КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3935/16 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18 червня 2015 року №6278-17.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів її незаконності, необґрунтованості, порушення судом норм матеріального права та ухвалити рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача спірного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу марки Toyota модель Land Cruiser 200, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 4661 куб.см, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

18 червня 2015 року Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №6278-17, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. з граничним строком сплати - 60 днів з дня вручення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18 червня 2015 року №6278-17 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності з 01 січня 2015 року, стаття 267 ПК України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником легкового автомобіля марки Toyota модель Land Cruiser 200, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 4661 куб.см.

Таким чином, відповідач дійшов вірного висновку про те, що вказаний транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач - платником такого податку відповідно до ст.267 ПК України.

Разом з тим, податковим органом не було враховано, що транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 ПК України.

У відповідності до п.п.8.1, 8.3 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.п.10.1, 10.2 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В силу п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 22 січня 2015 року №1395-70-VI «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Біла Церква» встановлено в м.Біла Церква місцеві податки, зокрема, податок на майно, який складається, серед іншого, з транспортного податку.

Відповідно до п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України одним із принципів податкового законодавства України є стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Враховуючи, що рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 22 січня 2015 року №1395-70-VI, яким встановлено транспортний податок, не могло бути офіційно оприлюднено до 22 січня 2015 року та було прийнято після 15 липня 2014 року та до 15 липня 2015 року, підстави для сплати транспортного податку у 2015 році відсутні, оскільки наступний бюджетний рік починається саме з 01 січня 2016 року.

Згідно з положеннями п.4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII не передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку не застосовуються правила, зазначені у ст.12 ПК України.

Крім того, Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим (ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин).

Отже, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію «Транспортний податок», прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, у зв'язку з чим застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, оскільки в іншому випадку застосування контролюючим органом положень вказаного Закону у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не відповідає положенням ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування ОСОБА_2 в 2015 році транспортного податку та винесення податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року №6278-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року №6278-17 не відповідає положенням податкового законодавства України, є протиправним та таким, що порушує охоронювані права та інтереси позивача, вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на Закон України від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким ст.267 ПК України з 01 січня 2016 року викладено в новій редакції, та на відсутність підстав для незастосування у 2016 році щодо позивача положень ст.267 ПК України в частині нарахування транспортного податку, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем 18 червня 2015 року, тобто до набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом, та податкове зобов'язання визначено за 2015 рік.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29 травня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.