Провадження № 2/188/49/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Брагін А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»» про захист прав споживача фінансових послуг та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто» (далі – відповідач) про захист прав споживачів та стягнення збитків за розірваним договором, в якому просить в порядку захисту прав споживача стягнути з відповідача на його користь збитки в розмірі 75663,66 грн., сплачені за розірваною угодою № 344599 від 09 лютого 2011 року (а.с.1-8).

08.02.2017 року позивач подав змінену позовну заяву про захист прав споживача фінансових послуг та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 09 лютого 2011 року між відповідачем та позивачем було укладено угоду № 344599 (далі – угода) з додатками № 1 і № 2. 30.07.2014 року між сторонами додатково було укладено додаткові угоди, оформлені як додаток № 3 та додаток № 4.

Позивач вказує, що за умовами додатку №1 до угоди відповідач гарантував йому надання права на придбання автомобіля марки ЗАЗ, модель Ланос, за ціною 71680,00 грн. За умовами угоди з додатками позивачем були сплачені на рахунок відповідача 75663,66 грн. Незважаючи на належне виконання позивачем умов угоди щодо сплати ним всіх видів внесків та плати за послуги, пов'язані з видачею автомобіля за системою, відповідач так і не затвердив оформлення документів на отримання позивачем автомобіля та не передав його позивачу. Позивач зазначає, що за весь час дії угоди відповідач так і не повідомив його про номер групи, в яку він об'єднав дану угоду з іншими угодами системи, порядковий номер позивача в групі, дату та час проведення асигнаційних актів у групі. Посилаючись на ці обставини, позивач вважає, що відповідач не виконав жодного свого зобов'язання, передбаченого умовами угоди, зокрема зобов'язання за ст.2 угоди, п.1.4 ст.1 та п.4.2 ст.4 додатку № 2 до угоди.

Позивач зазначає, що спочатку у вересні 2014 року, а потім у жовтні 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про розірвання угоди. В листопаді 2014 року позивач отримав від відповідача листа від 12.11.2014 року про розірвання угоди, в якому повідомлялося, що відповідач розірвав угоду і сума коштів, яка підлягає поверненню за угодою, становить 68184,52 грн., а плата за послуги, пов'язані із видачею автомобіля за системою «АвтоТак», не повертається.

Позивач стверджує, що до цього часу відповідач так і не повернув грошові кошти позивачу, які були сплачені ним відповідно до умов угоди. На неодноразові звернення позивача, відповідач надав відповідь від 18.03.2016 року, у якій посилався на те, що повернення коштів здійснюється відповідно до положень ст.13 додатку № 2 до угоди та після накопичення необхідної суми коштів у фонді для повернення коштів.

Позивач вважає, що відповідач здійснює нечесну підприємницьку діяльність, а укладена між ним та відповідачем угода № 344599 від 09.02.2011 року є нікчемною, посилаючись на те, що зазначена угода не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, та є односторонньою, оскільки передбачає лише права відповідача без будь-яких обов’язків, а відповідальність за невиконання договору несе виключно учасник програми, права якого носять декларативний характер.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 75663 грн. 66 коп., сплачені за угодою № 344599 від 09.02.2011 року (а.с.96-107).

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, у яких просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

09.02.2011 року між відповідачем та позивачем було укладено угоду № 344599. Укладена між позивачем та відповідачем угода складається з основного тексту угоди, додатку № 1 (Анкети учасника) та додатку № 2 (Правила функціонування системи придбання в групах «АвтоТак»). Всі додатки підписані сторонами і є невід'ємними частинами угоди. Сама угода та додаток № 2 до неї містять опис послуг, що надаються відповідачем. Опис послуг приведено детально, щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов угоди. Таким чином, умови надання позивачеві послуг на підставі угоди та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в угоді та додатках до неї. Відповідач вважає, що позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги відповідача та порядок їх надання. Угода між позивачем та відповідачем укладена відповідно до норм і положень цивільного законодавства, зокрема Цивільного кодексу (далі – ЦК) України. За ст. 1 угоди предметом цієї Угоди є надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля. На виконання угоди позивача було включено до групи № 1100 та надано порядковий номер 134 в цій групі. Статтею 10 угоди визначено, що підписання угоди та додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди та додатків до неї. Учасник засвідчує своїм підписом, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ «Авто Просто», уважно прочитав та зрозумів угоду та додатки до неї. Представник відповідача зазначив, що «продукцією» за угодою про надання послуг є не автомобіль, а послуги, які надаються за системою «АвтоТак». Тобто, предметом спірної угоди є надання учаснику системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля, а не купівля-продаж автомобіля в кредит, про що вказує позивач в позовній заяві.

