РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року Справа № 906/1828/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник ОСОБА_1, представник ОСОБА_2

відділу ДВС: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.04.2017р. на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.03.17р. у справі № 906/1828/13 (суддя Тимошенко О. М.)

за скаргою ОСОБА_3 підприємства "Житомиртеплокомуненерго"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу господарського суду у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_3 підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

про стягнення 36 077 995,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.03.2017р. у справі № 906/1828/13 частково задоволено скаргу КП "Житомиртеплокомуненерго" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу господарського суду у даній справі; знято арешт, який накладений постановою від 15.02.2017р. старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зведеному виконавчому провадженні по примусовому виконанню наказів господарського суду Житомирської області №906//1828/13, №906/402/14, №17/5007/133/11, №18/500/24/12, №906/363/13-г, №9/5007/48/11, №906/1521/14 з рахунків, які належать ОСОБА_3 підприємству "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (код 35343771): - №26007055905883 в Філії Житомирське регіональне управління Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", МФО 311744.; - №26007303022079, №26035308022079, №26036307022079 в Філії - Житомирське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", МФО 311647; в іншій частині скарги відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що судом не встановлено протиправних дій відділу ДВС при винесенні постанови від 15.02.2017р.; з метою захисту прав громадян на отримання заробітної плати, та відповідно прав роботодавця, яким є боржник у справі, враховуючи спеціальні норми чинного законодавства щодо певних обмежень при накладені арешту, суд прийшов до висновку, що належним захистом вказаних прав буде зняття арешту із відповідних рахунків, тому скарга боржника підлягає задоволенню частково.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з апеляційною скаргою від 10.04.2017р., в якій, зокрема, просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області у справі №906/1828/13 від 23.03.2017р.; відмовити в задоволенні скарги КП "Житомиртеплокомуненерго"; вирішити питання щодо розподілу судових витрат; рішення прийняте за результатами розгляду справи надіслати на адресу Департаменту.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала є незаконною, необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає ЗУ "Про виконавче провадження", статтею 18 встановлено, що державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених даним Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Одним із заходів примусового виконання рішень, згідно до статті 10 цього Закону, є звернення стягнення на кошти та ін. Згідно статті 48 Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. За правилами статті 56 Закону арешт на майно накладається державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів. Скаржник зазначає, що з метою забезпечення реального стягнення боргу з боржника на підставі виконавчих документів, забезпечення гарантування прав стягувачів у виконавчому провадженні отримання присуджених судом коштів, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження державним виконавцем відділу примусового виконання рішень накладено 15.02.2017р. арешти на рахунки боржника. Пунктом 1.8 Інструкції НБУ "Про поряд відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземній валютах" №492 визначено, що банки відкривають клієнтам поточні рахунки на підставі договорів про банківський рахунок. До поточних рахунків належать і рахунки зі спеціальним режимом їх використання. Апелянт зазначає, що цією ж інструкцією регулюється також порядок використання рахунків, відкритих в установах банків, який не передбачає обмежень стосовно накладення державними виконавцями арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках із спеціальним режимом їх використання. Згідно Інструкції НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" №22 арешт накладається на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих клієнтами в банках. При цьому, скаржник наголошує, що будь-яких обмежень відносно накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на спеціальних рахунках в банківських установах цією Інструкцією також на встановлено. Законом також встановлено перелік рахунків згідно спеціальних норм Закону, на які забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти наявні на відповідних рахунках. Разом з тим, апелянт зазначає, що як чітко вказано в пункті 10.3 Інструкції НБУ №22 арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Апелянт зазначає, що статтею 19-1 Закон України "Про теплопостачання", на яку посилається скаржник не забороняє накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, а лише встановлює обмеження на стягнення коштів з цих рахунків та зупинення операцій. Разом з тим, ЗУ "Про виконавче провадження" не встановлює виключень та не передбачає, що окремі поточні банківські рахунки субєктів господарювання не можуть підпадати під арешт. При цьому, накладаючи арешт державний виконавець не володіє інформацією про спеціальне призначення цих рахунків. Частиною 4 статті 59 ЗУ "Про виконавче провадження" чітко визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Враховуючи встановлений перелік кошти, які перебувають на рахунку філії Ощадбанку та спрямовані на реалізацію кредитних договорів укладених міжнародними банківськими установами не підпадають під виключний перелік коштів на які арешт не може бути накладений. В той же час, статтею 59 вказаного Закону державного виконавця зобовязано зняти арешт з рахунку боржника в разі надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які перебувають на рахунку заборонено звертати стягнення. Однак, такого листа на адресу Департаменту не надходило. Апелянт також звертає увагу суду на те, що в жодному законодавчому акті не вказано, що кошти, які перебувають на рахунку філії Ощадбанку та спрямовані на реалізацію міжнародних проектів, не підлягають стягненню згідно ЗУ "Про виконавче провадження". При цьому скаржник, посилається на висновки суду апеляційної інстанції викладені в ухвалі від 11.07.2017р. у справі №17/5007/133/11.

Відзив на апеляційну скаргу відділу ДВС від імені позивача (стягувача) ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у даній справі подано до суду апеляційної інстанції Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", у якому остання просить задоволити апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.03.2017р. у справі № 906/1828/13 та скасувати вказану ухвалу у даній справі, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач (боржник) КП "Житомиртеплокомуненерго" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо скасування ухвали господарського суду Житомирської області від 23.03.2017р., з підстав викладених у відзиві.

Позивач (стягувач) та апелянт відділ ДВС явку представників у судове засідання 10.05.2017р. не забезпечили, причини не явки суду не повідомили.

Оскільки явка представників сторін та органу ДВС (апелянт) в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони та орган ДВС належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та апелянта.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників відповідача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.03.2017р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 20.01.2014р. у справі №906/1828/13 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_3 підприємства "Житомиртеплокомуненерго" про стягнення 36077995,59 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 26613514,14грн. боргу, 500000,00грн. пені, 500000,00грн. штрафу, 1023592,19грн. 3% річних, 68820,00грн. витрат по оплаті судового збору; припинено провадження у справі в частині стягнення 3560627,00 грн. боргу, на підставі частини 1 пункту 1-1 статті 80 ГПК України; решті позову в частині стягнення 1993680,76грн. пені, 1886581,50грн. штрафу - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. у даній справі вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

16.04.2014р. господарським судом Житомирської області на виконання вказаного рішення та постанови господарських судів у даній справі, які набрали законної сили 25.03.2014р. видано наказ №906/1828/13 про примусове виконання рішення суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2014р. постанову від 25.03.2014р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 906/1828/13 залишено без змін.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.11.2014р. відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного наказу. Постановою державного виконавця від 14.11.2014р. виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження №41851495 (а.с. 8-11, т.ІІ).

Постановою від 15.02.2017р. старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зведеному виконавчому провадженні по примусовому виконанню наказів господарського суду Житомирської області №906//1828/13, №906/402/14, №17/5007/133/11, №18/500/24/12, №906/363/13-г, №9/5007/48/11, №906/1521/14 накладено арешт на грошові кошти, що містяться в наступних банківських установах: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", Філія - Житомирське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Філія Житомирське регіональне управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на всі відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, захищених відповідно до законодавства України (окрім спецрахунків та з урахуванням обмежень щодо накладення арешту відповідно до закону України "Про теплопостачання") та належать боржнику.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2017р. від боржника КП "Житомиртеплокомуненерго" до суду першої інстанції надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій боржник просить: визнати протиправними дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинені в зведеному виконавчому провадженні № 1851495 щодо арешту коштів боржника; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 15.02.2017р. ВП 32276114 винесену Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; зняти арешт з рахунків боржника КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (а.с. 27-29, т.ІІ).

