ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 р.

Справа № 2-а-477/11/1527

Категорія:10.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Кисельов В.К.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, –

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами.

Вищезазначеною постановою суду першої інстанції позов задоволено частково: зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період часу з 14 червня 2010 року по 09 лютого 2011 року з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, пенсійний орган звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зроблено посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що позивач відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Зазначена норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 та 2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.

Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, як на підставу для відмови у задоволені позову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України – адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Належить врахувати, що шестимісячний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.

Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Оскільки позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 14 грудня 2010 року, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 14 червня 2010 року.

З огляду на приписи ст. 99 КАС України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 14 червня 2010 року по 09 лютого 2011 року (день ухвалення оскаржуваної постанови суду першої інстанції).

Враховуючи часткове задоволення позову, згідно з частиною 3 ст. 94 КАС України відповідному перерозподілу між сторонами підлягає судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду першої інстанції. Однак хоча наведене процесуальне питання судом першої інстанції не з’ясовувалось, колегія суддів зазначає про правильне встановлення обставин справи з додержанням норм матеріального права та з огляду на пріоритет захисту права позивача, та можливістю окремого вирішення вищевказаного процесуального питання, приходить до висновку про залишення постанови суду першої інстанції в цій частині без змін.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2011 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючий : О.І. Шляхтицький

Суддя : О.В. Джабурія

Суддя : А.В. Крусян