ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа № 917/2003/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність № 18-0009/45451 від 30.05.2016р.)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 Банку України (вх. №757 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.17 у справі № 917/2003/16

за позовом ОСОБА_2 Банку України, Київ

до Публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” в особі уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про зобов'язання уповноважену особу ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” перерахувати на користь ОСОБА_2 банку України кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими та майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами, згідно з договором застави майнових прав № 1 від 17.03.2014 у загальній сумі 4 375 065,70 грн., розрахованої станом на 17.10.2016 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач , ОСОБА_2 України, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов’язати уповноважену особу ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” перерахувати на користь ОСОБА_2 банку України кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими та майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами, згідно з договором застави майнових прав № 1 від 17.03.2014 у загальній сумі 4 375 065,70 грн., розрахованої станом на 17.10.2016 року. Крім того, у пункті 4 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_2 банк України, просив суд вийти за межі позовних вимог позивача, для повного захисту його прав та охоронюваних законом інтересів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2017 у справі № 917/2003/16 (суддя Тимошенко О.М.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2017 у справі № 917/2003/16 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме зобов’язати уповноважену особу ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” перерахувати на користь ОСОБА_2 банку України кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими та майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами, згідно з договором застави майнових прав № 1 від 17.03.2014 у загальній сумі 4 375 065,70 грн., розрахованої станом на 17.10.2016 року.

Позивач в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення залишив поза увагою положення ст. 48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та, всупереч вимогам ст.4 Господарського процесуального кодексу України, неправомірно застосував п.п. 6.6., 6.7. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішення виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, який суперечить нормам Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Третя особа надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити в задоволені апеляційної скарги позивачу, а рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2017 у справі № 917/2003/16 залишити без змін. Третя особа зазначає, що з моменту прийняття НБУ рішення про ліквідацію Банку в Уповноваженій особі ОСОБА_3 виникає обов’язок обліковувати на окремому аналітичному рахунку кошти, що надійшли, зокрема, від погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу НБУ, що і було належним чином проведено відповідачем у справі та перераховано відповідно до положень та в розмірах, визначених договорами застави.

04.04.2017 позивачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги щодо правових підстав для зобов’язання Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ “АКБ ОСОБА_2” виконати обов’язок, встановлений нормативно-правовим актом та перерахувати на користь НБУ грошові кошти, отримані від погашення заставлених кредитів. Позивач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми спеціального законодавства, що регулюють порядок та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку, в частині порядку та умов задоволення вимог кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майнових прав.

16.05.2017 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому , посилаючись на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням № 2 виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012, зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, зважаючи на відсутність погодження виконавчою дирекцією на перерахування грошових коштів, що є обов’язковою умовою для задоволення вимог кредитора, у тому числі НБУ. Відповідач вказує на те, що вимоги позивача були включені до акцептованого реєстру вимог кредиторів; банком здійснено перерахування грошових коштів у розмірах та відповідності до умов п. 2.3.2 кредитного договору; всі грошові кошти у розмірах відповідно до п. 2.3.2 кредитного договору, які надходять від боржників, обліковуються на окремому аналітичному рахунку та спрямовуються на задоволення вимог НБУ як кредитора на підставі відповідного рішення виконавчої дирекції ОСОБА_3.

Крім того, відповідач просив провести розгляд справи за відсутності представника Публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на підставі постанови Правління НБУ № 537 від 28.08.2014 виконавчою дирекцією ОСОБА_3 гарантування прийнято рішення від 29.08.2014 № 76 про початок процедури ліквідації ПАТ “АКБ ОСОБА_2” та делегування повноважень ліквідатора ПАТ “АКБ ОСОБА_2”.

03.09.2014 НБУ звернувся з заявою № 03-054/3696 про кредиторські вимоги НБУ до ПАТ “АКБ ОСОБА_2”, серед яких були заявлені й вимоги за кредитним договором під забезпечення майнових прав № 1 від 17.03.2014 року.

03.08.2016 до НБУ надійшло підтвердження від відповідача, відповідно до якого уповноваженою особою ОСОБА_3 гарантування на ліквідацію ПАТ “АКБ ОСОБА_2” визнано кредиторські вимоги НБУ. Виконавча дирекція ОСОБА_3 гарантування своїм рішенням від 01.12.2014 затвердила реєстр акцептованих вимог кредиторів.

Позивач, посилаючись на положення статей 610, 1054 Цивільного кодексу, статті 20 Закону України “Про заставу”, статей 1, 46, 50, 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, пунктом 1.31 глави 1 розділу III та пунктом 2.21 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, вважає, що в разі одержання від позичальників (фінансових та майнових поручителів) коштів у рахунок погашення заборгованості за заставленими кредитами відповідач зобов'язаний був перерахувати такі кошти заставодержателю, яким у даному випадку є позивач у справі. Однак, як зазначає позивач, Уповноважена особа ОСОБА_3 гарантування, всупереч положенням законодавства України, жодних дій щодо перерахування коштів від погашення заборгованості суми 4 375 065,70 грн. (розрахованої станом на 17.10.2016) на користь позивача не здійснила, чим порушила майнові права та інтереси НБУ, що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що 03.08.2016 до НБУ надійшло підтвердження від відповідача, відповідно до якого уповноваженою особою ОСОБА_3 гарантування на ліквідацію ПАТ “АКБ ОСОБА_2” визнано кредиторські вимоги НБУ ( арк. справи 31).

Разом з цим, оскільки у відповідності до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням № 2 від 05.07.2012 Виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, обов'язковою умовою для задоволення вимог кредитора, у тому числі НБУ, є погодження з виконавчою дирекцією ОСОБА_3, та такого погодження виконавчою дирекцією надано не було, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та передчасними, оскільки Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ “АКБ ОСОБА_2” не мала підстав для здійснення перерахування грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи,17.03.2014 між Управлінням ОСОБА_2 банку України в Полтавській області (позивач) та Публічним акціонерним товариством “Автокразбанк” (відповідач) було укладено Кредитний договір №1 (системний номер ID 10005223000 в. САП НБУ) (Кредитний договір, арк. справи 35 -38 ).

Відповідно до умов кредитного договору, кредитор (ОСОБА_2 банк України) надає позичальнику (ПАТ “АКБ ОСОБА_2”) кредит для збереження ліквідності в сумі 52 000 000,00 грн. на строк з 17.03.2014 до 12.03.2015.

Згідно п.2.3.2. кредитного договору позичальник зобов'язанні протягом двох робочих днів після отримання коштів від юридичних та фізичних осіб у погашення (повного або часткового) заборгованості за основним боргом за кредитами, майнові права за якими надай ОСОБА_2 банку України в забезпечення, перераховувати у погашення заборгованості за кредитом для збереження ліквідності банку кошти в сумі не менше 35% від суми, отриманої в погашення заборгованості за кредитами категорії якості, та 25% від суми, отриманої в погашення заборгованості з кредитами 2 категорії якості.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем 17.03.2014 укладено договір застав майнових прав №1, за яким позивачу передається в заставу майнові права з укладеними відповідачем кредитними договорами з юридичними і фізичними особами (перелік кредитів наведено в додатку №1 до договору застави майнових прав №1).

На підставі постанови Правління ОСОБА_2 банку України від 30.05.2014 № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб 30.05.2014 прийнято рішення № 40 про запровадження з 30.05.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство “АВТОКРАЗБАНК”.

Відповідно до постанови Правління ОСОБА_2 банку України від 28.08.2014 № 537 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” виконавчою дирекцією ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29.08.2014 № 76 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "АКБ ОСОБА_2" та призначення уповноваженої особи ОСОБА_3 на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "АКБ ОСОБА_2" строком на 1 рік з 29.08.2014 по 29.08.2015 включно.

23.07.2015 року виконавча дирекція ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 141 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "АКБ ОСОБА_2" на 1 рік до 29.08.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб від 11 серпня 2016 № 1476 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ “АКБ БАНК” на один рік до 29 серпня 2017 року включно. Також згідно даного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ “АКБ БАНК” ОСОБА_4 на один рік до 29 серпня 2017 року включно.

