ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 р.

Справа № 22-а-10453/08

Категорія:10.3

Головуючий в 1 інстанції: Ступакова І.Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного

суду у складі:

головуючого –Коваля М.П.

суддів – Зуєва Л.Є.

–ОСОБА_1

розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про стягнення разової грошової допомоги учасникам бойових дій,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА _2 (далі –позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про стягнення разової грошової допомоги у розмірі 7214,73 грн.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2008 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради на користь позивача суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги інвалідам за 2004-2007 рік в розмірі 7214,73 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в який просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи,перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст..ст.198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи або висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до приписів ст..197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Таким чином, колегія суддів, на підставі ст.. 197 КАС України, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд справи в письмовому провадженні за наявними в справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів України - учасників бойових дій, що підтверджується посвідчення серії (а.с.6).

Судом першої інстанції встановлено,що в 2007 році позивачу було виплачено зазначену допомогу не в повному обсязі.

Згідно ст..12 Закону України № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з наступними змінами та доповненнями, позивачу щорічної до 5-го травня повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі 8-ми мінімальних пенсій.

Абзац 1 частини 1 статті 28 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність.

У 2005-2007 роках, відповідно до Законів України «Про Державний бюджет на 2005 рік», «Про Державний бюджет на 2006 рік», «Про Державний бюджет на 2007 рік», позивач,як учасник бойових дій отримував допомогу до 5-го травня відповідно по 250 грн.,250 грн.,280грн.

Суд першої інстанції враховуючи вищезазначені факти, прийшов до висновку, що сума виплат позивачу повинна складати 7214,73 гривень.

Але судова колегія з цим не погоджується оскільки органи соціального забезпечення на момент виплат керувались чинним на той час Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», що мав пріоритетне значення перед Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином,колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»от 25.12.98 року були внесені зміни до статті 12.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»Цім законом було передбачено інвалідам ІІ групи разова грошова допомога щорічно до 9 травня у розмірі –вісім мінімальних пенсій за віком.

Згідно ч.2 вищезазначеного Закону України зазначено, що цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни передбачаються Кабінетом Міністрів України щорічно у проекті Державного бюджету України,порядок виплат разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст..29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»передбачає,що у 2007 році виплата разової грошової допомоги до 9 травня інвалідам війни 2 групи передбачена у розмірі 360 гривень.

Однак рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року вказана стаття закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»втратила чинність,але не зобов`язано відповідні органи зробити перерахунок та сплату разової щорічної допомоги до Дня Перемоги згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регуюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаних законів мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Посилання на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України 2007 рік», не приймаються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони,інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірнів відносин, а сааме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту відповідних коштів,положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В цілому слід зазначити, що відповідач, здійнивши позивачу виплату грошової допомоги за вказаний період до ухвалення Конституційним Судом України зазначених рішень у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет на відповідні роки, положення яких були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державною зобов`язання та не порушив прав позивача, який у позові зазначив , що за 2007 рік отримав допомогу в сумі 360 грн.

Також в матеріалах справи відсутній документ,що свідчить про сплату судового збору (державного мита) при подачі апеляційної скарги. Слід зазначити, що згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від сплати державного мита органи соціального забезпечення звільняються лише у якості позивачів в порядку регресу.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України та Постанови Кабінету Міністрів України «Про державне мито», при подачі апеляційної скарги з майнових спорів, про стягнення грошових коштів державного мито складає 0,5% від суми позову, тобто 36 грн.,07 коп.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права так як висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2008 року –задовольнити.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про стягнення разової грошової допомоги –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про стягнення разової грошової допомоги –відмовити.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради сплатити на користь Держави судовий збір (державне мито) в сумі 36 грн.07 коп.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам,які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий : / ОСОБА_3П./

Суддя: /ОСОБА_4Є/

Суддя: / ОСОБА_1В./