У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівненської міської ради про зобовязання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а :

07 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до виконавчого комітету Рівненської міської ради про зобов"язання вчинити дії.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року позов задоволено.

Зобовязано виконавчий комітет Рівненської міської ради Рівненської області надати позачергово ОСОБА_1 благоустроєне житло у вигляді окремої квартири на склад сімї з одного чоловіка у межах норми житлової площі, що відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам з урахуванням 10 м.кв. додаткової площі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, виконавчий комітет Рівненської міської ради подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції помилково застосував постанову ВСУ від 07 травня 2012 року №21-292а11 щодо покладення обовязку забезпечення житлом суддів, оскільки виконавчий комітет Рівненської обласної ради не є органом місцевої виконавчої влади.

Крім того, п.2,4 постанови КМУ від 03 серпня 2005 року №707 якою затверджено порядок надання житла суддям, передбачено, що у разі коли орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечив житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням Державної судової адміністрації може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету.

Також, судом не взято до уваги, що чинним законодавством врегульовано питання, щодо позачергового надання жилих приміщень, зокрема ст. 46 ЖК України, ст. 9 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюються оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», п. 10 ч.1 ст. 20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», крім того, чинним законодавством не встановлено, що особи, обрані на виборну посаду, повинні бути забезпечені житлом переважно перед іншими громадянами, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень на підставі ст. 46 ЖК України.

Крім того, в рішенні не зазначено яку квартиру необхідно надати позивачу, а саме: у якому будинку, за якою адресою та в якому обсязі.

Просить рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 13 листопада 2008 року за № 1037/2008 ОСОБА_1 було призначено строком на 5 років на посаду судді Рівненського міського суду Рівненської області.

Рішенням виконавчого комітету Рівненського міської ради від 17 лютого 2009 року його взято на квартирний облік за списком позачергового одержання житла у складі сім'ї на одну особу

Постановою Верховної Ради України України № 452 від 05 вересня 2013 року позивача обрано безстроково на посаду судді Рівненського міського суду Рівненської області, де позивач працює по теперішній час.

На підставі вищевказаного рішення виконкому та у відповідності до ч.7, ч.8ст.44 Закону України «Про статус суддів»(чинного на час виникнення вказаних правовідносин) та пунктів 2-4 порядку забезпечення суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року № 707(чинного на час виникнення спірних правовідносин) у позивача виникло право на позачергове забезпечення благоустроєним житлом, що розташоване у м.Рівне, Рівненської області, розмір якого визначається відповідно дост.47 ЖКз урахуванням права на додаткову житлову площу згідност.49 ЖК.

Проте, відповідач не забезпечив позивача благоустроєним житлом, не дивлячись на те, що право на позачергове отримання житла на підставіст.46 ЖК УРСРта ч.ч.7, 8Закону України «Про статус суддів»у позивача виникло 17.02.2009 року.

Відповідно до положень статей126,130 Конституції Українинезалежність і недоторканність суддів гарантуютьсяКонституцієюі законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Згідно зістаттею 14 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ «Про судоустрій України»(чинного на час виникнення правовідносин) гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Вказаній нормі кореспондує п.1 Основних принципів незалежності суддів, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 40/32 від 29 листопада 1985 р. та № 40/146 від 13 грудня 1985 р., яким встановлено вимогу, відповідно до якої незалежність суддів повинна бути гарантована державою і закріплена в їїКонституціїта законах; уряд й інші установи зобовязані поважати і дотримуватися принципу незалежності суддів. Рекомендація № R (94) 12 ОСОБА_2 Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" містить положення про те, що виконавча і законодавча влади повинні гарантувати незалежність суддів та утримуватися від кроків, які б могли поставити її під загрозу.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 у справі № 1-15/ 2002, положення ч.1 ст.129, ч.1 ст.130 Конституціїу взаємозвязку з положеннями статей11,44 Закону "Про статус суддів"створюють механізм захищеності судової влади… Зменшення (в тому числі шляхом зупинення дії окремих нормативних актів) видатків Державного бюджету на фінансування судів і суддів не забезпечує повного та незалежного здійснення правосуддя, нормального функціонування судової системи, що може призвести до зниження довіри громадян до державної влади, загрожувати реалізації гарантованогоКонституцієюправа людини і громадянина на судовий захист. Конституційний Суд України зробив висновок, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені відповідно статтями44,45 Закону "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.

Частиною сьомоюстатті 44 Закону України "Про статус суддів"встановлено, що не пізніше як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.

У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 3 серпня 2005 року № 707затвердив Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (був чинним на час виникнення спору; далі - Порядок), пунктами 2, 4 якого встановлено, що суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.

У разі, коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечив житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з ДСА або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді (пункт 7 Порядку).

Пунктом 9 Порядку передбачено, що для забезпечення суддів благоустроєним житлом ДСА та її територіальні управління (стосовно суддів місцевих судів) ведуть контрольні списки суддів, які потребують поліпшення житлових умов, та суддів, які забезпечені житлом, і вносять місцевим органам виконавчої влади пропозиції щодо забезпечення суддів житлом.

Аналіз положень Закону та Порядку свідчить, що обов'язок забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, покладений на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, а дії ДСА та її територіальних управлінь із забезпечення суддів житлом є додатковими у разі не вирішення цього питання органом місцевої виконавчої влади.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 07.05.2012 р. по справі № 21-292a11.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває з 2009 року на обліку для отримання житла у виконавчому комітеті Рівненської міської ради, в списку громадян міста, які перебувають на квартирному обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно до ч.7ст.44 Закону України «Про статус суддів»позивач житлом не забезпечений.

Згідно ізст.46 ЖКпозачергою жиле приміщення надається: може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Враховуючи вимогист.360-7 ЦПК України, згідно із якою висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першоїст.355 цього Кодексу, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Правовою позицією Верховного Суду України № 6-157цс 14 від 12.11.2014 року, передбачено, що відповідно до частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення вказаного положенняКонституції Україниміститься вРішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 ЦК України).

Питання про забезпечення позивачажитлом повинно вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, які були чинними на час його обрання суддею.

За змістом частини сьомоїстатті 44 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час обрання позивачасуддею, не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.

Відповідно до Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 року № 707, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про зобов'язання виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області надати позачергово ОСОБА_1 благоустроєне житло у вигляді окремої квартири на склад сімї з одного чоловіка у межах норми житлової площі, що відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам з урахуванням 10 м.кв. додаткової площі

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування про безпідставність заявлених вимог, які надавались відповідачем у запереченнях на заявлений позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Рівненської міської ради відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді :