Справа № 509/171/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Осадченко С.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2, ОСОБА_4, Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області,

про скасування акту приватизації земельної ділянки та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, про скасування акту приватизації земельної ділянки та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, в обґрунтування якого зазначив, що він успадкував права та обов'язки ОСОБА_7, який з 1981 року перебував у шлюбі із ОСОБА_2 Під час шлюбу за рахунок спільних коштів та праці ними був побудований житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 436,7 кв.м., житловою площею 148,9 кв.м., на земельній ділянці площею 1440 кв.м. що перебувала у їх спільному користуванні, та зареєстроване на ім'я колишньої дружини ОСОБА_2 01.03.2006 року ОСОБА_2 всупереч інтересам ОСОБА_7, без його згоди продала зазначений вище будинок та земельну ділянку ОСОБА_4. 12.05.2011 р. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним було задоволено та вищевказаний договір купівлі-продажу житлового будинку було визнано недійсним. 15.11.2011 року ухвалою апеляційного суду Одеської області рішення Овідіопольського районного суду Одеської обл. від 12.05.2011 року залишено без змін, та набрало законної сили. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно у вигляді прав на майно, що складається із житлового будинку АДРЕСА_1. 13.09.2016 року отримано інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно з якої виходить стр. 4 з 8 що 17.06.2013 року на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2006 р. № 775 ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1. Житловий будинок та земельна ділянка, яка надана для його обслуговування, у вигляді єдиного житлового комплексу є співвласністю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Продаж вчинено без згоди ОСОБА_7 всупереч його інтересам, та, в наслідок неправомірних дій, дане майно вибуло з володіння ОСОБА_7, не з його волі.

Посилаючись на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_7 правонаступником якого є позивач, останній просить суд:

- поновити строк подання позовної заяви з поважних причин у випадку, якщо суд дійде висновку про пропущення строку подання;

- скасувати акт від 28.04.2004 року на право власності в порядку приватизації на земельну ділянку площею 0,144 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_2;

- визнати недійсним укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Л.А. Рєка 01.03.2006 року за реєстраційним № 775 договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просить суд його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала та проти його задоволення не заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, просить у задоволені позову відмовити з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Представник відповідача Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Як передбачено ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У свою чергу, ч.1 ст.20 ЦК України передбачає, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, ці дані встановлюються на підставі пояснень, письмових доказів, та іншого.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановленні ці обставини.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.05.2011 року, що набрало законної чинності 15.11.2011 року по справі №2-1207/11 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним встановлені наступні обставини, які не доказуються при розгляді даної справи:

«ОСОБА_7 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 20.11.1981 року і в установленому законом на той час порядку розірвали його 13.08.2003 року.

З пояснень ОСОБА_7 і ОСОБА_2 судом встановлено, що спільне проживання вони припинили у 2003 році.

13.12.1996 р. на підставі договору дарування ОСОБА_2 набула право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, який складався в цілому з одного кам'яного жилого будинку під літ. «А», загальною житловою площею 19,2 м2, сараю під літ. «Б», споруд №1-3, і був розташований на земельній ділянці площею 1383 м2.

Рішенням виконкому Великодолинської селищної ради від 20.05.1997 р. за заявою ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що зазначений вище будинок був морально застарілий, крівля його сгоріла при пожежі, ремонтувати його недоцільно, було дозволено знести цей будинок і земельну ділянку використати для будівництва магазину-бару.

Розпорядженнями Овідіопольської районної державної адміністрації від 09.07.1997 р. та від 27.03.1998 р., рішеннями виконавчого комітету Великодолинської селищної ради, паспортом на забудову ОСОБА_2 було дозволено будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_1 жилого будинку з магазином, баром та рестораном.

Актом державно Технічної комісії 08.06.1998 р. був прийнятий до експлуатації жилий будинок з магазином, рестораном, баром, загальною площею 436 м2, жилою площею 41,2 м2, розташований по АДРЕСА_1.

Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 20.06.1999 р. був затверджений акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом жилого будинку з магазином, рестораном та баром загальною площею 436 м2, житловою площею 41,2 м2, розташованого по АДРЕСА_1 та визнано будинок прийнятим до експлуатації.

Згідно складених Овідіопольським РБТІ 27.05.1998 р. планів, експлікації будинок по АДРЕСА_1 був двоповерховий, загальною-площею 436,7 м2, жилою площею 41,2 м2. . /

25.06.1999 р. ОСОБА_2 було видано свідоцтво на право власності на зазначений вище будинок, (а.с. 35).

У січні 2004 року актом державної технічної комісії будинок повторно був прийнятий д експлуатації, але лише як житловий будинок, загальною площею 436,7 м2, жилою площею 148,9 м2, без зазначення розміщених в ньому магазину, ресторану та бару.

ОСОБА_2 пояснила, що зроблено це було нею для можливості приватизації земельне ділянки для будівництва та обслуговування саме жилого будинку, господарчих будівель та споруд тому, що набуття права власності на земельну ділянку в порядку приватизації для здійснення підприємницької діяльності діючим земельним законодавством не передбачено.

Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 18.03.2004 затверджено акт приймання до експлуатації жилого будинку загальною площею 436,7 м2 житловою площею 148,9 м2.

26.03.2004 р. відповідно до свідоцтва про право власності ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.

28.04.2004 р. ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності в порядку приватизації на земельну ділянку площею 0.144 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1.

На підставі наведеного, пояснень сторін судом встановлено, що зазначений вище житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був нажитий колишнім подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_2 під час шлюбу за рахунок спільних коштів та праці і є об'єктом спільної сумісної власності.

01.03.2006 р. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продала ОСОБА_4 за 92000 грн. жилий будинок в АДРЕСА_1. Згоди на відчуження жилого будинку від ОСОБА_7 не було і в письмовій заяві на ім'я нотаріуса ОСОБА_2, зазначила, що на час придбання житлового будинку в шлюбі не перебувала, що житловий будинок не є об'єктом спільної власності, тобто ввела в оману нотаріуса, незважаючи на те, що їй були роз'ясненні положення ст.ст.65, 74 Сімейного Кодексу України.

Договір купівлі-продажу суперечить наведеним вище положенням ст.369 ЦК України, ст.ст.60, 65 Сімейного Кодексу України, порушує законні права та інтереси ОСОБА_7, а тому його позовні вимоги про визнання цього договору недійсним є обґрунтованими і підлягають вдоволенню.

Жилий будинок вибув з володіння ОСОБА_7 не з його волі, а внаслідок неправомірних дій відповідачки ОСОБА_2 і згідно до ч.1 ст.388 ЦК України він вправі витребувати це майно у добросовісного набувача, який придбав це майно за відплатним договором».

Зазначеним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.05.2011 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсним укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_9 1 березня 2006 року за реєстраційним №771 договір купівлі-продажу жилого будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2011 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.05.2011 року залишено без змін, та набрало законної сили.

Суд вважає, що саме з моменту набрання зазначеним рішення законної сили у ОСОБА_7 виникло право пред'явлення позову про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.04.2004 року, виданого ОСОБА_2 та визнання недійсним укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 01.03.2006 року договору купівлі - продажу.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків від фізичної особи яка померла до інших осіб, спадкоємців.

Згідно з вимогами ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як передбачено ст.1225 ЦК України та ст.131 ЗК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємця на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, переходить права власності/користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також земельна ділянка необхідна для їх обслуговування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, про що видано свідоцтво про смерть.

Як вибачається з листа Овідіопольської державної нотаріальної контори Одеської області від 27.08.2013 р. позивач прийняв спадщину після померлого батька ОСОБА_7 та відповідно до ст.1216 ЦК України до нього перейшли права та обов'язки спадкодавця..

Таким чином, до позивача ОСОБА_1, як спадкоємця, від спадкодавця ОСОБА_7 перейшло право на пред'явлення позову про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.04.2004 року, виданого ОСОБА_2 та визнання недійсним укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 01.03.2006 року договору купівлі - продажу, в зв'язку з чим посилання представника відповідача ОСОБА_5 на те, що права позивача не порушені, не заслуговують на увагу.

Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадяни України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У відповідності до ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частина 2 ст.89 ЗК України передбачає, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя, членів фермерського господарства, та співвласників жилого будинку.

Відповідно до ст.ст.89, 120 ЗК України та ст.377 ЦК України, виходячи із принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд, слід вважати, що земельна ділянка переходить у спільну сумісну власність власників жилого будинку саме тоді, коли сам будинок також належить на праві спільної сумісної власності.

Оскільки передача земельної ділянки в порядку приватизації у власність ОСОБА_2 відбувалось за рішенням Великодолинської селищної ради № 745 від 12.03.2004 року, як єдиній власниці жилого будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, то, з урахуванням обставин, встановлених вищезазначеним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.05.2011 року, державний акт підлягає скасуванню.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_5 на те, що земельна ділянка придбана ОСОБА_2 у 1996 році на підставі договору дарування, так як, за договором дарування від 13.12.1996 р. ОСОБА_2 набула право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, який складався в цілому з одного кам'яного жилого будинку під літ. «А», загальною житловою площею 19,2 м2, сараю під літ. «Б», споруд №1-3, і був розташований на земельній ділянці площею 1383 м2. Право власності на земельну ділянку за цим договором до ОСОБА_2 не переходило.

У відповідності до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 2 постанови від 06.11.2009 р. № 9 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що судам необхідно враховувати, що згідно із статями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, іншим нормативно-правовим актам цивільного законодавства, прийнятих відповідно до Конституції України, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи не відповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст..60 Сімейного кодексу України,відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Статтею 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається , що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно зі ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. З цього слідує, що усі правила, які регулюють порядок та встановлюють обмеження у розпорядженні спільним сумісним майном, зберігають свою силу для колишнього подружжя і після припинення шлюбу, якщо тільки режим спільної сумісної власності не був припинений. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Статтею 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У відповідності до ч.4 ст.369 Цивільного кодексу України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника , який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно зі ст.657 ЦК України договір купівлі продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельної ділянки, визнаються недійсними за рішенням суду.

01.03.2006 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений та посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Л.А. Рєка за реєстраційним № 771 договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1., загальною площею 436,7 кв.м., житловою площею 148,9 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 1440 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Також, 01.03.2006 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений та посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Л.А. Рєка за реєстраційним № 775 договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1., загальною площею 1440 кв.м. (у тому числі по угіддям: рілля - 0,089 га, забудовані землі - 0,055га) надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1.

Дане нерухоме майно було продане ОСОБА_2 без відома колишнього чоловіка ОСОБА_7 який був співвласником даного майна.

Отже, продаж земельної ділянки площею 0,144 га, що перебувала у спільному володінні, для будівництва та обслуговування жилого будинку побудованого за спільні кошти, який є спільною сумісною власністю подружжя і після розірвання шлюбу, свідчить про порушення прав співвласника майна, права якого успадкував позивач.

Встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві спільної сумісної власності подружжю, за рішенням суду по справі №2-1207/11-ц, а отже і земельна ділянка, якою розпорядилась ОСОБА_2 без згоди колишнього чоловіка, цільове призначення якої є обслуговування даного будинку, належала ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності співвласників на момент продажу.

Житловий будинок із земельною ділянкою АДРЕСА_1 вигляді єдиного житлового комплексу вибули з володіння ОСОБА_7, права якого успадкував позивач, не з його волі, а внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 і згідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню у добросовісного набувача, який придбав це майно за відплатним договором.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимога про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним є обґрунтованою, в зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмови у позові з цих підстав.

Суд вважає, що зазначена заява задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність це строк в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач.

Як вибачається з матеріалів цивільної справи у квітні 2006 року ОСОБА_7 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Великодолинської селищної ради Овідіопольського району про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок, визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним, поділ спільного майна подружжя, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.05.2011 р. по справі №2-46/11 про роз'єднання позовів ОСОБА_7, виділено у самостійне провадження позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку (справа №2-1207/11).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.05.2011 року по справі №2-1207/11 задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку - недійсним.

Ухвалою Овідіополсьького районного суду Одеської області від 12.05.2011 р. зупинено провадження у справі №2-46/11 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, Великодолинської селищної ради про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок, поділ спільного майна подружжя, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, до набрання законної сили рішення суду від 12.05.2011 р. по справі №2-1207/11 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.06.2011 р. відкрито провадження у справі №2-1240/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про визнання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 особистою приватною власністю.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2011 р. рішення Овідіопольського районного суду Одеської обл. від 12.05.2011 р. по справі №2-1207/11 залишено без змін, та набрало законної сили.

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, рішенням суду від 12.05.2011 р. по справі №2-1207/11, яке набрало законної сили 15.11.2011 р., було визнано житловий будинок об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_2 З цього моменту у ОСОБА_7 виникло право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним у зв'язку із визнанням житлового будинку майном спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2

19.01.2012 р. ОСОБА_2 подала уточнення та збільшення позовних вимог по справі №2-1240/11, та просила визнати земельну ділянку по АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2, набуте нею не в шлюбі. Дія ОСОБА_2 свідчить про переривання перебігу позовної давності.

23.05.2012 р. помер ОСОБА_7, з цього часу перебіг позовної давності зупинився до моменту вступу правонаступників оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.06.2012 р. провадження у справі № 2-46/11 було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.03.2014 р. провадження у справі № 2-46/11 відновлено з підстав відсутності обставин у зв'язку з якими було зупинено провадження у справі, залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_7 - ОСОБА_1.

ОСОБА_7 права якого успадкував ОСОБА_1, 30.08.2006 р. заявив позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя, і до цього майна включив даний спірний житловий будинок АДРЕСА_1, тобто цей будинок був предметом спору щодо поділу спільного майна колишнього подружжя по справі №2-46/11, але відповідно до укладеної мирової угоди від 12.08.2014 р. по справі №2-46/11 правовідносини щодо спору по відношенню до даного майна врегульовано не було.

Позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 пояснили, що включити зазначене майно до умов мирової угоди не могли з тих підстав, що до суду надійшла інформаційна довідка від 25.07.2014 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна №24724034, згідно якої право власності на зазначений об'єкт нерухомості зареєстровано за ОСОБА_4, запис про що станом на час розгляду скасовано не було.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.09.2014 р. відкрито провадження у справі №509/3983/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_7 про застосування наслідків недійсності правочину.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з доданої ухвали про відкриття провадження у справі №509/3983/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_7 про застосування наслідків недійсності правочину, ОСОБА_4 тим самим визнала перед ОСОБА_2 та ОСОБА_7 права якого успадкував - ОСОБА_1, права на спірний будинок за ними та свій обов'язок щодо повернення майна, та перервала перебіг позовної давності шляхом подання позову в межах строку позовної давності.

Згідно з ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.03.2015 р. відкрито провадження у справі № 509/911/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 про виселення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.04.2015 р. відкрито провадження у справі № 509/1297/15-ц за позовом ОСОБА_2 від 26.03.2015р. до реєстраційної служби Овідіопольського РУЮ в Одеській області, третя особа ОСОБА_1, ОСОБА_11 про визнання права власності житлового будинку. Ухвалою суду від 16.05.2016 р. за заявою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позов залишено без розгляду.

31.09.2015 р. ОСОБА_2 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_10 про стягнення грошей та моральної шкоди.

20.11.2015 р. представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії, а саме повернути у власність нерухоме майно у вигляді житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1.

13.04.2016 р. ОСОБА_3 яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про скасування прав на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - за ОСОБА_4 на підставі рішення від 12.05.2011 р. по справі №2-1207/11 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку. Рішенням державного реєстратора право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - за ОСОБА_4 скасовано.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 р. відкрито провадження по справі №815/3183/16 за позовом ОСОБА_4 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про скасування право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - за ОСОБА_4 05.07.2016 р. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі №815/3183/16 в якості третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора Управління державної реєстраційної ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_12 та ОСОБА_2.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.07.2016 р. відкрито провадження у справі №509/2368/16-ц за позовом ОСОБА_5 від імені та в інтересах ОСОБА_4 до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району, третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно реконструйований об'єкт нерухомого майна.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.10.2016 р. змінено процесуальний статус ОСОБА_2 з третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на відповідача у справі №509/2368/16-ц за позовом ОСОБА_5 від імені та в інтересах ОСОБА_4 до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району, третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно реконструйований об'єкт нерухомого майна.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позов подано в межах строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати державний акт від 28.04.2004 року на право власності в порядку приватизації на земельну ділянку площею 0,144 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_2.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Л.А. Рєка 01.03.2006 року за реєстраційним № 775 договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1280,60 грн., у дольовому порядку, з кожного по 640,30 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя А.І.Бочаров