ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року , о 17:20 годині,

Справа № 808/4025/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про виплату заборгованості по грошовій допомозі на оздоровлення в разі відбуття працівника в щорічну відпустку,

ВСТАНОВИВ:

первинна профспілкова організація працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя (далі – ППОП ДСНС м. Запоріжжя) в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом зазначивши в заяві, що ОСОБА_1 є працівником служби цивільного захисту та у відповідності до вимог ч.2 ст.129 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодексу) в разі відбуття у щорічну відпустку має право на отримання грошової допомоги на оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Вказує, що за 2013 – 2016 роки допомога ОСОБА_1 залишається повністю або частково неоплаченою. ППОП ДСНС м. Запоріжжя зазначає, що Кодексом не передбачено права адміністрації скорочувати розмір допомоги або обмежувати її кошторисом, але адміністрація на свій розсуд визначає її розмір тому чи іншому службовцю не зважаючи на законодавчо визначений розмір – місячне грошове забезпечення.

ППОП ДСНС м. Запоріжжя просить стягнути з відповідача та зобов’язати виплатити ОСОБА_1 заборговану допомогу (недоплачену частку до повного розміру середнього місячного грошового забезпечення) за 2013-2016 роки у розмірі 9800 гривень; компенсацію втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 4885,6 гривень, а всього – 14685,6 гривень. Ухвалою суду від 29.03.2017 замінено первинного позивача на належного, а саме: з ППОП ДСНС м. Запоріжжя на ОСОБА_1 Позивачем надано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, в якійвін просить стягнути з відповідача заборговану частину допомоги за 2016 рік у розмірі 2370,71 гривень. Представник відповідача позов не визнає, просить відмовити в позові з підстав, викладених в письмових запереченнях, в яких посилається на те, що відповідно до чинного законодавства, яке врегульовує питання виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, виплата допомоги на оздоровлення здійснюється в межах асигнувань відповідно до встановленого кошторису, у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Зазначив, що допомогу за 2013-2015 роки нараховано й виплачено позивачу у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, доплат і надбавок постійного характеру, щомісячної премії, які встановлені йому на день звернення. За 2016 рік допомогу нараховано та виплачено в межах кошторисних призначень на 2016 рік з урахуванням посадового окладу, окладу за званням, надбавки за вислугу років. Вважає, що при визначенні розміру належної до виплати допомоги діяв правомірно, заборгованість по виплаті допомоги відсутня.

В судове засідання позивач та його представник – голова ППОП ДСНС м. Запоріжжя не з’явилися, надавши клопотання про розгляд справи без їхньої участі в порядку письмового провадження. Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечує, про що зробив відповідну помітку на клопотанні голови ППОП ДСНС м. Запоріжжя.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У зв’язку з цим суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного: відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту врегульовані нормами Кодексу. ідповідно до ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Позивач ОСОБА_1 у 2013-2016 роках проходив службу в ГУ ДСНС у Запорізькій області на посаді пожежного-рятувальника, має спеціальне звання молодший сержант служби цивільного захисту. Відповідно до ч.2 ст.129 Кодексу, особам рядового і начальницького складу цивільного захисту надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового і матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Таким чином, нормами Кодексу встановлено право осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту на отримання допомоги на оздоровлення у разі відбуття у щорічну основну відпустку. При цьому розмір допомоги визначений на рівні розміру місячного грошового забезпечення такої особи. Отже, для визначення розміру належної до виплати допомоги необхідно встановити розмір місячного грошового забезпечення особи. Відповідно до ч.2 ст.125 Кодексу, порядок і умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі – Постанова №1294). Відповідно до п.2 цієї Постанови, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 5 Постанови №1294 керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

З 16.06.2015 набула чинності Інструкція про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2015 №475 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за №544/26989 (далі – Інструкція №475), яка за своїм змістом врегульовує порядок і умови виплати грошово- го забезпечення особам рядового і начальницького складу органів цивільного захисту.

З огляду на положення ч.2 ст.125 Кодексу, якими повноваження щодо визначення порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту делеговано Кабінету Міністрів України, норми Постанови №1294, якою визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, встановленому профільним міністерством, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватись норми Інструкції № 475, оскільки такі норми є спеціальними. Відповідно до п.3 розділу І останньої, до грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 1 розділу XІX Інструкції №475 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, в тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням начальника органу управління (підрозділу) один раз на рік може надаватися допомога для оздоровлення в розмірах, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Згідно з п.2 цього розділу, підставою для виплати особі рядового і начальницького складу допомоги для оздоровлення є рапорт особи рядового і начальницького складу з проханням надати їй зазначену допомогу та відповідний наказ начальника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати допомоги для оздоровлення (із обов'язковим зазначенням суми). Визначення розміру місячного грошового забезпечення для обрахунку допомоги для оздоровлення проводиться у тому ж порядку, що і при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначеному пунктом 3 розділу ХVІІІ цієї Інструкції (п.3 Розділу XІX Інструкції №475).

З матеріалів справи встановлено, що 08.08.2016 наказом начальника ГУ ДСНС України у Запорізькій області № 452 «Про надання матеріальної допомоги» молодшому сержанту служби цивільного захисту ОСОБА_1 надано допомогу за 2016 рік за рахунок держбюджету у розмірі посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за вислугу років. Згідно з довідкою № 518 від 01.03.2017, допомога за 2016 рік виплачена з розрахунку: посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років, в сумі 726,6 гривень. Також у грудні 2016 року в рахунок виплати допомоги позивач додатково отримав 4,07 гривень. При цьому розмір його грошового забезпечення у травні 2016 року склав 3288,92 гривень, до якого увійшли посадовий оклад; оклад за званням; доплати і надбавки постійного характеру: надбавка за вислугу років, надбавка за особливі умови служби, пов’язані з підвищеним ризиком для життя, надбавка за виконання особливо важливих завдань; щомісячна премія, доплата за службу в нічний час, індексація.

З письмових заперечень судом встановлено, що допомога у 2016 році виплачена позивачу у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, в межах кошторисних призначень. Обґрунтовуючи правомірність здійсненої виплати, відповідач посилається на те, що чинне законодавство, яке врегульовує порядок і умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, зокрема пп.3 п.5 Постанови №1294, наділяє керівників державних органів служби цивільного захисту правом виплачувати допомогу на оздоровлення в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання. Враховуючи наявність наказу ДСНС України від 31.12.2015 № 670 «Окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2016 році», відповідно до п.1.3. якого наказано виплату допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснювати у межах кошторисних призначень на 2016 рік, відповідач зазначає, що. відповідно до кошторисних призначень на 2016 рік ГУ ДСНС у Запорізькій області, виплата допомоги на оздоровлення могла бути забезпечена лише з розрахунку посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років, у зв’язку з чим виплачувалась саме в такому розмірі.

Позивач, в свою чергу, вважає, що розмір допомоги за 2016 рік визначено відповідачем з порушенням вимог ч.2 ст.129 Кодексу, оскільки чинним законодавством не передбачено право адміністрації скорочувати розмір допомоги або обмежувати її кошторисом.

Суд погоджується з позицією позивача та зазначає, що, всупереч приписам ч.2 ст.129 Кодексу, відповідач при визначенні розміру допомоги за 2016 рік не взяв до розрахунку місячного грошового забезпечення доплати і надбавки постійного характеру й щомісячну премію у розмірі, що не перевищує розміру, затвердженого положенням про преміювання осіб рядового і начальницького складу, які встановлені позивачу на день звернення з рапортом про виплату допомоги. При цьому суд не приймає посилання відповідача на право керівника самостійно визначати розмір допомоги в межах асигнувань та звертає увагу, що визначене пп.3 п.5 Постанови №1294 право керівника виплачувати допомогу у межах асигнувань, що виділяються на утримання органу служби цивільного захисту, не надає керівнику права виплачувати таку допомогу у розмірі меншому, ніж встановлено Кодексом цивільного захисту України, оскільки акт державного управління, яким є Постанова №1294, не може скасовувати або змінювати норму Кодексу як акту вищої юридичної сили.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на обмеженість фінансування з огляду на обсяги кошторисних призначень ГУ ДСНС у Запорізькій області у 2016 році, та зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням гарантованих виплат, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів, та базується на спеціальних й чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Вказана позиція є сталою у судовій практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, «Кечко проти України», заява №63134/00, п.26 рішення від 08.11.2005, [Електронний ресурс]: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/974_025; «Сук проти України», заява № 10972/05, п.24 рішення від 10.06.2011, [Електронний ресурс]: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/974_715). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував і виплатив позивачу допомогу за 2016 рік не у повному розмірі, з порушенням ч.2 ст.129 Кодексу та всупереч розрахунку місячного грошового забезпечення, яке враховується при визначенні її розміру, передбаченого п.3 розділу ХVІІІ Інструкції №475. Згідно з розрахунком позивача, наведеним в заяві про зміну (уточнення) позовних вимог, різниця між грошовим забезпеченням ОСОБА_1 в травні 2016 року, з виключенням з неї сум доплати за службу в нічний час та індексації, й отриманою допомогою становить 2370,71 гривень (3288,92 (сума грошового забезпечення) – 182,83 (індексація) – 4,71 (доплата за службу в нічний час) – 730,67 (сума виплаченої допомоги за 2016 рік).

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом стягнення допомоги у вищезазначеному розмірі суд зазначає наступне: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України). Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах (п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України). У позовній заяві, серед іншого, зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу (п. 2 ч. 1 ст. 106 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача-суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4)стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю ... Серед наведеного переліку формулювань позовних вимог, які може містить адміністративний позов до суб’єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне виділити пункт 4 про стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2)зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3)зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4)стягнення з відповідача коштів ... Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Системним аналізом вищенаведених положень КАС України судом встановлено, що у разі встановлення під час розгляду справи факту незаконності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та якщо такі рішення, дії чи бездіяльність завдали майнової шкоди позивачу, суд у разі задоволення позовних вимог може постановити рішення про стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За змістом пп.3 п.5 Постанови №1294 та п.2 розділу XІX Інструкції № 475, нарахування та виплата допомоги на оздоровлення осіб рядового чи начальницького складу здійснюються органом управління (підрозділу) цивільного захисту за місцем проходження служби. Водночас суд зазначає, що, відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «ОСОБА_2 проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В даному випадку публічно-правові відносини позивача з відповідачем щодо нарахування і виплати допомоги минули етап досудового вирішення й передані на вирішення адміністративного суду, який наділений повноваженнями приймати рішення про стягнення коштів з відповідача – суб’єкта владних повноважень на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Суд зазначає, що кошти, які позивач просить стягнути, фактично є його власністю, а тому належним способом відновлення його порушеного права, на думку суду, в даному випадку є саме стягнення цієї суми, що виключить можливість виникнення в подальшому спорів щодо виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У ч.2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч цим вимогам відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності власних дій. тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (ЄДРПОУ 38625593, адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборговану частину грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі 2370 (дві тисячі триста сімдесяти) гривень 71 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш