Справа № 755/15452/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Сиченко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором оренди автомобіля. Під час слухання справи по суті представник позивача змінив позов в порядку, передбаченому ст.31 ЦПК України, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти в сумі 124112,08грн. за договором купівлі-продажу автомобіля та судовий збір. Вимоги позову вмотивовані тим, що 20.12.2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежів за автомобіль марки «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_1. Згідно п.2 договору, автомобіль було оцінено в розмірі 5000 доларів США, або в гривневому еквіваленті на момент оплати згідно офіційного курсу НБУ. 20.12.2014р. зазначай автомобіль був переданий позивачем відповідачеві та прийнятий останнім. Відповідач, за весь час користування автомобілем, одноразово сплатив суму в розмірі 4000,00грн., що на момент оплати склало 208 доларів США, після чого перестав сплачувати кошти за автомобіль, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 4792,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.09.2016р. становить 124112,08грн. Також, відповідачем не виконані умови договору, передбачені п.3.3 - не виплачена повна вартість автомобіля. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за договором купівлі-продажу автомобіля, відповідач станом на 23.09.2016р. має заборгованість у розмірі 124112,08грн., стягнення яких є предметом позову.

Позивач та його представник в судове засіданні не з'явились, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - за адресою реєстрації місця проживання, причини неявки до суду не повідомив, заяв чи клопотань не подав.

З урахуванням положень ст. ст. 74-77, 169, 224 ЦПК України, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про правовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті заочно.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Стаття 317 ЦК України визначає зміст права власності як право володіння, користування і розпорядження своїм майном. Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що 31.03.2011р. ОСОБА_3 була видана нотаріально посвідчена довіреність, згідно якої остання уповноважила ОСОБА_1, ОСОБА_4, які діють окремо один від одного, продати за ціну та на умовах на розсуд уповноваженого (их), а також здати в оренду, обміняти, належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Сумським РЕВ УДАІ УМВС України в Сумській області 16.03.2011р., автомобіль марки Peugeot, модель 605 D, легковий седан-В, 1992 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого Сумським відділом РЕВ УДАІ УМВС України в Сумській області 16.03.2011р., а також на період дії цієї довіреності керувати цим автомобілем на території України. Довіреність видана строком на двадцять років і дійсна до 31.03.2031р. (а.с. 8).

Дані правовідносини регулюються ст.ст. 244-250 ЦК України (представництво за довіреністю), а також загальними положеннями ЦК України про правочини та про право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

ОСОБА_3, як власник автомобіля Peugeot, модель 605 D, легковий седан-В, 1992 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі довіреності передала позивачу ОСОБА_1 своє право користуватися та розпоряджатися цим автомобілем.

Право розпорядження, згідно довіреності від 31.03.2011р., складалося, крім іншого, з права укладання та підписання від імені ОСОБА_3 дозволених законодавством договорів щодо визначеного автомобіля, в тому числі й договорів купівлі-продажу.

20.12.2014 року ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був підписаний Договір купівлі-продажу автомобіля (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати автомобіль марки Peugeot, модель 605 D, легковий седан-В, 1992 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього обумовлену грошову суму. (а.с.5-7). В позовній заяві позивачем неправильно зазначена дата укладання договору.

Відповідно до п.2.1. Договору, продаж автомобіля за домовленістю сторін здійснюється за 5000,00 доларів США або в гривневому еквіваленті на момент оплати згідно курсу НБУ, які продавець отримає від покупця до 01.10.2015р.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що право власності на автомобіль у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору, згідно п.3 ст.344 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу у межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 656 ЦК України, особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. З цієї норми вбачається, що на окремі види майна може бути встановлено спеціальний порядок набуття громадянами права власності.

Згідно ст. 34 закону України «Про дорожній рух» реєстрація транспортних засобів здійснюється органами ДАІ, а порядок визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок набуття права власності на автомобіль встановлений Порядком державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 (далі - Порядок).

Відповідно до п. п. 7, 8 цих Порядку, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів, з наданням визначених Правилами документів, перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Пункт 8 Порядку містить вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів.

Відповідно до п.8 Порядку (в редакції, що діяла на час підписання сторонами Договору) Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою:

довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;

копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

митна декларація (450-2012-п) на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

договір фінансового лізингу;

акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.

Відповідно до п.8 Порядку (в редакції, чинній на час ухвалення даного рішення) Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:

договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою (за її наявності);

договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), - у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу;

свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;

рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;

рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;

копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

митна декларація (450-2012-п) на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

договір фінансового лізингу;

акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Відповідно до п. п. 12, 14 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.

Між тим, як вбачається з наявних у справі доказів, позивач, підписуючи договір, взяв на себе обов'язок передати автомобіль у власність відповідача. Однак, матеріали справи не містять жодного доказу виконання позивачем таких умов договору (акту приймання передачі тощо), крім того, Договір не був нотаріально посвідченим ані на час його підписання сторонами, ані в подальшому. Також матеріали справи не містять доказів державної реєстрації автомобіля за відповідачем.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, частин першої та другої статті 509 ЦК України, цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів.

У відповідності до ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Отже, сукупність наявних в матеріалах справи доказів свідчить про те, що в установленому законом порядку Договір купівлі-продажу автомобіля між його юридичним власником чи уповноваженою за довіреністю особою та відповідачем не укладався, а фактична передача автомобіля відповідачеві документально не підтверджена.

Таким чином, документально не підтверджено й виникнення у відповідача обов'язку по сплаті коштів за транспортний засіб на підставі наявного в матеріалах справи Договору купівлі-продажу автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу.

На підставі викладеного, ст. ст. 208, 209, 244-250, 334, 509, 511, 640, 655, 656 ЦК України, ст. 34 закону України «Про дорожній рух», п.12, 14 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, п. 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у відповідних редакціях), керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 31, 57-60, 74-77, 88, 179, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя Н.О. Яровенко