Справа № 461/3045/17

У Х В А Л А

іменем України

"03" травня 2017 р. суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничого підприємства «Олдім» до Львівської міської ради, Державного інституту проектування міст «Містпроект» про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

28 квітня 2017 року в Галицький районний суд м.Львова поступив адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничого підприємства «Олдім» до Львівської міської ради, Державного інституту проектування міст «Містпроект», в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської міської ради №916 від 07 жовтня 2016 року «Про затвердження детального плану території, обмеженої вул. Кульпарківською, залізничною колією, вул.. С.Боткіна» в частині планування території за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, а саме в частині планування земельної ділянки площею 0,1929 га, кадастровий номер 4610136900:07:001:0023, яка належить ТзОВ ТВК «ОЛДІМ» на праві власності. Зобов’язати Державний інститут проектування міст «Містпроект» внести зміни до плану зонування території міста Львова (Франківський район) з урахуванням розташування нерухомого майна ТзОВ ТВК «ОЛДІМ» за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, без зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:07:001:0023 та без проектування додаткових під’їзних шляхів за рахунок даної земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст.15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається із позовної заяви, спір виник у сфері приватно - правових відносин, що виникли із цивільних, а саме земельних відносин, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

При вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в п.п. 2 і 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами від 19.03.2010 року №2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч.1ст.143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

При цьому, суд виходить з того, що згідно зі ст.ст.13 і 14 Конституції України, ст.ст.177, 181, 324і главою 30 ЦК України - земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, ст.ст. 2,5 ЗК України).

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116,118,123,128,131,144,146,147,149,151 ЗК України та інші).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3.

Окрім цього, ця позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 14 лютого 2012 року, у якій зазначається, що земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими). Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_1 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов’язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК). Міськрада у справі, яка розглядається, є суб’єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, Міськрада відповідно до статті 5 ЗК має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (Товариство) іншому (Міськрада), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій. При цьому звертають увагу на те, що згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом в статті 5 ЗК, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до частини шостої статті 319 ЦК держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим. Зазначається, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку. Міськрада як власник землі вільна у виборі суб’єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Водночас, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб’єктом владних повноважень у цих відносинах не був.

Із змісту позовної заяви вбачається, що об'єктом спору є земельна ділянка у межах території України, у зв’язку з чим, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ч.1ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При винесенні ухвали суддя також керується практикою Європейського суду з прав людини, котрий акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 109 КАС України, суд -

у х в а л и в :

відмовитиу відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничого підприємства «Олдім» до Львівської міської ради, Державного інституту проектування міст «Містпроект» про визнання протиправним та скасування рішення.

Надіслати позивачу копію ухвали разом із позовною заявою та всіма доданими до неї документами.

Роз’яснити позивачу, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом в порядку адміністративного судочинства та не перешкоджає зверненню до суду з аналогічним позовом у порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки встановленіст.186 КАС України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Мисько Х.М.