Справа № 644/2029/17

Провадження № 2-а/644/119/17

15.05.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

При секретарі Ілові А.В.,

За участю позивача ОСОБА_1

Представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

Представника відповідача Борисенко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач , звернулася до суду з позовною заявою в порядку адміністративного провадження, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова (протокол №5 від 10.02.2017) про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова зарахувати ОСОБА_1 період з 10.10.1997 року по 20.04.2015 року на посаді лікаря-терапевта цехового лікарняного участку (дільниці) в Медико-санітарному підрозділі Харківського заводу «Електроважмаш» до пільгового стажу для призначення пенсії за вислугу років.

В обґрунтування позову зазначено, що 10 лютого 2017 року комісія УПФУ у Індустріальному районі м. Харкова прийняла рішення №5, яким відмовила ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу роботи. Таке рішення мотивоване тим, що «період роботи з 01.10.1997 по 20.04.2015 на посаді лікаря терапевта цехового лікарняного участку в Медико-санітарному підрозділі Харківського заводу «Електроважмаш» до пільгового стажу за вислугу років не зараховується, тому що вказана установа не передбачена преліком закладів охорони здоров'я, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років». У зв'язку з тим, що зазначене рішення є протиправним, порушує право позивача на вихід на пенсію за вислугу років, яке гарантоване Законом України «Про пенсійне забезпечення», та підлягає скасуванню, була змушена звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, в своїх поясненнях посилалися на обставини, викладені в позові.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надала письмові заперечення проти позову, які були долучені до справи.

Представник відповідача в запереченнях проти позову та своїх поясненнях, посилалась на те, що 16.01.2017 року ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я. Рішенням управління № 5 від 10.02.2017 року було відмовлено у призначенні пенсії, при прийнятті рішення Управління виходило з того, що згідно з наданими документами стаж роботи позивачки на посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років станом на 31.12.2016 р., складає 8 років 5 місяців 12 днів, періоди роботи з 01.10.1997 р. по 20.04.2015 р. на посаді лікаря терапевта цехового лікарняного участку в Медико - санітарному підрозділі Харківського заводу «Електроважмаш» до пільгового стажу за вислугу років зарахувати неможливо тому як вказана установа (Медико - санітарна частина) не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.Наказами МОЗ (в тому числі і Наказом № 385 від 28.10.2002 року, на який посилається позивачка у своєму позові) визначаються заклади та професії, які відносяться до охорони здоров'я з метою забезпечення державної політики щодо створення закладів охорони здоров'я і заняття медичною фармацевтичною діяльністю. Однак, не всі, визначені Наказами МОЗ заклади та професії, можливо віднести до тих, що дають право на пенсію за вислугу років. Тільки у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту та посад зазначені такі заклади та професії. Перелік містить конкретний і вичерпний перелік найменувань професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, в ньому відсутня така установа як Медико - санітарна частина. Враховуючи вищезазначене, відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років Управління діяло в межах власних повноважень не порушуючи норм чинного законодавства.

В судовому засіданні, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

10.02.2017 року Рішенням комісії № 5 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років (заява № 45 від 16.01.2017 р. про призначення пенсії за вислугу років відповідно ст.51,55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» ) через відсутність необхідного стажу роботи - 25 років станом на 01.04.2015 р. або 25 років 6 місяців станом на 01.01.2016 р. на посадах та в закладах і установах, передбачених "Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" затвердженим ПКМУ № 909 від 04.11.1993 р. зі змінами, внесеними згідно ПКМУ №1436 (1436-2002 -п) від 26.09.2002 р., № 1567 від 17.11.2004 р., відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911 -VIII від 24.12.2015 р., так як згідно наданих документів стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 31.12.2016 р. складає 8 років 5 місяців 12 днів. Період роботи з 01.10.1997 р. по 20.04.2015 р., на посаді лікаря терапевта цехового лікарняного участку в Медико- санітарному підрозділі Харківського заводу «Електроважмаш» до пільгового стажу за вислугу років не зараховується, тому що вказана установа не передбачена переліком закладів охорони здоров'я робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. /а.с.8/

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" гарантовано право громадян на державне пенсійне забезпечення. Право окремих категорій громадян на пенсію за вислугу років визначено ст. 51 зазначеного Закону.

Згідно з п. "и" ст.77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, медичні працівники мають право на пільгові умови пенсійного забезпечення.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909.

Відповідно до п. 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санаторно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Згідно із п. 2 Примітки до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

В силу ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Із трудової книжки позивача вбачається, що остання працювала: з 07.07.1997 року по 30.09.1997 року в медико-санітарній частині № 6 Харківського заводу «Електроважмаш» лікарем-терапевтом, з 01.10.1997 року прийнята на посаду лікаря-терапевта цехового лікарняного участку в медико-санітарний підрозділ Харківського заводу «Електроважмаш», 08.06.1998 року переведена лікарем-терапевтомцехового лікарняного участку 1 категорії в медико-санітарному підрозділі, 04.05.2005 року переведена лікарем-терапевтом цеховим в медико-санітарному підрозділі, 01.10.2012 року переведена лікарем-терапевтом цехових лікарняних участків в медико-санітарному підрозділі, та 20.04.2015 року звільнена за власним бажанням./а.с.9-10/

Положеннями ст. ст. 3, 16 "Основ законодавства України про охорону здоров'я", введених в дію постановою Верховної Ради України від 19 листопада 1992 року № 2802-XII визначено, що закладами охорони здоров'я є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Заклад охорони здоров'я здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом.

Заклади охорони здоров'я підлягають акредитації у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Офіційним визнанням статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності, відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765, є державна акредитація закладу охорони здоров'я.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я. Акредитація проводиться один раз на три роки, перша акредитація закладу проводиться не пізніше ніж через два роки від початку здійснення діяльності.

Таким чином, проведення державної акредитації лише визначає наявність в медичному закладі умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, причому цей рівень не може бути нижчим, ніж рівень спроможності, який визначається при видачі ліцензії. Тобто, сам факт отримання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності вже свідчить про спроможність закладу охорони здоров'я провадити діяльність на певному рівні.

Відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що отримання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності вже свідчить про спроможність закладу охорони здоров'я провадити діяльність на певному рівні.

З матеріалів справи вбачається, що ДП Завод «Електроважмаш» неодноразово отримувало ліцензії на зайняття медичною практикою: ліцензія серія НОМЕР_1, строк дії з 16.10.2003 р. по 16.10.2006 р. /а.с 32/, ліцензія серія НОМЕР_2, строк дії з 13.04.2007 р. по 19.01.2012 р. /а.с. 33/, ліцензія серія НОМЕР_3, строк дії з 14.06.2012 р. /а.с.34/. Крім того,Медико-санітарна частина (підрозділ) ДП Завод «Електроважмаш», як заклад охорони здоров'я, отримував акредитаційні сертифікати./а.с.28-31/

Таким чином, в період з 01.10.1997 року по 20.04.2015 року Медико-санітарна частина (підрозділ) ДП Завод «Електроважмаш» діяло на підставі відповідних ліцензій, виданих Міністерством охорони здоров'я України та здійснювало медичну практику як заклад охорони здоров'я.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909 з наступними змінами, у розділі 2 зазначено, що до закладів охорони здоров'я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал.

Переліком закладів і установ освіти охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року (із змінами та доповненнями), не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу.

Суд зазначає, що лише вид діяльності установи або закладу, а не його назва, визначає його приналежність до установ охорони здоров'я, а тому позивачка мала право на включення цього періоду роботи до спеціального стажу при вирішенні питання щодо призначення їй пенсії.

Суд вважає, що оскільки прийняття рішення про призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного Фонду, в даному випадку є необхідним зобов'язати відповідача при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в період саме з 01.10.1997 року, а не з 10.10.1997 року, як помилково зазанчено в позові, по 20.04.2015 року на посаді лікаря-терапевта цехового лікарняного участку (дільниці) в медико-санітарному підрозділі Харківського заводу «Електроважмаш» до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Тобто, питання про призначення пільгової пенсії буде вирішувати виключено відповідач, в ході розгляду справи встановлено, що позивач має право на зарахування відповідного стажу, як пільгового, при вирішенні питання про призначення пенсії, а тому задовольняє позов частково.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 2, 17-19, 158-162 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Харкова №5 від 10.02.2017 року в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу роботи.

Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в період з 01.10.1997 року про 20.04.2015 року на посаді лікаря-терапевта цехового лікарняного участку (дільниці) в медико-санітарному підрозділі Харківського заводу «Електроважмаш» до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Повний текст постанови виготовлений 15.05.2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду, через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий : суддя О.В. Бугера