КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27729/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

18 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України, Національної академії внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України про поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України, Національної академії внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України про поновлення на посаді. Свої вимоги обґрунтовує тим, що незаконне відрядження його до МНДЦ при РНБО України стало основним чинником, який позбавив його можливості подальшого проходження служби в Національній поліції або системі МВС України. Незважаючи на дотримання позивачем законодавчих вимог щодо реалізації бажання продовжити службу у Національній поліції, наказом МВС України № 2388 о/с від 06.11.2015 року за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) чинної Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» з 06.11.2015 року позивача було звільнено в запас Збройних Сил України. Позивач вказує, що на момент звільнення він перебував у кадрах МВС, прийняття Закону України «Про Національну поліцію» не повинно було призвести до автоматичного звільнення його як з міліції, так і з кадрів МВС України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року задоволено вказаний адміністративний позов частково. Скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 2388 о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 (М - 085914), прикомандированого до Міжвідомчого науково - дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, з 06.11.2015 року в запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів). Поновлено ОСОБА_2 (М - 085914) на службі з залишенням в кадрах Міністерства внутрішніх справ України з 07.11.2015 року. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання про подальше проходження служби ОСОБА_2 в органах Міністерства внутрішніх справ України, як особи, прикомандированої до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, а також прийняти відповідне рішення. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2015 року по 20 лютого 2017 року у розмірі 115250,04 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 15 серпня 1995 року, а саме: в Національній академії внутрішніх справ України.

17 жовтня 2015 року позивач - доцент кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ, підполковник міліції ОСОБА_2 - подав рапорт на ім'я міністра МВС України Авакова А.Б. про згоду із переведенням для подальшого проходження служби до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України (а.с. 65).

22.10.2015 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 2169 о/с, згідно з пунктом 75 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та на підставі пункту 5 Указу Президента України від 01 грудня 1994 року № 714/94 "Про Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю" наказано відрядити до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю із залишенням у кадрах МВС України: підполковника міліції ОСОБА_2 (М-085914), звільнивши його з посади доцента кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ.

Вказаний наказ винесено на підставі листа Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України від 22.09.2015 № 286 та рапорту ОСОБА_2 від 16.10.2015 (а.с.13).

На виконання даного наказу, 27.10.2015 року Національна академія внутрішніх справ видала наказ № 162 о/с, яким відряджено до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю із залишенням у кадрах МВС України підполковника міліції ОСОБА_2 (М-085914), звільнивши його з посади доцента кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ.

Наказом Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України № 85 від 03.11.2015 року призначено підполковника міліції ОСОБА_2 (М-085914), який прибув з Національної академії внутрішніх справ України, на посаду провідного наукового співробітника відділу з вивчення проблем протидії організованій злочинності у сфері інтелектуальної власності та інформаційно-технічного забезпечення наукових розробок, з 22 жовтня 2015 року.

Згідно п. 5 Положення про Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю" № 144/2007 від 26.02.2007 року, центр має право в установленому порядку, зокрема, порушувати клопотання про переведення або відрядження для роботи в Центрі на штатних посадах необхідних для цього фахівців.

Відповідно до пунктів 75, 76 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов'язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ.

До прикомандированих прирівнюються особи, зараховані в кадри Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань начальницького складу у зв'язку з призначенням їх до інших міністерств і відомств або на підвідомчі їм підприємства, в установи і організації на посади, що згідно з рішенням Кабінету Міністрів підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ.

Особи начальницького складу органів внутрішніх справ, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, проходять службу в порядку, встановленому Положенням.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 2388 о/с від 06.11.2015 року підполковника міліції ОСОБА_2 (М-085914), прикомандированого до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

На виконання вказаного наказу Міжвідомчим науково-дослідним центром з проблем боротьби з організованою злочинністю видано наказ від 23.11.2015 року № 98 о/с про відрядження співробітників Центру з 06.11.2015 року до Національної академії внутрішніх справ, зокрема, позивача.

