КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/19002/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балась Т.П.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Бабенка К.А.

за участю секретаря: Морозенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Національного антикорупційного бюро України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України, в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправною бездіяльність Національного антикорупційного бюро України щодо невиплати йому грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, у розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 51 040, 60 грн., з урахуванням індексу інфляції.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 лютого 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Сторони не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 лютого 2017 року не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, а відповідач - змінити рішення суду першої інстанції шляхом виключення з його мотивувальної частини відповідних посилань.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 в період з 24.11.2015 року по 07.11.2016 року перебував на посаді керівника Управління по роботі з громадськістю Національного антикорупційного бюро України.

З 30.05.2016 року по 30.06.2016 року позивач перебував у щорічній основній відпустці (розпорядження Директора НАБУ від 26.05.2016 року № 638-р); 04.08.2016 року позивачем використано 1 календарний день частини щорічної основної відпустки (розпорядження Директора НАБУ від 02.08.2016 року № 1089-р); з 17 по 18 жовтня 2016 року позивачем використано частину щорічної основної відпустки (розпорядження Директора НАБУ від 17.10.2016 року № 1525-р).

Щорічна основна відпустка та частини щорічної основної відпустки були надані позивачу за період роботи з 24.11.2015 року по 23.11.2016 року.

У зв'язку з переведенням позивача до Національної поліції України, 07 листопада 2016 року він був звільнений з Національного антикорупційного бюро України та того ж дня звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги при наданні щорічної основної відпустки за час роботи в Національному антикорупційному бюро України згідно положень Закону України «Про державну службу».

У відповідь на звернення позивач отримав довідку Національного антикорупційного бюро України від 09.11.2016 № 03/2-11-01/39994, з якої дізнався, що за період роботи в Національному антикорупційному бюро України (з 01.01.2016 по 07.11.2016) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога при наданні щорічної основної відпустки йому не надавалися.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини урегульовані Конституцією України, Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII, Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII, Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР.

Указом Президента України № 217/2015 від 16.04.2015р. утворено Національне антикорупційне бюро України.

Правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України визначаються Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII (далі - Закон №1698-VII).

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №1698-VII, до працівників Національного антикорупційного бюро України (надалі - Національне бюро) належать особи начальницького складу, державні службовці та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.

Особами начальницького складу є працівники підрозділів швидкого реагування, захисту учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників відповідно до цього Закону, оперативно-технічних підрозділів Національного бюро.

За приписами частин 1-3 статті 22 Закону №1698-VII, умови грошового забезпечення осіб начальницького складу та оплата праці інших працівників Національного бюро повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов'язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до Національного бюро висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.

На осіб начальницького складу Національного бюро поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Розмір грошового забезпечення осіб начальницького складу Національного бюро не може бути меншим умов оплати праці працівників Національного бюро, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Інші питання соціального захисту державних службовців та інших працівників Національного бюро регулюються законодавством про працю і державну службу (ч. 7 ст. 22 Закону №1698-VII).

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначаються Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями, далі - Закон № 108/95-ВР).

Частиною першою статті 1 Закону № 108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положеннями статті 2 цього ж Закону встановлено, що основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно частини другої статті 50 Закону № 889-VIII, заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (у разі встановлення).

В силу частини другої статті 54 Закону № 889-VIII, державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Державним службовцям надається також щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (ст. 57 Закону № 889-VIII).

Відповідно до пункту 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5 ( далі - Інструкція № 5), до фонду заробітної плати відноситься: фонд основної заробітної плати (п. 2.1); фонд додаткової заробітної плати (п. 2.2); інші заохочувальні та компенсаційні виплати (п. 2.3).

Положеннями підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції № 5 визначено, що до складу додаткової заробітної плати відносяться суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.

Згідно з підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 Інструкції № 5, до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат відноситься матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників ( на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31).

Як вбачається з матеріалів справи та випливає зі змісту позовної заяви, на момент звільнення позивача з Національного антикорупційного бюро України він не отримав грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною відпусткою, що на думку останнього свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, при зверненні із заявами про надання щорічної основної відпустки та частини щорічної основної відпустки від 24.05.2016, від 01.08.2016, від 13.10.2016 позивач не просив надати йому грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною відпусткою, а тому підстав для виплати такої допомоги у відповідача не було.

Разом з тим, згідно частини третьої статті 23 Закону №1698-VII, заробітна плата працівників Національного антикорупційного бюро України складається з: посадового окладу; доплати за вислугу років; доплати за науковий ступінь; доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці; доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця.

Отже, заробітна плата працівників Національного антикорупційного бюро України, за приписами вказаної статті, містить чітко визначені складові, до яких не входить матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною відпусткою.

А в силу частини восьмої Прикінцевих положень Закону №1698-VII, до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, за наявності конкуренції між нормами Закону № 1698-VII та нормами інших законів України (у разі, якщо дія законів України поширюється на одні і ті ж правовідносини, а самі закони мають однакову юридичну силу), виходячи з положень частини восьмої Прикінцевих положень Закону №1698-VII застосуванню підлягають саме норми спеціального закону, яким у даному випадку є Закон № 1698-VII, що регулює спірні правовідносини.

За таких обставин, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову є правильними, проте в мотивувальній частині свого рішення суд першої інстанції помилково послався на наявність у ОСОБА_2 права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, що є підставою для зміни рішення суду у цій частині.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 лютого 2017 року в її мотивувальній частині змінити, виключити з неї посилання на наявність у ОСОБА_2 права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, у зв'язку з тим, що даний вид грошової допомоги не входить до структури заробітної плати працівника Національного бюро, яка визначена статтею 23 Закону України від 14.10.2014 № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Бабенко К.А.

Повний текст постанови виготовлено - 04.05.2017

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Вівдиченко Т.Р.