ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року

Справа № 909/837/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Демидової А.М. (доповідач у справі),

суддів:

Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

та постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017

у справі

№ 909/837/16 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом

Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради

до

1. Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (відповідвач-1); 2. Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" (відповідвач-2)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

1. Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради (третя особа-1); 2. Івано-Франківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6 ім. І.Ревчука (третя особа-2)

про

визнання незаконним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень та зобов'язання повернути за актом прийому-передачі орендованого майна вартістю 131 700,00 грн.,

за участю представників:

від Генеральної прокуратури України

Томіліна Я.М.

від позивача

не з'явився

від відповідача-1

не з'явився

від відповідача-2

не з'явився

від третьої особи-1

не з'явився

від третьої особи-2

не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.05.2007 № 2288 в частині надання відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" дозволу на укладення з виконавчим комітетом міської ради договору оренди нежитлового приміщення площею 27,16 кв.м, що розташовані у будівлі загальноосвітньої школи № 6 мікрорайону Опришківці за адресою: вул. Джерельна, 2А; визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 22.05.2007 № ДО-3107; зобов'язання ПАТ "Укртелеком" повернути Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради за актом прийому-передачі приміщення площею 27,16 кв.м, розташовані у будівлі загальноосвітньої школи № 6 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Джерельна, 2А, вартістю 131 700,00 грн.

Заявами від 25.10.2016, 13.12.2016 Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та ПАТ "Укртелеком" просили застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради та Івано-Франківська загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 6 ім. І.Ревчука.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2016 у справі № 909/837/16 (суддя Фрич М.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 (колегія суддів у складі: Марко Р.І. - головуючий, Орищин Г.В., Данко Л.С.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2016 у справі № 909/837/16 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі № 909/837/16, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.05.2017 о 10 год. 10 хв.

У відзиві на касаційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, який надійшов до Вищого господарського суду України 12.05.2017, Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради просить суд задовольнити касаційну скаргу.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111^{4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач, відповідачі, треті особи передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.}

^{Заслухавши представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.}

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.05.2007 № 228 (далі - Рішення № 228) надано дозвіл відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" на укладення договору оренди нежитлових приміщень площею 27,16 кв. м., які розташовані в будівлі загальноосвітньої школи № 6 мікрорайону Опришківці за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Джерельна, 2-А для встановлення абонентського виносу ЦАТС.

На підставі Рішення № 228, 22.05.2007 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (Орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (перейменованим на публічне акціонерне товариство "Укртелеком") в особі Івано-Франківської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № ДО-3107, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 27,16 кв. м., розташовані на першому поверсі в будівлі загальноосвітньої школи № 6 мікрорайону Опришківці за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Джерельна, 2А.

Відповідно до технічного паспорта громадський будинок за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Джерельна, 2А, за призначенням є школою.

Згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 134975, який надано Івано-Франківській загальноосвітній школі I-III ступенів № 6 імені І.Ревчука, цільове призначення земельної ділянки - обслуговування адміністративно-навчальних будівель і споруд.

Також судами встановлено, що фінансування навчально-виховного процесу Івано-Франківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 6 імені І.Ревчука здійснюється за рахунок бюджетних коштів та сторонами не заперечується, тобто, є загальновідомим фактом.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" визначено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень.

Пунктом 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши, що спірне приміщення надано в оренду для виробничих потреб орендаря, а саме, для встановлення абонентського виносу ЦАТС, тобто, використання частини приміщення школи не має відношення до здійснення навчально-виховного процесу навчального закладу, дійшли обґрунтованого висновку про те, що при прийнятті Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Рішення № 228 та при укладенні оспорюваного договору мало місце порушення норм ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" та п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63.

Місцевий господарський суд, встановивши невідповідність Рішення № 228 та оспорюваного договору вимогам законодавства, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності без зазначення поважності причин такого пропущення та передчасності вимог про повернення спірного майна.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову виходила з наступного.

За приписами частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Таким чином початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже норми, встановлені ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу (позивача), який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4 Положення про Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради, зазначена установа є виконавчим органом Івано-Франківської міської ради, який створений відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 01.12.2015 № 4-1, є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядковується виконавчому комітету міської ради, міському голові та заступнику міського голови відповідно до розподілу обов'язків, та з питань здійснення делегованих йому повноважень підконтрольний департаменту управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Майно, яке знаходиться на балансі Департаменту, є комунальною власністю територіальної громади міста Івано-Франківська та перебуває в оперативному управлінні Департаменту. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, круглу печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп, бланки зі своїми реквізитами.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки Департамент освіти і науки Івано-Франківської міської ради, в інтересах якого прокурором було подано позов, довідався або міг довідатися про порушення свого права тільки у 2015.

Апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надала необхідну оцінку, встановивши невідповідність Рішення № 228 та оспорюваного договору вимогам законодавства, зокрема, ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшла обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111^{5 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111^{9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.}

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111^{5, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України}

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі № 909/837/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук