ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2017 рокусправа № 185/8248/14-а (2-а/185/532/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чумака С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року у справі №185/8248/14-а за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання призначення пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 19.08.2014 року звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугою років;

- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугою років згідно з п.«є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23 липня 2014 року.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області (правонаступником якого є Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області) про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років - неправомірними.

Зобов'язано Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за вислугу років, згідно з пунктом «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 23 липня 2014 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Пунктом 3 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2.

Постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року прийнята у порядку скороченого провадження за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 183-2 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути зазначену справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1, перебував у складі резерву збірної команди України з важкої атлетики у періоди з 01.01.1995 року по 31.12.1996 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року, а також перебував у складі кандидатів у періоди з 01.01.1997 року по 31.12.1997 року, з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року, що підтверджується довідкою Державної служби молоді та спорту України (а.с.11).

З 25.12.1991 року позивачу присвоєно звання майстра спорту СРСР з важкої атлетики. З 12.06.1996 року позивачу присвоєно звання майстра спорту міжнародного класу з важкої атлетики (а.с.10).

23.07.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До зазначеної заяви ОСОБА_1 були додані лист Федерації важкої атлетики України від 10.07.2014 року №82 та лист Міністерства молоді та спорту України від 10.07.2014 року №4682/52 про перелік нормативно-правових актів, які застосовуються при призначенні пенсії відповідно до п.«є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням комісії управління щодо розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства від 25.07.2014 року №45 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, про що його повідомлено листом від 06.08.2014 №8806/05/18 (а.с. 7-9, 145-147).

Відмова пенсійного органу мотивована тим, що лист Федерації важкої атлетики України від 10.07.2014 року № 82 та лист Міністерства молоді та спорту України від 10.07.2014 року № 4682/52 не визначають право заявника на призначення пенсії відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на пенсію за вислугою років згідно п.«є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому рішення пенсійного органу про відмову призначення пенсій за вислугу років є неправомірним.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З 01.01.2004 року пенсійне забезпечення громадян України здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058).

Відповідно до абзацу 2 пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 положення Закону №1788 діють виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно ж до пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, на дату звернення позивача до УПФУ в липні 2014 року), право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше двадцяти років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

З аналізу вказаної норми закону вбачається, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд. Таке право вказані особи набувають незалежно від віку при наявності загального стажу роботи не менше двадцяти років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583 затверджений Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України.

За змістом пункту 1 вказаногго Порядку пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 20 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку. Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного классу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій наказів Міністерства України у справах молоді і спорту від 28 грудня 1994 року №2910, від 29 грудня 1995 року №3354, Державного комітету України з фізичної культури і спорту від 31 грудня 1996 року №291, від 23 грудня 1997 року №2570, від 14 січня 1999 року, від 23 грудня 1999 року, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 29 грудня 2000 року, від 11 квітня 2002 року, а також довідки Державної служби молоді та спорту України від 23 лютого 2002 року № 1/1234, позивач перебував у складі збірної команди України з важкої атлетики:

- у складі резерву збірної команди України у періоди з 01.01.1995 року по 31.12.1996 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року,

- у складі кандидатів у періоди з 01.01.1997 року по 31.12.1997 року, з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року, (а.с.12, 16, 19, 24, 29, 33, 36, 39, 11).

Таким чином, позивач у в складі збірної команди України у вказані періоди і якості члена збірної команди не перебував.

Статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року №3808-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №3808) визначено, що спортсмен - фізична особа, яка систематично займається певним видом (видами) спорту та бере участь у спортивних змаганнях.

Згідно частин 4-6 статті 37 Закону №3808 склад національних збірних команд щорічно затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту та включає основний склад та склади спортсменів різних вікових груп з урахуванням вимог міжнародних спортивних федерацій. До основного складу національних збірних команд включаються спортсмени, які мають найвищі спортивні результати на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту укладає трудовий договір (контракт) із спортсменами та фахівцями штатної команди національних збірних команд України з олімпійських та неолімпійських видів спорту, а з видів спорту інвалідів - Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів.

Частиною 9 статті 37 Закону № 3808 передбачено, що спортсмени - члени штатної команди національних збірних команд України беруть участь у міжнародних змаганнях або інших спортивних змаганнях, не включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту відповідно до умов трудового договору (контракту).

Отже, перебування у складі збірної команди України передбачає наявність у спортсмена - члена збірної команди трудового договору.

Статтею 62 Закону № 1788 визначено - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В матеріалах справи відсутні дані щодо укладення протягом 6 років відповідних трудових договорів з ОСОБА_1, не містить таких записів і його трудова книжка.

Списки складу збірних команд України з літніх видів спорту та довідка Державної служби молоді та спорту України, на які посилався суд першої інстанції при вирішенні спору, підтверджують, що позивач, зокрема, у 1997, 2000 роках перебував у складі збірної команди України як кандидат до основного складу. Разом з тим, будь-яких доказів, що ОСОБА_1 у період 1995 - 2002 роки мав статус спортсмена - члена штатної збірної команди України, що є необхідною умовою для зарахування цього періоду до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, позивачем а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Вказані обставини судом першої інстанції не враховані, а тому судом першої інстанції помилково зроблені висновки про членство позивача у збірних командах, та як наслідок наявність у позивача права на пенсію за вислугу років у відповідності до п.«є» ст.55 Закону №1788.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.202 КАС України є підставою для скасування рішення першої інстанції з прийняттям нового рішення.

Відповідно до частини десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 160, 167, 183-2, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року у справі №185/8248/14-а задовольнити частково.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року у справі №185/8248/14-а скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання призначення пенсії за вислугу років відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: С.Ю. Чумак