Відповідно до ч. З ст. 1 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_2 банку України.

Частинами першою та третьою статті 1 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати ОСОБА_3 відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між ОСОБА_3, банками, ОСОБА_2 банком України, визначаються повноваження та функції ОСОБА_3 щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

У п.8 Розділу X прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів" зазначено, що, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому закону.

П. 6, 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства, а тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується ОСОБА_3 стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація/запроваджена ліквідація, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Виходячи зі суті (змісту) та згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності, який визначений ОСОБА_3.

У разі продажу ОСОБА_3 заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування ОСОБА_3 витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

У разі якщо обсяг коштів від продажу ОСОБА_3 заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ОСОБА_3 не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Матеріали справи свідчать, що 03.08.2016 до НБУ надійшло підтвердження від відповідача, відповідно до якого уповноваженою особою ОСОБА_3 гарантування на ліквідацію ПАТ “АКБ ОСОБА_2” визнано кредиторські вимоги НБУ ( арк. справи 31).

Отже, вимоги позивача включено до акцептованого реєстру вимог кредиторів, що в тому числі, й визнається ним виходячи із положень позовної заяви, а отже його вимоги є передчасними. Під час судового засідання в суді першої інстанції дані обставини не заперечувались позивачем.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа ОСОБА_3 (кілька уповноважених осіб ОСОБА_3) визначається виконавчою дирекцією ОСОБА_3. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи ОСОБА_3 є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Відповідно до п.6.6 гл.6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням №2 виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012, Уповноважена особа ОСОБА_3 на ліквідацію банку здійснює задоволення вимог кредиторів кожної черги за погодженням з виконавчою дирекцією ОСОБА_3.

Враховуючи те, що зазначене погодження виконавчою дирекцією надано не було, Уповноважена особа ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ ОСОБА_2» не мала підстав для здійснення перерахування грошових коштів, адже обов'язковою умовою для задоволення вимог кредитора, у тому числі НБУ, є погодження з виконавчою дирекцією ОСОБА_3.

Як зазначає відповідач, Банком було здійснено перерахування грошових коштів у розмірах та відповідності до умов п.2.3.2. кредитного договору. Доказів чи розрахунків на підтвердження протилежного позивачем не надано.

Також, як встановлено господарським судом, всі грошові кошти у розмірах відповідно до п.2.3.2. кредитного договору, які надходять від боржників (фізичних та юридичних осіб), обліковуються на окремому аналітичному рахунку та спрямовуються на задоволення вимог НБУ як кредитора на підставі відповідного рішення виконавчої дирекції ОСОБА_3.

При цьому, чинним законодавством України не встановлено конкретних строків та сум, на виконання яких грошові кошти мають спрямовуватися на позачергове погашення вимог кредиторів забезпечених заставою.

Також варто відзначити, що договором застави не встановлено обов'язку заставодавця за вимогою заставодержателя перераховувати кошти, що надійшли від боржників у повному обсязі, а умовами договору застави не передбачено такого способу звернення стягнення, як зобов'язання Уповноваженої особи перерахувати кошти, враховуючи також відсутність дозволу ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на перерахування грошових коштів. Право застави в силу приписів чинного цивільного законодавства є правом на переважне задоволення права вимоги у випадку порушення основного зобов'язання. Проте позивачем заявлено вимоги саме про перерахування коштів, а не про задоволення вимог за рахунок застави, тобто право на отримання коштів, а не право на отримання задоволення вимог за рахунок застави.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнані або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що вимоги ОСОБА_2 банку України визнані в процедурі ліквідації Публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” та зважаючи на відсутність порушень в діях уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача не порушено, а заявлені вимоги позивача є необґрунтованими та передчасними з огляду на відсутність погодження виконавчою дирекцією ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, а тому відсутні підстави для їх задоволення судом.

Отже, позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2017 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Банку України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2017 у справі № 917/2003/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.