Справа №521/15/15-ц

Провадження № 2/521/592/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Мазун І.А.,

за участю секретаря - Бурдейного В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» та Ліквідаційної комісії «Парк культури та відпочинку ім. Горького» про звільнення працівника, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії «Парк культури та відпочинку ім. Горького» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати після звільнення та стягнення моральної шкоди.

Неодноразово змінюючи позовні вимоги, 24.01.2017 року в останній редакції, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Комісію з ліквідації Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» звільнити ОСОБА_1 з посади охоронця Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 23.01.2017 року, зобов'язати Комісію з ліквідації Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» зробити в трудову книжку ОСОБА_1 запис про звільнення ОСОБА_1 з посади охоронця Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» з 23.01.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, стягнути з Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» на користь ОСОБА_1 мінімальну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23.09. 2011 р. по 23.01.2017 року в розмірі 82157,42 грн. та зобов'язати Комісію з ліквідації Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» виплатити ОСОБА_1 мінімальну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23.09. 2011 р. по 23.01.2017 року в розмірі 82157,42 грн., стягнути з Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за вимушений прогул в сумі 40 000 грн. та зобов'язати Комісію з ліквідації Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 40 000 грн., стягнути з Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» на користь ОСОБА_1 всі понесені позивачем судові витрати та зобов'язати Комісію з ліквідації Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку ім. Горького» виплатити ОСОБА_1 всі понесені судові витрати.

Представник ОСОБА_1 адвокат Адабаш С.А. надала до суду заяву, в якій підтримала останні уточнені позовні вимоги, просила її задовольнити в повному обсязі та слухати справу у її відсутності.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, сповіщалися згідно вимог цивільно-процесуального кодексу України. Представник Комісії з ліквідації КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» звернулася до суду з заявою про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без задоволення з підстав пропуску позивачем строку на подачу позову щодо вирішення трудового спору, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Враховуючи викладені обставини та матеріали справи суд вважає, що заперечення відповідачів є необґрунтованими, а позовні вимоги позивача законними та обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню

Судом встановлено, що 25 грудня 2007 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» на посаду нічного охоронця будівлі управління підприємства.

Наказом №82 від 14.11.2008 р. ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невиконанням службових обов'язків та не відповідністю займаній посаді.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП, виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки підприємство, установа, організація, згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку включно.

06 березня 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.06.2009 р. по справі №2-4237/09 у задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 26.11.2009 р. рішення суду першої інстанції було скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов був задоволений частково, ОСОБА_1 був поновлений на посаді охоронця парка КП «Парк культури і відпочинку ім. Горького» з 14 листопада 2008 р., стягнуто з КП «Парк культури і відпочинку ім. Горького» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2008 р. до 26 листопада 2009 р. в розмірі 9 277 грн. та у відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн., стягнуто з КП «Парк культури і відпочинку ім. Горького» у дохід держави судовий збір в сумі 93 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120грн.

Однак КП «Парк культури і відпочинку ім. Горького» зазначене рішення не виконав, працівника на роботі не поновив, середній заробіток за час вимушеного прогулу не виплатив.

14.01.2010 р. Малиновський районний суд м. Одеси видав ОСОБА_1 виконавчий лист №2-4237/09.

15.01.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби щодо виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси про поновлення позивача на посаді охоронця КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» за виконавчим листом №2-4237/09.

26 квітня 2011 р. директор КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» надав до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби письмову заяву, в якій послався на те, що згідно штатного розкладу КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького», штатної одиниці охоронця та подібної посади на підприємстві не має, тому відновити ОСОБА_1 в КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» неможливо.

06.06.2011 року Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції направив до прокуратури Малиновського району м. Одеси подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб за умисне невиконання виконавчого листа №-4237/09, виданого 14.01.2010 року Малиновським районним судом м. Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді охоронця парка КП «Парк культури та відпочинку ім.. Горького» з 14 листопада 2008 року.

15.07.2011 року слідчий прокуратури Малиновського району м. Одеси Чернецький Ю.А. ухвалив постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні посадових осіб КП «Парк культури та відпочинку ім.. Горького» за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України у зв'язку з відсутністю в діях складу злочину.

22.09.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до КП «Парк культури і відпочинку ім. Горького» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення за період з 27.09.2009 р. по 30.09.2011 р. у розмірі 30 195,37 грн. та моральної шкоди у розмірі 40 000 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2013 р. позов було задоволено частково, стягнуто з КП «Парк культури і відпочинку ім. Горького» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 26.11.2009 р. за період з 27.11.2009 р. до 30.06.2011 р. у розмірі 30 195,37 грн.

06.02.2014 р. Апеляційний суд Одеської області рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2013 р. скасував і ухвалив нове рішення, яким стягнув з КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» середній заробіток за час затримки виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 26.11.2009 р. за період з 27.11.2009 р. до 22.09.2011 р. у розмірі 17 767,20 грн., а також суму в розмірі 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 543,07 грн.

Рішення судів в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку було виконано.

Відповідно до ст.ст. 236-237-1 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Також судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської Ради № 1292-VI від 20.09.2011 року КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» було ліквідовано.

22.12.2011 р. рішенням виконавчого комітету Одеської міської Ради № 726 було створено комісію з ліквідації КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького».

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 16.01.2012р. КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» знаходиться у стані припинення.

23.01.2017 року ОСОБА_1, звернувся до ліквідаційної комісії КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» з заявою про звільнення його з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 23.09.2011 року по 23.01.2017 року в сумі 82157,42 грн. (згідно висновку судового експерта ОСОБА_4 від 23.01.2017 року).

Відомостей про звільнення ОСОБА_1 з посади охоронця КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» Комісія з ліквідації КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» суду не надала.

Отже, до наступного часу ОСОБА_1 з роботи в КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» не звільнений, з 23.09.2011 року заробітну плату не отримує.

Згідно з ч. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.2.ст. 233, ч.1 ст.235 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі ст. 240-1 КЗпП, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Згідно п.9.4 Статуту КП «Парк культури та відпочинку ім..Горького» ліквідація підприємства проводиться призначеною засновником ліквідаційною комісією, а у випадках припинення діяльності підприємства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, призначеною цим органом. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з керування справами підприємства. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства, виявляє його дебіторів та кредиторів, і розраховується з ними, вживає заходів щодо сплати боргів підприємства третіми особами, складає ліквідаційний баланс і подає його засновнику або суду.

Статтями 10, 21, 24 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до положень ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці», ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року за № 663, та позицій, висловлених в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату труда» №13 від 24.12.1999 року, заробітна плата підлягає індексації відповідно до показників індексів інфляції, розміщених на офіційному сайті Міністерства фінансів України станом на час нарахування.

Розмір середнього заробітку визначається законами України про державний бюджет на відповідний рік розрахунку.

Так, ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачала розмір середнього заробітку у 2011 році: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні; статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» середня заробітна плата на 2012 рік була передбачена: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні; статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» середня заробітна плата на 2013 рік була передбачена у розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень; статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» середня заробітна плата на 2014 рік була передбачена в місячному розмірі 1218 гривень; статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» на 2015 рік була передбачена середня заробітна плата: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень; статтею 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на 2016 рік передбачалася середня заробітна плата: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень, і, наприкінці статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата на 2017 рік встановлена у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Суд виходить з того, що ОСОБА_1 подав заяву про своє звільнення до Комісії з ліквідації КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького» 23.01.2017 року, про що свідчить поштове відправлення від 23.01.2017 року, тому строк на вирішення трудового спору позивач не пропустив і його вимоги щодо зобов'язання звільнити його з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу є законними та обґрунтованими.

За підрахунками судового експерта ОСОБА_4, викладеного у висновку №106 від 18.01.2017 року, представленого суду позивачем, сума заборгованості за невиплаченим ОСОБА_1 середнім заробітком в період з 23.09.2011 по 23.01.2017 включно, складає 82 157,42 грн.

Відповідачі проти розрахунку не заперечували, тому суд погоджується з позивачем і вважає, що стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає сума 82 157,42 грн.

Суд погоджується, що ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, які обумовлені тривалим порушенням відповідачами його трудових прав і вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку з КП «Парк культури та відпочинку ім. Горького», оскільки це не відповідає положенням ст. 240-1 КЗпП.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати.

Згідно з положеннями ст. 1. Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з наданими позивачем документами, позивач витратив 3170 грн. на виготовлення висновків щодо розрахунку заборгованості за заробітною платою, 20000 грн. - на правову допомогу. Що стосується витрат на виготовлення ксерокопій документів в розмірі 60грн. суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплаченої суми.

Суд приймає до уваги розрахунок обсягу правової допомоги, яка була надана адвокатом Адабаш С.А. клієнту ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги від 13.11.2014 року та її вартість від 27.02.2017 року та вважає, що понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу підлягають компенсації в розмірі 17 152,80 грн.

Загальна сума судових витрат складає 20322,80грн.. (17 152,80 грн. + 3170 грн.=20322,80).

В іншій частині позову суд відмовляє за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 40, 116, 117, 233, 235-237-1,2 40-1 КЗпП, ст.ст.10,21,24,33,34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 60,88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -