Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/754/17

Провадження № 2-а/321/8/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Засько О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправними дії Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати їй як інваліду 2 групи з 19 вересня 2016 року пенсії по інвалідності, зобов'язати відповідача поновити з 19 вересня 2016 року нарахування та виплату їй пенсії по інвалідності як інваліду II групи, зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 267 КАС України. В обґрунтування позову вказала, що з 29 листопада 2011 року вона перебуває на обліку Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію по інвалідності від загального захворювання III групи, а з 2014 року - II групи, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058. Указом президента України № 712/2002 від 13 серпня 2002 року її було призначено на посаду судді Василівського районного суду Запорізької області у межах п'ятирічного строку. Постановою Верховної ради України №7 від 18 вересня 2009 року обрано на вказану посаду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №15-15-УШ «Про звільнення суддів», її було звільнено з посади судді. Наказом від 15 вересня 2016 року її було відраховано зі штату суду у зв'язку зі звільненням з посади судді у відставку. Відповідачем, на підставі її заяви від 19 вересня 2016 року про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, було призначено вказане утримання судді у відставці з порушенням строку та розміру утримання, що було нею оскаржено в судовому порядку. Разом з тим, з 19 вересня 2016 року виплата їй пенсії по інвалідності була припинена відповідачем. За її заявою від 19 вересня 2016 року з вказаної дати, відповідачем їй призначено «пенсію», як вказано, виду утримання - довічного грошового, відповідно до Закону України «Про статус суддів». З вказаного видно, що відповідач ототожнює поняття «пенсія» та «довічне грошове утримання судді у відставці». Внаслідок зазначеного просила суд визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати їй, як інваліду II групи з 19 вересня 2016 року пенсії по інвалідності та зобов'язати відповідача поновити з 19 вересня 2016 року нарахування та виплату пенсії по інвалідності - як інваліду II групи.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Павліченко І.М. в судове засідання повторно не з'явився, але від нього надійшли письмові заперечення, у відповідності до яких до спірних правовідносин необхідно застосувати частину 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та частину 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де визначено що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Враховуючи наведене, представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову, враховуючи таке:

Так, судом встановлено, що позивач працювала на посаді судді Василівського районного суду Запорізької області.

На підставі постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №15-15-УШ «Про звільнення суддів», ОСОБА_1 було звільнено з посади судді, а наказом від 15 вересня 2016 року було відраховано зі штату суду у зв'язку зі звільненням з посади судді у відставку.

З 29 листопада 2011 року ОСОБА_1 перебувала на обліку Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію по інвалідності від загального захворювання III групи, а з 2014 року -II групи, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058.

Листом від 10 жовтня 2016 року за № 53/К-9 Управління Пенсійного Фонду України у Василівському районі Запорізької області повідомило позивача ОСОБА_1, що з 19 вересня 2016 року їй була припинена виплата пенсії по інвалідності.

Відповідно до повідомлення Управління Пенсійного Фонду України у Василівському районі Запорізької області (без дати та номера), за заявою ОСОБА_1 від 19 вересня 2016 року, з вказаної дати їй призначено (перераховано) пенсію, вид утримання довічне грошове, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено види пенсійних виплат і соціальних послуг, визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсія по інвалідності призначається органами Пенсійного фонду України відповідно до розділу ІV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсій по інвалідності здійснюється відповідно до статті 9 цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Право на таку пенсію виникає у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання на наявності передбаченого статтею 32 цього Закону страхового стажу. Призначення такої пенсії відбувається за наявності інвалідності і є державною соціальною гарантією окремої категорії громадян інвалідів.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою.(стаття 34 ІV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»)

За приписами ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07 липня 2010 року судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінкам - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання Згідно ч.2 цієї статті суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким віку суддею, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання

Щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року № 1-23/2007. Крім того, Конституційний Суд України неодноразово, зокрема у рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, зазначав, що особливий порядок призначення, джерело виплати, надання, у тому числі у майбутньому, статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. У наведеному рішенні Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

На підставі викладеного, виплата щомісячного грошового утримання є особливою гарантією незалежного здійснення правосуддя та не ототожнюється з пенсією.

Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку судів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посада судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п.54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № СМ/REC(2010)12) «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основних принципах незалежності судових органів, ухвалених резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН; Процедурах ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджених 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН. Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 4-рп/2-16 вказано, що поняття «щомісячне довічне грошове утримання» та «пенсія» відрізняються. На щомісячне довічне грошове утримання мають право судді, які пропрацювали на посаді не менше 20 років і мають бездоганну репутацію, воно виплачується не з коштів Пенсійного фонду, а з фондів Державного бюджету. У мотивувальній частині рішення КСУ зазначив, що матеріальне забезпечення суддів після виходу у відставку не є привілеєм, а засобом конституційного забезпечення їх незалежності. Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за віком. Аналогічну позицію щодо того, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою соціального забезпечення судді, Конституційний Суд України виклав також у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, рішенні від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Конституційний Суд України у підпункті 6.2 пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону № 2453, законами України.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.23. Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і статтею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і означає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Розділом IV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.23-37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені умови та порядок призначення та виплати пенсії по інвалідності. При цьому не одна норма зазначених законів не містить заборони отримувати одночасно виплату пенсії по інвалідності та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналіз зазначених норм наголошує на тому, що є безпідставним ототожнювати пенсії зазначені у Законі України № 1058, та щомісячне довічне грошове утримання, оскільки статус судді зберігається і після виходу у відставку; зазначені виплати мають різну правову природу і здійснюються з різних джерел (щомісячне довічне грошове утримання виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а пенсія по інвалідності за рахунок коштів Пенсійного фонду).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пенсійний фонд України відповідно до статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є самоврядною неприбутковою організацією, яка виконує владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень, у тому числі повязані з призначенням пенсій у порядку, передбаченому зазначеним Законом. Прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідач, як субєкт владних повноважень не довів підстав на припинення виплати пенсії, не надав доказів взагалі прийняття рішення щодо такого припинення.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобовязань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня.

В пункті 7 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь - яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

Припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності є порушенням положень статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.ХІ.1950 (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

Ст. 14 Конвенції передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію практику Суду як джерело права.

Аналіз вказаних законодавчих актів дає підстави дійти висновку, що щомісячне довічне грошове утримання, не є пенсією, а його отримувач не є пенсіонером; щомісячне довічне грошове утримання виплачується не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України, і лише обов'язок його виплати покладено на Пенсійний фонд України.

При цьому, пенсія по інвалідності призначається органами Пенсійного фонду України відповідно до Розділу ІV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а виплата пенсій по інвалідності здійснюється відповідно до ст.9 цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Право на таку пенсію виникає у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання на наявності передбаченого ст. 32 цього Закону страхового стажу. Призначення такої пенсії відбувається за наявності інвалідності і є державною соціальною гарантією окремої категорії громадян інвалідів. У зв'язку із цим, суд також зазначає, що право позивача на соціальний захист передбачено не тільки нормами національного законодавства, але й Конвенцією про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована Законом України № 1767-VI від 16.12.2009.

Так, у статті 28 Конвенції зазначено, що держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на безперервне поліпшення умов життя й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права без дискримінації за ознакою інвалідності. Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на соціальний захист і на користування цим правом без дискримінації за ознакою інвалідності й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права, зокрема заходів із забезпечення особам з інвалідністю доступу до допомоги та програм.

Пенсія по інвалідності є соціальною пенсійною виплатою, яка фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду України та має страховий характер (настає за наявності страхового випадку настання інвалідності, призначається особам, які підлягали загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, залежить від заробітної плати застрахованої особи та розміру внесків нарахованих і утриманих з цієї заробітної плати).

Аналіз наведених вище правових норма показує, що довічне грошове утримання судді у відставці та пенсія по інвалідності є виплатами з різною правовою природою та з різних джерел фінансування.

Пенсія по інвалідності була призначена позивачу з 29 листопада 2011 року. Заяви про перехід на інший вид пенсій або припинення виплати пенсії позивач не подавав; доказів, які б спростовували це відповідачем не надано.

Також суд зазначає, що підстави для припинення виплати пенсії, призначеної за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені ч. 1 ст.49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, у відповідача не було підстав, передбачених чинним законодавством, для припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто, припинивши виплачувати позивачу пенсію відповідач діяв протиправно.

Крім того, відповідач, в порушення «Порядку подання документів для призначення виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (п.5.6) не завівши окрему справу одержувача щомісячного довічного утримання судді у відставці, виплачує ОСОБА_1 щомісячне довічне утримання судді у відставці рамках її Пенсійної справи, яка була заведена у 2011 році.

Суд оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та враховуючи наведені норми матеріального права та правові позиції Конституційного Суду України, приходить до висновку про протиправність припинення відповідачем виплати позивачеві пенсії по інвалідності та необхідності зобов'язання відповідача поновити з 19 вересня 2016 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, як інваліду II групи.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22-24, 46 126 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 71, 86, 159, 161,163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 як інваліду II групи з 19 вересня 2016 року пенсії по інвалідності.

Зобов'язати Василівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити з 19 вересня 2016 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності - як інваліду II групи.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області М.Ю.Олійник