ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа № 917/143/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Бікеєв Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1255 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.17 у справі

за позовом ФО-П ОСОБА_2, с. Круглик,

до ТОВ "Лозівський молочний завод", м. Гадяч

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Полтавської області розглянута позовна заява про стягнення 63 385,92 грн. заборгованості за договором на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом № 010312/06 від 01.03.2012р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.03.2017 року (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", вул. Будька, 45 А, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300 (код ЄДРПОУ 35294028) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 63 385,92 грн. заборгованості за договором на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом № 010312/06 від 01.03.2012р., 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою представника позивача.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи обставини належного та завчасного повідомлення позивача про дату, час та місце проведення судового засідання, те, що явка представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, та те, що клопотань про відкладення розгляду справи від самого позивача не надходило, колегія суддів вважає, що позивач не скористався своїм правом на участь в судовому засідання із власних міркувань, а тому - підстави для відкладення розгляду справи та задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи з мотивів неявки в судове засідання представника позивача - відсутні.

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський молочний завод» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено Договір № 010312/06 на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір)

Відповідно до п.1.2. Договору Виконавець зобов'язується доставляти передані Замовником вантажі в пункти призначення в строки, вказані Замовником в Заявках і передавати їх особам, вказаним Замовником (Отримувачем), а Замовник зобов'язується оплачувати належним чином виконані перевезення вантажів в розмірах і на умовах, встановлених в даному Договорі.

Відповідно до п.2.4. Договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної з відмітками вантажоотримувача і перевізника, а також підписаний сторонами акт приймання передачі послуг.

П.5.2. Договору передбачає, що підставою для оплати послуг Замовником являються оригінали підписаного Сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, Оригінал ТТН - накладної з відміткою вантажоодержувача про прийом вантажу в двох екземплярах і оригінали інших документів, вказаних в Заявці.

За умовами п. 5.3. Договору строк оплати послуг Виконавцю складає до 10 банківських днів з моменту отримання/підписання Замовником документів вказаних в п.5.2.

Позивач вказує, що на виконання умов договору, надав послуги, що підтверджується актами надання послуг: від 16.08.2015 р. № 362 на суму 10 240,00 грн.; 19.08.2015 р. № 366 на суму 10 240,00 грн.; 30.09.2015 р. № 413 на суму 16 450,00 грн.; 01.10.2015 р. № 416 на суму 4200,00 грн.; 17.11.2015 р. № 457 на суму 12600,00 грн.; 29.11.2016 р. № 474 па суму 10850.00 грн.

Акти виконаних робіт підписані без зауважень та скріплені відтисками печаток сторін.

За твердженням позивача, з 2015р. в розрахунках розпочалася затримка, проте протягом 2015 року відповідач погашав наявну заборгованість, проводячи часткову оплату загальної суми боргу, останній платіж відповідачем було здійснено 17 листопада 2015 року.

Позивач вказує, що оскільки після 17.11.2015 року відповідач припинив вчиняти платежі на погашення суми боргу, то йому було направлено претензію від 12 квітня 2016 року, з вимогою погашення суми боргу. розмір якого на цей період становив 105885грн. 85 коп.

Претензія, за твердженням позивача була направлена в електронному вигляді на електронну адресу головного бухгалтера підприємства Мірошніченнко Л. та заказним листом на адресу підприємства, проте докази направлення претензії позивач не надав.

Після отримання претензії відповідач почав погашати заборгованість сплачуючи по 2500 грн., та в період з 29.04.2016 року по 29.08.2016 року погасив 42500 грн., залишок непогашеного боргу за даними позивача становить 63385 грн. 92 коп.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 63385 грн. 92 коп. заборгованості за договором на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом № 010312/06 від 01.03.2012р.

Відповідач, не заперечуючи факту отримання ним послуг за договором на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом № 010312/06 від 01.03.2012р., надав заяву про застосування строків позовної давності.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, дійшов висновків про доведеність позовних вимог та зазначив про переривання строку позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності і ці обставини залишитись поза увагою місцевого господарського суду, який, на думку відповідача, дійшов хибних висновків щодо переривання позовної давності.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою договір № 010312/06 на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом є договором перевезення, відтак до нього застосовуються положення глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Частиною першою статті 306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Наведена правова норма кореспондується з пп.6п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (із змінами і доповненнями), відповідно до якого договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. При цьому, оскільки відповідно до п.1.1 спірного договору перевезення здійснювалося автомобільним транспортом, до даного договору застосовуються приписи Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно з ч. 1 ст. 50 якого договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору на виконання умов договору, надав послуги, що підтверджується актами надання послуг: від 16.08.2015 р. № 362 на суму 10 240,00 грн.; 19.08.2015 р. № 366 на суму 10 240,00 грн. ; 30.09.2015 р. № 413 на суму 16 450,00 грн.; 01.10.2015 р. № 416 на суму 4200,00 грн.; 17.11.2015 р. № 457 на суму 12600,00 грн.; 29.11.2016 р. № 474 на суму 10850,00 грн., які підписані без зауважень та скріплені відтисками печаток сторін.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Докази того, що відповідач сплатив у повному обсязі у визначені договором строки, вартість наданих послуг, в матеріалах справи відсутні. При цьому, відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 63 385,92 грн.

За викладеного, колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 63 385,92 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Щодо поданої відповідачем про застосування строку позовної давності, а також доводів апеляційної скарги щодо відсутності обставин переривання строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Згідно з ч.5 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до ч.1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Отже, як вірно звертає увагу господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні - між нормами ч. 3 ст. 925 ЦК України та ч. 5 ст. 315 ГК України немає суперечності, оскільки вони співвідносяться як загальна та спеціальна норми: за загальним правилом, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Аналогічна правова позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, у постанові від 08 листопада 2016 року у справі № 914/595/16.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та положення Договору, та те, що між сторонами у справі виникли правовідносини з перевезення вантажу, і позивач є перевізником, а відповідач (замовник) - вантажовідправником вантажу за вказаним Договором перевезення, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом вірно застосовано но спірних правовідносин ч. 5 ст. 315 ГК України.

Як зазначалося вище, за умовами п. 5.3. Договору строк оплати послуг Виконавцю складає до 10 банківських днів з моменту отримання/підписання Замовником документів вказаних в п.5.2, зокрема, актів прийому-передачі наданих послуг.

Акти приймання-передачі наданих послуг були підписані Сторонами:

Акт № 362 - 16.08.2015 р.,

Акт № 366-19.08.2015 р.,

Акт №413-30.09.2015 р.,

Акт №416-01.10.2015 р.,

Акт №457- 17.11.2015 p.,

Акт №474-29.11.2015 p.

Беручи до уваги п.п. 5.1. та 5.2. Договору, оплата наданих Позивачем послуг за Договором мала бути здійснена:

по акту № 362 - до 31.08.2015 р. включно,

по акту № 366 - до 03.09.2015 р. включно,

по акту №413 - до 14.10.2015 р. включно,

по акту №416 - до 15.10.2015 р. включно,

по акту №457 - до 01.12.2015 р. включно,

по акту № 474 - до 11.12.2015 р. включно.

Таким чином, прострочення виконання зобов'язання за Договором, а отже і строк позовної давності, починає відлік:

по акту № 362 - 01.09.2015 р.,

по акту № 366 - 04.09.2015 р.,

по акту №413 - 15.10.2015 р.,

по акту №416 - 16.10.2015 р.,

по акту № 457 - 02.12.2015 р.,

по акту № 474 - 12.12.2015 р.

Проте, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, після значної затримки в розрахунках у 2015 року, відповідачем було здійснено 17 листопада 2015 року платіж в сумі 9638 грн. При цьому, наявну заборгованість відповідач проводив частково, в платіжних документах не вказувалися конкретні акти, а призначеннями платежу вказується оплата за грузові перевозки згідно договору.

Крім того, сторони продовжили господарську діяльність, яка випливає з договору перевезення, та 17.11.2015 року між сторонами було підписано акт № 457 виконаних робіт на суму 12600 грн. та 29.11.2016 року акт №474 на суму 10850 грн.

В період з 29.04.2016 року по 29.08.2016 року відповідач погашав заборгованість, сплачуючи по 2500 грн., всього на суму 42500 грн. При цьому, відповідачем при здійсненні платежів знову не вказувалися конкретні акти, а призначеннями платежу вказувалася оплата за грузові перевозки згідно договору.

Згідно із ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. (п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

З огляду на наявність доказів часткової проплати, здійсненої відповідачем 17 листопада 2015 року, та в період з 29.04.2016 року по 29.08.2016 року, відсутність у призначені платежів посилання на конкретні акти, визначений позивачем метод зарахування платежів, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вказані платежі здійснені в межах шестимісячного строку позовної давності і свідчать про визнання боргу.

Також, беручи до уваги дату здійсненого відповідачем останнього платежу - 29.08.2016р., з врахуванням того, що згідно з ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново, місцевий господарський суд вірно зазначив про те, що початок строку позовної давності заново розпочався з 30.08.2016 року.

За даних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк позовної давності, що передбачений ч.5 ст.315 ГК України, не минув, оскільки позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою 21.01.2017р. (згідно відтиску поштового відділення на конверті), а доводи апеляційної скарги про те, що переривання строку позовної давності відбулось вже поза межами позовної давності - не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18.05.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.