступника начальника відділу організації представництва інтересів громадян і держави та з органів прокуратури за власним бажанням з 07.10.2016 у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.

У встановленому законом порядку позивач належним чином оформив і здав в прокуратуру області обхідний листок, після чого отримав трудову книжку.

04.10.2016 року позивач на особистому прийому у прокурора Одеської області подав заяву №6226 про проведення донарахування та виплати йому заборгованості по заробітній платі, яка виникла за період з 01.07.2015 року по 01.10.2016 року у зв'язку із невиконанням вимог ст.81 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру нарахування заробітної плати та виплатити різницю, яка, на думку позивача, склала за цей період часу 1160080,02 грн..

Прокуратура на вказане звернення позивача надала 18.10.2016 року відповідь №18-42вих16, якою відмовила позивачу у задоволенні його прохання з посиланням на відсутність відповідного фінансування нарахування та виплати заробітної плати з Державного бюджету України у 2015-2016 роках у розмірах, визначених ст.81 Закону України «Про прокуратуру».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру», а тому дії відповідача щодо донарахування та виплати позивачу заробітної плати є правомірними.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною 9 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із частинами 1 та 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно ст.90 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та п.11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» норми і положення, зокрема, ст.81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Отже, враховуючи, що зміни до вказаної постанови КМ України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, Законами України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру», а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці у розмірах інших, ніж встановлено КМ України.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що відповідач діяв в межах та у відповідність до діючого законодавства, та обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні заяви №6226 про проведення донарахування та виплати заборгованості по заробітній платі, яка виникла за період з 01.07.2015 року по 01.10.2016 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 травня 2017 року.

Головуючий суддя:

ОСОБА_1

Суддя: Суддя:

ОСОБА_3 ОСОБА_2