В обґрунтування поданої скарги боржник, зазначає про порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні державним виконавцем постанови про накладення арешт та стягнення коштів з рахунків, з яких виплачується заробітна плата працівникам та рахунків із спеціальним режимом використання, які відкриті відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", на які надходять валютні надходження від іноземних інвесторів. Так, в зазначеній постанові було винесено застереження, що арешт накладається на всі грошові кошти боржника, окрім коштів захищених відповідно до законодавства України (окрім спецрахунків та з урахуванням обмежень щодо накладення арешту відповідно до закону України "Про теплопостачання"). В подальшому, в супереч застережень з рахунків КП "Житомиртеплокомуненерго" в період з 24.01.2017р. по 06.03.2017р. було знято 14536152,98грн. копії банківських виписок заявником додано до заяви. КП "Житомиртеполокомуненерго" вважає, що постанова про арешт коштів боржника має бути скасована в судовому порядку, а подальше списання грошових коштів з рахунків останнього має бути зупинена. Підставою для скасування є той факт, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України діє в супереч нормам чинного законодавства України та прямо порушує судові акти, що забороняють арешт рахунків боржника, а саме: ухвала господарського суду Житомирської області від 15.04.2014р. у справі №18/5007/24/12, що залишена без змін постановою апеляційного суду від 21.05.2014р., якою скаргу боржника на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задоволено частково. Знято арешт з коштів на рахунку КП 'Житомиртеплокомуненерго" ЖМР № 26007055905883, відкритого ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 311744.Постановою ВГСУ від 05.08.2014р. вказані судові рішення у справі .№18/5007/24/12 залишено без змін. Спірними діями Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно порушив права боржника та наклав арешт на рахунки, що є захищеними та з яких відбувається виплата заробітної плати працівникам товариства і на яких акумулюються кошти міжнародних інвесторів, а саме: Згідно пункту 5.3 постанови НБУ №492 від 12.11.2003р., кошти на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються через розподільчі рахунки. Тому поряд з відкриттям, згідно договору поточного рахунку №26007303022079 боржнику були відкриті і розподільчі рахунки №26035308022079, код валюти 978 та №26036307022079, код валюти 756. Додатково боржник зазначає, що рахунки, який КП "Житомиртеплокомуненерго" використовує для прийому і здійснення платежів за Кредитним договором з міжнародними цільовими грошовими коштами, а саме рахунок №26007303022079 у філії Житомирське обласне управління ПАТ "Ощадбанк України" є захищений на підставі встановлених КМУ та НБУ положень та відповідного порядку: відповідно до вимог пункту 2.7 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004р. №270; пунктом 43 Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого Постановою КМУ від 15.02.2002р. №153 "Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги" визначено, що реципієнт забезпечує цільове використання міжнародної технічної допомоги під час реалізації проектів (програм); згідно пункту 45 зазначеної Постанови, реципієнт веде облік використаних коштів, які надаються в рамках міжнародної технічної допомоги у вигляді фінансових ресурсів (грантів), а бенефіціар за результатами моніторингу згідно з додатком 3 до цього Порядку здійснює нагляд за цільовим використанням міжнародної технічної допомоги; пункт 46 Постанови - в разі виявлення нецільового використання реципієнтами міжнародної технічної допомоги під час реалізації проекту (програми) бенефіціар порушує питання щодо усунення реципієнтами виявлених порушень. У разі коли порушення не усунено, бенефіціар зобов'язаний подати Мінекономрозвитку пропозиції щодо зупинення реалізації проекту (програми) до усунення реципієнтами виявлених порушень або у разі неможливості усунення виявлених порушень - щодо анулювання рішення про державну реєстрацію проекту програми), що тягне за собою припинення проекту (програми). Отже, боржник (заявник) зазначає, рахунок №26007303022079, відкритий у філії Житомирське обласне управління ПАТ "Ощадбанк України", призначений під реалізацію відповідного міжнародного проекту, тому кошти, які надходять на цей рахунок, повинні бути використані за цільовим визначенням. Також, зазначає, що за змістом частини 5 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, зокрема, кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19 та 26-1 ЗУ "Про теплопостачання" та статті 15-1 ЗУ "Про електроенергетику". На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання. Згідно постанови КМ України від 09.10.2013р №750 "Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення між філією Житомирське обласне управління ПАТ "Ощадбанк України" та КП "Житомиртеплокомуненерго" укладено договір банківського рахунку, згідно якого КП "Житомиртеплокомуненерго" відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання №26033300022079. Отже, рахунок № 26033300022079, відкритий у філії Житомирське обласне управління ПАТ "Ощадбанк України" є рахунком із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на цьому рахунку не підлягають стягненню в порядку ЗУ "Про виконавче провадження".

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 121-2ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою від 15.02.2017р. старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зведеному виконавчому провадженні по примусовому виконанню наказів господарського суду Житомирської області №906//1828/13, №906/402/14, №17/5007/133/11, № 18/500/24/12, №906/363/13-г, №9/5007/48/11, №906/1521/14 накладено арешт на грошові кошти, що містяться в наступних банківських установах: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", Філія - Житомирське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Філія Житомирське регіональне управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на всі відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, захищених відповідно до законодавства України (окрім спецрахунків та з урахуванням обмежень щодо накладення арешту відповідно до закону України "Про теплопостачання") та належать боржнику (а.с. 31-33, т.ІІ)

З матеріалів справи вбачається, 28.12.2012р. між боржником у справі КП "Житомиртеплокомуненерго" та Публічним акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк" "Приватбанк" укладено договір з обслуговування, випуску платіжних карток, зарахуванню на рахунки у безготівковому порядку заробітної плати та інших виплат співробітникам підприємства (а.с. 70-71, т.ІІ).

На виконання договору банком відкрито рахунок №26007055905883, з якого виплачується заробітна плата працівникам боржника, що також підтверджується ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.04.2014р. у справі №18/5007/24/12. Даною ухвалою, яка постановлена в порядку статті 121-2 ГПК України за участю цих же сторін, постановлено зняти арешт з рахунку №26007055905883, відкритого ПАТ КБ "Приватбанк". Ухвала мотивована тим, що накладення арешту на вказаний рахунок є порушенням конституційних прав громадян на отримання заробітної плати (а.с.59-65, т.ІІ). Вказана ухвала суду першої інстанції від 15.04.2014р. у справі №18/5007/24/12 залишена в силі постановами апеляційної та касаційної інстанції (а.с. 206-212, 229-233, т.ІІ).

Як уже зазначалося, частиною 1 статті 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, натомість в порушення вказаного закону, за платіжним дорученням відділу ДВС проходить списання коштів з рахунку №26007055905883, що підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку №26007055905883.

Враховуючи вищевикладені обставини, з метою захисту прав громадян на отримання заробітної плати, а отже і прав роботодавця, яким є боржник у справі, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що належним захистом цих прав буде зняття накладеного арешту із вказаного рахунку - №26007055905883.

Матеріалами справи також встановлено, 23.02.2012р. між боржником КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позичальник) та Європейським банком реконструкції та розвитку (кредитор) укладено кредитний договір, за яким кредитор погоджується надати кредит позичальнику у сумі не більше 10 млн. Євро для фінансування Проекту по удосконаленню теплової мережі та гарячого водопостачання міста (а.с. 102-184, т.ІІ).

15.10.2013р. між боржником КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позичальник) та Північною екологічною фінансовою корпорацією (кредитор) укладено кредитний договір, за яким кредитор надає позичальнику кредит у розмірі до 292000 євро на реалізацію проекту "Впровадження інноваційних технологій в системі теплопостачання міста Житомира" (а.с. 72-97, т.ІІ).

19.02.2015р. між боржником КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради та ПАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір банківського рахунку, на підстав якого боржнику відкрито рахунок № 26007303022079 в українській гривні, швейцарських франках та євро (а.с. 66-69, т.ІІ).

Наведене також підтверджується довідкою Філії - Житомирське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" з якої також вбачається, що на виконання вимог пункту 5.3 Розділу 5 "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003 №492, уповноваженим банком відкрито розподільчі рахунки №26035308022079 євро та №26036307022079 в швейцарських франках для КП "Житомиртеплокомуненерго" (а.с. 215, т.ІІ).

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки. На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання. Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.

При цьому, як встановлено господарськими судами при розгляді даної справи, в порушення вказаних норм за платіжним дорученням відділу ДВС проходить списання коштів з рахунку №26007303022079, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку №26007303022079.

Разом з тим, не вбачається жодних протиправних дій відділу ДВС при винесенні оскаржуваної постанови від 15.02.2017р. про арешт коштів боржника, оскільки державний виконавець вказав, що арешт накладається на рахунки боржника окрім спецрахунків та з урахуванням обмежень щодо накладення арешту відповідно до Закону України "Про теплопостачання".

Згідно частини 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобовязані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

З цієї норми вбачається, що контроль за списанням коштів з таких рахунків має здійснювати фінансова установа.

Разом з тим, накладення арешту на рахунки боржника є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа здійснювала дії на виконання постанови про арешт.

В даному випадку, належним способом захисту прав боржника КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради є подання скарги в порядку статті 121-2 ГПК України з вимогою зняти арешт з вищевказаних рахунків.

Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним захистом прав боржника КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради у даному виконавчому провадженні буде зняття арешту із вказаного рахунку.

Враховуючи норми чинного законодавства, що регулюються порядок накладення арешту на рахунки боржника при здійсненні виконавчого провадження, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що скарга боржника (відповідача) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає задоволенню часткового в частині зняття арешту з рахунків боржника КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (№26007055905883 в Філії Житомирське регіональне управління ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 311744.; - №26007303022079, №26035308022079, №26036307022079 в Філії - Житомирське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 311647), який накладений постановою від 15.02.2017р. старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зведеному виконавчому провадженні по примусовому виконанню наказів господарського суду Житомирської області №906//1828/13, №906/402/14, №17/5007/133/11, №18/500/24/12, №906/363/13-г, №9/5007/48/11, №906/1521/14.

Таким чином, в задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині визнання протиправними дії Відділу ДВС вчинених в зведеному виконавчому провадженні № 1851495 щодо арешту коштів боржника та скасування постанови про арешт коштів боржника від 15.02.2017р. ВП 32276114 винесеної Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України слід відмовити.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення (ухвалу) місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає ухвалу місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо ухвала є законною та обґрунтованою. Підстав для скасування ухвали не вбачається.

Апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.04.2017р. до задоволення не підлягає.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р. у даній справі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у даній справі.

Станом на момент розгляду даної апеляційної скарги у судовому засіданні 10.05.2017р. відповідних доказів, які б підтверджували сплату апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції скаржником не надано.

Представник відділу ДВС у судове засідання 10.05.2017р. не зявився.

Підпунктом 3.3 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами та доповненнями, визначено, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

У судовому засіданні 10.05.2017р. Рівненським апеляційним господарським судом прийнято відповідне судове рішення у даній справі, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення, зокрема, судового збору стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно частини 3 статті 368 ЦПК України, частини 3 статті 258 КАСУ, частини 1 статті 116 ГПК України виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до органів державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи вбачається, що заявником апеляційної скарги є відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Апеляційна скарга підписана представником Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності №1097/20.303 від 29.12.2016р. Довіреність уповноваженому представнику видана Міністерством юстиції України на представлення інтересів центрального органу виконавчої влади, у тому числі і в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Серед повноважень, які надані представнику за зазначеною довіреністю - право оскарження судових рішень та сплати судових витрат.

З урахуванням наведеного, за результатами розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що несплачену суму судового збору у розмірі 1600грн. за подання апеляційної скарги слід стягнути з Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби (за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)").

Керуючись Законом України "Про судовий збір", статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.04.17р. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 23 березня 2017 року у справі №906/1828/13 залишити без змін.

Стягнути з Міністерства юстиції України в особі Департаменту Державної виконавчої служби (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 1600 грн. (тисячу шістсот гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/1828/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Тимошенко О.М.