Наказом Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України № 107 о/с від 30.11.2015 року, відповідно до п. 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу Міністра внутрішніх справ України № 2388 о/с від 06.11.2015р. звільнено співробітників міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України від займаних посад з 06.11.2015 року з відрядженням до Міністерства внутрішніх справ України: полковника міліції ОСОБА_2 (М-085914), провідного наукового співробітника відділу з вивчення проблем протидії організованій злочинності у сфері інтелектуальної власності та інформаційно-технічного забезпечення наукових розробок.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач, на момент його прибуття до Центру належав до категорії осіб начальницького складу органів внутрішніх справ і був прикомандирований для виконання спеціальних робіт чи обов'язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно, посада на яку було призначено позивача наказом т.в.о. Керівника Центру від 03 листопада 2015 року підлягала, відповідно до Штату Центру, затвердженого наказом Керівника Центру від 12 вересня 2011 року, заміщенню саме особами начальницького складу органів внутрішніх справ і податкової міліції у відповідних спеціальних званнях.

Вищевказані кадрові рішення відповідачів були прийняті на підставі рапорту позивача, листа Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України від 22.09.2015 року № 286, з урахуванням норм Указу Президента України від 01 грудня 1994 року № 714/94 та п. 75 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вищевказане свідчить, що позивач виконував свої посадові обов'язки як прикомандирований співробітник Національної академії внутрішніх справ МВС України та протягом цього періоду не займав будь-яких інших посад в МВС України про що йому було відомо як виконавцю вищевказаного листа.

На виконання ст. 21 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» з метою наукового забезпечення боротьби з організованою злочинністю Указом Президента України від 01.12.1994 року № 714/94 при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю на базі Української академії внутрішніх справ створено Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю.

Відповідно до Указу Президента України від 24.10.2006 року № 895 підпорядковано Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю Раді національної безпеки і оборони України.

Згідно Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 року № 183/98-ВР, Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Відповідно до п. 1 Положення про Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 26.02.2007 року № 144/2007 міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю (далі - Центр) є робочим органом при Раді національної безпеки і оборони України, який здійснює опрацювання питань боротьби з організованою злочинністю, що мають міжгалузевий характер, забезпечує науково-аналітичне та прогнозне супроводження діяльності Ради національної безпеки і оборони України з проблем боротьби з організованою злочинністю.

Згідно з вказаним Положенням, загальна координація та спрямування діяльності Центру здійснюється Радою національної безпеки і оборони України через члена Ради національної безпеки і оборони України - Міністра внутрішніх справ України.

Центр очолює Керівник, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Секретаря Ради національної безпеки і оборони України погодженим із членом Ради національної безпеки і оборони України, через якого здійснюється загальна координація та спрямування діяльності Центру.

Відповідно до ч.ч. 1,4, 6,7ст.7 Закону України «Про міліцію» міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Загальну структуру та чисельність Міністерства внутрішніх справ України затверджує Верховна Рада України. Структуру міліції затверджує Міністр внутрішніх справ України. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України.

Законом України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» затверджено загальну структуру Міністерства внутрішніх справ України, до якої входять як саме Міністерство внутрішніх справ України - центральний орган управління; та і інші органи: головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти; підрозділи судової міліції; підрозділи місцевої міліції; головний орган військового управління, оперативно-територіальні об'єднання, з'єднання, військові частини і підрозділи, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України; навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.18 Закону «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на службу до міліції, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки встановлені Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.11.1991 року № 114.

Розділом VIII Положення № 114 передбачено особливості проходження служби окремими категоріями осіб начальницького складу.

Так, згідно з п. 75 Положення № 114 особи начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов'язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ.

Пункти 76 - 78 Положення № 114 визначають, що особи начальницького складу органів внутрішніх справ, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, проходять службу в порядку, встановленому цим Положенням; їх призначення на посади та їх переміщення провадяться керівниками відповідних міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій за погодженням з Міністерством внутрішніх справ або його органами, переміщення цих осіб провадиться в межах посад у системі цього міністерства і відомства, що підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ; ці особи користуються правами і пільгами, встановленими для осіб начальницького складу, які проходять службу в органах внутрішніх справ; усі види належного забезпечення видаються їм за рахунок коштів міністерств і відомств, в яких вони працюють.

Відповідно до п. 82 Положення № 114 особи начальницького складу, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій (включаючи осіб, прирівнюваних до них), звільняються зі служби за підставами і в порядку, що передбачені пунктами 62-74 цього Положення. Звільнення зазначених осіб провадиться за поданням відповідних міністерств, відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2003 року № 1831 «Деякі питання відрядження осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та податкової міліції до органів виконавчої влади, інших цивільних установ» встановлено, що відрядження за згодою осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та податкової міліції (відряджені особи) до органів виконавчої влади, інших цивільних установ (цивільні установи) для виконання робіт, пов'язаних із забезпеченням правоохоронної діяльності, на посадах, перелік яких затверджено актом Кабінету Міністрів України, здійснюється за наказами Міністра внутрішніх справ, Голови Державної пенітенціарної служби або Голови Державної податкової адміністрації. На період виконання робіт, пов'язаних із забезпеченням правоохоронної діяльності, відряджені особи залишаються у кадрах Міністерства внутрішніх справ, Державної пенітенціарної служби, Державної податкової адміністрації. Звільнення з посад відряджених осіб здійснюється за погодженням з Міністром внутрішніх справ, Головою Державної пенітенціарної служби або Головою Державної податкової адміністрації керівниками цивільних установ з наступним направленням відряджених осіб у розпорядження Міністерства внутрішніх справ, Державної пенітенціарної служби або Державної податкової адміністрації.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу 1 Положення № 114 позивач як підполковник міліції відноситься до старшого начальницького складу органів внутрішніх справ. На час прийняття оскарженого наказу про звільнення його за скороченням штату позивач на підставі зазначених вище наказів від 22.10.2015 року № 2169 о/с; від 27.10.2015 року № 162 о/с був звільнений з посади доцента кафедри економіко-правових дисциплін, як прикомандирована особа призначена на посаду провідного наукового співробітника відділу з вивчення проблем протидії організованій злочинності у сфері інтелектуальної власності та інформаційно-технічного забезпечення наукових розробок, та залишений в кадрах МВС.

Накази про переміщення позивача по службі та відкомандирування не визнані судом протиправними або нечинними, отже, є належними доказами статусу позивача на час звільнення.

Щодо законності оскарженого наказу про звільнення позивача за скороченням штатів в запас Збройних Сил від 06.11.2015 року № 2388 колегія суддів зазначає наступне.

В тексті наказу про звільнення позивача зі служби в запас Збройних Сил від 06.11.2015 року № 2388, що приймався Міністром Внутрішніх справ України, зазначено як його підставу пункти 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та пункт 64 «г» (через скорочення штатів) Положення № 114.

Пункт 10 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» передбачає такі положення: працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів; указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Відповідно до підпункту г) пункту 64 особи старшого начальницького складу (до якого відносився і позивач як підполковник міліції за спеціальним званням згідно з п.2 Положення №114) звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, відповідно до вищезазначених норм законодавства вбачається, що звільнення працівників міліції за скороченням штатів відбувається за наступних підстав: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі.

Як наслідок, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу внутрішніх справ прямо зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, а також забезпечити дотримання всіх прав та гарантій при звільненні такого працівника.

Судом першої інстанції було встановлено, що МВС України не доведено наявності жодної з цих обставин стосовно позивача та не надано відповідних доказів на підтвердження відмови позивача від проходження служби в поліції чи в апараті МВС, його не прийняття на службу в поліцію, а також не можливості подальшого використання позивача на службі.

Під час розгляду справи позивач повідомив, що він наміру звільнятися з правоохоронних органів не мав, та бажав продовжувати службу.

За змістом листа Заступника керівника Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України № 309 від 02.11.2015 року, адресованого начальнику Департаменту кадрового забезпечення МВС України, про розгляд питання щодо прийняття на службу в поліцію та Міністерство внутрішніх справ співробітників Центру. Даним листом направлено інформацію щодо осіб, які бажають продовжити службу в поліції та в Міністерстві внутрішніх справ, в тому числі щодо позивача.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції доводів відповідача на той факт, що позивача було своєчасно попереджено про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів в силу пункту 8 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», оскільки це попередження не стосується позивача, який не займав штатної посади в органах МВС, отже його звільнення через скорочення штатів цих органів не можливе.

Також, колегія суддів враховує, що перед звільненням позивача на підставі п. 64 «г» Положення № 114 має бути проведена процедура атестації працівника, як це передбачено п.п. 47, 48 Положення № 114 та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування особового складу ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2015 року № 181 для встановлення можливості подальшого використання позивача на службі.

З урахуванням встановленого судом статусу позивача на день його звільнення зі служби, а саме: особи прикомандированого до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що його звільнення мало відбуватися з особливостями, що передбачені абзацом 2 пункту 82 Положення № 114, а саме: за поданням органу, в якому він проходив службу, з тієї посади, яку він займав.

Судом першої інстанції було встановлено, що прикомандировані працівники, в тому числі і позивач не були завчасно попереджені, ані про їх звільнення зі служби, ані про порядок їх переходу до служби в поліцію.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивача за наказом від 06.11.2015 року № 2388 звільнено без подання Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України в порушення вимог, що передбачені абзацом 2 пункту 82 Положення № 114.

При цьому, колегія суддів враховує, що листом № 309 від 02 листопада 2015 року Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України було повідомлено начальнику Департаменту кадрового забезпечення МВС України про осіб, які виявили бажання продовжити службу (роботу) в поліції та Міністерстві внутрішніх справ України, про що надано відповідну інформацію (а.с. 23-25).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених обставин наказ МВС України про звільнення позивача зі служби від 06.11.2015 року № 2388 є протиправним, таким, що порушив права позивача на продовження служби в кадрах МВС, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Для поновлення порушених прав позивача його слід поновити на службі з залишенням в кадрах МВС з наступного дня після дня звільнення, а саме: з 07.11.2015 року.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про поновлення на посаді доцента кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи його бажання в подальшому працювати в системі Міністерства внутрішніх справ України на науково-педагогічній посаді вільного найму; зобов'язання Національної академії внутрішніх справ здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 за період з 22.10.2015 року з урахуванням збільшення зарплат та відповідних надбавок у Національній академії внутрішніх справ та у системі Міністерства внутрішніх справ України у вказаний період, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ці вимоги є необґрунтованими, оскільки на час звільнення позивач не проходив службу в штаті Національної академії внутрішніх справ, звільнення позивача зі служби відбувалося на підставі наказу МВС України, отже позивач не довів суду підстав для поновлення його на вказаній посаді.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в задоволенні вимог позивача до Національної академії внутрішніх справ слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено безпідставність та незаконність оскарженого наказу від 06.11.2015 року № 2388 о/с «По особовому складу» про звільнення позивача за скороченням штату в запас Збройних Сил, у зв'язку з чим були порушені його права на продовження служби з залишенням в кадрах МВС.

Згідно пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Керуючись ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд для повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання про подальше проходження служби позивачем в органах МВС, а також прийняти відповідне рішення.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії внутрішніх справ та Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України здійснити нарахування і провести виплату заробітної плати ОСОБА_2 за фактично виконувану роботу до 15.12.2015 року та за увесь час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивача звільнено з органів Міністерства внутрішніх справ України наказом Міністерства внутрішніх справ України № 2338 о/с від 06.11.2015 року з 06.11.2015 року.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення працівникам міліції визначено Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, в редакції від 28.10.2015 pоку.

Щодо розміру грошового зобов'язання, що підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Так, згідно довідки Національної академії внутрішніх справ № 321 від 03.03.2016 року про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_2, за останні 2 календарні місяці роботи (жовтень - листопад 2015 року), середньомісячна зарплата позивача становить 2845,70 грн. Середньоденна заробітна плата складає 355,71 грн.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача за 2015 рік становить 39 днів, за 2016 рік - 251 день, за 2017 рік - 34 дня. Відповідно середній заробіток ОСОБА_2, за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2015 року по 20 лютого 2017 року складає 115250,04 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову частково.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому вона є такою, що не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 18.05.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.