РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. Справа № 906/387/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Гудак А.В. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

органу прокуратури (позивача) - ОСОБА_1

відповідача 1- не з'явився

відповідача 2 - ОСОБА_2

третіх осіб на стороні позивача - не з'явився

третіх осіб на стороні відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 28.02.17 р. у справі № 906/387/16

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави

до 1) Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства (м.Житомир)

2) Громадської організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" (Житомирська обл., м.Коростень)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Державного агентства лісових ресурсів України (м. Київ);

2) Поліського природного заповідника (с. Селезівка, Овруцького р-ну, Житомирської обл.);

3) Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Житомирської обласної ради (м. Житомир);

2) Дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (с. Словечне, Овруцького р-ну, Житомирської обл. );

3) Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (м. Олевськ, Житомирської обл.)

про визнання недійсним договору від 15.03.2010 р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.02.2017 р. у справі №906/387/16 (суддя Прядко О.В.) у позові заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства і Громадської організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного агентства лісових ресурсів України, Поліського природного заповідника, Житомирської обласної державної адміністрації та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Житомирської обласної ради, Дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради про визнання недійсним договору від 15.03.2010 р. -відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 28.02.2017 р. у справі №906/387/16 Заступник прокурора Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.02.2017 р. у справі №906/387/16, прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Заступник прокурора Житомирської області посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору і винесення помилкового рішення у справі. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи.

Зокрема, скаржник звертає увагу, що постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 р. було частково задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.06.2016 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для часткового задоволення касаційної скарги заступника прокурора Рівненської області, стало не дослідження судами першої та апеляційної інстанцій обставин щодо наявності або відсутності погодження Житомирської обласної державної адміністрації (в порядку визначеному ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання») на передачу у користування мисливських угідь відповідачу - Громадській організації «Клуб мисливців та рибалок «Полісся».

Відповідно до вищезазначеної статті, у редакції, що діяла на час укладення спірного договору, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування, зокрема, обласними радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з обласними державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Таким чином, з метою погодження передачі у користування мисливських угідь відповідачу, головою Житомирської державної адміністрації у 2009 році повинно було бути прийнято відповідне розпорядження. Жодний інший документ, лист, інформація або паперовий носій прийнятий не у формі розпорядження не може вважатись належним погодженням і є протиправним.

Відтак, фактично Житомирською обласною державною адміністрацією, погодження передачі відповідачу мисливських угідь в межах встановленої Законом процедури не здійснено, що має наслідком на підставі ст. ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства, як такого, що укладений з істотними порушенням вимог Закону.

Крім того, господарський суд не надав оцінки доводам прокурора про те, що фактично на території охоронної зони відповідачем ГО «КМР «Полісся» не створено відтворювальних ділянок. Поза увагою суду залишено зауваження відповідача про те, що відтворювальні ділянки повністю не охоплюють охоронну зону Поліського природного заповідника, яка надана громадській організації для ведення мисливського господарства.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

11.05.2017р. Громадська організація "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" надала Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому надає пояснення по суті справи та вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

У судовому засіданні прокурор Грицак Ю.М. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 28.02.17 р. у справі № 906/387/16 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення.

Представник Громадської організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" - заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 28.02.17 р. у справі №906/387/16 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засіданні 11.05.2017 р. представники третіх осіб та Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства не з'явилися та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на території Житомирської області розташований Поліський природний заповідник. Згідно Положення про охоронну зону Заповідника 1998 р. її загальна площа становить 9878 га, та складається із земель державного лісового фонду кварталів 1, 2, 5, 10-13, 18-20 Замисловецького лісництва Білокоровицького держлісгоспу площею 1017 га, кварталів 26, 35, 44, 53, 62, 71 Сирницького лісництва Словечанського держлісгоспу площею 593 га, КСП "Хочинське" площею 4141 га та КСП "Перемога" площею 2709 га Олевського району, КСП "Бігунське" площею 1418 га Овруцького району Житомирської області.

Згідно примітки до Положення про охоронну зону Заповідника 1998 р., загальна площа охоронної зони Поліського природного заповідника становила 9866 га. У зв'язку з проведенням лісовпорядкування у 1997 році і уточненням площі охоронної зони в межах Замисловецького лісництва Білокоровицького держлісгоспу було визначено площу заповідника 1005 га станом на 01.01.1998р. ( а.с. 121, т.1).

Як зазначено у п.1 другого розділу "Режим охоронної зони" цього Положення, на території охоронної зони природного заповідника дозволена традиційна господарська діяльність підприємств, а також полювання, любительський лов риби, інше.

В силу вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (станом на час прийняття рішення від 09.09.2009), в охоронній зоні заповідника не допускалось будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка могла б призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.

В процесі розгляду справи суд встановив, що Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.03.2009 № 117 було затверджено нову редакцію положення про Поліський природний заповідник (а. с. 16 - 26 у т. 2), за п. 1.1 якого передбачалося, що загальна площа заповідника за державними актами на право користування землею становить 20104 га та до його складу входять три лісництва: Копищанське (6910 га), Перганське (5697 га) і Селезівське (7497 га).

Згідно з п. 4.2 положення про заповідник 2009 року, на території заповідника забороняється, зокрема, мисливство, а відповідно до п. 1.5 положення, охоронна зона заповідника становить 9878 га, а режим її території визначається окремим положенням, яке затверджується в установленому порядку Житомирською обласною радою.

31.07.2009 р. та 19.08.2009 р. ДП "Словечанський лісгосп АПК" та ДП "Олевський лісгосп АПК" погодили Громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" надання у користування мисливських угідь площею 55,027 тис. га та 34000 га поквартально як землекористувачі ( а.с. 23, 24, т.1).

19.08.2009 року Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області погодило Громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" намір отримати у довгострокове користування мисливські угіддя загальною площею 89027 га, при умові створення на територіях об'єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон відтворювальних ділянок згідно із статтею 27 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та з дотриманням вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" ( а.с. 21, т.1).

Листом від 03.09.2009 р. №4803-27/1-1/10 Житомирська обласна державна адміністрація погодила надання Громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся", в користування мисливських угідь на території Овруцького району в межах ДП "Словечанський лісгосп "АПК" та на території Олевського району в межах ДП "Олевський лісгосп АПК", загальною площею 89027 га, терміном на 49 років та відповідно до ст. 9, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» запропонувала внести це питання в порядок денний на розгляд чергової сесії обласної ради.

09 вересня 2009 року рішенням Житомирської обласної ради 21 сесії 5 скликання "Про надання мисливських угідь громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" №914 (далі - рішення обласної ради № 914) вирішено надати мисливські угіддя загальною площею 89 027,0 га у користування Громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" терміном на 25 років .

Згідно з додатком до рішення обласної ради № 914 "Експлікація мисливських угідь, які надаються у користування громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" відповідачу-2 надано в користування мисливські угіддя площею 55027,00 га за рахунок площ лісових кварталів ДП "Словечанський лісгосп АПК" та 34000,00 га - за рахунок площ лісових кварталів ДП "Олевський лісгосп АПК.

Пунктом 2 рішення обласної ради №914 Громадську організацію "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" зобов'язано упорядкувати мисливські угіддя шляхом замовлення проекту організації і розвитку мисливського господарства (п.2.1); врегулювати відповідними договорами відносини з власниками та користувачами земельних ділянок ( п.2.2); укласти договір щодо умов ведення мисливського господарства з відповідачем-1 (п.2.3) та приступити до користування мисливськими угіддями лише після виконання п. 2.1-2.3 (п. 2.4).

30 вересня 2009 року Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства та Громадська організація "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" уклали Договір про умови ведення мисливського господарства громадською організацією "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" (спірний договір) з посиланням на рішення обласної ради №914 про надання терміном до 25.04.2034 року у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 89027 га, в тому числі: лісові угіддя - 89027 га згідно карти-схеми угідь і опису їх меж (далі - договір від 30.09.2009р.) (а.с. 115, т.1).

13 листопада 2009 року рішенням № 990 Житомирської обласної ради 22 сесії 5 скликання "Про розгляд протесту прокурора Житомирської області на рішення обласної ради від 09.09.09 р. № 914 "вирішено викласти додаток до рішення обласної ради № 914 в новій редакції (далі - рішення обласної ради № 990).

Згідно з додатком до рішення обласної ради № 990 "Експлікація мисливських угідь, які надаються у користування громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" відповідачу-2 надано в користування мисливські угіддя площею 55027,00 га за рахунок площ лісових кварталів ДП "Словечанський лісгосп АПК" та 34000,00 га - за рахунок площ лісових кварталів ДП "Олевський лісгосп АПК" із зазначенням номерів лісових кварталів (а. с. 70 т.1).

Однак, після 13.11.2009 р. відповідачі не внесли зміни у предмет договору від 30.09.2009 в частині доповнення його рішенням обласної ради № 990.

Поряд з цим, 25 листопада 2009 року Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 1472-р "Деякі питання надання у користування мисливських угідь і відшкодування збитків, завданих мисливськими тваринами", яким зобов'язано Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Міністерство аграрної політики, Міністерство оборони та Державний комітет лісового господарства зупинити до 01 липня 2010 року прийняття рішень щодо погодження надання у користування мисливських угідь та подати у 10-денний строк КМУ пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про мисливське господарство та полювання" стосовно удосконалення процедури надання у користування мисливських угідь (далі - Розпорядження № 1472-р).

Натомість, погодження Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області про надання відповідачу-2 у користування мисливських угідь надане до прийняття розпорядження № 1472-р (п.4.6 Постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"), а відтак, у відповідності до законодавства, яке діяло на час укладення договору.

16 лютого 2010 року набрав чинності Закон України від 21.01.2010 № 1826-VI "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон №1826-VI), яким частину першу статті 26 цього Закону після слова "забороняється" доповнено словами "мисливство та" та частину другу статті 40 - після слова "об'єктів" - словом "мисливство".

Таким чином, з 16.02.2010 року чинною є редакція ч.1 статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2456-XII" (далі - Закон № 2456-XII) про те, що на території заказника обмежується або забороняється мисливство, та ч.2 ст. 40 цього Закону про те, що в охоронних зонах територій та об'єктів природно-заповідного фонду не допускається мисливство.

З 16.02.2010 року чинною є стаття 7 Закону № 2456-ХІІ, яку було доповнено Законом № 1826-V новою частиною такого змісту: “Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду”.

У п. 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 1826-VI також передбачено, що рішення про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що відповідають класифікації територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також їх охоронних зон, прийняті до набрання чинності цим Законом, є чинними і не підлягають перегляду, крім випадків, передбачених законом.

Як відзначено місцевим господарським судом, Житомирською обласною радою не внесено до 15.03.2010 року змін до Положення про охоронну зону Заповідника 1998р., а також до рішень обласної ради про створення заказників місцевого значення "Заболоття", "Токовище", "Коморище", "Можарівський", "Урочище Гала" та "Урочище Хилятин" в частині їх площі, або меж в натурі, або режиму їх використання, зокрема, щодо встановлення заборони мисливства та полювання на їх територіях (а. с. 158-162, т.1).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку і вказав, що до уваги має бути прийнята чинна редакція Положення про охоронну зону заповідника, в частині, зокрема, її загальної площі - 9878 га та граничних меж на місцевості. В частині режиму використання охоронної зони, який не відповідає вимогам ст. 40 Закону № 2456-ХІІ після 16.02.2010 року, Положення про охоронну зону Заповідника 1998р. судом до уваги не приймається.

Поряд з цим, 15.03.2010 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір про умови ведення мисливського господарства Громадською організацією "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" з посиланням на рішення Житомирської обласної ради від 09.09.2009 № 914 про надання терміном до 25.04.2034 відповідачу-2 у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства загальною площею 89027 га, у тому числі: лісові угіддя - 89027 га згідно карти-схеми угідь і опису їх меж.

Як відзначено судом першої інстанції та стверджується матеріалами справи, у предметі спірного договору про рішення обласної ради № 990 не йдеться, а також про розірвання чи припинення дії договору від 30.09.2009 року в інших його розділах.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що відповідачі з 15.03.2010 року вважають договірні відносини врегульованими виключно спірним договором, з врахуванням рішення обласної ради № 990 щодо визначення загальної площі мисливських угідь за конкретними лісовими кварталами лісокористувачів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказів голови Громадської організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" № 3 від 01.10.2009 та № 5 від 02.04.2010 (а. с. 108, 109 у т. 1), в межах мисливських угідь були створені відтворювальні ділянки, на яких полювання було заборонено в силу закону. Решта території (за винятком відновлювальної частини) склала експлуатаційну частину господарства громадської організації.

Крім того, з актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Громадською організацією "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" від 02.12.2011 р., 15.06.2011 р., а також з акту обстеження від 10.06.2016 р. вбачається, що територія мисливських угідь господарства та відтворювальні ділянки в натурі відмежовані межовими інформаційно-вказівними та заборонними знаками в достатній кількості. Біотехнічні споруди мають задовільний стан. Видимих ознак здійснення (проведення) полювання не встановлено.

Таким чином, з наведених обставин вбачається, що позов Заступника прокурора Житомирської області про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства громадською організацією "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" від 15.03.2010, укладеного між Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та громадською організацією "Клуб мисливців та рибалок "Полісся", грунтується на наступних підставах: Житомирською ОДА погодження використання лісомисливських угідь надано не у відповідності до встановленої законом процедури, оскільки погодження надано листом, а не розпорядженням голови облдержадміністрації.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст. 628 ЦК України).

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 4 цієї статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Частиною1 ст. 21 Закону України “Про мисливське господарство та полювання” (в редакції станом на 15.03.2010р.) (далі Закон № 1478-ІІІ) було встановлено, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Згідно ч.3 цієї статті умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Таким чином, однією із сторін договору про умови ведення мисливського господарства визнається користувач мисливських угідь, і такий статус останнього визначається до укладення договору за рішенням органу місцевого самоврядування.

Так, у ч. 1 ст. 648 ЦК України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Спірний договір укладений на підставі обов'язкового для відповідачів рішення обласної ради № 914 в редакції рішення обласної ради № 990.

Як правильно відмічено судом першої інстанції, за цим позовом прокурор не оскаржує рішення обласної ради № 914 в редакції рішення обласної ради № 990, посилаючись на те, що останні вичерпали свою дію виконанням шляхом укладення спірного договору.

Разом з тим, у доводах позову прокурор наголошує також на тому, що рішенням обласної ради №914 в редакції рішення обласної ради №990 протиправно передано відповідачу-2 у користування як мисливські угіддя 6834 га (згідно доповнень до позову - 8412 га), розташовані в межах охоронної зони Заповідника для ведення мисливського господарства ( а. с. 6 , т.1).

Як розтлумачив Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) рішення органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта, слугує підставою, зокрема, виникнення конкретних прав та обов'язків юридичних осіб, а тому може оспорюватися з точки зору його законності.

Таке рішення підлягає оскарженню виключно у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на його підставі (постанова ВСУ від 30. 09.15 р. у господарській справі № 3-553гс15, № в реєстрі 52418663).

При цьому місцевий суд правомірно вказав, що імперативність правила статті 4 ГПК України зобов'язує суд надати оцінку законності рішення обласної ради № 914 в редакції рішення обласної ради № 990 при вирішенні цього спору.

Так, відповідно до статті 1 Закону № 1478-ІІІ (в редакції станом на 09.09.2009р.) мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства, а мисливські тварини - дикі звірі та птахи, що можуть бути об'єктами полювання.

Особливість мисливських угідь як правової категорії полягає в тому, що вони не утворюють самостійного природного об'єкта, як земля, надра, води, ліси. Мисливські угіддя відбивають лише особливі функціональні властивості природних об'єктів — бути середовищем перебування диких тварин.

Згідно статті 9 Закону № 1478-ІІІ до повноважень обласних рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема, вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь, і ці повноваження є виключною компетенцією зазначеного органу місцевого самоврядування (постанова ВСУ від 04.12.2007 р. у господарській справі № 3-4011к07, № в реєстрі 2405663, (постанова ВСУ від 11.11.2015р. в адміністративній справі № 2а-2885/12/147 , № в реєстрі 054331803).

Порядок надання обласною радою у користування мисливських угідь визначено у статті 22 Закону № 1478-ІІІ, та який станом на 09.09.2009 р. передбачав обов'язкове попереднє погодження місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

До прийняття обласною радою рішення № 914, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області погодило відповідачу-2 намір отримати у довгострокове користування мисливські угіддя загальною площею 89027 га, при умові створення на територіях об'єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон відтворювальних ділянок згідно із статтею 27 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та з дотриманням вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (а. с. 21, т.1).

Цим погодженням по суті визнано за можливе надати відповідачу-2 під мисливські угіддя території об'єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон, однак за умови їх використання виключно як відтворювальних ділянок, на території яких полювання забороняється, а відтак, забезпечується охорона та відтворення мисливських тварин (ст. 27 Закону № 1478-ІІІ).

Як встановив місцевий суд та вбачається з матеріалів справи, рішенням № 914 в редакції рішення № 990 під мисливські угіддя надані території заказників місцевого значення "Заболоття" (3000,0 га), "Токовище" (201,0 га), "Коморище" (40,0 га), "Можарівський" (35,2 га), "Урочище Гала" (1454,0 га) та "Урочище Хилятин" (591,0 га). Загальна площа об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення становить 5321,20 га.

Також встановлено, що під мисливські угіддя надана також охоронна зона Заповідника площею 8412 га, в межі якої входять території заказників "Урочище Гала" (1454,0 га) та "Урочище Хилятин" (591,0 га).

Оскільки під відтворювальні ділянки мали бути відведені мисливські угіддя не менш 20% від їх загальної площі, що становило 17806 га від загальної площі мисливських угідь 89027 га (ст. 27 Закону № 1478-ІІІ), території заказників місцевого значення та охоронна зона Заповідника повністю попадали під відтворювальні ділянки.

Окрім того, чинний на 09.09.2009 року Закон України від 16.06.1992 р. № 2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон № 2456-XII) у статті 9 допускав використання територій заказників місцевого значення для мисливства, за умови, що така діяльність не суперечила їх цільовому призначенню. Оскільки території заказників місцевого значення мали використовуватись, зокрема, у природоохоронних цілях, останні і підлягали відведенню під відтворювальні ділянки, однак у статусі мисливських угідь.

Використання охоронної зони Заповідника мало здійснюватись за її Положенням (ст. 39 та 40 цього Закону). В силу вимог цього Закону станом на 09.09.2009 року в охоронній зоні Заповідника не допускалось будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка могла призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вказав, що наданням під мисливські угіддя територій заказників місцевого значення та охоронної зони Заповідника, Житомирська обласна рада не діяла всупереч вимог Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки останній вимагав створення відтворювальних ділянок виключно за рахунок мисливських угідь.

Загальну площу мисливських угідь та їх межі рішенням обласної ради № 914 в редакції рішення обласної ради № 990 визначено за лісовими кварталами постійних лісокористувачів ДП "Словечанський лісгосп АПК" та ДП "Олевський лісгосп АПК". Оскільки території заказників місцевого значення та охоронна зона Заповідника розташовані на землях лісогосподарського призначення, їх площа та межі також визначені за лісовими кварталами третіх осіб.

Стаття 75 Лісового кодексу України станом на 09.09.09 р. передбачала можливість використання корисних властивостей лісів для потреб мисливського господарства як відповідно до цього Кодексу, так і законів України "Про тваринний світ", "Про мисливське господарство та полювання".

Статтею 24 Закону України “Про тваринний світ” передбачено, що в частині організації і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь, про що судом вже зазначено.

Таким чином, розпорядившись лісовими кварталами третіх осіб зі створеними в їх межах заказниками місцевого значення та охоронною зоною Заповідника під мисливські угіддя, Житомирська обласна рада не порушила вимоги як лісового, так і природоохоронного законодавства, в редакції, що діяла на час прийняття рішень № 914 та № 990.

Оскільки упорядкування мисливських угідь здійснювалось після прийняття рішення обласної ради №914 про їх надання в редакції рішення №990, у Проекті мисливського господарства 2010 р. мали бути враховані площа і межі охоронної зони Заповідника, оскільки такі відомості були наявні у матеріалах лісовпорядкування третіх осіб та мали бути використані розробниками проекту. Неврахування охоронної зони Заповідника у Проекті мисливського господарства 2010 р. та карті-схемі мисливських угідь жодним чином не впливає на законність рішень обласної ради № 914 та № 990, а також укладеного на їх підставі спірного договору.

Судом першої інстанції вказано, що з 16.02.2010 року в охоронній зоні Заповідника не допускається мисливство в силу вимог ст. 40 Закону № 2456-XII, у зв'язку з чим, Положення про охоронну зону Заповідника 1998 р. потребує перегляду Житомирською обласною радою шляхом прийняття рішення. Враховуючи, що забезпечення режиму охоронної зони Заповідника у п.1 розділу 3 Положення про охоронну зону Заповідника 1998 р. покладено на його дирекцію, саме на цей орган покладається обов’язок внесення на розгляд Житомирської обласної ради змін до діючого Положення про охоронну зону Заповідника.

Апелянт вважає, що оскільки в охоронній зоні Заповідника перебувають звірі і птахи, добування яких згідно ст.40 Закону № 2456-XII заборонено, ця територія не може вважатися мисливськими угіддями і підлягає виключенню із їх складу, оскільки не досягається основна мета ведення мисливського господарства — одержання продукції мисливського господарства через спеціальне використання тваринного світу, як мисливство.

Однак, такі доводи прокурора безпідставні, оскільки виключення території охоронної зони Заповідника із складу мисливських угідь належить до виключної компетенції Житомирської обласної ради, та здійснюється не у спосіб припинення права користування мисливськими угіддями, як це передбачено у ст. 23 Закону № 1478-ІІІ, оскільки останні залишатимуться мисливськими угіддями державного мисливського резерву (ст. 1 цього Закону).

Крім того, колегія суддів приймає до уваги вказівки Вищого господарського суду України у постанові від 23.11.2016 р., стосовно того, що суди обох інстанцій не було дослідили наявність погодження з обласною державною адміністрацією питання про надання у користування мисливських угідь для Громадської організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся", та вважає за необхідне з цього приводу зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 03.09.2009 р. №4803-27/1-1/10 Житомирська обласна державна адміністрація погодила надання, Громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся", в користування мисливських угідь на території Овруцького району в межах ДП "Словечанський лісгосп "АПК" та на території Олевського району в межах ДП "Олевський лісгосп АПК", загальною площею 89027 га, терміном на 49 років та відповідно до ст.ст. 9, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» запропонувала внести дане питання на розгляд чергової сесії обласної ради.

Таким чином, приймаючи до уваги зміст наведеного листа, суд першої інстанції прийшов до висновку, що цей документ містить однозначну згоду обласної державної адміністрації надати у користування мисливські угіддя Громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся", а відтак і є погодженням, форма надання якого на час здійснення не суперечила законодавчим актам.

Правова позиція прокурора в апеляційній інстанції полягала у тому, що погодження передачі у користування мисливських угідь головою Житомирської ОДА повинно було бути здійснено лише шляхом прийняття розпорядження, з огляду на те, що жодний інший документ, лист, інформація або паперовий носій, прийнятий не у формі розпорядження, не може вважатись належним доказом погодження і є протиправним.

Проте, з таким твердженням прокурора не можна погодитись, з огляду на відсутність в законодавстві України положення щодо чіткої форми документа, який приймається у разі надання обласною адміністрацією погодження на вчинення певних дій, або обов'язку його прийняття лише у формі розпорядження.

Відтак, наданий Житомирською ОДА лист-погодження від 03.09.2009 вих. № 4803-27/1-1/10 про надання громадській організації "Клуб мисливців та рибалок "Полісся" в користування мисливських угідь не суперечить чинному на час прийняття вказаного рішення Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а саме статті 6 Закону, оскільки не містить всіх ознак розпорядження (обов'язковість виконання) та не є документом на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються правовідносини сторін у сфері природокористування.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз’яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 28.02.17 р. у справі №906/387/16 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Справу №906/387/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.