Відповідач стверджує, що отримує плату за рахунок продажу продукції (надання послуг), а не за рахунок залучення інших споживачів, і в своїй діяльності керується Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Крім цього, позивач відповідно до пункту 13.1. додатку № 2 до угоди, як учасник системи, який ще не отримав автомобіль, може розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити відповідача у письмовій формі. В жовтні 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою від 22.09.2016 про розірвання угоди. Відповідач підтвердив розірвання угоди. Умовами угоди передбачено повернення сплаченого учасником вступного внеску та всіх сплачених коштів лише у випадку розірвання угоди на підставі п.13.8 ст. 13 додатку №2 до угоди, тобто за умови відмови від угоди протягом семи календарних днів від дати підписання угоди у формі письмового повідомлення відповідача шляхом подання заяви до його центрального офісу. Дана умова неодноразово зазначається в тексті угоди (п.13.8, п.13.9 ст. 13 додатку № 2 до угоди). Позивач не звертався протягом вказаного терміну з заявою про розірвання угоди. Таким чином, вважає відповідач, підстав для повернення всіх сплачених коштів немає і у позові слід відмовити (а.с.45-49, 119-121).

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не з'явився, будучи повідомлений за адресою, яка зазначена у поясненнях та запереченнях відповідача та зазначена позивачем у позовній заяві, про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку, передбаченому ст.ст. 74, 76, 77 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України, про причини неявки суду не повідомив, у зв'язку із чим суд відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання згідно з ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Позивач звернувся до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Судом встановлено, що 11.12.2015 року між позивачем та відповідачем укладено угоду № 344599 (а.с.10) з додатком №1 (а.с.12) і додатком №2 (Правила функціонування системи придбання в групах «АвтоТак») (а.с.13-14) до даної угоди. Згідно з умовами предметом угоди є надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля марки «ЗАЗ» модель «Ланос». Вартість автомобіля згідно додатку № 1 становить 41680 гривень. Угода укладена шляхом підписання сторонами самої угоди, додатку № 1 та додатку № 2, які є невід’ємними частинами угоди. Терміни, що використовуються в угоді та системі «АвтоТак», визначаються в додатку № 2 до угоди. У відповідності до положень додатку № 2 позивач сплатив на користь відповідача платежі на загальну суму 75663 гривень 66 копійок, що підтверджується копіями квитанцій, доданих до матеріалів справи (а.с. 15-29).

30.07.2014 року сторонами підписано додаток № 3 та додаток № 4 до Угоди № 344599 від 09.02.2011 року (а.с. 30-31). Пунктом 1 додатку № 3 визначено, що загальна сума грошових зобов’язань позивача на день підписання додатку становить 128295 грн. 74 коп. Пунктом 2 сторони погодили, що на день підписання додатку № 3 позивач сплатив 67589 грн. 27 коп., а пунктом 3 передбачено, що його заборгованість перед відповідачем складає 60706 грн. 47 коп. Термін дії угоди до 28.02.2021 року.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, Закону Україну «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону Україну «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону Україну «Про захист прав споживачів»

Відповідно до п. 11-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються послуги адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб’єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов’язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах «АвтоТак», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст. 2 угоди відповідач гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов’язань, передбачених угодою.

Статтею 3 угоди передбачено, що відповідач ТОВ «Авто Просто» зобов’язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами Угоди. При цьому відповідно до ст. 8.2 додатку № 2 до угоди поняття «право на отримання автомобіля» означає право учасника одержати власне автомобіль та обов’язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов’язання. Водночас ТОВ «Авто Просто» зобов’язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.

Відповідно до Угоди між ТОВ «Авто Просто» та виробником (дистриб’ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов’язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 додатку № 2).

Передбачені угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в угоді «чисті внески» або «внесок в оплату товару».

Відповідно до розділу 1 визначення термінів додатку № 2 до угоди «Цілий чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати автомобіля. Половинний чистий внесок – це половина цілого чистого внеску».

Згідно з п. 2.6 ст. 2 додатку № 2 до угоди чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від вартості автомобіля, що у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.

Таким чином, в угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені чисті внески перерахунку (у зв’язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім’я споживач зобов’язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати – 100% від ціни автомобіля.

Отже, угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ «Авто Просто» виконання свого зобов’язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання автомобілів у групах "АвтоТак" кожний з учасників, який належним чином виконує зобов’язання за угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок чистого фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п. 1.2 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 додатку № 2 до угоди).

За таких обставин суду приходить до висновку, що твердження позивача про те, що діяльність відповідача за угодою сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми», є необґрунтованою і суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв’язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об’єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами – учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов’язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність відповідача з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Крім того Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», який введено в дію з 9 січня 2012 року, внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, як уповноважений державний орган затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах розпорядженням від 9 жовтня 2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» (далі – Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі – це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Відповідно до додатку № 2 угоди система "АвтоТак" – це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг «Авто Просто» з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому угодою (ст. ст. 5, 6 додатку № 2 до Угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача,крім останнього, відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш «активними», за умови виконання ними умов договору.

Укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов’язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми».

Висновок позивача про введення його в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача є необґрунтованим і суперечить нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення угоди позивач отримав примірник угоди та додатки до неї, які містять опис послуг відповідача.

Відповідно до ст. 10 угоди підписання цієї угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди й додатків до неї.

Згідно з п. 13.8 ст. 13 додатку № 2 до Угоди учаснику надається 7 днів для того, щоб він міг детально ознайомитися з Угодою та прийняти її чи відмовитись від участі в системі "АвтоТак". При цьому в разі розірвання Угоди протягом семи днів з дати її підписання учаснику повертається сума всіх коштів, внесених ним на рахунок відповідача. Для цього необхідно письмово повідомити відповідача про розірвання угоди. Однак, як установлено судом, із заявою про розірвання угоди в семиденний термін позивач до відповідача не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами угоди.

Позивач у вересні 2014 року, а потім у жовтні 2016 року звернувся до відповідача із заявою про розірвання угоди. В листопаді 2014 року позивач отримав від відповідача листа від 12.11.2014 року про розірвання угоди, в якому повідомлялося, що відповідач розірвав угоду і сума коштів, яка підлягає поверненню за угодою, становить 68184,52 грн., а плата за послуги, пов'язані із видачею автомобіля за системою «АвтоТак», не повертається (а.с.32).

До цього часу відповідач не повернув грошові кошти позивачу, які були сплачені ним відповідно до умов угоди. На звернення позивача від 18.02.2016 року відповідач надав відповідь від 18.03.2016 року, у якій посилався на те, що повернення коштів здійснюється відповідно до положень ст.13 додатку № 2 до угоди згідно пріоритетів, викладених у п.13.4 та п.13.5 цієї статті та після накопичення необхідної суми коштів у фонді для повернення коштів. На момент підготовки відповіді перед позивачем знаходяться 12 учасників, повернення чистих внесків яким відбуватиметься раніше за позивача. Відповідач зазначив також, що не може передбачити розмір надходжень чистих внесків у Фонд групи, з якого відбувається відрахування до Фонду для повернення коштів (а.с.34).

Відповідач додав до своїх заперечень на позов довідку про те, що до повернення позивачу чистих внесків в розмірі 65554,21 грн. відповідач має повернути сплачені чисті внески 12 учасникам, угоди з якими були розірвані раніше, ніж з позивачем (а.с.54).

Відповідач також додав до своїх заперечень на позов копії заяв цих учасників про розірвання Угоди з відповідачем, поданих відповідачу раніше, ніж подав позивач(а.с.55-65) та копії платіжних доручень про повернення внесків за Угодою іншому учаснику (66-67).

Відповідно до ст. 907 ЦК України, порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін.

Статтею 13 додатку № 2 до угоди сторони чітко визначили порядок і наслідки її розірвання.

Відповідно до п. 13.4.1. ст. 13 додатку № 2 до угоди в першу чергу повертаються кошти учаснику, який розірвав угоду внаслідок настання наступних непередбачених обставин, що виникли під час дії угоди: отримання ним інвалідності або смерті свого подружжя, або набуття учасником статусу безробітного. За вимогою ТОВ «Авто Просто» учасник зобов'язується надавати документи, які підтверджують виникнення вищезазначених обставин. За підтверджених обставин згідно з цим пунктом, учаснику повертаються сплачені чисті внески без вирахування відступного.

Відповідно до підп. 13.4.2 п. 13.4 ст. 13 додатку № 2 у наступну чергу повертаються чисті внески тим учасникам, які розірвали Угоду, не посилаючись на обставини, викладені в попередньому пункті. При цьому, пріоритет у групі надається тому учаснику, який першим подав письмову заяву про розірвання угоди, а в разі, коли такі заяви було подано одночасно кількома учасниками, пріоритет надається учаснику, номер угоди якого є меншим.

Як вбачається із п. 13.4. ст. 13 додатку № 2 до угоди, кошти повертаються в порядку, що побудована на принципі черговості.

З такими умовами позивач погодився, підписуючи угоду № 344599 від 09 лютого 2011 року.

Твердження позивача про наявність обману та ознак «пірамідальної схеми» у діях відповідача під час укладення угоди є безпідставними і не відповідають з положенням п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки укладена сторонами угода не є нікчемним правочином і відсутні докази ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань після розірвання угоди про надання послуг з огляду на те, що позивача було повідомлено про черговість повернення йому чистих внесків.

Отже, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі ч.2 ст.22 Закону споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ст.88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Однак в матеріалах справи відсутні докази судових витрат відповідача і вимога про їх компенсацію за рахунок держави не заявлена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 536, 612, 625, 806, 807, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 79, 88, 110, 208, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»» про захист прав споживача фінансових послуг та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, який ухвалив оскаржуване рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

ОСОБА_2