Справа № 761/11709/16-ц

Провадження № 2/761/654/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарях Толкач О.О., Савенко О.І. Голопич Н.Р. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України у місті Києві та Київській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання нікчемної довіреності, недійсною заяви, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 02.03.2012 р. ОСОБА_1, який перебував в слідчому ізоляторі, не бажаючи того, було надано довіреність на представництво його інтересів ОСОБА_2, яка в цей же день була посвідчена підполковником вн. сл. ОСОБА_5, в.о. начальника Київського СІЗО управління державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області за № 28. Однак дана довіреність не зареєстрована у реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що дорівнюється до нотаріально посвідчених. Дана довіреність є нікчемною, оскільки запис в реєстрі є доказом її посвідчення. Таким чином з огляду на положення чинного законодавства України, та керуючись положеннями ст.ст. 219,245 ЦК України, ст. 40 Закону України «Про нотаріат» позивач просить суд визнати нікчемною довіреність від 02.03.2012 року, що посвідчена підполковником вн. Сл.. ОСОБА_5, в.о. начальника Київського СІЗО управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області за № 28.

В подальшому позивач змінив підставу позову, збільшував вимоги та остаточно просив суд визнати нікчемною довіреність від 02.02.2012 року, видану ОСОБА_1, посвідчену підполковником вн. Сл.. ОСОБА_5, в.о. начальника Київського СІЗО управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області за № 28; визнати недійсною заяву про реєстрацію довіреностей та дубліката довіреностей у Єдиному реєстрі довіреностей від 02 березня, реєстровий № 29 від імені ОСОБА_1; вилучити з Єдиного реєстру довіреностей реєстраційний запис № 37458999 про реєстрацію посвідчення довіреності від 02.03.2012 року за № 28, яка посвідчена Київським СІЗО управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області виданої ОСОБА_1. Позивач зазначив, що по - перше довіреність не була зареєстрована в реєстрі для і силу ст. 219 ЦК України є нікчемною. реєстрації довіреностей та заповітів, що прирівнюються до нотаріально посвідчених. Реєстрація вказаної довіреності приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 Єдиному реєстрі довіреностей була здійснена на підставі заяви по реєстрацію довіреностей та дубліката довіреності у Єдиному реєстрі довіреностей від 02.03.2012 р., реєстровий № 29, яка позивачем не заповнювалась і не підписувалась, підпис вчинений іншою особою. Крім того засвідчення підпису позивача у заяві здійснювалось ОСОБА_5, в.о. начальника СІЗО. Проте, наявні матеріали, що кажуть про те, що в СІЗО така заява не надходила. Підпис на заяві ОСОБА_5 не ставив, печатка СІЗО також сумнівна. З огляду на такі обставини заява про реєстрацію довіреності та дубліката довіреності є недійсна і відомості про нею мають були виключені з Єдиного реєстру довіреностей.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заяву, просив задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 1.05.2017 р. також зазначив, що підтримує вимоги в повному обсязі та вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача направив в адресу суду заяви про розгляд справи за його відсутністю, де зазначив, що визнає позов в повному обсязі та просить прийняти таке визнання, як обґрунтоване.

Представник ОСОБА_2 зазначив, що третя особа заявляє про застосування строку позовної давності до вимоги про визнання довіреності нікчемною, оскільки вона датована 02.03.2012 року, а строк позовної давності - 3 року. Заява про застосування строку позовної давності, в порядку чинного законодавства України є підставою для залишення позову без задоволення.

Представник ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову, у зв»язку із його безпідставністю. Зазначив, що обставини з якими можливе визнання нікчемною довіреності та недійсною заяви відсутні.

Представник ОСОБА_4 також просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що під час розгляду Шевченківським районним судом м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київського слідчого ізолятора управління державної пенітенціарної служби України у місті Києві та Київській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій та скасування нотаріальної дії щодо посвідчення довіреності № 28 від 02.03.2012 р. було встановлено обставини, які мають значення і не потребують доказування у цій цивільній справі. Так в задоволенні позову 13.05.2015 р. ОСОБА_1 було відмовлено та встановлено, що поствідчення довіреності ОСОБА_1 02 березня 2012 року, якою останній уповноважив ОСОБА_2 на вчинення дій від його імені, що пов»язані з питанням аліментів на доньку ОСОБА_7, завірене в.о. начальника Київського СІЗО управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області ОСОБА_5. здійснене у відповідності до вимог чинного законодавства. Посилання позивача на відсутність реєстрації довіреності у реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, не заслуговують на увагу з огляду на відсутність ведення такого реєстру у 2012 році. Дане судове рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва 08.07.2015 року. Також представник третьої особи зауважив, що ОСОБА_1 02.03.2012 р. особисто підписав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 на вчинення певних дій, отже був особисто ознайомлений з текстом довіреності і надав повноваження представнику. Щодо скасування довіреності, ОСОБА_1 в порядку ст. 248 ЦК України звернувся до нотаріуса лише у 2013 році під час слухання справи за його позовом про визнання неправомірними дій та скасування нотаріальної дії щодо посвідчення довіреності № 28 від 02.03.2012 р. Також наголосила на спливі строку позовної давності для вимоги щодо визнання нікчемної довіреності.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим наступне.

Встановлено, і не заперечується учасниками процесу, що 02.03.2012 року ОСОБА_1, перебуваючи у Київському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України у місті Києві та Київській області надав довіреність на представлення його інтересів ОСОБА_2.

Дана довіреність посвідчена 02.03.2012 року підполковником вн. сл. ОСОБА_5, в.о. начальника СІЗО за № 28.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, довіреність надана на представлення інтересів ОСОБА_1 у справі щодо розірвання шлюбу з ОСОБА_4, укладання угод щодо місця проживання дитини ОСОБА_7, сплати аліментів.

За положеннями ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю,відповідно до ст. 244 ЦК України.

Форма довіреності, згідно до ч. 1 ст. 245 ЦК України, повина відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

В свою чергу довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.

Позивач зазначає, що в порушення вимог законодавства України, що діяла на момент укладання угоди доручення , довіреність видана на реалізацію умов правочину не була внесена до реєстру для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, а отже є нікчемною відповідно до ст. 219 ЦК України.

Приписи ст. 219 ЦК України встановлюють, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

За положеннями ст. 40 Закону України «Про нотаріат» до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються: довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів.

Згідно з п. 1 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого Постановою КМУ від 15.06.1994 року № 419, начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.

Приписами ч. 3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалено рішення за позовом ОСОБА_1 до до Київського слідчого ізолятора управління державної пенітенціарної служби України у місті Києві та Київській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій та скасування нотаріальної дії щодо посвідчення довіреності № 28 від 02.03.2012 р.

13.05.2015 року у задоволенні позову було відмовлено. 08.07.2015 р. ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Однією з підстав заявлення позову ОСОБА_1 було те, що довіреність від 02 березня 2012 року не була зареєстрована в реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Проте судом встановлено, і це підтверджено судом апеляційної інстанції, що у довіреності ОСОБА_1 від 02 березня 2012 року чітко прописана мета оформлення довіреності та права представника, підпис ОСОБА_1 був завірений ОСОБА_5, про що зроблений запис у кінці докумену, що свідчить про те, що видача позивачем довіреності на ім.»я ОСОБА_2 була вільною та відповідала його внутрішній волі. Позивачем не наведено суду будь - яких переконливих доводів, які б свідчили про порушення його прав представником відповідача при посвідченні вказаної довіреності, своїм правом на скасування даної довіреності він не скористався.

Також судом зазначено те, що довіреність від 02 березня 2012 року не була зареєстрована в реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених не є підставою для скасування довіреності, оскільки такий реєстр в 2012 році в Київському СІЗО не вівся, його ведення розпочато у 2015 році.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги обставини, встановлені судовим рішенням, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог щодо визнання довіреності від 02.03.2017 р. нікчемною відсутні.

При цьому суд вважає за необхідне відмовити представникам третіх осіб щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності, з огляду на те, що така заява має бути зроблена сторонами справи, якими в розумінні положень чинного процесуального законодавства України треті особи не є.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд виходить саме з того, що права позивача не були порушені, що виключає застосовування положень ст. 267 ЦК України - наслідків пропуску строку позовної давності встановленої для звернення до суду за захистом своїх прав.

Також, на думку суду, відсутні підстави для прийняття визнання відповідачем позову, оскільки такі дії можуть торкатися інтересів третіх осіб та суперечать обставинам встановленим судовим рішенням, що набрало законної сили.

Також під час розгляду даної справи встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 20.03.2012 року до Єдиного реєстру довіреностей було внесено реєстраційний запис за № 37458999 про реєстрацію посвідчення довіреності від 02.03.2012 р. за № 28 у реєстрі нотаріальних дій.

Такі відомості, і це не заперечується учасниками процесу, на підставі положень ст.ст. 37-38 Закону України «Про нотаріат», ст. 245 ЦК України, наказу № 111/5 Міністерства юстиції України від 28.12.2006 р. «Про запровадження Єдиного реєстру довіреностей та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), реєстрація довіреностей (їх дублікатів) здійснюється в Єдиному реєстрі за заявою довірителя про реєстрацію таких довіреностей. Заява про реєстрацію зазначених довіреностей надається Реєстратору безпосередньо довірителем.

Реєстрація вказаної довіреності здійснена третьою особою на підставі заяви про реєстрацію довіреностей та дубліката довіреності від 02.03.2012 року, реєстровий № 29, яка як зазначає позивач їм не підписувалась і не посвідчувалась в.о. начальника Київського СІЗО ОСОБА_5.

На підтвердження зазначеної обставини ОСОБА_1 надано копію висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.03.2017 року № 429/тдд, складеного у межах кримінального провадження № 42012110000000089, внесеного до ЄРДР 27.11.2012 року де зазначено, що підпис від імені ОСОБА_5 у заяві про реєстрацію довіреностей та дубліката довіреності в Єдиному реєстрі довіреностей від 02 березня 2012 року вих.. № 2-3/12 виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою; рукописні записи в заяві про реєстрацію довіреностей та дубліката довіреності в Єдиному реєстрів довіреностей від 02 березня 2012 року, вих. № 2-3/12 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

За таких обставин позивач просить суд визнати недійсною заяву про реєстрацію довіреності та дублікату довіреності у Єдиному реєстрі довіреностей від 02 березня 2012 року та вилучити з Єдиного реєстру довіреностей реєстраційний запис № 37458999 про реєстрацію посвідчення довіреностей.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правочином, в розумінні положень ст. 202 ЦК України правочином є дія особи. спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостої ст. 203 ЦК України.

Аналізуючи положення зазначених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що подання заяви реєстрацію довіреності, це обумовлена законом дія, яка не є в розумінні положень ЦК України правочином.

В свою чергу реєстрація довіреності є нотаріальною дією в розумінні вимог Закону України «Про нотаріат», яка була здійснена відповідною уповноваженою особою - в даному випадку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав - визнання недійсною заяви та вилучення з Єдиного реєстру довіреностей не може бути застосований.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,61,88,169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 15,16,202,203,215,219 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя: