ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 р.

Справа № 804/2692/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Турлакової Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області, про накладення стягнень, передбачених статею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 20.04.2016 року № 05;

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 18.07.2016 року, за клопотанням представника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області судом було здійснено замінену первинного відповідача - Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивачем виконано вимоги ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» та жодне з положень законодавства не було ним порушено під час звернення споживача. Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що позивач відмовив споживачу в реалізації його прав, про що зазначено в акті перевірки в якості підстави для складення постанови. Позивач розглянув кожне звернення споживача, надав відповідь на кожне звернення, жодного разу не відмовив споживачу, пропонував різні варіанти для задоволення його законних вимог, що не було прийнято до уваги відповідачем при складанні постанови.

Крім того, представник позивача звертав увагу суду на той факт, що відповідачем порушено п. 3.6 Порядку проведення перевірки, оскільки не надано припису та часу для його усунення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглянути справу без його присутності. Надав письмові заперечення у яких проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що постанова винесена ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України. Відповідач вказує на те, що під час перевірки позивача було встановлено порушення вимог ч. 1, 3, 5 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», а також п.п. 29, 33, 39 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, а саме відмовлено споживачу в реалізації його прав. За наслідками перевірки відповідачем винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою накладено на позивача штраф у розмірі 55 290,10 грн. за відмову споживачу у реалізації його прав, установлених ч. 1, 3, 5 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів». Також відповідач наголошує на тому, що складання припису відповідно до диспозиції ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» є правом, а не обов'язком останнього.

Частиною 6 ст. 128 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не з'явився, ухвалою суду від 05.10.2016 р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.04.2016 року відповідачем видано працівникам Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області направлення на проведення позапланової перевірки на підставі статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» магазину позивача у м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17Е з питань обставин, що виникли за зверненням споживача про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства.

Як зазначено у направленні на перевірку підставою для її проведення слугувало звернення ОСОБА_2, а також згода Держспоживінспекції України від 21.03.2016 року № 01/7-1124-2016.

Дані обставини підтверджуються копією листа Держспоживінспекції України від 21.03.2016 року № 01/7-1124-2016, яким надано згоду відповідачу на проведення позапланової перевірки позивача, а також копією заяви ОСОБА_2 від 18.01.2016 року на адресу ТОВ «Комфі Трейд», в якій вказано про те, що остання придбала в магазині позивача за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17Е пральну машину - GORENGE W7403/S, проте при першій експлуатації виявила недоліки: шум мотору, свист під час віджимання, при нагріванні води машина виділяє різкий неприємний запах, у зв'язку з чим ОСОБА_2 просила усунути вказані недоліки.

На підставі перевірки відповідачем складено акт № 0045 від 14.04.2016 року, у якому зафіксовано факт порушення позивачем вимог ч. 1, 3, 5 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», а також п.п. 29, 33, 39 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, а саме відмову споживачу в реалізації його прав.

За наслідками акту № 0045 від 14.04.2016 року відповідачем винесено постанову № 05 від 20.04.2016 року про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою накладено на позивача штраф у розмірі 55 290,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2016 року на адресу магазину позивача надійшла заява споживача ОСОБА_2 з приводу заміни пральної машини - GORENGE W7403/S, що була придбана нею 12.01.2016 року на доброякісний товар іншої марки, або повернути сплачені кошти за товар.

Листом від 27.01.2016 року за № 1571 п-03/07 позивач повідомив споживача про те, що для задоволення її вимог необхідно отримати компетентний висновок авторизованого виробником сервісного центру, оскільки співробітники магазину не мають можливості встановити причини втрати якості тим чи іншим виробом, у зв'язку з чим на момент звернення у ТОВ «Комфі трейд» відсутні підстави для задоволення вимог споживача відносно розірвання договору купівлі-продажу та повернення грошових коштів за товар, чи здійснення його заміни на аналогічний товар.

11.02.2016 року споживач ОСОБА_2 повторно звернулась до магазину з письмовою заявою про безоплатне усунення недоліків у роботі пральної машини - GORENGE W7403/S, а також просила надати товар з обмінного фонду магазину на час проведення ремонту.

Листом від 09.03.2016 р. за вих. № 2122п-03/07 позивач повідомив споживача про те, що у зв'язку з тим, що останньою товар не було передано на гарантійний ремонт, підстави для надання товару аналогічної марки з обмінного фонду відсутні. Також, у вказаному листі, позивач звернув увагу споживача на те, що їй співробітниками магазину неодноразово пропонувалась організація виїзду спеціаліста авторизованого сервісного центру, уповноваженого на гарантійне обслуговування за місцем проживання для проведення гарантійного обслуговування товару, однак споживач не погодилась на це, а також сама не передала товар до магазину для подальшої передачі товару до авторизованого сервісного центру.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у заяві, з якою звернулась споживач до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, від 11.02.2016 року, остання посилається на акт виконаних робіт № 178420 від 16.01.2016 року, складений спеціалістом сервісного центру «Спеціаліст».

Проте, з заяв, які направлялись на адресу магазину з приводу заміни пральної машини - GORENGE W7403/S, на доброякісний товар іншої марки, або повернення сплачених коштів за товар, вбачається, що споживач копію даного акту не надавала, а також не повідомляла магазин про самостійне звернення до сервісного центру.

Таким чином, у ТОВ «Комфі трейд» були відсутні підстави для задоволення вимог споживача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право зокрема, давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, визначає Порядок проведення перевірок у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов`язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012р. № 310 (далі Порядок).

Відповідно до п. 3.2. вищевказаного Порядку, при описі виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер. Зміст порушення має бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів та документів не допускаються. Опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи.

Згідно п. 3.6 Порядку на підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень.

Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб'єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства.

Припис не передбачає застосування санкцій до суб'єкта господарювання. Заходи в приписі керівнику суб'єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб'єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі.

На підставі підп. 4.2.1 п. 4.2 за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про: - видання суб'єкту господарювання обов'язкового для виконання припису про припинення порушень прав споживачів.

Як вбачається з матеріалів справи, припису до акта від 14.04.2016 року № 0045, яким би було зобов'язано позивача вирішити питання підняте у зверненні ОСОБА_2 згідно вимог чинного законодавства України Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області складено не було, що і не заперечувалось представником у письмових запереченнях до позову.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що складання припису є правом, а не обов'язком, оскільки, як зазначалось вище, припис - це обов'язкова письмова вимога посадової особи до суб'єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства, заходи в якому спрямовані на забезпечення суб'єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до нормативно-правових актів і документів.

Тобто, порушення права споживача є наслідком порушення суб'єктом господарювання вимог нормативних актів, які регулюють відповідні відносини, а припинення такого порушення можливе через припинення (усунення) порушення відповідного нормативно-правового акту.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що припис, який містить вимоги припинити порушення прав споживачів та яку норму закону слід виконати, щоб усунути порушення, є обов'язковим для складання суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Відповідно до п.4.3. Порядку у разі коли суб'єкт господарювання своєчасно не надав письмового підтвердження про виконання припису щодо усунення виявлених порушень або не виконав такий припис, керівником органу з питань захисту прав споживачів приймається рішення про проведення повторної перевірки. За результатами повторної перевірки приймаються передбачені законодавством відповідні рішення.

В порушення вказаної норми, відповідачем не було складено припис та не була призначена повторна перевірка, а одразу прийнята постанова про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Підтвердженням того, що припис не складався та повторна перевірка не призначалась і не проводилась є той факт, що в самій постанові зазначено, що вона винесена на підставі акту від 14.04.2016 року №0045.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна постанова прийнята з порушенням процедури її прийняття, що визначена чинним законодавством.

Щодо виявлених відповідачем порушень, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно частини 7 статті 8 цього ж Закону під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться. Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості перерахунок вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості на час купівлі. При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Аналогічні положення містяться в пунктах 29 та 34 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р. №104.

Так, позивач під час звернення споживача: на перше звернення запропонував звернутись до фахівців сервісного центру, уповноважених на проведення гарантійного обслуговування товарів марки Gorenje для встановлення наявності і причини виникнення складнощів в роботі товару; на друге звернення споживача позивач також повідомив, що встановити недоліки в роботі товару можуть лише фахівці сервісного центру та повідомив про готовність зі свого боку посприяти в організації гарантійного обслуговування товару.

Таким чином, відсутні підстав стверджувати, що позивач відмовив споживачу в реалізації його прав, передбачених ч. 1, 3, 5 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», про що зазначено в акті перевірки в якості підстави для складення постанови.

Позивач розглянув кожне звернення споживача, надав відповідь на кожне звернення, жодного разу не відмовив споживачу, пропонував різні варіанти для задоволення його законних вимог, що не було прийнято до уваги відповідачем.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 1 ч.2 ст.162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №05 від 20.06.2016 року.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у справі в розмірі 1 378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) грн.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя

Н.В. Турлакова