-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Київський районний суд м. Одеси
м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43
Справа № 2-3525
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого – судді Салтан Л.В.
при секретарі Небесній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»
до ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»
про визнання договору кредиту та іпотечного договору недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» на вимогу Закону України «Про акціонерні товариства» 16 квітня 2010 року перейменований на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», який є правонаступником першого, звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за Договором кредиту № 2007/13-2.06/547 від 15 серпня 2007 року в розмірі 1 220 727,09 гривень, а також судових витрат в сумі 1 820,00 гривень, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку, загальною площею 1,40 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Холоднобалківська сільська рада, ділянка № 425, відповідно до Іпотечного договору від 15 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 14660 та договором до договору іпотеки (надалі – «Договір до договору іпотеки») від 1 квітня 2008 року, за реєстровим № 4971.
Представник позивача посилається на те, що відповідачка ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов’язань за кредитним договором в частині погашення кредиту та відсотків за користування кредиту, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість по простроченому кредиту в розмірі 121 455,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2010 року становить 972 312,73 гривень, за простроченими процентами за використання кредиту 21 830,87 доларів США, що за курсом НБУ становить 174 767,03 гривні.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з зустрічним позовом про визнання недійсними Договору кредиту №2007/13-2.06/547 від 15 серпня 2007 року, Іпотечного договору від 15 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 14660 та договору від 1 квітня 2008 року до договору іпотеки від 15 серпня 2007 року, за реєстровим № 4971, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ПАТ «Укрсоцбанк» порушив вимоги ст. 524, ч.2 ст. 533 ЦК України, ст. 99 Конституції України, ст. 35 Закону України «Про національний банк України» та ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», відповідно до яких грошовою одиницею України є гривня, а резиденти України мають здійснювати розрахунки між собою в національній валюті України – гривні.
У судовому засіданні представник ПАТ «Укрсоцбанк» просив суд вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі з посиланням на обґрунтування, що викладене в позовній заяві та відмовити у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задовольнити вимоги за зустрічним позовом. Не заперечував щодо наявності заборгованості за Договором кредиту.
У судовому засіданні встановлено, що між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 15 серпня 2007 року було укладено Договір кредиту № 2007/13-2.06/547, відповідно до якого АКБ «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти в сумі 137 500,00 доларів США з порядком повернення кредиту, передбаченим п.1.1. Договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 14 серпня 2017 року або достроково у випадках, передбачених Договором кредиту.
В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, між позивачем, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі – «Іпотекодавці») 15 серпня 2007 року укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавці передали позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 1,40 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Холоднобалківська сільська рада, ділянка № 425. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 14660.
1 квітня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та іпотекодавцями укладено договір до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 4971.
Свої зобов’язання, визначені п. 3.1.1. Договору кредиту АКБ «Укрсоцбанк» виконано належним чином в повному обсязі: на ім’я ОСОБА_1 відкрито позичковий рахунок в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» та надано суму кредиту готівкою.
З листопаду 2008 року ОСОБА_1 не виконуються умови кредитного договору – порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів.
Згідно з пунктом 4.5. Договору кредиту, у разі невиконання (неналежного виконання) ОСОБА_1 зобов’язань, визначених п.п. 3.3.7., 3.3.8. Договору кредиту протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та, відповідно ОСОБА_1 зобов’язана протягом одного робочого дня погасити кредит та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (пеню і штраф).
Пункт 4.2. Договору кредиту передбачає, що у випадку прострочення ОСОБА_1 строків сплати процентів, визначених кредитним договором, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених кредитним договором, ОСОБА_1 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов’язань.
Пункт 4.3. Договору кредиту передбачає, що у випадку порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 3.3.2 - 3.3.16. договору кредиту, вона зобов`язаний сплатити АКБ «Укрсоцбанк» штраф в розмірі 3% від суми кредиту, визначеного п. 1.1. Договору кредиту.
Неналежне виконання взятих на себе зобов’язань ОСОБА_1 призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 20 січня 2010 року складає 1 220 727,09 гривень, з яких:
– заборгованість за Кредитом – 121 455,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2010 року становить 972 312,73 гривень;
– заборгованість за процентами за використання Кредиту – 21 830,87 доларів США, що за курсом НБУ становить 174 767,03 гривень;
– розмір пені – 5 074,59 долари США, що за курсом НБУ становить 40 624,65 гривень;
– штраф за порушення умов Договору кредиту – 4 125,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 33 022,69 гривні.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає задоволенню в повному обсязі, а у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Представник ОСОБА_1 наполягав на тому, що кредитний договір, іпотечний договір та договір до іпотечного договору мають бути визнані недійсними, оскільки АКБ «Укрсоцбанк» не отримував індивідуальної ліцензії для надання резидентам кредитів в іноземній валюті.
Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції. Відповідно до п.п. в), г) ч.4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ № 275 від 17 липня 2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за № 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
Представником ПАТ «Укрсоцбанк» надані суду копії банківської ліцензії № 5 від 29 грудня 2001 року, дозвіл № 5-2 від 29 липня 2003 року, додаток до дозволу № 5-2 від 29 липня 2003 року, дозвіл № 5-3 від 21 вересня 2009 року, додаток до дозволу № 5-3 від 21 вересня 2009 року.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам треба враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Судова практика в Україні, яка склалася судами з розгляду справ за аналогічних підстав (Постанова Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2009 року № 24/43-09-1527, постанова Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року № 9/70, та інші), свідчить про те, що банки мають право видавати кредити в іноземній валюті на підставі банківських ліцензій, дозволів на здійснення таких операцій.
Згідно із п. 4.1. іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, за рішенням суду. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ч. 1 Закону України «Про іпотеку», у разі не виконання або не належного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», п. 4.5.1. Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.
Оскільки ОСОБА_1 не доведено умов для визнання кредитного договору, іпотечного договору, договору до іпотечного договору недійсними, то підстави для задоволення його позовних вимог, відсутні.
Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності та справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.
Вирішуючи даний позов, суд враховує вимоги ст. 88 ЦПК України, а саме стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212 – 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 549, 611, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії (п/р 29092683099001 в Одеській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 328016, ЄДРПОУ 09328015, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 6) заборгованість за Договором кредиту № 2007/13-2.06/547 від 15 серпня 2007 року в розмірі 1 220 727,09 грн. (один мільйон двісті двадцять тисяч сімсот двадцять сім гривень 09 коп.), а також судові витрати в сумі 1 820,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять гривень), разом 1 222 547,09 гривень шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку, загальною площею 1,40 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Холоднобалківська сільська рада, ділянка 425, відповідно до Іпотечного договору від 15 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Н.А., за реєстровим номером 14660 та договором до договору іпотеки від 1 квітня 2008 року, за реєстровим номером 4971.
В задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту та іпотечного договору недійсними – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
скопійовано
-
скопійовано
-
